Справа № 450/3983/23 Провадження № 2/450/219/24
"23" вересня 2024 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Добощ Н.Б.
при секретарі Хамуляк Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про (предмет спору): визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 ,-
стислий виклад позиції позивача та відповідача :
підстава позову (позиція позивача): позивачу на підставі ордеру № 582 виданого 24.01.1979 року, належить квартира за адресою АДРЕСА_2 . У вказаній квартирі був зареєстрований відповідач у справі, який є колишнім зятем позивача та в силу вимог СК України не являється членом сім'ї позивача. Протягом тривалого часу, а саме з вересня 2018 року, відповідач в квартирі не проживає, своїх речей не зберігає, поштової кореспонденції не отримує, не здійснює оплату комунальних послуг, не несе обов'язку по утриманню житла в належному стані. Факт відсутності відповідача за місце своєї реєстрації, стверджується актами обстеження житлово-побутових умов. Де саме проживає відповідач, позивачу невідомо. Добровільно вирішити питання про право користування житловим приміщенням в позасудовому порядку неможливо, у зв'язку із невідомим місцем перебування та проживання відповідача.
Позивач в судове засідання не з'явилася, однак подала на адресу суду клопотання про розгляд справи у її відсутності, заявлені позовні вимоги підтримає та просить такі задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про час та місця розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст.41 Конституції України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
24.01.1979 року КЕЧ Львівського району Прикарпатського військового округу видано Ордер № 582 на ім'я ОСОБА_1 та членів її сім'ї до складу якої входять ОСОБА_3 , 1911 року народження, матір.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про держану реєстрацію смерті від 29.03.2024 року.
Судом встановлено, що відповідач зареєстрований з 18.07.1989 року за адресою АДРЕСА_2 , що стверджується витягом № 272 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку від 12.07.2024 року та копією паспорта відповідача серії НОМЕР_1 виданим 08.09.1995 року Пустомитівським РВ УМВС України у Львівській області 08.09.1995 року.
З актів обстеження умов проживання згідно правил паспортного режиму від 21.07.2022 року, 01.09.202022 року, 16.03.2023 року, 11.07.2023 року вбачається, що відповідач ОСОБА_2 в квартирі за адресою АДРЕСА_3 , зареєстрований, однак не проживає з 2018 року.
Згідно із ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Відповідно до статті 9 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Згідно із ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем-громадянином, на ім'я якого видано ордер.
У відповідності до статті 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Відповідно до статті 65 ЖК УРСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися в якості членів сім'ї наймача в установленому законом порядку.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст. 72 ЖК України порядок визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
В п.10 постанови Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснено судам, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК) необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Враховуючи вищевказані обставини, та те що між сторонами по справі договори найму на проживання у спірному житловому приміщенні не укладались, відповідач добровільно залишив спірне житло і в ньому не проживає, спірним житлом не користується, участі в утриманні його не бере, спільного господарства не веде, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 259, 263- 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
позовні вимоги ОСОБА_1 ,- задоволити.
Припинити право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнавши ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою АДРЕСА_2 ,
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 судовий збір у розмірі 1073, 60 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Пустомитівський суд Львівської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення, а учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 30-денного строку з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
Відповідач : ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складено 23.09.2024 року.
СуддяН. Б. Добош