Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/657/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
26.12.2024 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Кропивницький апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 грудня 2024 року, якою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Солгутове Гайворонського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, перебуває у цивільному шлюбі, маючого середню освіту, солдат в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.153 КК України
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 17.12.2024 року по 14.02.2024 року без визначення застави
інші учасники судового розгляду:
прокурор - ОСОБА_8 ,
захисник - ОСОБА_6 ,
підозрюваний - ОСОБА_7
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати, ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого відділу розслідування злочинів, учинених дітьми СУ ГУНП в Кіровоградській області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту чи особисте зобов'язання або заставу, мотивуючи тим, що у клопотанні прокурора не наведеної реальної підстави обрання запобіжного заходу у розумінні ст.177 КПК України. Крім того, суд помилково прийшов до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Крім того, слідчим суддею не в повній мірі враховано при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне місце проживання, проживає разом з цивільною дружиною, а отже має стійкі соціальні зв'язки. Перебуває на службі у ЗСУ, має поранення, контузію та в обвинуваченого відсутні потреби переховуватися від слідства та суду. Крім того, ОСОБА_7 повідомив, що фактичним часом і датою затримання є 15:00 год. 17.12.2024 р., оскільки саме тоді прибули працівники поліції і ОСОБА_7 був обмежений у самостійному пересуванні, тобто час затримання не співпадає з часом зазначеним в ухвалі суду, а підозра пред'явлена ОСОБА_7 о 16:30 год. 18.12.2024 р.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 7 грудня 2024 року близько 13.20 год. ОСОБА_7 , знаходився у приміщенні кімнати житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 спільно із малолітньою ОСОБА_9 . Перебуваючи у вказаному місці у ОСОБА_7 виник умисел на вчинення сексуального насильства щодо малолітньої ОСОБА_9 , тобто на вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в її тіло, без добровільної згоди останньої. Реалізуючи свій злочинний умисел на вчинення сексуального насильства відносно малолітньої, достовірно знаючи, що ОСОБА_9 не досягла чотирнадцятирічного віку, впевнившись, що його дії не будуть помічені іншими особами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, без усвідомленої добровільної згоди потерпілої, вказав малолітній потерпілій лягти на ліжко, спустив з неї штани та спідню білизну та здійснив торкання та оральні дотики до геніталій малолітньої ОСОБА_9 , тобто вчинив насильницькі дії сексуального характеру, не пов'язані із проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_9 . Вказаними діями ОСОБА_7 порушив права дитини на статеву недоторканість та її нормальний фізичний, психологічний та соціальний розвиток дитини.
Органами досудового розслідування дії ОСОБА_7 кваліфіковані як насильницькі дії сексуального характеру, не пов'язані із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство), вчинені щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах та яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.153 КК України, про що 18.12.2024 йому повідомлено про підозру.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.12.2024 задоволено клопотання слідчого відділу розслідування злочинів, учинених дітьми СУ ГУНП в Кіровоградській області про застосування підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024120000001459 в межах строку досудового розслідування, по 14.02.2025 18.30 год. включно, без визначення застави. Рішення слідчого судді мотивовано тим, що ОСОБА_7 який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України, який з урахуванням положень ст. 12, ст. 24 КК України є умисним, тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Слідчим суддею встановлено наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та неповнолітню потерпілу з метою зміни їх показань, вчиняти нові кримінальні правопорушення. Усі наведені обставини у їх сукупності, не дають достатніх підстав застосувати відносно нього більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді, в дебатах підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали подану апеляційну скаргу захисника, думку прокурора про залишення ухвали суду без зміни, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Слідчий суддя при розгляді клопотання, у відповідності до ст.194 КПК України, правильно прийшов до висновку, про необхідність задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як вбачається із матеріалів клопотання, при розгляді в суді першої інстанції клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу слідчий та прокурор довели обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати про існування хоча б одного із ризиків про те, що підозрюваний ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, що застосований до нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Так, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Він не одружений, офіційно не працевлаштований, не має утриманців, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків за місцем його проживання, та в сукупності з реальним покаранням у виді позбавлення волі, яке загрожує йому у випадку визнання його винним у пред'явленому обвинуваченні, дає підстави вважати, що він може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому суд вважає, що названі ризики досягають такого ступеню вірогідності, що жоден з менш суворих, ніж тримання під вартою, запобіжних заходів не зможе відвернути зазначені ризики, що виправдовує тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою.
Зокрема, наявні в матеріалах провадження докази та обставини, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 може переховуватися від суду з метою уникнути покарання за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілу і свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, отже встановлені судом ризики є реальними, у зв'язку з цим суд дійшов обґрунтованого висновку, що більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти зазначеним ризикам.
Доводи захисника про те, що підозрюваний має постійне місце проживання, де проживає з цивільною дружиною, відсутність судимостей, заслуговують на увагу колегії суддів, проте в даному випадку не можуть бути безумовною підставою для зміни запобіжного заходу на домашній арешт за місцем проживання чи поруку.
В той же час, подія кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 мала місце за адресою АДРЕСА_1 , де проживає останній та потерпіла і свідки, зокрема, а проживання за однією адресою може стати передумовами для незаконного впливу на потерпілу з метою перешкоджання у встановленні чи перекручуванні визначальних обставин у справі, вчинення нового злочину.
Доводи захисника про те, що прокурором не наведені ризики передбачені КПК України, які б унеможливили застосування більш м'якого запобіжного заходу є безпідставними, оскільки судом було належним чином перевірено та досліджено матеріали клопотання, дані, які характеризують особу підозрюваного, а також вмотивовані висновки та наведено обґрунтовані підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як в судовому засіданні судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Також, апеляційний суд вважає, що обставини вчинення кримінального правопорушення, дані, які свідчать про можливу причетність до нього ОСОБА_7 та потенційна можливість вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, переважають в даному випадку повагу до його свободи в межах даного кримінального провадження.
У своїх апеляційних доводах захисник вказує на те, що фактичне затримання ОСОБА_7 мало місце о 15.30 год. 17 грудня 2024 року, оскільки саме тоді прибули працівники поліції і ОСОБА_7 був обмежений у самостійному пересуванні, тобто час затримання не співпадає з часом зазначеним в ухвалі суду.
Проте, колегія суддів не погоджується з зазначеними доводами, оскільки згідно з п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, у випадку якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.
Як убачається з протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 17 грудня 2024 року, що фактичне затримання ОСОБА_7 відбулося за місцем його проживання слідчими о 18 год. 30 хв., як зазначено і в ухвалі суду.
Крім цього, положення ст. 208 КПК України не вимагають складання протоколу затримання негайно, в ході затримання. Такий протокол має бути складений, як тільки це стане практично можливим, а тому складення протоколу затримання через деякий час після фактичного затримання ОСОБА_7 жодним чином не порушує його прав.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначив розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки злочин вчинено із погрозою застосування фізичного насильства, оскільки сексуальне насильство є однією з форм застосування насильства, яке при застосуванні щодо дітей спричиняє найбільш тяжкі наслідки.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду є законною й обґрунтованою, а тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника не вбачається.
Керуючись ст.ст. 182, 183, 193, 194, 376 ч.2, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 грудня 2024 року щодо підозрюваного ОСОБА_7 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: