26 грудня 2024 року
м. Черкаси
Справа № 705/3647/24
Провадження № 22-ц/821/1778/24
Категорія: 310020000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Фетісової Т. Л.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, у складі судді Годік Л. С.,
В червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що від спільного проживання з ОСОБА_2 у неї народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.12.2017 з ОСОБА_2 стягнуто на користь позивачки аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 грн щомісячно.
Вказувала, що з 2021 року відповідач з донькою не зустрічається та не спілкується, навчанням, розвитком та здоров'ям доньки не цікавиться. Участь у вихованні та додаткових витратах, після народження доньки, ніколи не брав.
Розмір присуджених судом аліментів не покриває навіть невелику частину витрат на утримання доньки, а доходи позивачки знизилися, у порівнянні з іншими роками.
Зазначала, що донька має хронічні захворювання верхніх дихальних шляхів, а також дискінезія жовчновивідних шляхів по гіпотонічному типу, вона потребує профілактичного лікування, що дає змогу подовженню ремісії патології жовчновивідних шляхів.
В позовній заяві вказувала, що відповідач вже на протязі тривалого часу працює в західноєвропейських компаніях водієм-далекобійником та отримує, за його словами, заробітну плату у розмірі 1800 - 2000 євро на місяць.
З огляду на вказані обставини, просила суд змінити розмір присуджених аліментів, а саме стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 8000,00 грн щомісячно, починаючи з 18 червня 2024 року і до повноліття дитини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 вересня 2024 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка при зверненні з даним позовом до суду посилалася на те, що в неї значно зменшився дохід порівняно з попередніми роками, а у відповідача значно збільшилася заробітна плата, при цьому не надала жодного документального підтвердження зазначеного.
Суд звернув увагу на те, що позивачка не позбавлена можливості звернення з позовом до суду про стягнення додаткових коштів, витрачених на лікування дитини.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.09.2024 та ухвалити нове, яким змінити розмір аліментів, а саме стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 8000,00 грн щомісячно, починаючи з 18 червня 2024 року і до повноліття дитини.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що позивачка не позбавлена можливості звернення з позовом до суду про стягнення додаткових коштів, витрачених на лікування дитини, у зв'язку з чим вона не набула права на звернення з позовом про збільшення аліментів з цієї підстави, є помилковим.
Суд при винесені рішення не врахував тієї обставини, що позивачка та відповідач не проживають разом та факту, що відповідач працює за межами України.
Відтак, позивачка не могла надати суду доказів розміру доходів відповідача, його майновий стан та наявність інших неповнолітніх дітей на його утриманні.
Зазначає, що дізналася від друга відповідача, що наразі ОСОБА_2 працює в Канаді водієм-далекобійником. В апеляційній скарзі вказує середню заробітну плату водіїв-далекобійників у Канаді.
Вважає, що розмір аліментів, встановлений рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.12.2017 у справі № 705/4840/17, станом на дату подання позову про збільшення розміру аліментів, є недостатнім з огляду на величезне збільшення цін на предмети першої необхідності за останні сім років.
Також зазначає, що суд не врахував інфляційні процеси в Україні, що у зв'язку з війною мають тенденцію до постійного зростання.
Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що в період часу з січня 2013 року по березень 2015 року позивачка спільно проживала з ОСОБА_2 та в них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 24.10.2013, виданим Уманським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.12.2017 у справі № 705/4840/17 з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 грн щомісячно, починаючи з 17.11.2017 до повноліття дитини.
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно п. 1) ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема малозначних справ.
Пунктом 3) ч. 6 ст. 19 ЦПК України справи, зокрема про стягнення аліментів, збільшення їх розміру визначені як малозначні.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав для збільшення розміру аліментів, про що свідчать наявні в матеріалах справи документи.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства»).
Згідно з нормами ст. 141 СК України мати, батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Разом з тим ч. 1 ст. 182 СК України визначає обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, особа, яка одержує аліменти, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося її матеріальне становище, змінився сімейний стан чи стан її здоров'я чи дитини, або ж покращилося матеріальне становище, змінився сімейний стан (зменшилась кількість утриманців) чи стан здоров'я платника аліментів.
При вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
З матеріалів справи вбачається, що з відповідача за рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.12.2017 стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 грн щомісячно.
Подаючи позов про зміну розміру присуджених аліментів, позивачка заявляла вимогу про збільшення розміру аліментів, а саме просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 8000,00 грн щомісячно.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів, матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
При вирішенні вимог щодо розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я, здоров'я та матеріального становища дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Таким чином, поставивши перед судом питання про збільшення розміру раніше присуджених аліментів, позивачці належало доводити передусім наявність у платника аліментів відповідного доходу як підставу для задоволення вимоги, а також доводити й інші обставини, які мають значення в такому спорі та передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 182 СК України.
Разом з цим, в апеляційній скарзі позивачка посилалась на те, що раніше визначений судом розмір аліментів не в змозі в повному обсязі забезпечити потреби дитини, з огляду на величезне збільшення цін на предмети першої необхідності за останні сім років та інфляційні процеси в Україні, що у зв'язку з війною мають тенденцію до постійного зростання.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Верховний Суд України у постанові від 06 листопада 2013 року, прийнятій у справі № 6-113цс13, висловив позицію про те, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі частини другої статті 184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону згідно з пунктом 8 статті 8 ЦПК України у порядку, передбаченому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Статтею 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.
З викладеного вбачається, що індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, повинна проводитись відповідно до вищевказаного законодавства органом виконавчої служби або підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - підприємцями, які провадять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.
Отже, тривале зростання загального рівня цін, що відображує зниження купівельної спроможності грошової одиниці (інфляція) саме по собі не потребує звернення отримувача аліментів до суду з відповідним позовом про збільшення розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, оскільки законодавством передбачено відповідний механізм індексації (підвищення) розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі.
З огляду на зазначене, доводи позивачки не є підставою для задоволення вимог про збільшення розміру аліментів, оскільки сам по собі факт наявності інфляції не може бути підставою для задоволення заявлених позовних вимог, а є підставою для проведення індексації розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, у порядку, передбаченому чинним законодавством, а посилання на зміни у матеріальному стані позивачки та збільшення заробітної плати відповідача не підтверджені належними доказами.
На підтвердження хронічного захворювання верхніх дихальних шляхів, а також дискінезії жовчновивідних шляхів по гіпотонічному типу, позивачка надала лише копію виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 3482/13 в якій зазначена дата захворювання 11.01.2022. Інших доказів, які б свідчили про звернення позивачки до лікарів, проведення обстеження та лікування тощо, ОСОБА_1 до матеріалів справи не долучено.
Колегія суду звертає увагу, що позивачка не позбавлена можливості в разі понесення нею додаткових витрат на дитину, що не покриваються аліментами, звернутись до суду з відповідним позовом про стягнення понесених додаткових витрат, зокрема якщо такі витрати пов'язані з особливими обставинами, зокрема і захворюванням дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (ч. 2 ст. 185 СК України).
Встановивши фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів про відсутність достатніх підстав для задоволення позову та збільшення розміру аліментів на утримання доньки, оскільки позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження погіршення її майнового стану та збільшення заробітної плати відповідача.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 26 грудня 2024 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
Т. Л. Фетісова