1Справа № 335/12640/24 2/335/4153/2024
27 грудня 2024 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря судового засідання Шевченко К.В., розглянувши у залі суду в м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
15.11.2024 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №974574979.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно з умовами кредитного договору від 28.12.2021 № 974574979 позичальник зобов'язався вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному договором. Проте, незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов'язку, не повернув наданий кредит у строки, передбачені кредитним договором, та не сплатив відсотки. Загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за кредитним договором від 28.12.2021 № 974574979 становить 31000,00 грн., яка складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 20000,00 грн. та простроченої заборгованості за процентами у розмірі 11000,00 грн.
Ухвалою суду від 16.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, разом з цим, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій зазначив про те, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Відповідач у судові засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судом належним чином, на підставі ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Разом з цим, відповідачу направлено виклики за адресою проживання. Відповідач причини неявки у судове засідання не повідомила, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за її відсутності суду не надала.
Таким чином, суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасників справи про її розгляд.
Пунктами 10, 11 частини 2 статті 2 ЦПК України визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.
Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Частиною першою статті 275 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (надалі- Конвенція) держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Однак, з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.
Відтак, ураховуючи положення ст. 128 ЦПК України, суд доходить висновку, що відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
У зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судові засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд дійшов висновку.
28.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №974574979 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 20000,00грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а також відповідач зобов'язався повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.
Кредитний договір від 28.12.2024 №974574979 був підписаний відповідачем 28.12.2021 року за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV54R6В. Відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу грошові кошти в сумі 20000,00 грн. на його банківську картку, що підтверджується довідкою АТ «ТАСКОМБАНК» та копією платіжного доручення.
Відповідно до п. 1.7. Договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту (дисконтний період).
В подальшому, за умови продовження строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8 кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом становить 2%в день від суми кредиту за кожен день користування (п. 1.9.2 кредитного договору).
Згідно п. 1.9.3 кредитного договору якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 кредитного договору умови нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь час дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту та застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 2,10 процентів в день.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року (Додаток №10).
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020(Додаток №11). При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року( Додаток №12). В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року (Додаток №13). При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року (Додаток №14). При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року (Додаток №15).
Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Юніт Капітал» за кредитним договором становить 31000грн. 00 коп., з яких: заборгованість по кредиту20000грн. 00 коп., заборгованість по несплачених відсотках11000грн. 00 коп.
Таким чином відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «Юніт Капітал» в сумі 31000грн. 00 коп., з яких: заборгованість по кредиту20000грн. 00 коп., заборгованість по несплачених відсотках11000грн. 00 коп.
Вказані вище договори факторингу є дійсними та чинними, відомості про те, що вони оскаржувалися в судовому порядку відсутні.
Станом на час розгляду справи відповідач не надав суду доказів сплати ним зазначеної суми заборгованості за кредитом.
Так само відповідач не надав доказів виконання ним зобов'язання за кредитним договором первісному кредитору.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст..12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.moneyveo.ua. В договорі відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з вказаними Правилами.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. 641,644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Кредитний договір підписаний відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Представником позивача надано належні докази відправлення відповідачу грошових коштів на вказаний останнім в заявці банківський рахунок, на який в подальшому були перераховані грошові кошти.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
З огляду на викладене вище, встановлено, що відповідач підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а тому, суд приходить до висновку, що факт укладення кредитного договору № 9974574979 від 28.12.2021 підтверджується матеріалами справи та узгоджується із ст. 6, 627 ЦК України та ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За змістом ст. 526, 615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов'язковості виконання договору.
За змістом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (провадження №12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч.1 ст.1048 ЦК України.
Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.
У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою ст.1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст.625 цього Кодексу.
За період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч.1 ст.1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.
Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов'язок доводити такі заперечення відповідними доказами. Проте відповідач відзиву на позовну заяву, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження (пункт 1 частини першої статті 274 ЦПК України), не подав, як і жодних доказів на спростування факту укладення договору, використання кредитних коштів чи розміру заборгованості.
З урахуванням наявних у справі письмових доказів та пояснень позивача, викладених у позовній заяві, суд приходить до висновку про доведеність факту отримання відповідачем кредитних коштів (використання кредитного ліміту).
Враховуючи те, що позивач надав докази укладення договору з відповідачем та наявності заборгованості за кредитним договором, оскільки такі докази не спростовані відповідачем, а тому є всі підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.
Як вбачається з розрахунків заборгованості за кредитним договором нарахування відповідачу процентів відбулось в межах дії кредитного договору відповідно до розміру процентної ставки, яка передбачена умовами договору.
Суд погоджується із наданими розрахунками заборгованості за кредитом.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, з урахуванням нарахованих процентів за користування кредитом, є обґрунтованими.
Крім того, у позовній заяві позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу в матеріалах справи наявні такі докази: копія Договору № 0110/24 від 01.10.2024 про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ » в особі директора Хлопкової М.С. та АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «ТАРАНЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» в особі керуючого бюро Тараненка А.І; додаткова угода до Договору про надання правничої допомоги № 0110/24 від 01.10.2024 укладена між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» в особі директора Хлопкової М.С. та АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «ТАРАНЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» в особі керуючого бюро Тараненка А.І.; акт прийому-передачі наданих послуг, який є невід'ємною частиною Договору про надання правової допомоги, в якому зазначено надання правових послуг, а саме: складання позовної заяви ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ », тривалістю 2 години на суму 5000,00 грн.; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості, тривалістю 1 година на суму 500,00 грн.; надання усної консультації стосовно складання позовної заяви, тривалістю 1 година на суму 500,00 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу не подавалось.
Дослідивши надані ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» докази понесених витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що вони у повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи, є співмірними із заявленими позовними вимогами, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу розміром 6000,00 грн.
Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 279, 280-284 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4-А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за Кредитним договором №974574979 від 28.12.2021 року у розмірі 31000грн.00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4-А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163) судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом двадцяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 27.12.2024 року.
Суддя Ю.В. Апаллонова