27 грудня 2024 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі
судового засідання ОСОБА_4
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12024260000001102 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , подану на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 грудня 2024 року, -
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 грудня 2024 року задоволено клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_8 та продовжено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Івано-Франківської області, громадянину України, українцю, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України не судимому, підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, строк тримання під вартою в Державній Установі «Чернівецький слідчий ізолятор» терміном до 14.02.2025 року, в межах строку досудового розслідування.
Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_6 обов'язків, передбачених КПК України, визначено запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн.
У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_6 терміном до 14.02.2025р. окремі обов'язки, які передбачені п.1-4, 8 ч.5 ст.194 КПК України.
ЄУНСС:727/13920/24
НП:11-сс/822/372/24 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_9
Категорія: в порядку ст. 309 КПК України Доповідач: ОСОБА_1
На вказане рішення слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17.12.2024р. про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 та змінити останньому запобіжний захід на домашній арешт.
Вважає, що висновок слідчого судді про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального правопорушення.
Стверджує, що жодний ризик, який зазначений у клопотанні про продовження строку тримання під вартою, не доведений.
Вважає, що у даному кримінальному провадженні порушена розумність строку тримання під вартою, оскільки нових доказів, які б підтверджували вину підозрюваного за цей час не встановлено, а можливості їх отримати - вичерпані.
Зазначає і те, що ОСОБА_10 має постійне місце проживання, раніше не судимий, не має наміру переховуватись від органу досудового розслідування та суду, до затримання проживав із мамою - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка потребує стороннього догляду, а тому такі обставини, на думку апелянта, давали слідчому судді підстави для зміни запобіжного заходу на домашній арешт.
До початку апеляційного розгляду підозрюваний ОСОБА_6 клопотання про розгляд апеляційної скарги за його участі не подавав, а тому апеляційний розгляд проведено за його відсутності.
Також на адресу апеляційного суду надійшло клопотання від адвоката ОСОБА_7 , у якому він просив розглянути справу без його участі.
Заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення та доводи апеляційної скарги, міркування прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити рішення слідчого судді суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів доходить такого.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Оскільки ухвала слідчого судді в частині визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави ніким не оскаржена, то апеляційний суд не переглядає рішення слідчого судді у цій частині та вважає його правильним.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 197, 199 КПК України, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені статтею 219 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого, слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
Так, апеляційним судом встановлено, що СУ ГУНП в Чернівецькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024260000001102 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, за яким ОСОБА_6 24.09.2024р. було повідомлено про підозру у його вчиненні.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26.09.2024 року до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 21.11.2024р., який ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 листопада 2024 року було продовжено до 24.12.2024 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17.12.2024 року строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до п'яти місяців, тобто до 24.02.2025 року.
13.12.2024р. слідчий звернувся до слідчого судді із клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , за наслідками розгляду якого постановлено оскаржувану ухвалу.
Матеріали, додані до клопотання та які були предметом розгляду слідчим суддею, свідчать про те, що оголошена ОСОБА_6 підозра за ч.3 ст.332 КК України є обґрунтованою, та в апеляційній скарзі така не оскаржується, а тому колегія суддів, керуючись вимогами ст. 404 КПК України, не наводить доводів на підтвердження тих обставин, які ніким не оспорені.
Що стосується ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, то такі, на думку колегії суддів, продовжують існувати та не зменшились, а тому подальше тримання ОСОБА_6 під вартою є виправданим.
Так, об'єктивно продовжує існувати ризик переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки він підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі.
Оцінюючи існування вказаного ризику, апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також продовжують існувати ризики того, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, або ж може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Отже, існування вказаних ризиків у сукупності з даними про особу підозрюваного, який хоч і є особою раніше не судимою, однак підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, вказують на наявність підстав для застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За таких підстав, твердження захисника про відсутність у даному провадженні ризиків, передбачених у ст.177 КПК України, не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції при перевірці ухвали слідчого судді.
Колегія суддів вважає, що прийняте судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці ЄСПЛ, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
На переконання апеляційного суду, більш м'які запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт, не зможуть на даний час запобігти цим ризикам та забезпечити виконання підозрюваним його процесуальних обов'язків.
Водночас, слідчим суддею враховано і те, що досудове розслідування неможливо закінчити до завершення строку дії запобіжного заходу, оскільки у даному кримінальному провадженні необхідно провести ще ряд слідчих дій.
За таких обставин, рішення слідчого судді про продовження строку тримання під вартою є правильним, відповідає вимогам КПК України, і з таким повністю погоджується колегія суддів.
Що стосується доводів апелянта про те, що слідчим не надано доказів на підтвердження ризиків, зазначених у клопотанні, то такі є безпідставними, оскільки ризиком, у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Тобто, доведеність ризиків не передбачає фактичне вчинення конкретних дій особою, спрямованих на створення перешкод у кримінальному провадженні, оскільки оцінці підлягає наявність вірогідності вчинення таких дій.
Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, раніше не судимий, до затримання проживав із мамою - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка потребує стороннього догляду, враховані апеляційним судом, проте, на переконання колегії суддів, такі не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки суду про обґрунтованість висунутої підозри та продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.177, 183, 194, 404, 405, 407,418, 419, 422 КПК України, колегія суддів Чернівецького апеляційного суду з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 грудня 2024 року, якою продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3