№ провадження 11-кп/4809/883/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія - 392 ч. 2 КПК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
24.12.2024 року Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12.11.2024 року, якою стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, п.п. 3,4,12 ч.2 ст.115 КК України, продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
за участю учасників судового провадження:
- обвинуваченого ОСОБА_6 ,
У провадженні Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області перебуває обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , обвинувачених у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, п.п. 3,4,12 ч.2 ст.115 КК України.
Ухвалою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12.11.2024 обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 10.01.2025.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які закон класифікує як тяжкий та особливо тяжкий, за один з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років або довічне позбавлення волі, у зв'язку з чим останній з метою уникнення відповідальності може виїхати за межі Кіровоградської області та потрапити на непідконтрольні на даний час Україні території, що вказує на цілком ймовірну можливість переховування обвинувачених від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, зважаючи на те, що місце фактичного проживання ОСОБА_6 знаходиться неподалік місця вчинення кримінального правопорушення, у зв'язку з чим вони, знаходячись на свободі, зможуть знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин.
Також, ще, не допитані ані свідки ані потерпіла, оскільки наразі досліджуються матеріали, тому є вагомі підстави вважати, що з метою уникнення покарання, що загрожує обвинуваченим, у разі визнання їх винуватими, усвідомлюючи тяжкість покарання, можуть незаконно впливати на свідків та потерпілу, з метою зміни та дачі показів останніми на їх користь.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу районного суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо нього та застосувати до нього більш м'який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт.
Мотивуючи свої вимоги, зазначає, що передбачені ст.177 КПК України ризики не доведені, ухвала суду є не мотивованою та не обґрунтованою.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого, який підтримав подану апеляційну скаргу, висновок прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційних вимог, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До закінчення продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд першої інстанції повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону місцевим судом дотримані в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції під час перегляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 422-1 КПК України не здійснює перевірку правильності пред'явленої підозри та не перевіряє докази, що підтверджують або спростовують винуватість особи.
Висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 на більш м'який, є правильним.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, п.п. 3,4,12 ч.2 ст.115 КК України, який є умисним особливо тяжким злочином.
Враховуючи викладене, на даний час продовжують існувати ризики передбачені ч. 1 ст.177 КПК України, які були на час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, тому відсутні підстави для застосування щодо ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Судом першої інстанції правильно враховано суспільну небезпечність злочину, який інкримінується обвинуваченому, суворість можливого покарання ОСОБА_6 .
Наведені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що виправдовують потребу у триманні обвинуваченого під вартою та є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, зазначених у ст. 176 КПК України не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та забезпечити виконання покладених на обвинувачених процесуальних обов'язків.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою як досудового так і судового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».
Як під час розгляду клопотання місцевим судом, так і під час апеляційного розгляду не встановлено відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_8 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
У матеріалах справи відсутні будь-які дані стосовно того, що відпали або зменшились ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, отже підстави для зміни запобіжного заходу відсутні.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, та вважає, що інший, більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти вказаним ризикам.
Рішення суду першої інстанції щодо необхідності задоволення клопотання прокурора є правильним, оскільки доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_8 перебувати на волі.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи, на які посилається у своїй апеляційній скарзі обвинувачений не є суттєвими та не впливають на правильність прийнятого судового рішення і не можуть слугувати підставою для його скасування, а тому підстав для застосування судом до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.
Підтверджуючих доказів неможливості утримання обвинуваченого в СІЗО за станом здоров'я не надано.
Будь-яких інших переконливих доводів щодо незаконності рішення суду в апеляційних скаргах не наведено та не надано під час апеляційного розгляду справи.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 376, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12.11.2024 року, якою стосовно ОСОБА_6 , продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - без зміни.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4