Ухвала від 11.12.2024 по справі 947/18184/241-кс/947/15032/24

Номер провадження: 11-сс/813/1847/24

Справа № 947/18184/24 1-кс/947/15032/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

представника - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 05.11.2024 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12024160000000440, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.04.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 332 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на майно, яке було виявлене та вилучене 25.10.2024 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

-мобільний телефон iPhone 15 ProMAXimei 357439146113286, imei2: НОМЕР_1 ;

-ноутбук марки Toshibas/n 9G051104H із зарядним пристроєм;

-акт №3096 огляду медико-соціальною експертною комісією на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 26 арк.;

-акт №3093 огляду медико-соціальною експертною комісією на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 25 арк.;

-акт №3097 огляду медико-соціальною експертною комісією на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 44 арк.;

-акт №2947 огляду медико-соціальною експертною комісією на ім'я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 17 арк.;

-акт №3336 огляду медико-соціальною експертною комісією на ім'я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 19 арк.;

-акт №3018 огляду медико-соціальною експертною комісією на ім'я ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на 18 арк.;

-акт №2125 огляду медико-соціальною експертною комісією на ім'я ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та направлення на медико-соціально-експертно комісію №313 в загальному на 55 арк.;

-акт №3098 та акт №3495 огляду медико-соціальною експертною комісією на ім'я ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на 30 арк. в загальному;

-акт №3094 огляду медико-соціальною експертною комісією на ім'я ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на 17 арк.;

-акт №2949 огляду медико-соціальною експертною комісією на ім'я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 18 арк.;

-акт №2811 огляду медико-соціальною експертною комісією на ім'я ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , на 29 арк.;

-акт №3049 огляду медико-соціальною експертною комісією на ім'я ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на 4 арк.;

-акт №3094 огляду медико-соціальною експертною комісією на ім'я ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на 82 арк.;

-акт №3095 огляду медико-соціальною експертною комісією на ім'я ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , на 22 арк.;

-акт №2881 огляду медико-соціальною експертною комісією на ім'я ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , на 15 арк.;

-акт №193п огляду медико-соціальною експертною комісією на ім'я ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , на 69 арк.;

-акт №145 огляду медико-соціальною експертною комісією на ім'я ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , на 21 арк.;

-акт №2872 огляду медико-соціальною експертною комісією на ім'я ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , на 14 арк.

Рішення мотивоване тим, що влучене в ході обшуку майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки могло зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що в свою чергу свідчить про наявність необхідності в забезпеченні збереження вилученого майна та є підстави вважати що можливо у вилученому мобільному телефоні та ноутбуці міститься інформація щодо протиправної діяльності, яка досліджується в рамках вказаного кримінального провадження, дані про зв'язок та здійснювала листування із ОСОБА_22 або іншими невстановленими на даному етапі досудового розслідування особами з приводу виготовлення завідомо підробленої медичної документації з метою подальшого виготовлення невстановленими особами військово-облікових документів про непридатність до військової служби. Крім того, вилучена медична документація можливо містить ознаки підроблення.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді представник ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального закону.

Доводи обґрунтовує тим, що слідчий в клопотанні не обґрунтував необхідність арешту вказаного майна, а перелічив лише загальні вислови про те, що вказані предмети були визнані речовими доказами на підставі ст. 98 КПК України.

Зазначає, що ОСОБА_7 є власником мобільного телефону та ноутбуку, які є засобом зв'язку для особи, на носіях яких зберігається особиста конфіденційна інформація, яка не повинна бути доступною до сторонніх осіб (особисті фото, месенджери, переписки тощо) та позбавляє власника можливістю користуватися своїм майном за призначенням, робить життя некомфортним та таким, що вимагає додаткових витрат на купівлю засобів зв'язку, що є порушенням права власності.

Медична документація є документацією онкологічних хворих та її арешт може призвести до невчасного отримання хворими інвалідності

Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Прокурор Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_23 будучи належним чином повідомленими про дату та час судового засідання надав до апеляційного суду заяву, у якій просив провести розгляд без його участі та зазначив, що заперечує проти задоволення апеляційної скарги.

За таких обставин апеляційний суд заслухавши думку представника власника майна, яка не заперечувала проти розгляду апеляційної скарги за його відсутності, у відповідності до положень ч. 4 ст. 405 КПК України вважав за можливе провести судовий розгляд за відсутності прокурора.

Позиції учасників судового розгляду.

Заслухавши: суддю-доповідача, представника власника майна, яка підтримала подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною другою статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно зі Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

З матеріалів клопотання слідчого встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024160000000440 від 08.04.2024 за ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 332 КК України.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що 15.01.2024 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси проведено обшук автомобіля CHEVROLET EQUINOX, 2016 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , сірого кольору, номер кузова НОМЕР_3 , який перебував у користуванні ОСОБА_22 на момент вчинення кримінального правопорушення. Під час проведення обшуку виявлено та вилучено документи, які містять ознаки підробки.

Також встановлено, що невстановлені особи, перебуваючи на території Одеської області, сприяють в організації здійснення незаконного переправлення осіб через державний кордон України за грошову винагороду.

Для встановлення осіб, причетних до вчинення даного кримінального правопорушення, їх можливих місць мешкання та місць зберігання знарядь і засобів вчинення кримінального правопорушення надано доручення співробітникам УСР в Одеській області ДСР НПУ на проведення слідчих (розшукових) дій.

За отриманою інформацією до протиправної діяльності гр. ОСОБА_22 , а також щодо схеми оформлення документів в медичних закладах щодо непридатності та/або подальшим списанням військової служби за неправомірну винагороду у вигляді грошових коштів особисто та через підставних зацікавлених осіб здійснюють медичні працівники Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи.

На виконання доручення встановлено, що службові та посадові особи КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» шляхом зловживання службовим становищем, в умовах правового режиму воєнного стану зорганізувалися у стійке організоване злочинне угрупування, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, налагодили незаконну схему, яка полягає у безпідставному наданні сфальшованих висновків та інших документів щодо непридатності або списання особам, що підлягають мобілізації у зв'язку з повномасштабною агресією рф, чим сприяють ухиленню останніх від мобілізації та незаконному перетині державного кордону України.

За результатами виконання доручення слідчого встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення може бути причетна голова обласного МСЕК №2 ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , яка незаконно отримані кошти, речі і документи, які можуть мати значення для досудового розслідування, може зберігати за адресою: АДРЕСА_1 .

25.10.2024 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси проведено обшук за вищезгаданою адресою, в ході якого виявлено та вилучено речі, які мають вагоме значення для встановлення об'єктивної істини у вказаному кримінальному провадженні, а саме:

-мобільний телефон iPhone 15 ProMAXimei 357439146113286, imei2: НОМЕР_1 , що належить гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_14 ;