Номер провадження: 22-ц/813/964/24
Справа № 521/12650/22
Головуючий у першій інстанції Гуревський В.К.
Доповідач Карташов О. Ю.
21.11.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 06 жовтня 2022 року
у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог
У серпня 2022 року до Малиновського районного суду м. Одеси звернулось Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» з позовом до ОСОБА_1 , за яким просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н, який був укладений 27 липня 2011 року між АТ «Приват Банк» та ОСОБА_1 , у розмірі 61892,62 гривень та судові витрати у розмірі 2481,00 гривень, посилаючись на те, що 27 липня 2011 року сторони уклали кредитний договір № б/н згідно анкети-заяви ОСОБА_1 , відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит розмір якого збільшився до 61892,62 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, а відповідач зобов'язався сплачувати платежі, встановлені договором.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві.
Оскільки відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав та має заборгованість, позивач був змушений звернутися з відповідним позовом до суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 06 жовтня 2022 року вирішено позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АТ КБ «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, Адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 27 липня 2011 року у розмірі тіла кредиту 50033,61 гривень (п'ятдесят тисяч тридцять три грн 61 коп.). Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2009,61 гривень (дві тисячі дев'ять грн 61 коп.). В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які підтверджували, що саме ці умови розумів позичальник, підписуючи заяву про отримання кредиту, а відтак, відсутні підстави для того, щоб вважати Умови та правила надання банківських послуг, частиною укладеного між сторонами кредитного договору. А тому суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь Банку заборгованість за кредитом (тіло) в сумі 50033,61 грн, оскільки позивачем доведено використання позичальником кредитних коштів та невиконання обов'язку щодо їх повернення кредитору, а відповідачем не спростовано розрахунок заборгованості, який міститься в матеріалах справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Сокуренко Н.В. подала апеляційну скаргу посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в цій частині задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін. Також в скарзі просять стягнути з відповідача судові витрати.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що підписавши заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку. Відповідачка також підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій визначений розмір базової процентної ставки 2,5 % в місяць та порядок сплати процентів. Тобто відповідачка була належним чином повідомлена про умови кредитування, щодо сплати процентів. Наголошується, що з виписки, що є первинним документом та офіційним каналом інформування, вбачається, що відповідачка тривалий час користувалася кредитними коштами, а також частково погашала заборгованість.
Підсумовуючи викладене в скарзі зазначено, що основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування, і ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, районний суд не мав жодних підстав відмовляти у стягнення відсотків по кредиту.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
В судовому засіданні представник АТ КБ «ПриватБанк» Пучкова Л.А. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити в повному обсязі.
ОСОБА_1 в судові засідання апеляційного суду не з'являлася, причини неявки суду не повідомляла.
Остання судова повістка на 21.11.2024 року на 10:00 годину, надіслана апеляційним судом ОСОБА_1 , повернулася до суду із зазначенням причини повернення «Адресат відсутній за вказаною адресою».
У пункті 99-1 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Працівником АТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення зроблено позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою» та засвідчено його підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля, що свідчить про дотримання вимог пункту 99-1 Правил, тому у суду апеляційної інстанції не було підстав не враховувати причини повернення до суду судової повістки під час вирішення питання про повідомлення заявниці про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, а також про можливість розглядати справу за відсутності заявниці.
За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.
Тож, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20.
З наведеного можна зробити висновок, що ОСОБА_1 відповідно до процесуального закону вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, та її не явка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
27 липня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, довідку про зміну умов кредитування, виписку по рахунку відповідача.
Із позову вбачається, що відповідач свої зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконує протягом тривалого часу, не здійснює відповідні платежі щодо погашення кредиту, внаслідок чого у неї перед позивачем утворилася прострочена заборгованість за кредитом, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором № б/н від 27 липня 2011 року станом на 11 липня 2022 року становить 61892,62 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 50033,61 грн; заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 0,00 грн; заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 11859,01 грн; нарахована пеня у розмірі 0,00 грн; нарахована комісія у розмірі 0,00 грн.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Так, з поданої апеляційної скарги вбачається, що позивач оскаржує рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду в частині стягнення з відповідачки основної заборгованості (тіло кредиту) не є предметом перевірки на його законність і обґрунтованість в апеляційному порядку на підставі ч.1 ст. 367 ЦПК України.
У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Встановлено, що 27.07.2011 року відповідачем ОСОБА_1 було підписано Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Також у вказаній Заяві зазначено споживачу інформацію про всі послуги Банку. При цьому, зазначена Заява не містить посилань на конкретні умови користування кредитом та його погашення, порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитом та штрафів.
Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦПК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди -ст. 638 ЦК України.
У відповідності до положень ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі - ч. 1ст. 1055 ЦК України.
За змістом статей 526 та 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлені строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно до ч. 1ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованою договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець, організація, що здійснює підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку, та є професійним учасником ринку надання кредитно-фінансових послуг (у даному випадку - ПАТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам банківських послуг і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У ситуації, коли є сумніви у тому, чи прийняті та які саме умови прийнято позичальником, умови не можуть вважатися такими, що прийняті ним в цілому.
Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за нарахованими відсотками.
Посилався на «Тарифи» та «Умови та Правила надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк». При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Умови та Правила були надані відповідачу для ознайомлення під час підписання договору; що відповідач погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк».
До того ж, вказані документи не містять підпису клієнта - позичальника, і ніяких інших належних доказів на підтвердження того, що позичальник ознайомлений і погодився саме з такими умовами договору кредиту, позивач не надав. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування
Надані позивачем Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за невиконання кредитного договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.
(Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 провадження № 14-131цс19).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту, враховуючи погоджений сторонами розмір відсотків за користування кредитом у розмірі 3 % на місяць, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки витяг з умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку який підписаний позичальником, не містить відомостей про кредитний ліміт чи процентну ставку, а інші докази надані позивачем не містять підпису ОСОБА_1 .
З цих же підстав колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи, що позивачем не надано доказів відповідно до приписів статей 76-81 ЦПК України в обґрунтування заявлених позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом, апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за нарахованими відсотками.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За встановлених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника.
Таким чином, судом першої інстанцій виконано вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно досліджено і оцінено докази та встановлено обставини у справі, правильно застосовано норми матеріального права.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 06.10.2022 року, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. 367, п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 06 жовтня 2022 року в оскарженій частині залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
Ю.П. Лозко