Номер провадження: 11-сс/813/1825/24
Справа № 947/27343/24 1-кс/947/14478/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
27.11.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
власника майна - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу власника майна - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 29.10.2024 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №2024162480000996 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 29.10.2024 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування, на майно вилучене в ході обшуку транспортного засобу марки «HYUNDAI SONATA», 1997 р.в., VIN: НОМЕР_1 , д/з НОМЕР_2 , а саме на: транспортний засіб марки «HYUNDAI SONATA», 1997 р.н., VIN: НОМЕР_1 , д/з НОМЕР_2 та ключ від нього.
Рішення мотивоване тим, що вилучене майно визнано речовим доказом та потребує збереження, в цілях його подальшого дослідження.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з рішенням слідчого судді власник майна ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального закону.
Доводи обґрунтовує тим, що прокурором не було надано достатньо доказів, які б слугували підставою для накладання арешту.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання.
Позиції учасників судового розгляду.
Заслухавши: суддю-доповідача, власника майна, яка підтримала подану апеляційну скаргу, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Частиною другою статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Згідно зі Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
З матеріалів клопотання слідчого вбачається, що слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024162480000996 відомості про яке 22.08.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Вході досудового розслідування в рамках кримінального провадження №12024162480000195 від 02.02.2024 р. встановлено, ОСОБА_8 , у невстановлені в ході досудового розслідування час та місці, маючи умисел на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, діючи із корисливих мотивів, добре розуміючи порядок перетину та недоторканість державного кордону України, метою якої є незаконне переправлення осіб через державний кордон України та шляхом поширення інформації, залучила ОСОБА_9 підшукувати осіб, яким тимчасово обмежено право на виїзд з України у відповідності до Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у період воєнного стану, який введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за №64/2022.
Так, у невстановлені в ході досудового розслідування час та місці, але не пізніше 06.02.2024, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за попередньою домовленістю із ОСОБА_8 , запропонував громадянину ОСОБА_10 незаконно переправити його через державний кордон України, призначивши зустріч за участі ОСОБА_8 для обговорення організаційних питань з цього приводу, зауваживши, що для подальшої допомоги ОСОБА_10 необхідно буде під час зустрічі надати грошові кошти у розмірі 500 доларів США, у якості завдатку.
Надалі ОСОБА_8 , керуючись корисливим мотивом спрямованим на незаконне збагачення, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь та бажаючи їх настання, усвідомлюючи вимоги законодавства щодо порядку перетинання державного кордону України громадянами України чоловічої статі (військовозобов'язаними), 06.02.2024 близько 15 год. 30 хв., перебуваючи неподалік магазину «Обжора», що за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 28, під час зустрічі із ОСОБА_10 , за участі ОСОБА_9 , запропонувала ОСОБА_10 за грошову винагороду в розмірі 11 000 доларів США незаконно переправити його через державний кордон України.
При цьому, під час розмови, ОСОБА_8 детально роз'яснила ОСОБА_10 , план дій, які необхідно виконати для незаконного перетину державного кордону України, пообіцявши допомогти у незаконному переправленні через державний кордон України, здійснити керівництво такими діями, сприяти їх вчиненню порадами та вказівками, а також вжити заходів щодо усунення перешкод у перетині державного кордону.
Зокрема, ОСОБА_8 запевнила ОСОБА_10 у тому, що може здійснити його незаконне переправлення через державний кордон України шляхом виготовлення офіційних документів (яких саме не зазначила) та здійснення в подальшому виїзду через державний кордон України в якості особи, яка його супроводжує, у встановленому пункті пропуску. Під час зустрічі, ОСОБА_8 отримала від ОСОБА_10 грошові кошти у розмірі 500 доларів США, у якості завдатку.
Згодом, 13.02.2024 близько 16 год. 00 хв. ОСОБА_9 за попередньою змовою із ОСОБА_8 , зателефонував ОСОБА_10 та повідомив про необхідність збільшення суми завдатку для виготовлення офіційних документів, що стануть підставою для виїзду за кордон, у зв'язку зі зміною осіб, які здійснювали їх виготовлення.
Так, 17.02.2024 близько 15 год 00 хв. ОСОБА_9 за попередньою змовою із ОСОБА_8 , зустрівся із ОСОБА_10 за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольська, 1, де останній передав ОСОБА_9 грошові кошти у розмірі 200 доларів США (для збільшення розміру залогу).
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керуючись корисливим мотивом спрямованим на незаконне збагачення, 28.03.2024 о 15:46 год. ОСОБА_8 зателефонувала ОСОБА_10 та повідомила про необхідність збільшення залогу, тобто надання ще 5800 доларів США, причину такого рішення не вказавши. Зустрівшись із ОСОБА_10 29.03.2024 року, близько 09:30 годин, за адресою: м. Одеса, вул. Запорізька, буд. 12, біля супермаркету «Таврія В», ОСОБА_8 додатково запевнила ОСОБА_10 , що допоможе останньому незаконно перетнути державний кордон України. ОСОБА_10 передав ОСОБА_8 імітаційні грошові кошти, а саме 58 банкнот номіналом 100 доларів США, як завдаток за незаконну винагороду за здійснення незаконного переправлення цих осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками та усуненням перешкод, які полягали в здійсненні виїзду через державний кордон України в якості особи, яка їх супроводжує, у встановленому пункті пропуску. Однак довести до завершення свій задум ОСОБА_8 не встигла, у зв'язку із тим, що була затримана в порядку ст. 208 КПК України.
У зв'язку із тим, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12034162480000195 від 02.02.2024 здобуто відомості, що вказують на причетність інших невстановлених осіб до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, однак не встановлено достатніх доказів для повідомлення про підозру, та у зв'язку із необхідністю продовження досудового розслідування відносно невстановлених осіб за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, та необхідністю завершення досудового розслідування у провадженні відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , матеріали кримінального провадження відносно невстановлених осіб виділено в окреме кримінальне провадження, відомості про яке 22.08.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024162480000996 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
На виконання доручення слідчого про проведення слідчих (розшукових) дій в порядку ст. 40 КПК України, в рамках кримінального провадження від 22.08.2024 №1202416248000996 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України співробітниками відділу Управління стратегічних розслідувань в Одеській області ДСР НП України встановлено, що група осіб, в тому числі працівників ПСУ, налагодили схему незаконного переправлення через державний кордон України осіб, яким тимчасово заборонено перетин державного кордону в умовах правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України №64 від 24.02.2022 за грошову винагороду в сумі 11000 доларів США.
Окрім того, в ході оперативно-розшукових заходів встановлено, що до скоєння вказаного кримінального правопорушення можливо причетна ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 . Зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Може мешкати за адресою: АДРЕСА_2 . Інші адреси; АДРЕСА_3 . Мобільний телефон № НОМЕР_4 . Нерухомість: Одеський район, с. Фонтанка, пров. капітана Марінеско, 9. Зареєстрований транспорт: а/м марки «HONDA CROSSTOUR», 2013 р.в., білий, він: НОМЕР_5 , д/з НОМЕР_6 . У власному користуванні має транспортний засіб марки «HYUNDAI SONATA», 1997 р.н., VIN: НОМЕР_1 , д/з НОМЕР_2 .
04.10.2024 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 від 02.10.2024 справа №947/27343/24, провадження №1-кс/947/13471/24, проведено обшук транспортного засобу марки «HYUNDAI SONATA», 1997 р.в., VIN: НОМЕР_1 , д/з НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. В ході вказаного обшуку виявлено та вилучено транспортний засіб марки «HYUNDAI SONATA», 1997 р.н., VIN: НОМЕР_1 , д/з НОМЕР_2 та ключ від нього, які відповідно до інформації з реєстраційної картки належить ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вказаний постановою слідчого СВ ОРУП№1 ГУНП в Одеській області від 04.10.2024 визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження.
Виходячи із зазначених у клопотанні фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, наданих матеріалів, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновку, що арешт майна необхідний з метою збереження речових доказів, які мають значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному проваджені, а також швидкого, повного та неупередженого розслідування.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність накладення арешту на майно для забезпечення збереження речових доказів.
Отже вжиття заходу забезпечення кримінального провадження, шляхом накладання арешту на майно, є необхідним запобіжним заходом, передбаченим зазначеними нормами закону, оскільки у випадку приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна можуть настати негативні наслідки для здійснення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КК України.
На думку апеляційного суду, з урахуванням конкретних обставин справи, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про те, що для розслідування цього кримінального провадження на даній стадії досудового слідства, вжиття заходів забезпечення кримінального провадження саме в такому виді відповідатиме положенням кримінального процесуального закону.
Апеляційний суд вважає, що на даному етапі існують реальні підстави, для накладення арешту на зазначене майно, які виправдовують таке втручання у право власності та є співрозмірним із завданнями кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що вилучений транспортний засіб «HYUNDAI SONATA», 1997 р.в., VIN: НОМЕР_1 , д/з НОМЕР_2 міг використовуватися для реалізації злочинної схеми, зокрема для незаконного перевезення через державний кордон України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, стосовно яких діє обмеження у перетині державного кордону на період воєнного стану, що в свою чергу підтверджується витягом з Бази даних Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №19-23497/18/24-Вих від 03.04.2024.
Таким чином, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони недоведені та спростовуються матеріалами справи.
Будь яких даних, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів суд не вбачає та стороною захисту надано не було.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення слідчого судді постановлене у відповідності до положень кримінального процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала - без змін.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ст. 174 КПК України).
Керуючись статтями 170-173, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу власника майна - ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 29.10.2024 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 2024162480000996 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4