Номер провадження: 22-ц/813/6854/24
Справа № 521/5004/24
Головуючий у першій інстанції Мазун І.А.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
19.12.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Крупської М.Г.,
учасники справи:
позивач - КП «Теплопостачання м. Одеси»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 липня 2024 року,
за позовом КП «Теплопостачання м. Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року КП «Теплопостачання м. Одеси»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання, в обґрунтування якого зазначило, що Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» забезпечує тепловою енергією квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в якій мешкає боржник ОСОБА_1 за особовим рахунком (№ НОМЕР_1 ), в якої на 01 липня 2023 року існує заборгованість в сумі 41653,93 грн, що свідчить про невиконання споживачем комунальної послуги свого зобов'язання по сплаті наданих послуг та порушенні прав комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси».
КП «Теплопостачання м. Одеси» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за теплову енергію в розмірі 41653,93 грн та судові витрати у розмірі 3028 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Малиновський районний суд м. Одеси рішенням від 16 липня 2024 року позов КП «Теплопостачання м. Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання, задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» заборгованість за теплову енергію в сумі 41653,93 грн та витрати по оплаті судового збору у сумі 3028 грн.
Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, виходив з того, що Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» свої зобов'язання виконує у повному обсязі, а споживач, в порушення ст.ст. 525,526 ЦК України, несвоєчасно сплачує надані послуги, чим завдає підприємству значну матеріальну шкоду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 липня 2024року скасувати, та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що станом на 09.08.2024 року власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу. Відтак, відповідач з 01.06.2017 року втратила право користування вказаним житлом з моменту вибуття на інше місце проживання та фактично по 01.07.2023 року послуг не споживала та не могла споживати.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.08.2024 року відкрито провадження у справі, роз'яснено позивачу право подання до апеляційного суду відзиву, проте відзиву до суду не надходило.
Позивач копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримав 24.08.2024 року о 5:04:49 годині та 20.08.2024 року о 18:06:49 годині відповідно, в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
Відповідач копію ухвали про відкриття провадження отримала відповідно до ч. 6 ст. 272 ЦПК України.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином і в установленому законом порядку шляхом отримання судової повістки за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» в Електронному кабінеті 31.10.2024 року о 7:00:20 годині, що підтверджується довідкою.
Відповідач надала заяву про розгляд справи за її відсутності, доводи апеляційної скарги підтримує в повному обсязі.
До апеляційної скарги відповідачем додані нові докази: договір купівлі-продажу квартири від 01.07.2017 року, Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 374625661 від 17.04.2024 року, Витяг з реєстру територіальної громади від 12.02.2024 року.
Положеннями ч. 3 ст. 367 ЦПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
В апеляційній скарзі позивач посилається на обставини того, що з 01.07.2017 року не є власником квартири АДРЕСА_2 з 01.07.2017 року, та в ній не проживає, тому не несе відповідальності за борги за теплову енергію, що виникли у нового власника квартири та всіх наступних власників у період з 01.06.2017 року по 01.07.2023 року.
На спростування вказаних доводів апеляційної скарги, відповідачем надано вказані докази.
Розгляд справи в суді першої інстанції проводився за відсутності відповідача, доказів отримання відповідачем позовної заяви та ухвали про відкриття провадження матеріали справи не містять, тому колегія суддів вважає за необхідне долучити до матеріалів справи та дослідити докази додані до апеляційної скарги.
Крім того, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є загальнодоступними та отримання інформації з загальнодоступних державних реєстрів не є отриманням нових доказів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» забезпечує тепловою енергією квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в якій мешкає боржник ОСОБА_1 за особовим рахунком (№ НОМЕР_1 ), в якої на 01 липня 2023 року існує заборгованість в сумі 41653,93 грн, що свідчить про невиконання споживачем комунальної послуги свого зобов'язання по сплаті наданих послуг та порушенні прав комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси».
Враховуючи обставини справи, суд вважав, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості у повному обсязі у межах заявлених вимог.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» забезпечує тепловою енергією квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що 01 червня 2017 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І.І., зареєстровано в реєстрі за № 1450.
Пунктом 1.1. договору купівлі-продажу визначено, що на умовах, передбачених цим договором, громадянка ОСОБА_1 передає у власність, а громадянка ОСОБА_3 приймає у власність квартиру під АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 750590051101), яка складається в цілому з трьох житлових кімнат та підсобних приміщень загальною площею 55,3 кв.м, в тому числі житловою площею 41,9 кв.м, і зобов'язується сплатити її вартість за ціною та на умовах, встановлених у цьому договорі.
Із відповіді № 527351 від 04.04.2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 12.06.2017 року.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 374625661 від 17.04.2024 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 750590051101) зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрований № 1236, виданий 15.05.2020 року, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Образцова Т.А.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно п. 6, 13 ст. 1 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п. 5 ст.1 Законом України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до частини першою статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Пунктом 1 частини 1, пунктом 5 частини 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та відповідний обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, встановлено обов'язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Крім того, відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.
Звертаючись до суду із позовом про стягнення заборгованості за теплову енергію, позивач в обґрунтування позову зазначив, що КП «Теплопостачання міста Одеси» забезпечує тепловою енергією квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в якій мешкає боржник ОСОБА_1 у якої станом на 01.07.2023 року існує заборгованість у сумі 41653,93 грн, що свідчить про невиконання споживачем свого зобов'язання по сплаті наданих послуг.
Із наданого позивачем до позовної заяви реєстру нарахувань та оплат по абоненту - ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_1 вбачається, що станом на 01.07.2023 року існує заборгованість за теплову енергію за період з 01.10.2017 року по 01.07.2023 року.
Слушними є доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не несе відповідальності за борги за теплову енергію, що виникли у нового власника квартири ОСОБА_3 та всіх наступних власників у період з 01.06.2017 року по 01.07.2023 року.
Як зазначалося вище ОСОБА_1 з 01.07.2017 року не є ні власником, ні користувачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Заборгованість за тепловою енергією за період з 01.10.2017 року по 01.07.2023 року виникла після укладення між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) договору купівлі-продажу квартири.
Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 з 01.07.2017 року не є споживачем теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги та стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у повному обсязі у межах заявлених вимог.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Апеляційний суд вважає, що рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання відмовити.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 4542 грн, що підтверджується квитанцією від 08.08.2024 року.
Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то з Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4542 грн.
Керуючись статтями 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси», ЄДРПОУ 34674102, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 4542 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 27 грудня 2024 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді О.Ю. Карташов
Ю.П. Лозко