Провадження № 22-ц/803/5338/24 Справа № 202/20764/23 Суддя у 1-й інстанції - Маринін О.В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
04 грудня 2024 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Кошари О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2024 року,-
24 листопада 2023 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, посилаючись на те, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.04.2019, що набрало законної сили 21.05.2019, у справі № 202/1220/19 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 15000 грн щомісячно, починаючи з 15 лютого 2019 року і до досягнення дітей повноліття. Рішенням Індустріального районного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2023 року припинено стягнення аліментів на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська по справі № 202/1220/19 та зменшено розмір аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 7500 грн на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який почав проживати з батьком. З лютого 2019 року по лютий 2022 року відповідач сплачував аліменти добровільно, позивач не подавала виконавчий лист до виконання. З лютого 2022 року по 27.07.2023 року, впродовж 15 місяців, позивач не сплачував аліменти, внаслідок чого утворилась заборгованість, з врахуванням періоду проживання обох дітей з позивачем, і однієї дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , весь час з позивачем - 82500 грн. Відповідач є працездатною особою, отримує високі доходи від здійснення господарської діяльності, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, хронічних захворювань, які б перешкоджали йому виконувати свій обов'язок щодо утримання немає. Таким чином, позивачка стверджує, що при наявній можливості сплати аліментів і відсутності поважних причин, які б унеможливили йому сплату боргу по аліментам, відповідач не сплачував їх протягом 15 місяців, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів, яка згідно її розрахунків складає 82500 грн., а також понесені судові витрати (а.с.1-11).
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задоволенні.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі 82 500,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 10 000,00 грн.
Також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.57-60).
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 64-66).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка та відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.04.2019, що набрало законної сили 21.05.2019, у справі № 202/1220/19 з відповідача на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 15000 грн щомісячно, починаючи з 15 лютого 2019 року і до досягнення дітей повноліття.
Рішенням Індустріального районного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2023 року припинено стягнення аліментів на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська по справі № 202/1220/19 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та зменшено розмір аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 7500 грн на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З лютого 2019 року по лютий 2022 року відповідач сплачував аліменти добровільно, у зв'язку з чим позивачка не подавала виконавчий лист до виконання.
З лютого 2022 року позивач не сплачував аліменти, у зв'язку з чим у травні 2023 року виконавчий лист пред'явлено до виконання та 11.05.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.10.2023 у справі № 202/12634/23, що набрало законної сили, місце проживання ОСОБА_3 визначено разом із батьком ОСОБА_2 .
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.08.2023 у справі № 202/4293/23, що набрало законної сили, було припинено стягнення аліментів на ОСОБА_3 , зменшено розмір аліментів до 7 500 грн на місяць (на молодшу дитину ОСОБА_4 ).
Відповідно до розрахунку позивачки, борг відповідача зі сплати аліментів на момент подання позову, з врахуванням періоду проживання обох дітей з позивачем, і однієї дитини - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 весь час з позивачем складає 82500 грн. ( з урахуванням сплачених боржником 27.07.2023 - 30000 грн, 31.08.2023 - 30000 грн, 2.10.2023 - 30000 грн, 1.11.2023 - 30000 грн.).
Відповідач є працездатною особою, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідчач є засновником, директором, бенефіціаром з прямим вирішальним впливом двох працюючих підприємств, які не перебувають в процесі припинення.
22.03.2023 року до Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесені відомості придбання відповідачем квартири.
Крім того, відповідно Інформації (довідки) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна щодо фізичної особи ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 відповідач є співвласником квартири за адресою АДРЕСА_1 та квартири за адресою АДРЕСА_2 , а також власником автомобіля Skoda Karog, рік випуску 2021, потужність двигуна 1395 см3, дата державної реєстрації 11.02.2021 року, в якості доказів додаю копію Витягу з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ..
Задовольняючи позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив з того, що позовні вимоги законні і обґрунтовані, і підлягають задоволенню, необхідно стягнути з відповідача на користь позивачки пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дітей у розмірі 82500 грн.
Проте погодитися з таким висновком суду 1 інстанції, колегія суддів не може, з огляду на наступне.
Так, статтею 180 СК України, встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до положень ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року в справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) зазначено, що у СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками».
Аналогічний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі № 461/7406/18 (провадження № 61-2128св20) та від 28 жовтня 2020 року в справі № 610/1213/17 (провадження № 61-212св18.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.04.2019 року, що набрало законної сили 21.05.2019 року, у справі № 202/1220/19 з ОСОБА_2 , було стягнуто аліменти на утримання малолітніх дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 15 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 15.02.2019 року і до досягнення дітьми повноліття.
Відповідач ОСОБА_2 з часу винесення рішення по час настання збройної агресії російської федерації в добровільному порядку сплачував аліменти.
Сторони по справі не заперечували, що син ОСОБА_3 мешкає разом із батьком.
У травні 2023 року ОСОБА_1 пред'явила виконавчий лист до виконання та 11.05.2023 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 202/1220/19 .
Звернення до виконавчої служби із виконавчим листом про стягнення аліментів на двох дітей, тоді коли один із них тривалий час проживав з батьком, призвело до штучного збільшення заборгованості по сплаті аліментів та звернення ОСОБА_2 до суду із позовами про припинення стягнення аліментів та зменшення розміру заборгованості,звільнення від заборгованості по аліментам та визначення місця проживання дитини.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.10.2023 року у справі № 202/12634/23, що набрало законної сили, місце проживання ОСОБА_3 визначено разом із батьком ОСОБА_2 .
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.08.2023 року у справі № 202/4293/23, що набрало законної сили, було припинено стягнення аліментів на ОСОБА_3 , зменшено розмір аліментів до 7 500 грн. на місяць (на молодшу дитину ОСОБА_4 ).
З довідки - розрахунку заборгованості по аліментам за виконавчим документом №202/1220/19 від 22.04.2019 року, вбачається, що заборгованість по аліментам нараховувалася на двох дітей.
Також, із вказаної довідки - розрахунку вбачається, що ОСОБА_2 були здійсненні платежі на погашення заборгованості на загальну суму 120 000,00 грн.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась не тільки з вини відповідача ОСОБА_2 , а тому підстави для застосування до нього відповідальності у вигляді стягнення неустойки (пені), відсутні.
За таких обставини відсутні підстави і для перевірки розрахунку пені, наданого позивачем при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій.
У ч. 4 статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» покладено на суд обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов'язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00, § 23).
Статтею 376 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 367, 368, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2024 року - скасувати, ухваливши нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: