Справа № 462/8051/24
27 грудня 2024 року м.Львів
Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючої судді Палюх Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки,
встановив:
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, у якому просить змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 на її користь на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягувати такі у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення нею повноліття. В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 19.05.2017 з відповідача стягнуто на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1000,00 грн щомісячно, до її повноліття, починаючи з 10.03.2017. Відповідач, маючи намір створювати сім'ю та мати дітей, повинен був усвідомлювати і про наслідки таких намірів, про економічну нестабільність держави в умовах сьогодення, а саме піклуватися та матеріально забезпечувати тих, хто був його сім'єю, незважаючи на те, що збереження сім'ї було неможливим. Однак, відповідач жодним чином не бере участі у вихованні дитини. Відсутнє будь-яке спілкування з дитиною. На усі її прохання аби батько дитини брав участь у вихованні доньки, останній не реагує. Аліменти також не сплачує, при цьому є працездатним та не має на утриманні інших осіб. Розмір аліментів є недостатнім для утримання дитини та навіть є меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. У неї мінімальні доходи, яких зовсім не вистачає на прожиття із дитиною. А, враховуючи те, що вона була змушена взяти мікро кредити у фінансових організаціях, то зараз знаходиться у вкрай важкому матеріальному становищі. У зв'язку з наведеним просить задовольнити позов.
Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 23 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, учасникам процесу роз'яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.
Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.
Враховуючи вимоги ст.ст.279, 280 ЦПК України, суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у сторін є малолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 18.01.2017 /а.с. 7/.
Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 19 травня 2017 року стягнуто із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого на АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1000 /однієї тисячі/ гривень, щомісячно, до її повноліття, починаючи з 10.03.2017 року /а.с. 10-12/.
Постановою державного виконавця Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Галіча С.В. від 15.08.20217 відкрито виконавче провадження №54504180 з виконання виконавчого листа №462/1137/17, виданого 03.07.2017 /а.с. 25/.
З Інформації про виконавче провадження від 10.10.2024 вбачається, що боржник ОСОБА_2 аліменти не сплачує та має заборгованість по сплаті аліментів, а тому постановами державного виконавця його тимчасово обмежено у праві: виїзду за межі України, полювання, користування зброєю, керування транспортними засобами та винесено постанову про арешт майна боржника /а.с.26-32/.
Окрім цього, рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 01 жовтня 2024 року стягнуто із ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» /ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411/ заборгованість за договором №476871-КС-001 про надання кредиту від 02.10.2023 року у розмірі 156349 /сто п'ятдесят шість тисяч триста сорок дев'ять/ гривень 10 копійок, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 36000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 114949,10 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 5400,00 грн /а.с.14-19/, що підтверджує її скрутне матеріальне становище.
Згідно із ч.ч. 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 141 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дітей і проживання батьків окремо від них не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дітей.
Статтею 150 Сімейного кодексу України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Виходячи з вищенаведеного, сторони мають рівні права та обов'язки по утриманні та матеріальному забезпеченні дітей, а отже не тільки позивач, але й відповідач зобов'язані утримувати своїх малолітніх (неповнолітніх) дітей.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Згідно ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Тобто зазначена норма вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 Сімейного кодексу України зміна розміру аліментів здійснюється шляхом зміни способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позову, заявленого із таких підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 Сімейного кодексу України, але й низка інших норм, які врегульовують обов'язки батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів (в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі). Закон не встановлює обов'язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю, а тому платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, однак може звернутися до суду з позовом про зменшення їх розміру.
В свою чергу, відповідач ОСОБА_2 не надав будь-яких пояснень та доказів, які б свідчили про безпідставність чи необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .
Отже, постійні зміни співвідношення розміру аліментів у твердому розмірі з прожитковим мінімумом, інфляція грошових коштів, проблеми, що виникають з застосуванням щомісячної індексації цього розміру (частина 2статті 184СК України), а також характер відносин, що склались між батьками дитини, дійсно свідчать про те, що визначення аліментів на дитину у частці від заробітку (доходу) батька буде сприяти захисту інтересів дитини.
При прийнятті рішення, судом враховано, що відповідач є працездатним, має можливість працювати і отримувати дохід, а, відтак, зобов'язаний утримувати дитину в межах, необхідних для її зростання і виховання, повноцінного здоров'я, задовільного фізичного, духовного та морального розвитку, має можливість сплачувати аліменти в мінімально визначеному на законодавчому рівні розмірі однієї четвертої своїх доходів, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
За таких обставин, виходячи з найкращого та максимально можливого врахування інтересів дитини, суд приходить до висновку про можливість зміни розміру і способу стягнення аліментів з твердої грошової суми в розмірі 1000 грн дитину на одну четверту частину заробітку (доходу) відповідача, що буде у повній мірі відповідати вимогам закону, розумності і справедливості, з урахуванням обставин справи та доказів наданих сторонами.
Згідно роз'яснення у постанові Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», аліменти у новому розмірі сплачуються з дня набрання рішенням суду законної сили.
Таким чином, стягнення аліментів у зміненому розмірі необхідно розпочати з дня набрання рішенням суду законної сили і проводити до досягнення дитиною повноліття.
На підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача в користь держави підлягає стягненню 1211,20 грн судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 181, 191, 199 Сімейного кодексу України, ст. ст. 2, 6-13, 81, 89, 141, 258, 264-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки - задовольнити.
Змінити, визначений рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 19 травня 2017 року у справі № 462/1137/17, спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) платника аліментів.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Виконавчий лист №462/1137/17, виданий 03.07.2017 Залізничним районним судом м.Львова по справі №462/1137/17 - відкликати.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1211,20 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: