Справа № 462/6330/24
27 грудня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - Пилип'юк Г. М.
за участю секретаря судового засідання - Байдали М. Б.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» - Тараненко А. І. звернувся до суду через систему «Електронний суд» із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 502987078 від 05.04.2019 року у розмірі 50 686,11 грн., з яких: 25 992,76 грн. - заборгованість по кредиту; 24 693,35 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
Позовні вимоги мотивує тим, що 05.04.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 502987078 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до якого відповідач отримала кредит та зобов'язалась його повернути в порядку та строки, визначені договором. 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 502987078 від 05.04.2019 року. В подальшому 05.08.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 502987078 від 05.04.2019 року. 17.07.2024 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 17/07/24 відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 502987078 від 05.04.2019 року. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором № 502987078 від 05.04.2019 року у розмірі 50 686,11 грн., з яких: 25 992,76 грн. - заборгованість по кредиту; 24 693,35 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.З врахуванням наведеного, ТОВ «ФК «ЕЙС» просить суд стягнути із ОСОБА_1 , 50 686,11 грн. за кредитним договором та понесені судові витрати у справі.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 09.09.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та додатками рекомендованою поштовою кореспонденцією.
Відповідач у визначений судом п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву, такого не подала, про поважність причин не подання відзиву суд не повідомила, заява про поновлення строку для подання відзиву до суду станом на день винесення рішення також не поступала.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Положеннями ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 05.04.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 502987078, шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті www.moneyveo.ua /а.с. 37-40/.
Згідно із п. 3.4 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному розмірі - 365,00 % річних від суми кредиту за весь час користування (далі - «Процентна ставка») , починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит
У п. 1.3. Договору зазначено, що позичальник підтверджує, що до підписання даного Договору він був ознайомлений з усією інформацією, яка, відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», необхідна для отримання споживчого кредиту, включаючи інформацію що наведена в паспорті споживчого кредиту та правилах кредитодавця, інформацію про кредитодавця та його місцезнаходження, реальну річну процентну ставку, а також про орієнтовну загальну вартість кредиту та інші послуги кредитодавця.
Паспортом споживчого кредиту, що підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом, встановлено суму кредиту 30 000,00 грн., строк кредитування 126 днів, мету отримання кредиту: на споживчі цілі. Спосіб та строк надання кредиту: уілодобово (24/7) шляхом заповнення заявки на сайті www.moneyveo.ua (в особистому кабінету позичальника) в строк від 1 години до 3-х днів. Безготівкові кредитні кошти у розмірі суми кредиту на споживчі потреби перераховуються на банківський (картковий) рахунок позичальника, відкритий у банку, на підставі укладеного кредитного договору та заявки. Тип процентної ставки: фіксована /а.с. 36-37/.
Отримання кредитних коштів відповідачем підтверджується платіжним дорученням № 8f2f44d6-d1fc-46f8-9238-6cd59a09fe8c від 05.04.2019 року, яке суд визнає належним доказом отримання кредитних коштів. Доказів на спростування вказаного платіжного доручення, відповідач не надав /а.с. 43/.
Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 30 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.
Згідно наданого розрахунку заборгованості, відповідач ОСОБА_2 не виконала зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого у неї виникла заборгованість, розмір якої становить 50 686,11 грн., з яких: 25 992,76 грн. - заборгованість по кредиту; 24 693,35 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом /а.с. 11-12/.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 502987078 від 05.04.2019 року /а.с. 70-75/.
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 502987078 від 05.04.2019 року /а.с. 76-80/.
17.07.2024 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 17/07/24 відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 502987078 від 05.04.2019 року /а.с. 54-59/.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ч. 3, 4, 5, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Положеннями ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Як зазначено у ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Як визначено ч. 1, 3 ст. 512 ЦК кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема. передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Положеннями ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підписавши 05.04.2019 року договір про надання кредиту, відповідач добровільно погодилась на такі умови кредитного договору та взяла на себе відповідні зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за їх користування. Однак, у визначений строк їх не повернула, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення тіла кредиту та відсотків підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
У встановлений процесуальним законом строк відповідач не скористалась процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази, які мали підтвердити належне виконання нею договірних зобов'язань.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Суд при розгляді справи виходить з того, що позивач, як сторона договору, яка виконала свої зобов'язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов'язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та погашення виниклої заборгованості.
Відтак, оскільки умови договору від 05.04.2019 року № 502987078, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , відповідачем не виконано, право грошової вимоги за ним на підставі договору факторингу № 17/07/24 від 17.07.2024 року перейшло до позивача, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «ФК «ЕЙС» є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Крім цього, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать також витрати на професійну правничу допомогу.
У разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов'язані з розглядом справи (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
У відповідності до положень ч. 1, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З метою документального підтвердження понесених витрат на правову допомогу в розмірі 6 000 грн. позивачем надано: договір № 1807/24-01 про надання правової допомоги від 18.07.2024 року, додаткову угоду № 3до договору № 1807/24-01 про надання правової допомоги від 18.07.2024 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 18.07.2024 року /а.с. 21, 23-24, 27-28/.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової Постанови Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 19.02.2020 року.
Також Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, усі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Враховуючи наведене, результат розгляду справи у суді, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат, предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню у розмірі 6 000,00 грн., що відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд -
ухвалив:
позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 502987078 від 05.04.2019 року у розмірі 50 686 (п'ятдесят тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 11 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: м. Київ, Харківське Шосе, 19/офіс 2005;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя: Пилип'юк Г. М.
Оригінал рішення.