Справа: № 621/4531/24 Головуючий І інстанції: ОСОБА_1
Провадження: № 11-сс/818/1528/24 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: застосування тримання під
вартою підозрюваному
26 грудня2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, без участі всіх інших учасників по даній справі, належним чином повідомлених про розгляд справи за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 13 12 2024 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною ухвалою клопотання слідчого задоволено та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком до 10 02 2025 року.
Вимоги апеляційної скарги, з узагальненими доводами особи, яка її подала.
На вищевказану ухвалу слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, яка містить прохання про скасування оскаржуваної ухвали та про постановлення нової, якою просить у задоволенні клопотання слідчого щодо обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити та обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог посилається на те, що доводи сторони обвинувачення про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України є лише припущенням.
Під час обрання запобіжного заходу слідчим суддею не було враховано, що ОСОБА_6 проживає разом із своєю матір'ю, має постійне місце проживання, в силу ст. 89 є несудимим.
З урахуванням викладеного, вважає, що запобіжний захід у виді тримання ОСОБА_6 під вартою є занадто суворим, а у даному кримінальному провадженні можливо застосувати цілодобовий домашній арешт.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Прокурор, підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник про дату та час розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином. Жодних заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, від останніх не надходило. На особистій участі не наполягали.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності прокурора, підозрюваного та його захисника, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підозрюваного задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що СВ ВП №2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024221260000614 від 06 10 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 05 10 2024 близько 18-50 години ОСОБА_6 прийшов до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання колишньої дружини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою зустрічі з останньою. Далі, ОСОБА_6 зайшовши до вказаної квартири виявив відсутність ОСОБА_8 , але в приміщенні квартири перебував раніше знайомий ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є співмешканцем ОСОБА_8 . В подальшому, між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 виникла сварка на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час якої у ОСОБА_6 виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .
Того ж дня та часу, реалізуючи зазначений умисел, ОСОБА_6 перебуваючи в приміщенні кухні квартири АДРЕСА_2 , умисно, суб'єктивно усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій та протиправність умислу, передбачаючи можливість настання наслідків у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, наблизився до ОСОБА_9 , та з силою наніс не менше двох ударів правим кулаком в область обличчя ОСОБА_9 , внаслідок чого останній втратив рівновагу та впав на підлогу в приміщенні кухні. Продовжуючи реалізовувати зазначений умисел, ОСОБА_6 сів зверху на ОСОБА_9 , який лежав на підлозі на спині, та наніс не менше восьми ударів правим кулаком в область обличчя та голови ОСОБА_9 . Після чого, ОСОБА_6 взяв в праву руку порожню скляну пляшку, об'ємом 0,5 літра та з силою наніс один удар пляшкою в область голови потерпілого, в результаті чого ОСОБА_9 втратив свідомість.
Зазначеними діями ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_9 , тілесні ушкодження у вигляді: множинних саден м'яких тканин в області голови та обличчя, в області тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, забійних ран в області обличчя, закритої важкої черепно-мозкової травми у формі забою головного мозку з вогнищем контузії мозолистого тіла, субдуральної гематоми обох гемісфер головного мозку.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 12-14/268-Зм/24 від 07 11 2024, заподіяне тілесне ушкодження ОСОБА_9 , а саме множинні садна м'яких тканин в області голови та обличчя, в області тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, забійні рани в області обличчя, що утворилися по єдиному механізму кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя (згідно п.2.3.5 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом МОЗ України від 17 01 1995); закрита важка черепно-мозкова травма у формі забою головного мозку з вогнищем контузії мозолистого тіла, субдуральна гематома обох гемісфер головного мозку відноситься до тяжких тілесних ушкоджень (згідно п.2.1.3 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом МОЗ України від 17 01 1995).
12 12 2024 року ОСОБА_6 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України.
13 12 2024 року слідчий звернувся до Зміївського районного суду Харківської області з клопотанням, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 посилаючись на обґрунтованість повідомленої останньому підозри, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів вважав неможливим.
Задовольняючи клопотання слідчого та обираючи підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя вважав обґрунтованою підозру, повідомлену ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, яка підтверджена зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду та доведеними наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Колегія суддів, з урахуванням стадії досудового розслідування, погоджується з такими висновками слідчого судді, зокрема щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та існування ризиків передбачених п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Так, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, якими слідчий обґрунтовує в суді першої інстанції необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання підозрюваного під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги вказані ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, а відповідно до вимог п. 4 ч.2 ст. 183 КПК України тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Виходячи з відомостей щодо особи підозрюваного, зокрема враховуючи повідомлену ОСОБА_6 підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, яке є тяжким злочином проти здоров'я і за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років, не виключена можливість переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності за вчинене, а також, враховуючи характер вчиненого кримінального правопорушення - вчинення іншого кримінального правопорушення.
Крім того, враховуючи факт знайомства підозрюваного ОСОБА_6 з потерпілим ОСОБА_9 , перебуваючи на волі ОСОБА_6 не буде позбавлений можливості чинити тиск на потерпілого з метою змусити його надати свідчення на його користь.
Беручи до уваги, що на даний момент існує імовірність у проведенні додаткових оглядів місця події, додаткових допитів свідків, існує імовірність вчинення підозрюваним дій, направлених на приховування речових доказів чи перешкоджання органу досудового розслідування іншим чином.
У зв'язку з викладеним застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є цілком обґрунтованим та відповідає вимогам, визначеним ст.ст. 177, 178 КПК України, оскільки більш м'який запобіжний захід не здатний запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та характеру дій, які інкримінуються підозрюваному, а саме того, що він підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, вчиненого з посяганням на найвищу соціальну цінність - здоров'я особи, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу) кримінального розслідування».
Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник підозрюваного стосовно не доведення ризиків, заявлених в клопотанні слідчого спростовуються відомостями, що є наявними в кримінальному провадженні, що свідчить про постановлення судом першої інстанції обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст. 370 КПК України.
Твердження захисника про те, що підозрюваний ОСОБА_6 в силу ст. 89 КК України не має судимостей та має міцні соціальні зв'язки, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вказані обставили не стали стримуючими факторами для підозрюваного при вчиненні протиправних діянь, а самі по собі ці обставини не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише такий винятковий запобіжний захід, як тримання під вартою.
З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції постановив рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких постановив відповідне рішення.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 під час апеляційного розгляду не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її зміни чи скасування на цьому етапі досудового розслідування, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, ст.ст. 176-206, ст.ст. 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 13 12 2024 року про застосування щодо підозрюваного за ч. 1 ст. 121 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 10 02 2025 року включно, з визначенням застави, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст. 424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді
____________ _____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3