Провадження № 33/803/3045/24 Справа № 209/4063/24 Суддя у 1-й інстанції - Шендрик К. Л. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.
26 грудня 2024 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 липня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП) щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , -
Постановою судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 липня 2024 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП - закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Рішення суду обґрунтовано тим, що факт порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні; матеріали справи не містять жодних належних та достатніх доказів на підтвердження наявності вини у діях водія ОСОБА_1 щодо факту порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 вказує на незаконність та необґрунтованість постанови суду, прийнятої з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_1 порушень вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху та відповідно складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, ґрунтується на неповно з'ясованих обставинах (лише на поясненнях ОСОБА_1 ) та належним чином не мотивований.
Наявними матеріалами справи, зокрема і поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , спростовуються висновки суду про відсутність в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Вказує, що працівники ТЦК на своєму мобільному блокпості використовують знак «3.41 Контроль», який забороняє проїзд без зупинки перед контрольними пунктами. Вказаний факт спростовує пояснення свідка ОСОБА_3 , який перевіряв документи у ОСОБА_1 , щодо його висловлення з питань швидкості автомобіля потерпілого. Крім того, свідок стояв спиною до руху транспорту і на момент руху та виконання потерпілим маневру перестроювання праворуч, спілкувався з водієм «Іnfiniti FX 35» ОСОБА_1 .
В наданих поясненнях ОСОБА_1 вказав, що після того, як працівники ТЦК перевірили його документи та відпустили, він почав рухатись по своїй полосі. Так як йому не потрібно було перестроюватись в інший ряд - він поїхав прямо.
Відповідно до п. 10.1 Правил дорожнього руху, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Отже ОСОБА_1 не виконав вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується схемою місця ДТП, та фототаблицею, доданою до протоколу.
Апелянт зазначає, що у порушення вимог ст. 269, ч.2 ст. 277-2 КУпАП, суд першої інстанції не залучив його до участі у розгляду даної справи, не зважаючи на те, що ОСОБА_1 спричинив зіткнення з автомобілем потерпілого та спричинив його механічні ушкодження.
Враховуючи викладене, апелянт просить постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 липня 2024 скасувати, постановити нову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
В судовому засіданні апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_2 підтримав доводи поданої апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, просив апеляційний суд скасувати постанову Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04.07.2024 та прийняти нову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративного правопорушення ОСОБА_1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04.07.2024 законною та обґрунтованою.
Допитаний за клопотанням особи, яка притягується до адміністративного правопорушення, свідок ОСОБА_3 під присягою апеляційному суду пояснив, що 23.05.2024 він проходив службу в РТЦК на блокпості. Він зупинив а/м «Іnfiniti» під керуванням ОСОБА_1 , перевірив його документу військового обліку та відпустив водія. Але коли а/м «Іnfiniti» почав рух, другий а/м “Рено» з лівого боку на великій швидкості влетів у лівий бік а/м «Іnfiniti». Тому вважає винним у ДТП саме водія а/м “Рено». Своє письмові пояснення ( а.с.3,10 ) підтримує повністю.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями ст.ст.245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.
Як убачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов до висновку про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, наявні в матеріалах провадження.
Вказані докази були перевірені та досліджені під час апеляційного перегляду справи.
Як убачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов до висновку про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 297710 від 23.05.2024, згідно з яким о 08 годині 30 хвилин 23.05.2024 в м. Кам'янське, мостовий перехід через р. Дніпро, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Іnfiniti д.н.з. НОМЕР_1 , перед початком руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, скоїв зіткнення з автомобілем Рено д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який перестроювався праворуч, внаслідок чого було скоєно ДТП, з матеріальними збитками. Водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
У протоколі у графі “Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» зазначено “на окремому аркуші».
Зафіксовано, що тимчасово документи не вилучались, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався.
Протокол особою, яка притягається до адміністративної відповідальності не підписаний, отримувати копію протоколу водій ОСОБА_1 відмовився (а.с. 1);
- схему місця ДТП від 23.05.2024, де працівником поліції зафіксовано розташування автомобілів Іnfiniti д.н.з. НОМЕР_1 та Renauit д.н.з. НОМЕР_2 , позначено місце зіткнення транспортних засобів, напрямок їх руху, дорожня розмітка.
Вказано, що ДТП сталося за денного освітлення, стан покриття проїзної частини - сухе, дорожнього огородження вздовж проїзної частини відсутнє, дорожніх знаків пріоритету на головній та другорядній дорогах немає.
У графі “Перелік видимих (зовнішніх пошкоджень транспортного засобу, отриманих внаслідок ДТП)» вказано, що автомобіль Іnfiniti д.н.з. НОМЕР_1 отримав пошкодження переднього бамперу та пошкодження лівого переднього крила. Автомобіль Renauit д.н.з. НОМЕР_2 отримав пошкодження передньої правої двері, задньої правої двері та заднього крила.
Схема місця ДТП підписана учасниками ДТП - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.2);
- письмові пояснення свідка ОСОБА_3 , з яких убачається, що він 23.05.2024 згідно розпорядження коменданта ніс службу на пересувному блок-посту на мостовому переході через р. Дніпро, поруч з АЗС “Вог». Було зупинено автомобіль марки Іnfiniti д.н.з. НОМЕР_1 для перевірки документів. Підійшовши до автомобіля, який припаркувався у правій полосі, проводив перевірку документів у водія. Через деякий час, після перевірки документів, відпустив водія автомобіля Іnfiniti. Потім побачив автомобіль Renauit д.н.з. НОМЕР_2 , який заїхав у праву полосу на швидкості і сталося зіткнення передньою частиною автомобіля Іnfiniti та боковою правою стороною автомобіля Renauit (а.с.3);
- письмові пояснення ОСОБА_2 , відповідно до яких приблизно о 08.29 годин у м. Кам'янське, керуючи автомобілем Рено д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись з лівого берега в напрямку правого берега зі швидкістю приблизно 10 км/год, на переносному блок-пості, рухаючись в лівій крайній смузі, так як права була перекрита, зупинився на вимогу працівника ТЦК. Перед зупинкою в правій стороні стояв автомобіль Інфініті д.н.з. НОМЕР_1 , з водієм якого спілкувався працівник ТЦК. Він, ОСОБА_2 , увімкнув правий поворот та почав рух праворуч з метою зупинки. На час скоєння маневру автомобіль Інфініті стояв на місці. В момент його руху праворуч, водій Інфініті почав рух, внаслідок чого сталася ДТП (а.с.4);
- письмові пояснення ОСОБА_1 , згідно з якими 23.05.2024 приблизно о 08.22 годин в м. Камянське, на мосту, він керуючи автомобілем Інфініті д.н.з. НОМЕР_3 , рухаючись зі сторони лівого берега в напрямку правого берега, зі швидкістю приблизно 2 км/год, був зупинений представником ТЦК, який перевірив документи та побажав гарної дороги. Він, ОСОБА_1 , почав рух по прямій своїй траєкторії та проїхавши 2 метри, коли в його автомобіль в'їхав другий учасник руху, підрізавши його. При цьому ОСОБА_1 зазначив, що не включав лівий поворот, так як не збирався здійснювати виїзд на проїзну смугу (а.с.5).
До матеріалів справи долучено фототаблицю, де зафіксовано розташування транспортних засобів Іnfiniti д.н.з. НОМЕР_1 та Renauit д.н.з. НОМЕР_2 після ДТП (а.с.6).
Також судом першої інстанції було взято до уваги письмові пояснення свідка ОСОБА_3 , наданих місцевому суду 20.06.2024 (а.с.10), де останній зазначив, що працював на блок-посту, здійснюючи перевірку військово-облікових даних, зупинив автомобіль Інфініті д.н.з. НОМЕР_1 . Перевіривши документи, відпустив автомобіль, який почав рух, проїхавши приблизно 3 метри, і в цей момент з лівої смуги, на переїзд, в'їхав інший автомобіль - Рено Меган та вдарив Інфініті, чим спричинив ДТП. На думку свідка, водій Рено Меган не переконався, що у сусідній смузі відсутня перешкода, заскочив з лівої смуги в праву на великій швидкості, чим спричинив ДТП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у своїй заяві від 04.07.2024 року суду першої інстанції пояснив, що здійснював пересування по мосту на транспортному засобі Інфініті, доїжджаючи до блок-посту ТЦК, який був поставлений біля заправочної станції, працівники ТЦК його зупинили, перевірили документи та відпустили. Водій вказав, що зупинив свій автомобіль в правій смузі, щоб не заважати рухатись іншим транспортним засобам. Після того, як перевірили його документи та відпустили, він почав рух по своїй полосі, так як йому не потрібно було перестроюватись в інші ряди, поїхав прямо. Проїхавши 2-3 метри, з лівої сторони в його автомобіль в'їхав автомобіль Рено на немалій швидкості, пошкодивши обидва транспортних засоби. На запитання, чому він не пропустив Інфініті, водій автомобіля Рено відповів, що не бачив, оскільки працівник ТЦК закрив видимість. Враховуючи викладене ОСОБА_1 просив суд закрити провадження щодо нього у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.12).
Відповідно до ст.124 КУпАП відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Стаття 124 КУпАП є бланкетною нормою права і адміністративна відповідальність настає в разі порушення суб'єктами адміністративного правопорушення відповідних пунктів ПДР. Тобто елементами об'єктивної сторони даного правопорушення, є конкретні діяння учасників дорожнього руху, які полягають у порушенні чітко визначених пунктів Правил дорожнього руху, які призвели до суспільно небезпечних наслідків у вигляді пошкодження вказаних вище об'єктів та причинно-наслідковий зв'язок між діянням та наслідками.
Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1 Правил дорожнього руху (далі- ПДР), ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до пункту 10.1 ПДР, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Враховуючи викладене, з огляду на пояснення водіїв ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , а також свідка ОСОБА_4 , відповідно до яких водій Інфініті д.н.з. НОМЕР_1 на вимоги співробітника ТЦК - свідка ОСОБА_4 припаркував автомобіль на правій смузі руху, по якій він пересувався, після перевірки документів почав рух транспортного засобу по прямій траєкторії (тобто по своїй смузі руху), в цей час водій Рено д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 , рухаючись по лівій смузі руху попутного напрямку, на вимогу працівника ТЦК про зупинку, увімкнувши правий поворот почав рух праворуч - на смугу руху водія ОСОБА_1 з метою зупинки, та спричинив ДТП; інформацію, викладену у схемі місця ДТП та фототаблиці, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наявними в матеріалах провадження доказами поза розумним сумнівом не доведено порушення водієм ОСОБА_1 пункту 10.1 Правил дорожнього руху, що призвело до настання даної дорожньо-транспортної пригоди. При цьому ставити під сумнів правдивість та об'єктивність показань свідка ОСОБА_4 не було підстав, як у місцевого суду, так і у суду апеляційної інстанції, оскільки під час апеляційного розгляду свідок був допитаний під присягою та попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385 КК України, не перебуває ані з потерпілим ОСОБА_2 , ані з ОСОБА_1 в родинних, дружніх чи приятельських стосунках, між ними не існує особистих неприязні відносин, які б змушували свідка обмовляти будь-яку із сторін провадження.
Отже, аналіз досліджених під час судового розгляду та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дають підстави зробити висновок про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а саме факту порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, а докази, які були надані суду, не є достатніми для визнання останнього винного у вчиненні інкримінованого правопорушення. Наведені обставини згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, що було зазначено в оскаржуваній постанові суду та що, у свою чергу, спростовує доводи апеляційної скарги потерпілого.
Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не надав наявним доказам належної оцінки та на припущеннях дійшов до висновку про невинуватість ОСОБА_1 , є безпідставними.
Всупереч доводам апеляційної скарги, судом першої інстанції було належним чином проаналізовано та надано правової оцінки усім доказам по справі в їх сукупності. У свою чергу ОСОБА_2 в поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду, а доводи скарги зводяться до того, що водій ОСОБА_1 повинен був виконати вимоги п. 10.1 ПДР та перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху.
Апеляційний суд зауважує, що водій ОСОБА_1 перебував у своїй смузі руху, після перевірки його документів співробітником ТЦК, продовжив рух по своїй же смузі. Водночас водій ОСОБА_2 , який їхав у лівій смузі руху та почав маневр зупинки, увімкнувши правий поворот та з'їжджаючи праворуч, тобто на смугу руху водія ОСОБА_1 , мав керуватися вимогами п. 10.1 ПДР, які ним дотримані не були.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950р., ратифікованою Україною 17.97.1997р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Апеляційний суд наголошує, що правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Так, згідно п.4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.
Враховуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції про недоведеність належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є законним, оскільки ґрунтується на доказах, які були надані та перевірені судом у їх сукупності.
Щодо доводів потерпілого ОСОБА_2 про порушення місцевим судом вимог ст.268 КУпАП у зв'язку із розглядом справи за відсутності останнього, то його права були відновлені шляхом подання апеляційної скарги та надання йому можливості відстоювати свою позицію в апеляційному суді.
Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_2 є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 липня 2024 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстави для її скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 липня 2024 року, якою на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО