Справа № 455/768/24
Провадження № 2/455/280/2024
Іменем України
17 грудня 2024 року м.Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кушніра А.В.,
секретар судового засідання Борковська Н.М.,
за участю: позивачки ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Цап В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні частини будинку,
27.03.2024 ОСОБА_1 звернулася до Старосамбірського районного суду Львівської області із зазначеною позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати ОСОБА_3 (з урахуванням уточнених анкетних даних) та ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні належним їй майном - приміщенням будинку АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання звільнити ці житлові приміщення протягом трьох діб, починаючи з дня вступу рішення в законну силу.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є власницею частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Власником другої частки у цьому будинку є ОСОБА_4 (з урахуванням уточнених анкетних даних), яка на даний час у ньому не проживає та знаходиться за межами України та живе в США з 1993року. Зі слів відповідачки ОСОБА_2 відомо, що остання довірила їй вчиняти дії по управлінню її часткою будинку. У жовтні 2023року їй стало відомо, що відповідачка ОСОБА_2 без її (позивачки) відома та будь-якого дозволу поселила у їхньому спільному будинку сім'ю відповідачки ОСОБА_3 . Зазначає, що оскільки між нею та співвласницею ОСОБА_4 вказаний приватний будинок не був фактично розділений згідно із їхніми частками, то він вважається таким, що знаходиться у спільній частковій приватній власності, а отже і вона (позивачка) і інший співвласник, мають рівне право на користування усіма приміщеннями будинку. Незважаючи на її досудову претензію відповідачка ОСОБА_3 на даний час продовжує незаконно проживати у будинку і відмовляється виселитися з нього у добровільному порядку. Стверджує, що відповідачами, які всупереч вимогам закону та без її згоди та будь-якого договору користуються її будинком, систематично вчиняються незаконні перешкоди для її користування та розпорядження часткою будинку, що завдає їй пряму матеріальну та моральну шкоду, оскільки вона позбавлена можливості навіть зайти до свого будинку. Таким чином, єдиною можливістю відновити її порушене право на вільне користування своєю власністю - приміщенням будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є покладення на відповідачів обов'язку усунути перешкоди в користуванні будинком та примусово звільнити зайняті приміщення вказаного вище будинку.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2024 року визначена для розгляду судді Кушніру А.В.
Ухвалою судді від 02.04.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді від 08.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження.
03.06.2024 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Цап В.О. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить у задоволенні позову відмовити, покликаючись, зокрема на те, що відповідач ОСОБА_2 мала законні підстави, на підставі довіреності від власника, для вселення у житло, яке належить ОСОБА_4 . Крім того, звертає увагу на неналежних відповідачів у справі.
20.06.2024 від позивачки ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь (пояснення) на відзив, в яких зазначає, зокрема, що не заперечує те, що ОСОБА_4 є співвласником 4/6 частки спірного будинку. Просить не сприймати як доказаний факт наявності довіреності ОСОБА_4 на користь відповідачки, оскільки в матеріалах справи відсутній оригінал, а тому претензія відповідачки ОСОБА_2 на те, що вона нібито має якісь права на управління спірним будинком, є нікчемними та незаконними. Також зазначає, що 17.10.2023 нею була зареєстрована заява в поліцію про те, що відповідачка ОСОБА_2 самоправно поселила невстановлених осіб без її відома та письмової згоди. Згідно з довідкою про результати перевірки здійсненої поліцією, цей факт був підтверджений, а сама ОСОБА_2 заявила, що нібито ОСОБА_4 надала їй усну згоду на вселення сім'ї ОСОБА_5 .
04.07.2024 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Цап В.О. до суду надійшли заперечення щодо пояснення на відзив на позовну заяву, в яких останній просить у задоволенні позову відмовити, покликаючись на обставини аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою суду від 09.09.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.
Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Цап В.О. в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомила, а також від неї не надходило відзиву на позовну заяву чи клопотання про розгляд справи за її відсутності, чи будь-яких інших заяв чи клопотань.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що спірний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 (позивачці у справі) та ОСОБА_4 .
Так, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Старосамбірської державної нотаріальної контори Ридзак Л.К. від 02.11.2004року (а.с.7), позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем до 2/3 частини майна її батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до складу спадкового майна якого входить, зокрема, належна спадкодавцю 1/2 частина спірного житлового будинку.
Отже, позивачці ОСОБА_1 на підставі вищевказаного свідоцтва про право на спадщину належить 2/6 частини спірного житлового будинку.
Інші 4/6 частини спірного будинку належать ОСОБА_4 , що підтверджується копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим КП «Старосамбірське РБТІ та ЕО» №22092942 від 06.03.2009року (а.с.50,51).
Згідно даних технічного паспорта на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , вищевказаний житловий будинок одноповерховий, містить 3 житлові кімнати, загальна площа 182,2кв.м., в т.ч. житлова 55,9кв.м, підсобна 57,8кв.м (а.с.48,49).
Як вбачається із довідки, виданої виконавчим комітетом Старосамбірської міської ради №938 від 01.08.2024 (а.с.93), за адресою: АДРЕСА_1 проживають такі особи: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає, але за даною адресою не зареєстрований; син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає, але не зареєстрований; дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає але не зареєстрована; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована, але не проживає; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований, але не проживає.
Відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживає та є зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією її паспорта громадянина України (а.с.46) та сторонами не оспорюється.
Як слідує із змісту довіреності, посвідченої у м.Юніондейл, ОСОБА_10 від 28.01.2024, ОСОБА_4 цією довіреністю уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси в усіх органах державної влади України, з усіх питань, що стосуються управління та експлуатації належної їй на праві власності всієї частки будинку АДРЕСА_1 (а.с.42,43).
17.10.2023 позивачка ОСОБА_1 звернулася до ВП №1 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області із письмовою заявою, з приводу надання ОСОБА_2 дозволу на проживання у вищевказаному будинку невідомих їй осіб без врахування її згоди на це, як співвласника будинку (а.с.5).
Згідно листа - відповіді на звернення ВП №1 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області №8223 від 31.10.2023 (а.с.6) слідує, що під час перевірки інформації, викладеної у зверненні, із письмового пояснення ОСОБА_2 стало відомо, що дійсно нею було надано дозвіл на проживання у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , сім'ї ОСОБА_5 , які проживають в даному будинку з її слів на безоплатній основі та даний дозвіл їй було надано співвласницею будинку, а саме її свекрухою ОСОБА_4 .
Також, 23.01.2024 позивачка ОСОБА_1 звернулася до Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області із зверненням про створення комісії для встановлення факту незаконного проживання у будинку АДРЕСА_1 (а.с.11).
У відповідь на дане звернення, листом від 24.01.2024 №91/02-23 (а.с.12) Старосамбірська міська рада Самбірського району Львівської області рекомендувала позивачці ОСОБА_1 звернутися до суду для вирішення питання по суті.
Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані наступними нормами права.
Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
За приписами ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Положеннями ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
У розумінні ст. 391 ЦК України власник майна як позивач не зобов'язаний доводити неправомірність дій відповідача. Власник має доказати факт існування перешкод у здійсненні користування та розпорядження майном. Особа, яка створює перешкоди відповідач, має довести правомірний характер своєї поведінки.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), серед способів захисту речових прав цивільне законодавства виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.
Положення статті 391 ЦК України підлягають застосуванню у випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.
Відповідно до ч.1,2 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Згідно ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Як слідує із пояснень сторін та вбачається із матеріалів справи, відповідачкою ОСОБА_2 на підставі довіреності від співвласника будинку ОСОБА_4 , проте без згоди на це позивачки ОСОБА_1 як співвласника будинку, було надано дозвіл на проживання у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , сім'ї ОСОБА_5 , зокрема, відповідачки ОСОБА_3 .
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів надання позивачкою ОСОБА_1 як іншим співвласником спірного будинку, своє згоди на проживання відповідачки ОСОБА_3 у будинку. Позивач свою згоду на таке категорично заперечує, доводи позивача відповідачами не спростовано.
Також слід зазначити, що порядок користування будинком його співвласники не встановлювали, відомостей про наявність домовленості між співвласниками про порядок володіння та користування майном судом не встановлено, не було проведено і виділу частки ОСОБА_4 зі спільної часткової власності, її частка у будинку в натурі не була визначена.
При цьому, доводи представника відповідача про те, що інший співвласник будинку ОСОБА_4 надала дозвіл на вселення та проживання відповідачки ОСОБА_3 у спірному будинку, суд не бере до уваги, з огляду на вимоги ч.1 ст. 358 ЦК України відповідно до яких згоди одного зі співвласників спільної часткової власності недостатньо для вселення у будинок, що знаходиться у спільній частковій власності.
Той факт, що позивачка ОСОБА_1 не проживає у спірному будинку і має власне інше житло не має правого значення для вирішення даного спору, оскільки на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна та незалежно від цього власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
До того ж суд враховує, що доказів відсутності у відповідачки ОСОБА_3 іншого житла суду не надано. Як зазначила в судовому засіданні 19.11.2024 відповідачка ОСОБА_3 вона на даний час фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , проте зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Також судом встановлено, що звернення позивачки до відповідачки про звільнення будинку не призвели до вирішення спору у позасудовому порядку.
Таким чином, встановивши, що у спірному будинку, співвласником якого є позивачка ОСОБА_1 , всупереч вимогам ч. 1 ст. 358 ЦК України, без її згоди і без будь-якої правової підстави проживає відповідачка ОСОБА_3 , чим створює позивачу перешкоди у вільному володінні своєю власністю, суд вважає, що порушені права позивача підлягають захисту.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
З огляду на наведене, виходячи із меж заявлених позовних вимог, із врахуванням приписів статті 16 Цивільного кодексу України, суд вважає, що позовна вимога в частині про зобов'язання відповідачку ОСОБА_3 звільнити спірне житлове приміщення, яка спрямована на відновлення становища, яке існувало до порушення прав позивача, буде необхідним захистом порушеного права позивача, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Наведене також відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 398/649/20.
Щодо решти позовних вимог, зокрема, пред'явлених до відповідачки ОСОБА_2 , то в задоволенні таких слід відмовити, оскільки такі є необґрунтованими, так як відповідачка ОСОБА_2 у спірному будинку не проживає, проживає та є зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що сторонами не оспорюється.
Таким чином, суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Згідно вимог ст.141 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні частини будинку, - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , звільнити житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;
Відповідачі:
- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ;
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення суду складено 27 грудня 2024 року.
Суддя А.В.Кушнір