Дата документу 10.12.2024
Справа № 334/3513/24
Провадження № 2/334/1910/24
10 грудня 2024 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Коломаренко К.А., за участю: секретаря судового засідання Цілінко А.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Запоріжжі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, як орган опіки та піклування, про зобов'язання виконання зобов'язань передбачених договором між батьками щодо здійснення батьківських прав та утримання доньки,-
Позивач звернувся до Ленінського районного суду міста Запоріжжя із позовом, поданим за підписом представника - адвоката Онішкевич Г.М. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зобов'язання виконання зобов'язань передбачених договором між батьками щодо здійснення батьківських прав та утримання доньки, в якому просить суд: зобов'язати відповідачів по справі виконати зобов'язання передбачені договором між батьками щодо здійснення батьківських прав та утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , укладений 01.11.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Щербиною В.С. (зареєстровано в реєстрі за № 897), а саме: 1) зобов'язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , не чинити перешкоди ОСОБА_2 в рамках виконання ним взятих зобов'язань за договором між батьками щодо здійснення батьківських прав та утримання неповнолітньої доньки, не підбурювати дитину проти батька, дотримуватись заздалегідь узгоджених домовленостей щодо країни перебування дитини, засобів зв'язку з дитиною, дати та часу повернення дитини на територію України у разі виїзду неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кордон; 2) зобов'язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , піклуватися про здоров'я, брати участь у вихованні та духовному розвитку дитини, забезпечити їй достатній рівень освіти незалежно від стосунків з матір'ю. Самостійно нести всі витрати із закупівлі продуктів харчування, оплати послуг мобільного та інтернет зв'язку, оплати додаткових освітніх послуг, послуг з тренування у спортивних та танцювальних секціях, купувати квитки для відвідування музеїв, кінотеатрів, театрів, концертів, а також супроводжувати її до вказаних місць; оплачувати купівлю одягу, взуття, побутових та косметологічних товарів; оплачувати відпочинок в санаторіях, дитячих таборах, базах відпочинку, оздоровчих комплексах, відвозити та забирати її до вищезазначених місць; оплачувати подорожі за кордон України, тощо.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 , 2009 року народження, є донькою відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 , видане (повторно) Дніпровським районним у м. Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 17.05.2017р., актовий запис 1138. ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач ОСОБА_1 досягла 14-річного віку, а отже місце її проживання з одним із батьків визначається нею самою. У заяві від 01.11.2023 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Щербиною В.С., позивач, в присутності батьків, підтвердила своє бажання проживати разом із батьком ОСОБА_2 . Батьки позивача фактично припинили сімейні відносини та тривалий час проживають окремо. Окрім цього, мати позивача ОСОБА_3 має дозвіл на тимчасове проживання у Литовській республіці, і більшу частину часу проводить за межами України. Позивач виявляє прихильність до свого батька та стійкий намір щодо постійного проживання разом із ним. З метою коректного врегулювання цього питання вони звернулися до нотаріуса задля фіксації намірів кожного члена їх родини. Як наслідок, було посвідчено договір про здійснення батьківських прав та утримання позивача ОСОБА_1 , а також її заяву про волевиявлення проживати з батьком. Так, відповідно до умов договору: питання утримання дитини, навчання, лікування, духовного розвитку, відвідування спортивних секцій, відпочинку покладається на батька, без взаємних фінансових вимог та із забезпеченням всіх необхідних потреб дитини. Батько зобов'язується: піклуватися про здоров'я дитини, брати участь у вихованні та духовному розвитку дитини, забезпечити дитині достатній рівень освіти незалежно від стосунків сторін. Батько зобов'язується не перешкоджати спілкуванню дитини з матір'ю. Батько зобов'язується самостійно нести всі витрати із закупівлі продуктів харчування, оплати послуг мобільного та інтернет зв'язку дитини, оплати додаткових освітніх послуг, послуг з тренування у спортивних та танцювальних секціях, купувати квитки для відвідування музеїв, кінотеатрів, театрів, концертів, а також супроводжувати дитину до вказаних місць; оплачувати купівлю одягу, взуття, побутових та косметологічних товарів; оплачувати відпочинок в санаторіях, дитячих таборах, базах відпочинку, оздоровчих комплексах, відвозити та забирати дитину до вищезазначених місць; оплачувати подорожі за кордон України, тощо. Мати зобов'язується: брати участь у вихованні та духовному розвитку дитини. Батьки зобов'язуються належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання, а також своєчасно повідомляти один одного про зміну свого місця проживання, контактних телефонів та будь-які інші обставини, що мають суттєве значення для своєчасного виконання своїх зобов'язань за цим договором. На даний час між позивачем та відповідачами існує непорозуміння щодо її місця проживання, та відповідно викання умов договору. У повсякденному житті виникають непорозуміння із матір'ю та відповідно і батьком. Кожного разу позивачу потрібно нагадувати батькам про умови договору про її вибір місця проживання. Позивач обрала проживати разом із батьком, тому як усе своє життя вона мешкала за цією адресою. Зазначає, що це її дім, у якому вона почуває себе комфортно, що особливо важливо під час воєнного стану. Мати при цьому постійно маніпулює умовами договору. Усі намагання вирішити спір в досудовому порядку залишилися марними. Мати постійно підбурює позивачку проти батька, ускладнює її проживання з батьком, водночас не бажає забрати позивача до себе у Литовську республіку (де проживає більшу частину часу) та забезпечувати позивача усім необхідним. Позивач зазначає, що надалі бажає проживати з батьком, однак матір перешкоджає їй проживати з батьком, матір не дотримується заздалегідь узгоджених домовленостей щодо країни перебування позивача, не надає можливість зв'язуватися із батьком, коли позивачка гостює у неї, не виконує домовленості щодо дати та часу повернення позивача на територію України. Батько, на думку позивачки, недостатньо відстоює її інтереси та відповідно не достатньо виконує обов'язки, покладені на нього умовами вищевказаного договору. Він приймає матеріальну допомогу від матері, яка, користуючись цим, маніпулює умови письмової домовленості. Для комфорту позивача та стабільного порядку, вважає важливими виконання домовленостей, які фактично виписані у вищевказаному договорі, у зв'язку з чим вимушена звернутися до суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2024 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Коломаренко К.А.
30.04.2024 року судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі.
07.05.2024 року до суду надійшла інформація про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичних осіб - відповідачів у справі.
Ухвалою Ленінського районного суду від 09.05.2024 року у справі відкрито провадження, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання. Залучено в якості третьої особи Районну адміністрацію Запорізької міської ради по Дніпровському району, як орган опіки та піклування.
10.06.2024 року після підготовчого засідання о 13-03 годині від відповідача - ОСОБА_2 надійшла заява (направлена засобами поштового зв'язку 05.06.2024 року з поштового відділення АТ «Укрпошта» 01001) про відкладення підготовчого засідання для отримання ним копії позову та надання відзиву на позовну заяву.
10.06.2024 року після підготовчого засідання о 13-30 годині від представника позивача - адвоката Онішкевич Г.М. надійшла заява про відкладення підготовчого засідання, у зв'язку з неможливістю участі в підготовчому засіданні 10.06.2024 року(направлена засобами поштового зв'язку 05.06.2024 року з поштового відділення АТ «Укрпошта» 01001).
10.06.2024 року після підготовчого засідання о 13-42 годині від відповідача - ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву (направлений засобами поштового зв'язку 05.06.2024 року з поштового відділення АТ «Укрпошта» 01001). Зазначає, що у зв'язку з тим, що дитина непохитна у своєму бажанні мешкати разом з батьком вдома у м. Запоріжжі, відповідач ОСОБА_2 взяв на себе всі зобов'язання щодо утримання позивача, включаючи фінансові. Однак, між відповідачами дійсно є непорозуміння щодо місця проживання доньки. ОСОБА_3 вважає, що місце проживання доньки в Україні під час війни небезпечним, а тому постійно намагається утримати дитину за межами України та не завжди виходить повідомити про це батька дитини і саму доньку завчасно. Вважає, що донька у своєму віці не може вирішувати такі серйозні питання як місце проживання. При цьому, зазначає, що не має можливості постійно утримувати доньку на території Литви. Щодо питання утримання батьком їх спільної доньки, зазначає, що претензій до нього не має, але вважає, що він має спонукати дитину жити поза межами України. При цьому, вона розуміє обґрунтування позиції її доньки, вона дійсно прив'язана морально до будинку, школи, друзів. Просить розглядати справу без її участі та прийняти рішення на розсуд суду.
19.06.2024 року від представника третьої особи Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району - Шустер О.В. надійшла заява про розгляд справи без участі представника третьої особи, рішення просять прийняти з урахуванням інтересів дитини. Зазначила, що зважаючи на норми чинного законодавства, неповнолітня ОСОБА_1 досягла того віку, що сама визначає місце свого проживання з одним з батьків, окремих документів для цього підтвердження не потрібно.
08.07.2024 року від представника позивача - адвоката Онішкевич Г.М. надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача (направлена засобами поштового зв'язку 04.07.2024 року з поштового відділення АТ «Укрпошта» 01001).
08.07.2024 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву (направлений засобами поштового зв'язку 04.07.2024 року з поштового відділення АТ «Укрпошта» 01001), в якому зазначено, що між ним та матір'ю дитини постійно виникають непорозуміння щодо місця проживання доньки, оскільки вважає небезпечним проживання дитини в Україні. Зазначив, що визнає вимоги та розуміє, що донці потрібна стабільність та розуміння того, що її волевиявлення поважають та визнають. Мати дитини не має фінансової можливості та бажання утримувати дитину у Литовській республіці за місцем свого проживання, що визнає у своєму відзиві. Просить розглядати справу без його участі. До відзиву додав акт обстеження від 10.04.2022 року, акт обстеження від 01.11.2023 року, платіжну інструкцію від 16.11.2023 року, довідку про рахунок і залишок коштів, довідку про обіг коштів, витяг з ЄДР.
31.07.2024 року від представника третьої особи Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району - Шустер О.В. надійшла заява про розгляд справи без участі представника третьої особи, рішення просять прийняти з урахуванням інтересів дитини.
16.09.2024 року від представника третьої особи Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району - Шустер О.В. надійшла заява про розгляд справи без участі представника третьої особи, рішення просять прийняти з урахуванням інтересів дитини.
Ухвалою суду від 16.10.2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
У судові засідання 12.11.2024 року та 10.12.2024 року позивач та представник позивача не з'явились, згідно заяви представника позивача, яка надійшла до суду 08.07.2024 року, представник позивача у зв'язку з неможливістю приймати участь у засіданні, просить справу розглядати за відсутності позивача та її представника.
У судові засідання 12.11.2024 року та 10.12.2024 року відповідачі не з'явилися, про час та місце проведення судових засідань повідомлені належним чином, про що свідчать конверти, які повернулись на адресу суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою». У поданих відзивах на позовну заяву просили розглядати справу без їх участі.
Представник третьої особи Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, як орган опіки та піклування, - Шустер О.В. в судові засідання 12.11.2024 року та 10.12.2024 року не з'явилася, матеріали справи містять заяви представника про розгляд справи без її участі.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б ).
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог, дійшов наступних висновків.
За змістом статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
Порушенням є такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права (пункт 5.6. постанови Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 910/18962/20).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та / або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушеного права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Крім того, звертаючись до суду з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити, а також зазначити у позовній заяві, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права / інтересу. У свою чергу, суд має перевірити ці доводи позивача, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 Цивільного кодексу України і цей перелік не є вичерпним, про що прямо зазначено у вказаній статті.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до вимог ст.. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.
ОСОБА_1 , 2009 року народження, є донькою відповідачів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 , видане (повторно) Дніпровським районним у м. Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 17.05.2017р., актовий запис 1138.
Згідно Заяви неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка діє за згодою батька ОСОБА_2 та за згодою матері ОСОБА_3 , посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Щербиною В.С. 01.11.2023 року та зареєстрованої в реєстрі за №896, неповнолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що діє за згодою батька ОСОБА_2 та за згодою матері ОСОБА_3 , цією заявою підтверджує своє бажання проживати разом з батьком - громадянином ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається предметом спору у цій справі є позовна вимога ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зобов'язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконати умови договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , укладений 01.11.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме зобов'язання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , не чинити перешкоди ОСОБА_2 в рамках виконання ним взятих зобов'язань за договором між батьками щодо здійснення батьківських прав та утримання неповнолітньої доньки, не підбурювати дитину проти батька, дотримуватись заздалегідь узгоджених домовленостей щодо країни перебування дитини, засобів зв'язку з дитиною, дати та часу повернення дитини на територію України у разі виїзду неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кордон; та зобов'язання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП - НОМЕР_3 , піклуватися про здоров'я, брати участь у вихованні та духовному розвитку дитини, забезпечити їй достатній рівень освіти незалежно від стосунків з матір'ю. Самостійно нести всі витрати із закупівлі продуктів харчування, оплати послуг мобільного та інтернет зв'язку, оплати додаткових освітніх послуг, послуг з тренування у спортивних та танцювальних секціях, купувати квитки для відвідування музеїв, кінотеатрів, театрів, концертів, а також супроводжувати її до вказаних місць; оплачувати купівлю одягу, взуття, побутових та косметологічних товарів; оплачувати відпочинок в санаторіях, дитячих таборах, базах відпочинку, оздоровчих комплексах, відвозити та забирати її до вищезазначених місць; оплачувати подорожі за кордон України, тощо.
Як на підстави позову позивач послався на те, що на даний час між позивачем та відповідачами існує непорозуміння щодо її місця проживання, та відповідно викання умов договору між батьками позивача щодо здійснення батьківських прав та утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , укладеного 01.11.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Отже, з огляду на предмет та підстави позову у цій справі спірні правовідносини сторін виникли із договору, укладеного 01.11.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як батьками щодо здійснення батьківських прав та утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1
Згідно Договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та утримання дитини від 01.11.2023 року, укладеного між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Щербиною В.С. та зареєстровано в реєстрі за №897, сторони договору дійшли згоди, що питання утримання дитини, навчання, лікування, духовного розвитку, відвідування спортивних секцій, відпочинку покладається на батька, без взаємних фінансових вимог та із забезпеченням всіх необхідних потреб дитини. Батько зобов'язується: піклуватися про здоров'я дитини, брати участь у вихованні та духовному розвитку дитини, забезпечити дитині достатній рівень освіти незалежно від стосунків сторін. Батько зобов'язується не перешкоджати спілкуванню дитини з матір'ю. Батько зобов'язується самостійно нести всі витрати із закупівлі продуктів харчування, оплати послуг мобільного та інтернет зв'язку дитини, оплати додаткових освітніх послуг, послуг з тренування у спортивних та танцювальних секціях, купувати квитки для відвідування музеїв, кінотеатрів, театрів, концертів, а також супроводжувати дитину до вказаних місць; оплачувати купівлю одягу, взуття, побутових та косметологічних товарів; оплачувати відпочинок в санаторіях, дитячих таборах, базах відпочинку, оздоровчих комплексах, відвозити та забирати дитину до вищезазначених місць; оплачувати подорожі за кордон України, тощо. Мати зобов'язується: брати участь у вихованні та духовному розвитку дитини, незалежно від стосунків з батьком. Батьки зобов'язуються належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання, а також своєчасно повідомляти один одного про зміну свого місця проживання, контактних телефонів та будь-які інші обставини, що мають суттєве значення для своєчасного виконання своїх зобов'язань за цим договором. Батьки зобов'язуються не втручатися в особисте життя дин одного та не підбурювати дитину проти батька чи матері. Батьки зобов'язуються в міру можливості додатково до перерахованого вище спільно організовувати відвідання дитиною цирку, кінотеатрів, театрів, клубів, а також проведення іншого дозвілля дитини. У разі виїзду неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кордон за дозволом одного з батьків, інший зобов'язується дотримуватись заздалегідь узгоджених домовленостей щодо країни перебування дитини, засобів зв'язку з дитиною, дати та часу повернення дитини на територію України, інших обставин, що впливають на обсяг батьківських прав другого з батьків.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до частини першої статті 9 СК України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Положеннями статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з частинами першою-третьою статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Частиною четвертою статті 157 СК України передбачено, що батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Істотними умовами договору щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини є умови про участь у забезпеченні умов життя дитини тим з батьків, хто буде проживати окремо, а також умови здійснення ним прав і обов'язків по вихованню дітей. До цього договору можуть бути застосовані загальні положення зобов'язального та договірного права, які містяться у ЦК України і не суперечать загальним засадам регулювання та суті сімейних відносин.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 361/8526/21.
Звертаючись з позовом, позивач зазначає, що на даний час між позивачем та відповідачами існує непорозуміння щодо її місця проживання, та відповідно викання умов договору. У повсякденному житті виникають непорозуміння із матір'ю та відповідно і батьком. Кожного разу позивачу потрібно нагадувати батькам про умови договору про її вибір місця проживання. Позивач обрала проживати разом із батьком, тому як усе своє життя вона мешкала за цією адресою. Зазначає, що це її дім, у якому вона почуває себе комфортно, що особливо важливо під час воєнного стану. Мати при цьому постійно маніпулює умовами договору. Усі намагання вирішити спір в досудовому порядку залишилися марними. Мати постійно підбурює позивачку проти батька, ускладнює її проживання з батьком, водночас не бажає забрати позивача до себе у Литовську республіку (де проживає більшу частину часу) та забезпечувати позивача усім необхідним. Позивач зазначає, що надалі бажає проживати з батьком, однак матір перешкоджає їй проживати з батьком, матір не дотримується заздалегідь узгоджених домовленостей щодо країни перебування позивача, не надає можливість зв'язуватися із батьком, коли позивачка гостює у неї, не виконує домовленості щодо дати та часу повернення позивача на територію України. Батько, на думку позивачки, недостатньо відстоює її інтереси та відповідно не достатньо виконує обов'язки, покладені на нього умовами вищевказаного договору. Він приймає матеріальну допомогу від матері, яка, користуючись цим, маніпулює умови письмової домовленості.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до вимог ст.. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.
Разом з тим, з доданих позивачем до позовної заяви доказів, не вбачається наявності обставин, вказаних позивачем.
Так, згідно Актів обстеження матеріально-побутових умов фактичного місця проживання особи від 10.04.2022 року та від 01.11.2023 року, які ідентичні за своїм змістом, члени правління ОСББ «Вершина» за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 (квартира АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 (квартира АДРЕСА_4 ), ОСОБА_6 (квартира АДРЕСА_5 , стверджують, що при обстеженні 4-х кімнатної квартири АДРЕСА_6 , встановлено, що за даною адресою фактично мешкають та зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . У квартирі для ОСОБА_1 облаштована окрема кімната (загальною площею15,50 кв.м.), у якій міститься спальне місце та необхідне приладдя для навчання (стіл, кресло, комп'ютерна техніка), іграшки, а також окремий сантехнічний вузол. Окрема кімната площею 8,15 кв.м. використовується ОСОБА_2 . У квартирі є місця загального користування, а саме: кухня (площею 9,00 кв.м.), вітальня (площею 23,80 кв.м.), ванна кімната. Помешкання знаходиться в гарному стані, не потребує ремонту. Інші особи в квартирі не проживають. Заборгованості по оплаті перед ОСББ «Вершина» немає.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.01.2024 року, відповідач ОСОБА_2 здійснює свою діяльність як фізична особа-підприємець.
Згідно Довідки АТ КБ «Приватбанк» №240104SU17335601 від 04.01.2024 року про обіг коштів ОСОБА_2 за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року, дебетовий обіг за 2023 рік складає 636 154,27 гривень, кредитовий обіг за 2023 рік складає 1 180 662,00 гривень.
Згідно Довідки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 від 04.01.2024 року, залишок коштів на рахунку ОСОБА_2 станом на 04.01.2024 року становить 345 497,73 гривень.
До відзиву на позовну заяву відповідачем долучено копію Платіжної інструкції №0.0.3309297016.1 від 16.11.2023 року, з якої вбачається призначення платежу: «Благодійний внесок батька, 8-В клас, гімназії №31, ОСОБА_1 ».
З досліджених судом документів не встановлено підтвердження ухилення відповідачів від виконання умов договору та порушення прав позивача.
Необхідно зазначити, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Справедливість - це одна з основних засад права, вона вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Відповідно до частин першої та другої статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідачів про визнання позову, оскільки зазначені доводи відповідачів є лише декларативними та не підтверджені жодними доказами.
Врахувавши фактичну сімейну ситуацію, відсутність доказів на підтвердження порушення прав позивача, з огляду на відсутність порушень умов договору з боку батьків, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 150,152,155,164,165,166,179,180,181,182, 183,191 СК України, ст. ст. 2-13, 141, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, як орган опіки та піклування, про зобов'язання виконання зобов'язань передбачених договором між батьками щодо здійснення батьківських прав та утримання доньки - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення буде складено протягом десяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Коломаренко К. А.