Номер провадження: 33/813/2686/24
Номер справи місцевого суду: 522/8866/24
Головуючий у 1-й інстанції Кічмаренко С. М.
Доповідач Лозко Ю. П.
11.12.2024 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду судової палати у цивільних справах Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Казарова Ігоря Валерійовича
розглянувши апеляційну скаргу захисника Казарова Ігоря Валерійовича
на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2024 року
встановив:
Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Вирішено питання щодо судового збору.
Cудом першої інстанції встановлено, що 19 травня 2024 року о 08:30 год
у м. Одесі, вул. Маршала Говорова, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 , був причетний до ДТП та знаходився з явними ознаками алкогольного сп'яніння (почервоніння очей, запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці ДТП та від проїзду у спеціалізованому медичному закладі для встановлення стану сп'яніння водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Казаров І.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2024 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
За доводами апеляційної скарги матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, як про те зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. На відеозаписах, долучених правоохоронцями до матеріалів справи не зафіксовано, що ОСОБА_1 знаходився за кермом автомобіля, у той час як, зафіксовано лише те, що транспортний засіб знаходився на дорозі без водія. Письмові пояснення свідка ОСОБА_2 також не містять інформації стосовно того, хто саме керував транспортним засобом, тоді як згідно відеозапису, свідок повідомила поліцейського, що не бачила, хто саме знаходився за кермом автомобіля. Надаючи пояснення в судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 повідомляли, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а лише прийшов на місце події, де побачив свій автомобіль пошкодженим. Інші докази, які б підтверджували факт керування автомобілем саме ОСОБА_1 матеріали справи не містять. На місці події, правоохоронцями не враховано пояснення, надані ОСОБА_1 про те, що належним йому автомобілем керувала інша особа, якій він надав власний транспортний засіб для користування в службовій необхідності. Саме з метою припинення вчинення на нього морального тиску та погроз зі сторони правоохоронців, не зважаючи на те, що він не керував автомобілем, ОСОБА_1 все ж таки погодився пройти огляд на стан сп'яніння, однак на той час поліцейськими вже було складено протокол про адміністративне правопорушення. Наведеним вище обставинам, зокрема факту морального тиску правоохоронців на ОСОБА_1 , суд першої інстанції взагалі не надав будь-якої правової оцінки. На час оформлення адміністративних матеріалів, ОСОБА_1 не повідомляв поліцейським про те, що автомобілем керував саме
ОСОБА_3 , а останній цю обставину не підтверджував, зважаючи на те, що вони є офіцерами Збройних Сил України, та вважали, що можуть не повідомляти правоохоронцям будь-яку інформацію стосовно себе, оскільки вважали, що стосовно подій за їх участю, мають приймати рішення співробітники Одеської Спеціалізованої Прокуратури у Сфері Оборони Південного регіону, які мають відповідні допуски до режиму секретності та які не були присутні на місці події.
Разом з апеляційною скаргою захисник подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що апеляційну скаргу, яка подана захисником у межах 10-ти денного строку дня прийняття оскаржуваної постанови, а саме 03 жовтня 2024 року, повернуто постановою Одеського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року з підстав не долучення до апеляційної скарги витягу з договору про надання правової допомоги. Копію цієї постанови апеляційного суду захисник отримав 16 жовтня 2024 року, з апеляційною скаргою повторно звернувся 24 жовтня 2024 року.
В судовому засіданні захисник Казаров І.В. підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд, врахувавши фактичні обставини справи, а також участь ОСОБА_1 у судовому засіданні 09 грудня 2024 року і надання ним пояснень за доводами апеляційної скарги, вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.
Вислухавши захисника Казарова І.В., перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи.
При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження.
Поважними причинами потрібно вважати лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане скаржником клопотання може бути задоволене.
Лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Так, оскаржувана постанова суддею прийнята 25 вересня 2024 року, тому строк на її апеляційне оскарження у відповідності до ст. 294 КУпАП розпочався з 26 вересня 2024 року і закінчився 07 жовтня 2024 року.
Вперше апеляційну скаргу захисник Казаров І.В. подав 03 жовтня 2024 року, яку постановою Одеського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року повернуто з підстав не надання засвідченого підписами сторін витягу з договору про надання правової допомоги. Копію цієї постанови Одеського апеляційного суду, захисник отримав 16 жовтня 2024 року.
24 жовтня 2024 року, тобто зі спливом незначного проміжку часу, від моменту отримання копії вказаної вище постанови апеляційного суду, захисник Казаров І.В. повторно звернувся з апеляційною скаргою, до якої на виконання вимог ч. 2 ст. 271 КУпАП долучив копію договору про надання правової допомоги від 10 жовтня 2024 року, укладеного між ним та ОСОБА_1 .
З огляду на вказане, апеляційний суд доходить висновку, що наведені захисником доводи у якості причин пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними, у зв'язку з чим клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Із тексту апеляційної скарги убачається, що захисник не заперечує ту обставину, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу (алкотестеру), а також, що
ОСОБА_1 було запропоновано правоохоронцями пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у спеціалізованому закладі охорони здоров'я. Не ставить під сумнів апелянт і те, що обставини, що складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 фіксувалися правоохоронцями за допомогою технічного засобу фіксації, а тому з огляду на положення ч.7 ст. 294 КУпАП, ці обставини апеляційним судом не перевіряються.
Як на підставу для задоволення вимог апеляційної скарги та закриття провадження у справі, апелянт посилається на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, судом безпідставно не враховано пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , надані ними в судовому засіданні, як і не надано належної правової оцінки моральному тиску, який поліцейські вчиняли відносно
ОСОБА_1 .
Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення в межах доводів викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд зважає на усталену практику ЄСПЛ, який зазначив, що: «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобіля мита їздити на них,тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (Рішення Європейського суду з правлю дини по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства"("O'Halloran and Francis v. the United Kingdom") від 29 червня 2007 року).
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (ч.2 ст. 266 КУпАП).
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я (ч.3 ст. 266 КУпАП).
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч.5 ст. 266 КУпАП).
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).
Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджено Постановою КМУ від 17.12.2008 року N 1103 (далі Порядок).
Пунктом 6 Порядку передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Згідно із пунктом 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Також порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів, регламентовано розділом II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року N 1452/735 (далі -Інструкція).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я) (п. 7 розділу I Інструкції).
Наведені вище вимоги законодавства при складенні протоколу про адміністративне правопорушення правоохоронцями були дотримані.
Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема, до таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відеозапис, інші документи.
Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд в основу свого рішення поклав відомості, зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №814038 від 19 травня 2024 року, направленні водія на огляд, відеозаписах, долучених поліцейськими до матеріалів справи.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №814038 від 19 травня 2024 року, правоохоронцями зафіксовано, що: «19 травня 2024 року о 08:30 год в м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 106, водій т/з «Volkswagen Passat», д/н НОМЕР_2 , керуючи т/з був причетний до ДТП та знаходився з явними ознаками алкогольного сп'яніння (почервоніння очей, запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці ДТП та від проїзду у спеціалізований медичний заклад для встановлення стану сп'яніння водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП».
Зазначений вище протокол підписаний ОСОБА_1 , у графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 власноруч зазначив: «я готовий пройти тест на алкогольне сп'яніння і не розумію чому мені не дають це зробити (постійне хамство і прес зі сторони)».
Також з протоколу убачається, що у ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу вилучено посвідчення водія, надано тимчасовий дозвіл на керування транспортним засобом, який ОСОБА_1 отримав під підпис.
До протоколу правоохоронцями долучено направлення до закладу охорони здоров'я, пояснення свідка, відеозапис з ПВР 474940, 471070.
З відеозапису, долученого правоохоронцями до матеріалів справи, належність та допустимість якого захисником не оспорюється, убачається, що поліцейськими, які прибули на місце події, зафіксовано, що транспортний засіб «Volkswagen Passat», д/н НОМЕР_2 , який з ознаками зовнішніх пошкоджень, характерних для ДТП, знаходився на проїжджій частині дороги, у салоні автомобілі нікого не було. Неподалік від цього транспортного засобу, знаходився ОСОБА_1 , який надав правоохоронцям документ на транспортний засіб та своє посвідчення водія. Відповідаючи на запитання поліцейського щодо знаходження транспортного засобу посеред дороги, ОСОБА_1 , відповів, що зараз приїде його юрист і розбереться з правоохоронцями. Щодо керування транспортним засобом та вживання алкогольних напоїв ОСОБА_1 заперечував, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці відмовився, при цьому зазначив, що готовий пройти огляд у закладі охорони здоров'я, однак після того, як поліцейський запропонував ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу в службовому автомобілі, ОСОБА_1 зазначив, що потрібно почекати поки приїдуть юристи, на що поліцейський відповів, що нікого чекати не буде та повторно запропонував ОСОБА_1 пройти огляд. Останній поцікавився на якій підставі, на що поліцейський відповів, що він має ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння очей), проти факту вживання алкоголю ОСОБА_1 заперечував. Поліцейський попередив, що такі дії ОСОБА_1 будуть розцінені, як відмова, та у нього є достатні підстави вважати, що саме він керував транспортним засобом, причетним до ДТП, тому ще раз запропонував йому пройти огляд. ОСОБА_1 пояснив, що учасники ДТП роз'їхалися, однак на вимогу поліцейського копію європротоколу не надав. Поліцейським повідомлено ОСОБА_1 про те, що за відмову від проходження огляду, що є порушенням вимог п.2.5 ПДР, відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП. Після складення поліцейським протоколу про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 зазначив, що згоден пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, однак поліцейським повідомлено, що ним вже складено протокол про адміністративне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд, як на місці події, так і у закладі охорони здоров'я, тобто надано можливість виконати вимогу поліцейських, а також роз'яснено про можливі наслідки, втім ОСОБА_1 відмовився виконати цей обов'язок, у зв'язку з чим відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП. Також за допомогою засобів відеофіксації зафіксовано факт підписання протоколу ОСОБА_1 , надання ним письмових пояснень, а також вилучення у нього посвідчення водія та надання тимчасового дозволу на керування автомобілем. Крім цього, поліцейським відносно ОСОБА_1 винесено на місці постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення п.15.9 ПДР, а саме, що на місці події водієм автомобіля не було установлено знак аварійної зупинки та на підставі ч.3 ст. 122 КУпАП накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 680 грн. З відеозапису не убачається, що на місці події ОСОБА_1 не повідомляв про будь-яку персоніфіковану особу, яка керувала його транспортним засобом до моменту ДТП, будь-хто з інших осіб, присутніх на місці події, які знаходилися поряд з
ОСОБА_1 також не повідомляли, що хтось із них керував транспортним засобом, який належить ОСОБА_1 . На місці події, поліцейськими також відібрано письмові пояснення у ОСОБА_2 , продавчині магазину, біля якого трапилася ДТП, яка підтвердила поліцейським факт ДТП, розповіла про траєкторію руху кожного із транспортних засобів та повідомила орієнтовний час зіткнення автомобілів.
Установивши та зафіксувавши, що водій транспортного засобу, причетного до ДТП, знаходячись на місці події з ознаками алкогольного сп'яніння відмовився від проходження огляду, як на місці зупинки, так і у закладі охорони здоров'я, поліцейськими підставно складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за
ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що такий склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова від проходження огляду є правопорушенням з формальним складом, тобто є закінченим саме з моменту висловлення водієм відмови від проходження огляду.
Відтак, сама по собі вказівка ОСОБА_1 про готовність пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, після висловлення ним, як водієм транспортного засобу, після відмови від проходження такого огляду, яка охоплена певним інтервалом (проміжком) часу, не має правового (юридичного) значення у цьому випадку.
Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд, надав належну правову оцінку діям водія, з урахуванням конкретних обставин цієї справи, а тому правомірно відхилив доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 бажав пройти огляд на стан сп'яніння, однак йому не було забезпечено такої можливості.
Щодо аргументів захисника про відсутність доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Так, дійсно відеозаписи, долучені правоохоронцями до матеріалів справи не містять фіксації моменту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, свідок ОСОБА_2 також не підтвердила ту обставину, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем.
Однак сукупність таких обставин, як: знаходження ОСОБА_1 на місці події, неподалік від власного транспортного засобу, який мав механічні пошкодження, характерні для ДТП, передача поліцейським документів на транспортний засіб та свого посвідчення водія, його вилучення та отримання ОСОБА_1 тимчасового дозволу на право керування транспортним засобу, висловлення ним згоди на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння (після складення протоколу), не повідомлення про будь-яку конкретну особу, яка керувала належним йому автомобілем, а також винесення правоохоронцем відносно ОСОБА_1 , як водія транспортного на місці події постанови про накладення адміністративного стягнення за порушенням ним вимог п.15.9 ПДР, яка останнім не оскаржувалася у порядку, встановленому законом, вагомо свідчать про те, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем до моменту ДТП.
Крім того, матеріали справи не містять даних щодо звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів з приводу незаконних дій поліцейських під час складення відносно нього вказаного протоколу пов'язаних із застосуванням у відношенні нього будь-якого тиску або примушення до вчинення певних дій.
Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд, надав належну правову оцінку, та цілком обґрунтовано відхилив пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про те, що нібито автомобілем керував останній, оскільки про такі обставини, як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_3 , який згодом з'явився на місце події, не повідомляли поліцейським.
Апеляційний суд вважає, що пояснення зазначених осіб в суді першої інстанції, надані ними з метою уникнення ОСОБА_1 негативних правових наслідків, а саме юридичної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Доводи захисника про те, що на час оформлення адміністративних матеріалів, ОСОБА_1 не повідомляв поліцейським про те, що автомобілем керував саме
ОСОБА_3 , а останній цю обставину не підтверджував, зважаючи на те, що вони є офіцерами Збройних Сил України, та вважали, що можуть не повідомляти правоохоронцям будь-яку інформацію стосовно себе, оскільки вважали, що стосовно подій за їх участю, мають приймати рішення співробітники Одеської Спеціалізованої Прокуратури у Сфері Оборони Південного регіону, які мають відповідні допуски до режиму секретності та які не були присутні на місці події, апеляційний суд відхиляє.
Стаття 255 КУпАП містить чітку диференціацію осіб, уповноважених на складення протоколів про адміністративне правопорушення та обсяг їх повноважень, в залежності від суб'єкта правопорушення, у тому числі і стосовно військовослужбовців. Оскільки у даному випадку, інкриміноване адміністративне правопорушення стосувалося порушення водієм транспортного засобу порушення вимог п.2.5 ПДР та кваліфікувалося правоохоронцями за
ч.1 ст. 130 КУпАП, тому протокол про адміністративне правопорушення цілком підставно складено уповноваженою особою органу Національної поліції.
Входження Буздигана М.Д. до складу ЗСУ, саме собою, не впливало на обсяг повноважень поліцейських щодо складення адміністративних матеріалів, тим паче, що на місці події ОСОБА_1 повідомив, що не працює, що також зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення.
Під час апеляційного перегляду справи, захисник Казаров І.В. підтвердив, що ОСОБА_1 не звертався до правоохоронних органів з приводу незаконних дій поліцейських під час складення відносно нього протоколу, і не оскаржував постанову від 19 травня 2024 року про накладення на нього, як водія вказаного вище транспортного засобу, адміністративного стягнення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП, яка є чинною.
Іншими доводами апеляційну скаргу захисник не обґрунтовує.
Отже апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Порушень судом першої інстанції норм КУпАП під час з'ясування обставин по справі апеляційним судом не встановлено.
За таких обставин, підстав для закриття справи не встановлено, і висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого
ч. 1 ст.130 КУпАП є вірним.
Підсумовуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі за п. 1 ст.247 КУпАП, з мотивів наведених у скарзі.
Керуючись ст. 294 КУпАП
постановив:
Апеляційну скаргу захисника Казарова Ігоря Валерійовичазалишити без задоволення.
Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.П. Лозко