Справа № 553/2360/24 Номер провадження 33/814/1164/24Головуючий у 1-й інстанції Ткачук Ю. А. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
26 грудня 2024 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Карпушин Г.Л., при секретарі судового засідання Буйновій О.П.-
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ленінського районного суду м. Полтави від 10 жовтня 2024 року, -
Постановою судді Ленінського районного суду м. Полтави від 10 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становило 17000 грн. 00 коп, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн на користь держави.
Цією постановою гр. ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 14.07.2024 о 21 год. 53 хв. в м.Полтава, по просп. Миру, 16, керував транспортним засобом Mercedes-BENZ SPRINTER 313 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на визначення алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків. Вище вказаними діями порушив пункт 2.5. ПДР України за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 подавши апеляційну скаргу, в якій просить постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 10 жовтня 2024 року скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що не погоджується з позицією суду, так як судом не було надано оцінки неправомірним діям поліцейських щодо формального внесення ознак алкогольного сп'яніння.
На підтвердження своєї позиції посилається на те, що відеозапис не дає підстав для висновку, що поведінка свідчила про наявність ознак перебування його у стані алкогольного сп'яніння, які б давали підстави для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Крім того, посилається на те, що зазначені відеозаписи не дають можливості встановити об'єктивні обставини події 14.07.2024 року, внаслідок чого суд позбавлений можливості повно, всебічно та об'єктивно оцінити наявність підстав для притягнення до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Акцентує увагу, що єдиним доказом, який дозволив би беззаперечно стверджувати про наявність зазначених ознак, на підставі яких поліцейський мав би обов'язок направити до найближчого закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дослідивши надані докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14.07.2024 о 21 год. 53 хв. в м. Полтава, по просп. Миру, 16, керував транспортним засобом Mercedes-BENZ SPRINTER 313 CDI, днз. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на визначення алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків. Вище вказаними діями порушив пункт 2.5. ПДР України за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що дане правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 713260 від 14.07.2024; направлення на огляд водія з метою виявлення стану сп'яніння від 14.07.2024; поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; поясненнями ОСОБА_1 , який зазначив, що виїхав з гуртожитку відвезти друга на вокзал, перед цим випив три ковтки пива, за 15 хв. до зупинки поліцейських;
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, з огляду на наступне.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінетом Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Пунктом 2.5. ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як можна спостерігати із наявних матеріалів справи, водій ОСОБА_1 не виконав вимоги п.2.5 ПДР України.
В доводах апеляційної скарги зазначається, на підтвердження своєї позиції посилається на те, що відеозапис не дає підстав для висновку, що поведінка свідчила про наявність ознак перебування його у стані алкогольного сп'яніння, які б давали підстави для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, апеляційний суд відхиляє дані доводи виходячи з наступного.
Із долученого відеозапису до матеріалів справи вбачається, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Mercedes-BENZ SPRINTER 313 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 (хронологічний відрізок 21:52:41), в подальшому працівниками поліції був зупинений транспортний засіб. (Хронологічний відрізок 22:04:40 - триває далі) вбачається, що працівниками поліції роз'яснюється, що ОСОБА_1 зупинено в ході спілкування було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу DRAGER, на, що останній відмовився, крім того запропонували пройти огляд в медичному закладі, на що ОСОБА_4 відмовився в присутності двох свідків (хронологічний відрізок 22:05:40 - триває далі).
Щодо інших доводів, апеляційний суд не бере до уваги, так як зазначені порушення в доводах апеляційної скарги не є суттєвим та жодним чином не вплинуло на правильність висновків суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, вина ОСОБА_1 підтверджується іншими доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №713260, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.07.2024 року, з якого вбачається, виявлено ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкірного покриву, в графі результат огляду: ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, пояснення ОСОБА_1 , та поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , згідно яких вбачається, що ОСОБА_1 було зупинена з ознаками алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, однак останній відмовився.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (п.65).
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на встановлені обставини справи, надані на їх підтвердження докази, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбачених ст.122-4, 124 та ч.1 ст.130 КУпАП.
У рішенні ЄСПЛ від 25.03.2021 по справі «Сміляніч проти Хорватії», Суд наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху (п.76).
Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП України, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Таким чином, надаючи оцінку доказам у справі в її сукупності, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним переглядом не встановлено, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Ленінського районного суду м. Полтави від 10 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду Г.Л. Карпушин