Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/652/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Категорія ст. 263КК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
25.12.2024 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 наухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 грудня 2024 року, якою стосовно підозрюваного
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Каховка, Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , який перебуває на посаді кулеметника, одруженого, маючого на утриманні малолітню та неповнолітню дитину, раніше не судимого,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12024120000001377,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, строком на 60 днів, з 12 год. 00 хв. 09.12.2024 по 06.02.2025 включно, з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242240 грн.
Слідчий відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_9 за погодженням з прокурором Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_10 звернувся слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда з клопотанням про застосуваннязапобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 .
Слідчими відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному 30.11.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024120000001377, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
09.12.2024 о 12 год. 00 хв. на підставі ст. 208 КПК України, ОСОБА_8 , затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
10.12.2024 ОСОБА_8 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, відповідно до якої: ОСОБА_8 будучи діючим військовослужбовцем військовій частині НОМЕР_2 , який 01.10.2024 самовільно залишивши військову частину, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 12 год. 01 хв. 09.12.2024, та у невстановленому досудовим розслідуванням місці діючи умисно, в порушення вимог п. п. 1, 2 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2471-ХІІ від 17.06.1992 р. «Про право власності на окремі види майна», з подальшими змінами та доповненнями, згідно з якими зброя, боєприпаси, вибухові речовини й засоби вибуху віднесені до майна, яке не може перебувати у власності громадян, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою КМУ № 576 від 17.10.1992 р., «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 р., незаконно придбав (отримав у володіння та розпорядження) шляхом віднайдення автоматичний пістолет безшумний «АПБ», калібру 9х18 мм., серійний номер НОМЕР_3 , промислового вироблення, виробництва СРСР, та 20 (двадцять) пістолетних патронів з кулями зі сталевим сердечником, промислового виготовлення, який переніс до невстановленого досудовим розслідуванням місця та залишив зберігати до 12 год. 01 хв. 09.12.2024 та в подальшому, знаходячись на відкритій ділянці місцевості, а саме на відкритій ділянці місцевості, за адресою: м. Кропивницький, Олександрівське шосе, географічні координати 48.5490297, 32.2469102.
09.12.2024 в період часу з 12 год. 01 хв. по 15 год. 15 хв. проведено огляд місця події, а саме на відкритої ділянки місцевості, за адресою: м. Кропивницький, Олександрівське шосе, географічні координати 48.5490297, 32.2469102, в ході якого виявлено та вилучено автоматичний пістолет безшумний «АПБ», калібру 9х18 мм., серійний номер НОМЕР_3 , промислового вироблення, виробництва СРСР, та 20 (двадцять) пістолетних патронів з кулями зі сталевим сердечником, промислового виготовлення, який належить ОСОБА_8 .
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 грудня 2024 року застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 12 год. 00 хв. 09.12.2024 по 06.02.2025 включно, в межах строку досудового розслідування.
На підставі ч. 5 ст. 182 КПК України визначити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26241445, банк отримувача - ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) - 820172, рахунок отримувача - UA458201720355279001000002505, призначення платежу - забезпечення виконання ухвали суду від 11.12.2024 по справі № 12024120000001377 від 30 листопада 2024 року.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
В разі внесення застави ОСОБА_8 , або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на підозрюваного ОСОБА_8 , на строк до 06.02.2025 наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватись від спілкування зі свідком ОСОБА_11 , іншим підозрюваним у кримінальному провадженні за винятком їх спільної участі в процесуальних, слідчих діях та в суді;
5) здати на зберігання до відповідного територіального органу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснено ОСОБА_8 наслідки невиконання покладених обов'язків. У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_8 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, під вартою в якому він буде знаходитись.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , просить скасувати ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 грудня 2024 року та постановити нову, якою обрати його підзахисному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з покладенням додаткових обов'язків, передбачених КПК таких, як носити електронний засіб контролю або без такого.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що жодний ризик передбачений статтею 177 КПК України прокурором не доведений. У матеріалах клопотання про застосування запобіжного заходу відсутні достатні докази, які б свідчили, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду або впливати на свідків. Твердження сторони обвинувачення про можливість такого ризику ґрунтуються лише на припущеннях і на тому що стаття за яким обвинувачується особа є особливо тяжким злочином.
Представник підозрюваного також не погоджується, що його підзахисний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Так, викладені у клопотанні прокурора обставини, не дають підстав вважати, що мій клієнт причетний до інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Підозри відносно ОСОБА_8 не підкріплюються достатніми доказами та є не обґрунтованими. Крім того, ризик вчинення інших кримінальних правопорушень судом також не може оцінюватись виключно на підставі тяжкості правопорушення у якого підозрюють особу, без наявності достатніх доказів.
Вказане на думку захисника свідчить про шаблонне обґрунтування суддею доведеності зазначеного ризику без належного дослідження його реальності, поверхнево та з порушенням обов'язків покладених на суддю КПК України по перевірці наявності і реальності ризиків.
Щодо застосування більш м'яких запобіжних заходів захисник зазначає, що слідчий суддя в своїй ухвалі не розглянув жодного альтернативного запобіжного заходу передбаченого КПК України та не обґрунтував не можливість застосування запобіжного заходу, наприклад, у вигляді домашнього арешту з покладенням додаткових обов'язків, передбачених КПК таких, як носити електронний засіб контролю, заборону спілкування з певними особини, заборону відвідування певних місць.
Більш того підозрюваний ОСОБА_12 під час затримання отримав тілесні ушкодження, він скаржиться на біль в грудній клітці та носа, та вказує на можливі переломи таких кісток. Перебуваючи під вартою мій підзахисний неодноразово просив надати йому належну медичну допомогу, проте такої не отримав. Такі тілесні ушкодження провокують у підозрюваного постійні больові відчуття через, він не може нормально приймати їжу та спати, що спричиняє для останнього дискомфорт.
Заслухавши доповідача, підозрюваного ОСОБА_8 , який просив застосувати до нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, думку прокурора, який просив апеляційною скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ст. 183 ч. 1, 2 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті (тобто недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні), слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути розбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, тощо.
Слід зазначити, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Колегія суддів зазначає, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання або продовження запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування та судового розгляду, сприяти якому має й тримання під вартою.
Згідно п. 110 рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» тривале тримання під вартою може бути виправдане в кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, незважаючи на презумпцію невинуватості - переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст.. 5 Конвенції.
ПричетністьОСОБА_12 до повідомленої йому підозри підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 30.11.2024, відповідь працівника оперативного підрозділу на доручення слідчого від 02.12.2024, протокол огляду місця події від 09.12.2024, протокол особистого обшуку ОСОБА_8 від 09.12.2024, протокол обшуку від 09.12.2024 автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT B5, н.з. НОМЕР_4 , висновки експерта за результатами проведення експертизи зброї від 09.12.2024 №СЕ-19/112-24/15037-БЛ, від 10.12.2024 №СЕ-19/112-24/15040-БЛ.
Згідно висновків Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках:
- при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд;
- при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя;
- при ризику вчинення ним подальших правопорушень;
- при ризику спричинення ним порушень громадського порядку.
Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
В рішеннях Європейського суду з прав людини зазначені ризики, які дають підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, а саме ризик неявки підозрюваного на судовий розгляд у справі «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопаді 1969 року, ризик перешкоджання з боку підозрюваного процесу здійснення правосуддя у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року, вчинення ним подальших правопорушень у справі «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року.
Доводи про необґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_12 колегією суддів не можуть бути враховані.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, колегія суддів враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Оскільки свідки не допитувались судом першої інстанції ставити питання про відсутність вказаного ризику є передчасним.
За таких обставин, не будучи обмеженими у вільному спілкуванні із зазначеним колом осіб підозрюваний може здійснити вплив на потерпілого свідків, з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі.
При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_12 добре свідків, тому є вагомі підстави вважати, що останній зможе здійснити незаконний вплив на них з метою зміни наданих ним показань для уникнення від кримінальної відповідальності за скоєний злочин.
Отже, на переконання колегії суддів, обов'язок, який полягає в необхідності утримуватися підозрюваному від спілкування з визначеним колом осіб є об'єктивно виправданим.
Також, ОСОБА_12 може вчинити інші подібні кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_8 , як було встановлено, в ході розгляду клопотання має статус обвинуваченого у іншому кримінальному провадженні. Окрім цього, до клопотання додано довідку від №23198 про самовільне залишення ОСОБА_8 військової частини разом зі зброєю. Наведені обставини у сукупності свідчать, що ОСОБА_8 є особою, яка схильна до вчинення правопорушень.
Особисте зобов'язання не може бути застосовано у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості та обставинам вчиненого кримінального правопорушення.
Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Перебуваючи на волі, підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Що стосується тверджень захисника та обвинуваченого про те, що до ОСОБА_12 можливо застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою,то такі доводи не можуть бути враховані колегією суддів оскільки відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 407 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
З цих же підстав, колегія суддів залишає без задоволення доводи апеляції про недоведеність ризиків.
Враховуючи наведене, беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, а також те, що інший більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою - не забезпечить належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисту про необхідність обрання підозрюваним запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Враховуючи обґрунтованість підозри підозрюваному ОСОБА_12 ,а також наявність ризиків передбачених п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України колегія суддів приходить до висновку про те, що у разі застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обставин цієї справи та серйозності висунутої проти нього підозри, з урахуванням встановлених ризиків, на думку колегії, не буду надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доводи сторони захисту та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на домашній арешт в нічний час доби, колегією суддів не можуть бути враховано, оскільки з врахуванням висунутої підозри вказане жодним чином не зменшує існування встановлених ризиків, а навпаки надасть йому змогу уникнути кримінальної відповідальності.
На підставі викладеного, із урахуванням того, що доводи апеляційної скарги під час апеляційного перегляду, свого підтвердження не знайшли, підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.
В той же час в суді апеляційної інстанції підозрюваний ОСОБА_12 скаржився на незадовільний стан здоров'я та тілесні ушкодження, які він отримав при затриманні.
Згідно з ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Так, згідно вимог ст. 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування.
Так, порушення права на медичну допомогу осіб, взятих під варту, необхідно розцінювати не як просте порушення прав людини, а як катування чи нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 206 КПК України вирішення питань щодо забезпечення невідкладного проведення судово-медичного обстеження особи, доручення проведення дослідження фактів, вжиття заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством являється обов'язком слідчого судді якому в судовому засіданні повідомили про застосування до особи насильства під час затримання або тримання під вартою.
Отже, враховуючи, положення ч. 1 ст. 206 КПК України, слід зобов'язати начальника ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор" забезпечити право підозрюваного ОСОБА_12 , на отримання такої медичної допомоги, якої вимагає стан його здоров'я, для чого забезпечити невідкладне проведення медичного обстеження останнього.
Керуючись ст.ст. 183, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 грудня 2024 року, якою стосовно підозрюваного ОСОБА_8
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12024120000001377,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, строком на на 60 днів, з 12 год 00 хв. 09.12.2024 по 06.02.2025 включно, з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242240 грн., - залишити без змін.
Відповідно до ст. 206 КУПК України обов'язати начальника ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор" організувати невідкладне проведення медичного обстеження обвинуваченого ОСОБА_12 в умовах медичного закладу.
Контроль за виконанням ухвали в частині проведення медичного обстеження покласти на процесуального прокурора.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4