65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" грудня 2024 р. Справа № 916/1124/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,
за позовом: Приватного акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Нахімова, 300; код ЄДРПОУ 00278818),
до відповідача: F.P.C. "Drancor" S.R.L. (Республіка Молдова, MD-2032, м. Кишинів, вул. Буребіста, 78),
про стягнення 40211,47 євро.
За участю представників сторін:
від позивача - адвокат Кохан А.В., довіреність №1 від 01.01.2024;
від відповідача - не з'явився.
Обставини справи.
Приватне акціонерне товариство "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ" 18.03.2024 звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до F.P.C. "Drancor" S.R.L. про стягнення заборгованості за Контрактом № 2449 від 18.07.2023 у розмірі 40211,47 євро, з яких: 18421,92 євро - основна сума заборгованості за поставлений товар; 3112,16 євро - господарська штрафна санкція (пеня у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення); 255,47 євро - сума 3% річних; 18421,92 євро - сума упущеної вигоди. Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 603,17 євро позивач просить суд стягнути з відповідача.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2024 справу № 916/1124/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.03.2024 прийнято позовну заяву ПрАТ "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1124/24. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 02.07.2024 о 10:00 год. Зобов'язано позивача надати до суду в трьох екземплярах нотаріально засвідчений переклад на румунську мову: позовну заяву з доданими до неї документами та ухвали суду про відкриття провадження у справі, надавши їх до суду в строк до 29.04.2024. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України - протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали суду. Провадження у справі № 916/1124/24 зупинено. Копії письмових доказів, які подаються до суду, оформити відповідно до вимог ст. 91 ГПК України та п. 5.27. Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації", затвердженого Наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003. Зобов'язано відповідача надати суду документ, що є доказом правосуб'єктності F.P.C. "Drancor" S.R.L. (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо). Зобов'язано відповідача повідомити суду офіційну електронну адресу та (або) адресу електронної пошти в порядку ст.ст. 6, 162, 165 ГПК України. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 02.07.2024 о 10:00 год. Повідомлено учасників справи про можливість участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, можливість подати процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
29 квітня 2024 року до суду від ПрАТ "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ" надійшло клопотання про продовження встановленого судом строку на виконання ухвали суду.
Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
29 квітня 2024 року до суду від ПрАТ "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ" надійшла заява з додатком.
Вказану заяву з додатками суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Ухвалою Господарському суду Одеської області від 02.07.2024 поновлено провадження у справі № 916/1124/24. Відкладено підготовче засідання у справі на 10:00 год. 10.09.2024. Зобов'язано позивача надати до суду нотаріально засвідчений переклад на румунську мову ухвалу суду від 02.07.2024, протягом 7 днів з дня отримання даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 10.09.2024 о 10:00 год. Зупинено провадження у справі № 916/1124/24 до 10.09.2024.
11 липня 2024 до суду від ПрАТ "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ" надійшло клопотання, в якому заявник просить суд продовжити визначений процесуальний строк для подання до суду нотаріально засвідченого перекладу на румунську мову (ухвали суду від 02.07.2024 по справі № 916/1124/24 та листа “Прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів» на 5 (п'ять робочих днів)).
Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 11.07.2024 клопотання ПрАТ "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ" про продовження процесуального строку для подання документів задоволено. Продовжено ПрАТ "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ" строк для подання належним чином нотаріально завіреного перекладу ухвали суду від 02.07.2024 та прохання про вручення документів на румунську мову у двох примірниках - в строк до 19.07.2024 включно.
12 липня 2024 року до суду від ПрАТ "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ" надійшла заява з додатком.
Вказану заяву з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
8 серпня 2024 року до суду від F.P.C. "Drancor" S.R.L. надійшло посилання-відповідь на позов, в якому відповідач зазначає, що рішенням Кишинівського апеляційного суду № 2i-211/16 від 26.02.2016 року щодо компанії F.P.C. "Drancor" S.R.L., про порушення прискореної процедури реструктуризації. Рішенням Кишинівського апеляційного суду № 2i-211/16 від 09.10.2017 року був затверджений план прискореної процедури реструктуризації, затверджений рішенням Зборів кредиторів від 21.10.2016, призначено застосування процедури плану реструктуризації до дебітора F.P.C. "Drancor" S.R.L. Ухвалою Центрального офісу Кишинівського суду № 2i-580/18 від 10.09.2021 був призначений новий адміністратор у неспроможності FPC «Drancon» SRL в особі Бунєску Ґеорґе. Якщо ПрАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» має будь-які майнові претензії до відповідача, він повинен подати їх у справі про неспроможність, подані проти боржника F.P.C. "Drancor" S.R.L. відповідно до юрисдикції суду в справах про неспроможність банкрутство: Центральний офіс Кишинівського суду за адресою: Республіка Молдова, м. Кишинів, вул. Н. Зелінського, буд. 13, офіс 17-18, суддя у справах про неспроможність Гуцан Віталіє.
Таким чином, відповідач просить суд відхилити позовну заяву як необґрунтовану, з роз'ясненням права позивача звернутись до спеціалізованого суду у справах про неспроможність, до Центрального офісу Кишинівського суду за адресою: Республіка Молдова, м. Кишинів, вул. Н. Зелінського, буд. 13, офіс 17-18, суддя у справах про неспроможність Гуцан Віталіє
Вказане посилання-відповідь відповідача на позов суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
10 вересня 2024 року до суду від ПрАТ "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ" надійшли заперечення на заяву (посилання-відповідь) від F.P.C. "Drancor" S.R.L, в яких позивач заперечує проти задоволення заяви відповідача щодо відхилення позовної заяви як необґрунтованої.
Вказані заперечення позивача суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 10.09.2024 суд протокольною зобов'язав позивача перекласти на румунську мову заперечення позивача від 10.09.204, направити їх на адресу електронної пошти відповідача та надати докази відправлення до суду протягом 14 днів починаючи з 10.09.2024.
Ухвалою суду від 10.09.2024 поновлено провадження у справі № 916/1124/24. Відкладено підготовче засідання у справі на 08.10.2024 о 09:10 год. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 08.10.2024 о 09:10 год. Зупинено провадження у справі № 916/1124/24 до 08.10.2024.
10 вересня 2024 року до суду від ПрАТ "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ" надійшли заперечення на клопотання (заяву)
Вказані заперечення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
26 вересня 2024 року до суду від Міністерства юстиції Республіки Молдова надійшов лист з додатком в підтвердження вручення судових документів представнику F.P.C. "Drancor" S.R.L.
Вказаний лист з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
30 вересня 2024 року до суду від ПрАТ "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ" надійшло клопотання, в якому заявник просить суд продовжити визначений процесуальний строк на надання до суду нотаріально засвідченого перекладу на румунську мову заперечення.
Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
30 вересня 2024 року до суду від ПрАТ "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ" надійшла заява з додатком.
Вказану заяву з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 03.10.2024 відмовлено ПрАТ "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ" у задоволенні клопотання (вх. № 35441/24 від 30.09.2024) про продовження процесуального строку.
07 жовтня 2024 року до суду від ПрАТ "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ" надійшла заява з додатком.
Вказану заяву з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
07 жовтня 2024 року до суду від F.P.C. "Drancor" S.R.L. надійшла заява з додатком.
Вказану заяву з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
08 жовтня 2024 року до суду від ПрАТ "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ" надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.
Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 08.10.2024 поновлено провадження у справі № 916/1124/24. Відкладено підготовче засідання у справі на 05.11.2024 о 09:40 год. Зобов'язано позивача надати до суду нотаріально засвідчений переклад на румунську мову ухвалу суду від 08.10.2024, протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 05.11.2024 о 09:40 год. Зупинено провадження у справі № 916/1124/24 до 05.11.2024.
21 жовтня 2024 року до суду від ПрАТ "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ" надійшла заява з додатком.
Вказану заяву з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 05.11.2024 поновлено провадження у справі № 916/1124/24. Також цією ухвалою суд закрив підготовче провадження у справі № 916/1124/24 та призначив справу до судового розгляду по суті на 17.12.2024 о 10:00 год. Зобов'язано позивача надати до суду нотаріально засвідчений переклад на румунську мову ухвалу суду від 05.11.2024, протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали суду. Повідомлено учасників справи, що судове засідання з розгляду справи по суті призначене на 17.12.2024 о 10:00 год. Зупинено провадження у справі № 916/1124/24 до 17.12.2024.
11 листопада 2024 року до суду від Міністерства юстиції Республіки Молдова надійшов лист з додатком в підтвердження вручення судових документів представнику F.P.C. "Drancor" S.R.L.
Вказаний лист з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
18 листопада 2024 року до суду від ПрАТ "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ" надійшла заява з додатком.
Вказану заяву з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
16 грудня 2024 року до суду від ПрАТ "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ" надійшла заява з додатком.
Вказану заяву з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Представник відповідача у судове засідання 17.12.2024 не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив.
Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Представник позивача у судовому засіданні 17.12.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях.
У судовому засіданні 17.12.2024 після повернення з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представника позивача про орієнтований час складення повного рішення.
Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Матеріали справи свідчать, що 18 липня 2023 року між Приватним акціонерним товариством "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ" (надалі - позивач або продавець) і F.P.C. "Drancor" S.R.L. (надалі - відповідач або покупець) був укладений Контракт № 2449 (надалі - Контракт).
Відповідно до умов п. 1.1. Контракту продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Контрактом, виготовити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його в кількості, в строк, асортименті і найменуванню, відповідно до узгодженого сторонами замовлення (заявки), специфікації та рахунків-фактури на відвантаження конкретної партії товарів.
18 липня 2023 року між сторонами було укладено специфікацію № 1, яка є додатком № 1 до Контракту (надалі - специфікація № 1), відповідно до умов якої було затверджено найменування, кількісні та якісні характеристики товару, ціну та загальну вартість партії товару, що поставляється (т. 1, а.с. 14).
04 вересня 2023 року між сторонами було укладено специфікацію № 2, яка є додатком № 2 до Контракту (надалі - специфікація № 2), відповідно до умов якої було затверджено найменування, кількісні та якісні характеристики товару, ціну та загальну вартість партії товару, що поставляється (т. 1, а.с. 15).
29 серпня 2023 року на виконання умов Контракту та специфікацій позивач здійснив поставку товару на адресу відповідача на загальну суму 10209,84 євро.
Також 07 вересня 2023 року на виконання умов Контракту та специфікацій позивач здійснив поставку товару на адресу відповідача на загальну суму на загальну суму 9012,08 євро.
За умовами пункту 3.2. Контракту, датою поставки вважається дата митної позначки на товаро-транспортній накладній (CMR) при відвантаженні в м. Ізмаїл, Україна.
Відповідно до умов п. 4.1. Контракту, зокрема, покупець здійснює оплату за кожну окрему партію поставки товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів після дати виконання постачальником своїх зобов'язань з поставки товару.
Днем оплати вважається дата надходження грошових коштів на валютний рахунок продавця (п. 4.3. Контракту).
У всіх питаннях, пов'язаних з виконанням цього Контракту, сторони керуються чинним законодавством України (п. 7.1. Контракту).
Перший факт здійснення господарської операції (постачання товару) підтверджують підписом та штампом одержувача товару F.P.C. "Drancor" S.R.L. у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) серія А № 225656 від 29.08.2023 (т.1, а.с. 16).
Для здійснення оплати за відвантажену 30.08.2023 партію товару за специфікацією № 1 позивачем було складено та надано відповідачу рахунок: Інвойс № 1 від 29.08.2023 (т.1, а.с. 17), відповідно до якого граничним строком внесення плати є 29.09.2023.
Другий факт здійснення господарської операції (постачання товару) підтверджують підписом та штампом одержувача товару F F.P.C. "Drancor" S.R.L. у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) серія А № 225849 від 07.09.2023 (т. 1, а.с. 18).
Для здійснення оплати за відвантажену 07.09.2023 року партію товару за специфікацією № 2 позивачем було складено та надано відповідачу рахунок: Інвойс № 2 від 07.09.2023 (т. 1, а.с. 19), відповідно до якого граничним строком внесення плати є 07.10.2023.
Проте відповідач оплату за поставлену партію Товару згідно двох специфікацій здійснив частково. Відповідно до платіжного документа (Ordin) № 25859875 від 21.02.2024 відповідач перерахував позивачу лише 800,00 євро (т.1, а.с. 20).
Позивач зазначає, що станом на дату подання позовної заяви, прострочена заборгованість F.P.C. "Drancor" S.R.L. перед позивачем в загальному розмірі становить 18421,92 євро.
Нездійснення відповідачем своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений товар, стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про примусове стягнення 40211,47 євро, з яких: 18421,92 євро - сума основного боргу, 3112,16 євро - сума пені, 254,70 євро - сума 3% річних та 18421,92 євро - сума упущеної вигоди.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ" підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
У відповідності до статті 509 ЦК України та статті 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Проаналізувавши зміст Контракту № 2449 від 18.07.2023, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі укладений договір, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
У відповідності до ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
За змістом частини першої статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).
За приписами статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦУ України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до умов Контракту та специфікацій укладених до нього, оплата за поставлений товар здійснювалась протягом 30 днів після поставки товару.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов Контракту поставив відповідачу товар, факт поставки позивачем товару відповідачу підтверджено доданим до матеріалів справи міжнародними товаро-транспортними накладним (т.1, а.с. 16, 18), які підписані сторонами без будь-яких претензій і зауважень.
На виконання умов Контракту відповідач здійснив часткову оплату поставленого позивачем товару, лише у розмірі 800 євро. Решта отриманого відповідачем товару на суму 18421,92 євро залишилась несплаченою.
Таким чином, у зв'язку з порушенням відповідачем умов Контракту в частині обов'язку оплати товару, за відповідачем рахується прострочена заборгованість у розмірі 18421,92 євро.
Строк та умови здійснення відповідачем оплати повної вартості товару поставленого за Контрактом, визначені розділом 4 Контракту.
Матеріали справі свідчать, що відповідачем в порушення приписів розділу 4 Контракту та ч.1 ст. 530 ЦК України не було здійснено повного розрахунку з позивачем за поставлений товар.
Отже, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що позивач здійснив поставку товару відповідачу, а відповідач здійснив часткову оплату, в результаті чого у останнього виникла прострочена заборгованість на загальну суму 18421,92 євро.
Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 18421,92 євро, відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 18421,92 євро, є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення суми пені у розмірі 3112,16 євро та суми 3% річних у розмірі 255,47 євро, суд дійшов до таких висновків.
Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із частинами першою, другою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже при нарахуванні інфляційних втрат та % річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.
Право на нарахування пені сторони узгодили в розділі 7 Контракту.
Відповідно до умов п. 7.3.1 Контракту, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,1% від неоплаченої суми за кожний день прострочення.
Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків пені та 3% річних за періоди з 30.09.2023 по 22.02.2024, з 23.02.2024 по 13.03.2024, з 08.10.2023 по 13.03.2024 (т. 1, а.с. 22-23), та встановлено, що розрахунки за період з 30.09.2023 по 22.02.2024, з 08.10.2023 по 13.03.2024 є вірними.
Проте у розрахунках за період з 23.02.2024 по 13.03.2024 суд встановив наявність помилок, які призвели до зайвого (на 1 день більше) нарахування пені та 3% річних.
За розрахунком суду прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати 9409,84 євро відбулось у період з 23.02.2024 по 13.03.2024, тобто кількість днів прострочки становить 20, а не 21, як помилково зазначає позивач.
Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") за період з 23.02.2024 по 13.03.2024 на суму 9409,84 євро здійснив власний розрахунок пені та 3% річних, який має наступний вигляд:
Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де
С - сума заборгованості за період,
2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення,
Д - кількість днів прострочення.
Період з 23/02/2024 по 13/03/2024
9409,84 x 0.1 x 20 : 100
Загальна сума пені за вказаний період становить 188,20 євро.
Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де
С - сума заборгованості,
Д - кількість днів прострочення.
Період з 23/02/2024 по 13/03/2024
9 409,84 x 3 % x 20 : 366 : 100
Загальна сума 3% річних за вказаний період становить 15,43 євро.
Отже, за здійсненим судом розрахунком, за період з 23.02.2024 по 13.03.2024 розмір пені становить 188,20 євро, а сума 3% річних становить 15,43 євро.
Таким чином, що загальний розмір пені по справі становить 3102,75 євро, а загальна сума 3% річних становить 254,70 євро.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума пені лише у розмірі 3102,75 євро та сума 3% річних у розмірі 254,70 євро. В іншій частині вимоги щодо стягнення пені та 3% річних заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача упущеної вигоди у розмірі 18421,92 євро, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 147 ГК України збитки, завдані суб'єкту господарюванні порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду врегульовано ст. 1166 ЦК України згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала . Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини .
Необхідними елементами такої відповідальності (незалежно від вини цих органів та осіб) є: шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, наявність якої має бути доведена позивачем.
Для визначення юридичних підстав застосування такої міри відповідальності, як відшкодування завданої шкоди, суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою, вину відповідача.
Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Відповідно до п. 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.94 № 02-5/215, крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.
Пунктом 6 Роз'яснень зазначено, що для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на зазначене позивач повинен довести, що шкода заподіяна відповідачем саме не виконанням ним умов договору, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розміром відшкодування. При цьому, встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
Згідно зі змістом Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків" від 14.01.14 № 01-06/20/2014, відповідно до приписів ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на сторону обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані... Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.
Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків чи відшкодування завданої шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, оскільки в момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою, а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.
У постанові від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20 Касаційний господарський у складі Верховного Суду визначив критерії для розрахунку розміру збитків у вигляді упущеної вигоди такі як: 1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); 2) розумні витрати; 3) компенсаційність відшкодування збитків.
Доведення наявності збитків у вигляді упущеної вигоди та їх розміру здійснюється із застосуванням стандарту вірогідності доказів, який з розумною впевненістю дає змогу стверджувати, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що такий факт імовірніше відбувся (мав місце), аніж не відбувся / його не було.
Збитки у вигляді упущеної вигоди підлягають відшкодуванню в таких випадках: - коли заявлений кредитором неотриманий дохід (майнова вигода) був у межах припущення сторін на момент виникнення зобов'язань; - втрата доходу є ймовірним результатом порушення зобов'язання іншим контрагентом (боржником); - дохід не є абстрактним і може бути доведеним з розумним рівнем впевненості.
Неодержаний дохід (упущена вигода) це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.
При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Визначаючи розмір збитків, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок упущеної вигоди), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними в справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду (висновок, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 926/1904/19, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).
Позивач, звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу вимоги щодо стягнення збитків понесених у зв'язку з неодержаним прибутком (упущена вигода), посилається на положення статті 22, 224 ЦК України, а обґрунтовуючи свою вимогу про стягнення упущеної вигоди зазначає, що у разі неукладення Контракту з відповідачем та виготовлення за його умовами гофроящиків, позивач би здійснював використання обладнання підприємства для виготовлення гофроящиків для інших контрагентів, які постійно працюють з підприємством, і від них були б отримані кошти за виготовлену продукцію. Це підтверджуються копіями договорів, укладених позивачем з іншими контрагентами: FLORENI (ТОВ) SRL (Республіка Молдова), АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «JLC» (Республіка Молдова), «PRO-AMBROCART» S.R.I. (Республіка Молдова).
Перевіряючи в ході розгляду справи по суті спору вірність розрахунків позивача, а також враховуючи, що у наданих позивачем розрахунках не враховані витрати, а враховано лише чистий прибуток, суд дійшов висновку про те, що вказані розрахунки завданої шкоди у вигляді упущеної вигоди є суто теоретичними, побудованими на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними первісними бухгалтерськими документами, які (документи) б свідчили про нанесення шкоди позивачу у вигляді упущеної вигоди у розмірі 18421,92 євро та такий розмір такої шкоди спричиненої шкоди підтверджено відповідним розрахунком.
Також, з наданого позивачем розрахунку упущеної вигоди (т.1, а. с. 6) вбачається, що даний розрахунок неотриманих прибутків розрахований на аналогічні товари, які позивач поставив на виконання умов Контракту відповідно до міжнародних товаро-транспортних накладних.
Позивач повинен довести наявність шкоди і неправомірної поведінки відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди, розмір відшкодування. Також позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
При обрахунку розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги судом братись не можуть.
Суд не спростовує відсутність вини відповідача, яка вплинула на реальну можливість позивача здійснити своєчасну реалізацію спірного товару, проте надані позивачем до матеріалів справи докази на підтвердження упущеної вигоди не дають можливості суду провести перевірку правильності розрахунку її розміру та навести в рішенні свій розрахунок (у разі необхідності).
Разом з тим, позивачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до приписів ст.ст. 2, 3, 33, 34, 173, 174, 175, 224 ГК України та на підставі обставин цієї справи, факт спричинення шкоди (понесення збитків) позивач має підтвердити первинними документами. Разом з тим, таких доказів суду у цій справі позивач не надав.
За таких обставин позов в частині стягнення з відповідача 18421,92 євро упущеної вигоди задоволенню не підлягає.
Щодо вимог в частині стягнення з відповідача суми судових витрат у розмірі 31650,00 грн, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 ГПК України експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків.
Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (ч. 4 ст. 127 ГПК України).
Частиною 5 статті 127 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 128 ГПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат. Розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Матеріали справи свідчать, що на виконання вимог ухвал Господарського суду Одеської області по справі № 916/1124/24 між позивачем та фізичною особою-підприємцем Сіларіною Альоною Геннадіївною було укладено Договори на послуги із письмового перекладу № 15/04 від 15.04.2024, 08/07 від 08.07.2024, № 17/09 від 18.09.2024, № 15/10 від 15.10.2024 та № 11/11 від 11.11.2024 для перекладу з української, російської мов на румунську мову текстів, документів тощо з одночасним засвідченням справжності підпису дипломованого перекладача нотаріусом, а саме переклад на румунську мову: позовну заяву з доданими до неї документами, ухвал суду, Прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів та заперечень на заяву відповідача з одночасним засвідченням справжності підпису дипломованого перекладача нотаріусом.
На виконання вказаних умов Договорів на послуги із письмового перекладу було складено рахунки № С 103 від 15.04.2024 на суму 7500,00 грн, № С 115 від 08.07.2024 на суму 2350,00 грн, № 117 від 17.09.2024 на суму 700,00 грн, № 120 від 15.10.2024 на суму 1500,00 грн, № С 121 від 11.11.2024 на суму 2100,00 грн та Акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 1 від 29.04.2024, № 1 від 12.07.2024, № 1 від 24.09.2024, № 1 від 21.10.2024 та № 1 від 13.11.2024.
Позивачем було сплачено за надані перекладачем послуги суму у розмірі 31650,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями (т. 3, а.с. 82-83, 88, 93, 103).
Як вже зазначалось, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України.
Відповідно до з частин 1 та 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Враховуючи наведене вище, понесені позивачем витрати на оплату послуг перекладача та нотаріального засвідчення відповідних документів є судовими витратами, пов'язаними з розглядом справи, розмір яких підтверджений позивачем належними та допустимими доказами.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем докази, стосовно витрат, які понесені позивачем на оплату послуг перекладача у розмірі 31650,00 грн - є доведеним і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо доводів відповідача, викладені ним у посиланні-відповіді на позовну заяву (т. 2, а.с. 4-5) в частині того, що позовна заява є необґрунтованою, оскільки відповідач знаходиться в стані неплатоспроможності, у зв'язку з чим у позивача є право звернутись до спеціалізованого суду у справах про неспроможність, до Центрального офісу Кишинівського суду за адресою: Республіка Молдова, м. Кишинів, вул. Н. Зелінського, буд. 13, офіс 17-18, суддя у справах про неспроможність Гуцан Віталіє, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу, що відповідно до умов п. 9.2. Контракту сторони домовились, що всі суперечки і розбіжності, що виникають між сторонами Контракту, при неможливості їх вирішення мирним шляхом, підлягають вирішенню у компетентні судові інстанції країни позивача.
З викладеного слідує, що позивач - Приватне акціонерне товариство "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ", який є юридичною особою, утворений та провадить свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на території України, правомірно звернувся до Господарського суду Одеської області за захистом своїх прав.
Крім того, укладаючи 18.07.2023 Контракт № 2449 відповідач був обізнаний про те, що перебуває в стані неплатоспроможності, а тому зобов'язаний був повідомити позивача про те, що юридична особа F.P.C. "Drancor" S.R.L. знаходиться в стані неплатоспроможності, у зв'язку з чим всі суперечки і розбіжності, що можуть виникнути у майбутньому між сторонами Контракту, при неможливості їх вирішення мирним шляхом, підлягають вирішенню спеціалізованим судом у справах про неспроможність за законодавством Республіки Молдова. Позивач в свою чергу володіючи зазначеною інформацією до моменту підписання Контракту, мав би можливість запропонувати відповідачу інші умови Контракту в частині умов оплати поставленого товару, або взагалі відмовитись від укладення Контракту з F.P.C. "Drancor" S.R.L.. Тобто позивач міг би врахувати настання для нього в майбутньому певних негативних ризиків у зв'язку з неможливістю вчасно виконати відповідачем умови контракту через знаходження останнього в стані неплатоспроможності.
Проте з невідомих суду та позивачу причин, останній приховав цю інформацію від позивача та не повідомив позивача до 13.07.2023 про знаходження в стані неплатоспроможності, а також не запропонував позивачу зазначити в умовах Контракту, що всі суперечки і розбіжності, що можуть виникнути у майбутньому між сторонами Контракту, при неможливості їх вирішення мирним шляхом, підлягають вирішенню спеціалізованим судом у справах про неспроможність за законодавством Республіки Молдова.
Суд також звертає увагу, що 18.07.2023 Контракт № 2449 зі сторони F.P.C. "Drancor" S.R.L. підписав адміністратор Ion Drangoi. Ця ж особа (адміністратор Ion Drangoi) 13.08.2024 підписала і посилання-відповідь від імені F.P.C. "Drancor" S.R.L. Тобто підписуючи 18.07.2023 Контракт № 2449 Ion Drangoi був повністю обізнаний, що F.P.C. "Drancor" S.R.L. перебуває в стані неплатоспроможності, а тому мав повністю усвідомлювати наслідки редакції п. 9.2. Контракту.
Суд звертає увагу, що дії сторін Контракту мають ґрунтуватись на засадах добросовісності, справедливості та розумності, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею власних обов'язків, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Суд висновує, що дії та поведінка відповідача, які стосуються дотримання взятих на себе зобов'язань за Контрактом, вказують на недотримання ним цих принципів.
Крім того, в умовах наявного в Україні воєнного стану, особливо важливо постає питання виконання сторонами Контракту його умов щодо своєчасного здійснення відповідачем розрахунків за поставлений позивачем товар, від чого залежність своєчасність та повнота сплати позивачем податків до державного бюджету України , які в свою чергу є джерелом фінансування для підтримки на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності Збройних сил України.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахування вищевикладеного суд відхиляє доводи відповідача, що позивач з цим позовом має право звернутись тільки до спеціалізованого суду у справах про неспроможність, тобто до Центрального офісу Кишинівського суду (Республіка Молдова).
Інші доводи відповідача, викладені ним у посиланні-відповіді на позовну заяву в частині невизнання задоволених судом позовних вимог підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.
Також щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені Приватним акціонерним товариством "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ" позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторін у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з F.P.C. "Drancor" S.R.L. (Республіка Молдова, MD-2032, м. Кишинів, вул. Буребіста, 78) на користь приватного акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Нахімова, 300; код ЄДРПОУ 00278818) суму основного боргу за поставлений товар у розмірі 18421,92 євро (вісімнадцять тисяч чотириста двадцять один євро 92 євроцента), суму пені у розмірі 3102,75 євро (три тисячі сто два євро 75 євроцентів), суму 3% річних у розмірі 254,70 (двісті п'ятдесят чотири євро 70 євроцентів), судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 326,69 євро (триста двадцять шість євро 69 євроцентів) та судові витрати, які понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи у розмірі 31650,00 грн.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 26.12.2024.
Суддя Нікітенко С.В.