Справа № 643/16601/24
Провадження № 2/643/6575/24
27.12.2024
Суддя Московського районного суду м. Харкова Олійник О.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю,-
ОСОБА_1 звернулась до Московського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 , квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з 1 кімнати, загальною площею 25,7 кв.м, житловою площею 12,8 кв.м., придбану за договором купівлі-продажу квартири від 30.08.2021, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Колядою Ю.С. та зареєстрованого в реєстрі за № 3447; понесені позивачем судові витрати покласти на позивача.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2024 року, головуючим визначено суддю Олійника О.О.
Суддя, перевіривши матеріали позовної заяви, вважає, що позовна заява не може бути прийнята до розгляду Московським районним судом м. Харкова та підлягає направленню за підсудністю з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України позивач викладає свої вимоги щодо предмета позову та їх обґрунтування. Предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, заявлена через суд. Підстава позову - це юридичні факти (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.
Предметом позову позивачем визначено вимогу про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю.
Так, з позовної заяви убачається, що позивач просить визнати особистою приватною власністю квартиру АДРЕСА_1 , що територіально знаходиться в Індустріальному районі м. Харкова.
Процесуальним законодавством передбачено наступні види підсудності: загальна (стаття 27 ЦПК України), альтернативна (стаття 28 ЦПК України), підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами (стаття 29 ЦПК України) та виключна (стаття 30 ЦПК України).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 ЦПК України, якою регулюються вимоги виключної підсудності, позови, що виникають із приводу нерухомого майна або основної його частини, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.
Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Позови що виникають з приводу нерухомого майна - це позови, пов'язані з нерухомим майном, нерухомою річчю, а тому усі позови у спорах, які є наслідком правовідносин, пов'язаних з обігом нерухомого майна, повинні бути пред'явлені до суду за місцем знаходження цього майна.
Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті364,367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).
З матеріалів позовної заяви та додатків до неї також убачається, що майно, яке позивач просить визнати особистою приватною власністю, знаходиться на території Індустріального району м. Харкова, а отже відноситься до територіальної підсудності (юрисдикції) Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, тобто не належить до підсудності Московського районного суду м. Харкова.
Таким чином, судом встановлено, що підстави для визначення підсудності даної справи за Московським районним судом відсутні, враховуючи норми ч. 1 ст. 30 ЦПК України, оскільки нерухоме майно, знаходиться в Індустріальному районі міста Харкова.
Отже, суд приходить до висновку про те, що дана цивільна справа повинна бути передана до належного суду, а саме до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, тобто для розгляду за місцезнаходженням нерухомого майна, відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України.
При цьому, судом враховані висновки, що викладені у постанові ВП ВС від 16.02.2021р. у справі №911/2390/18. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України (в даному випадку ст. 30 ЦПК) необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Отже, за правилами чинного ЦПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Згідно з п. 1 ч. 1ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 ЦПК України).
Крім того, таке рішення суду повністю відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Так, у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський Суд з прав людини висловив міркування у пункті 24 про те, що як було встановлено фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Отже, відповідність вимозі «суд встановлений законом» передбачає існування та дотримання таких передумов: законодавча основа створення та функціонування суду; діяльність суду на підставі та відповідно до норм закону; реалізація судом визначених законом повноважень у спосіб, передбачений законом, тобто з дотриманням процесуальних правил.
На підставі викладеного, керуючись ст. 28, 31, 187, 260 ЦПК України, суд -
Передати за підсудністю цивільну справу № 643/16601/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю, на розгляд до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду апеляційної скарги.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя - О.О. Олійник