Єдиний унікальний номер 297/1465/24
Провадження № 2/448/539/24
26.12.2024 м.Мостиська
Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючої судді - Гіряк С.І.
за участі секретаря судового засідання - Рушеляк Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська цивільну справу
за позовом позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (місцезнаходження: вул. Алмазова Генерала, буд. 13, оф. 601, Печерський район, м. Київ, 01133) до
відповідача: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 )
вимоги позивачів: про стягнення заборгованості за кредитним договором
І. Стислий виклад обставин справи.
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» - Марченко Г.І. через систему "Електронний суд" звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який обґрунтовує тим, що 19.01.2021 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 (надалі відповідач) було укладено Кредитний договір (оферти) № 19.01.2021-100000024, шляхом підписання Заяви, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 7000,00 грн. з первинним строком користування 14 календарних днів з дати отримання за процентною ставкою "Економ"/"Стандарт" та витрати на професійну правничу допомогу.
Вказує, що 30.11.2021 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» було укладено Договір факторингу № 301121-1, у відповідності до умов якого ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» передало ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» належні йому права вимоги до боржників, а ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» прийняв належні ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» права вимоги до боржників, у тому числі і до ОСОБА_1 .
Відповідач ОСОБА_1 належним чином договірні зобов'язання за кредитним договором не виконував, таким чином, згідно розрахунку заборгованості, заборгованість за кредитом ОСОБА_1 станом на 07.03.2024 року становить 21 000 грн., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 7 000 грн.; сума заборгованості за відсотками - 14 000 грн. Добровільно ОСОБА_1 заборгованість не погашає, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
ІІ. Позиція учасників справи.
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак в прохальній частині позову міститься вимога про розгляд справи у їх відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення або про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Як вбачається із матеріалів справи, виклик відповідачки здійснювався у відповідності до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України, - через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України та остання вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи з часу опублікування оголошення про виклик. Крім того, останню повідомляли про дату, час і місце розгляду справи, шляхом надіслання судових повісток рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою місця його проживання, що зареєстрована у встановленому законом порядку. Відомості про будь-які інші адреси місця проживання чи перебування відповідача чи про його офіційну електронну адресу в матеріалах справи відсутні, заяв про зміну місця проживання чи перебування від відповідача не надходило.
Тому, на підставі статей 128, 131 ЦПК України, суд приходить до висновку, що відповідач вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
До Берегівського районного суду Закарпатської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою судді Берегівського районного суду Закарпатської області №297/1465/24 від 03.04.2024.2024 справу передано за підсудністю до Яворівського районного суду Львівської області.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області №297/1465/24 від 10.05.2024, передана за підсудністю до Мостиського районного суду Львівської області вказана цивільна справа, яка надійшла до суду 30.07.2024 та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана для розгляду судді Гіряк С.І. Ухвалою суду від 07.08.2024 було постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановляє заочне рішення).
Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин та не подав відзив, а позивач заперечень проти такого вирішення справи не подала, суд керуючись ч.4 ст.223,280-281 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.
ІV. Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами.
Суд, дослідивши усі надані докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, виходив із такого.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що 19.01.2021 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 (надалі відповідач) було укладено Кредитний договір (оферти) № 19.01.2021-100000024, шляхом підписання Заяви, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 7000,00 грн. з первинним строком користування 14 календарних днів з дати отримання за процентною ставкою "Економ"/"Стандарт".
Відповідач належним чином договірні зобов'язання за кредитним договором не виконувала, таким чином, згідно розрахунку заборгованості заборгованість за кредитом ОСОБА_1 становить 21 000 грн.
Згідно з умовами кредитного договору Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором.
Незважаючи на це, відповідач ОСОБА_1 не виконав свого обов'язку та не сплачував за кредитом у строки, передбачені договором.
Згідно розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи заборгованість за кредитом ОСОБА_1 станом на 07.03.2024 року становить 21 000 грн., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 7 000 грн.; сума заборгованості за відсотками - 14 000 грн.
30.11.2021 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» було укладено Договір факторингу №301121-1, у відповідності до умов якого ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» передало ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» належні йому права вимоги до боржників, а ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» прийняв належні ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» права вимоги до боржників, у тому числі і до ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 , не надав своєчасно Товариству грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.
Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним вище договором не виконав.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
На даний час відповідач ОСОБА_1 продовжує ухилятись від виконання зобов'язань і заборгованість за Договором не погашає.
Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, як встановлено в судовому засіданні та доведено зібраними по справі доказами, відповідач ОСОБА_1 умови укладеного договору належним чином не виконує, кредит та відсотки за користування кредитом не сплачує, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі і з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 21 000 грн., тобто в межах заявлених позовних вимог.
V. Розподіл Судових витрат.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.
В матеріалах справи містяться платіжна інструкція №804, яка засвідчує той факт, що позивачем при подачі позовної заяви сплачено 2422,40 грн. судового збору, які, враховуючи вищевикладені норми процесуального права, - повинні бути стягнені з відповідача ОСОБА_1 на користь сторони позивача.
Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, що передбаченост.15 ЦПК України.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Позивач пред'явив вимогу про стягнення 4000,00 гривень відшкодування витрат за надання правничої допомоги. До суду на підтвердження факту надання правової допомоги представником позивача адвокатом Марченко Г.І. надано наступні документи: копію платіжної інструкції про оплату правничої допомоги від 07.03.2024, копію звіту від 08.03.2024 про виконану роботу відповідно до договору 021023-1 про надання правничої допомоги від 02.10.2023, копію ордеру на надання правничої допомоги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті), тощо, що позбавляє суд вирішити питання стягнення в його користь витрат на правничу допомогу, однак це не позбавляє його звернутися до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у визначений законом строк.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку що у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 4000,00 гривень слід відмовити.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141-142, 258, 259, 264, 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним Договором №19.01.2021-100000024 від 19.01.2021 року в розмірі 21 000 (двадцять одну тисячу) гривень, яка складається з: 7000 (сім тисяч) гривень заборгованість за тілом кредиту та 14 000 (чотирнадцять тисяч) гривень заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. сплаченого судового збору.
В решті задоволення позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, відповідно до вимог ст.284 ЦПК України.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим кодексом, до Львівського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку, встановленому цим кодексом, до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складений 26.12.2024.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (01133, м.Київ, вул.Алмазова Генерала, 13/601, ЄДРПОУ: 43170298).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1
Суддя Світлана ГІРЯК