Справа № 164/1772/20 Головуючий у 1 інстанції: Невар О. В.
Провадження № 22-ц/802/1194/24 Доповідач: Здрилюк О. І.
17 грудня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О. І.,
суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,
секретар судового засідання Власюк О. С.,
з участю представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за використану електричну енергію, за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 26 вересня 2024 року,
У листопаді 2020 року Державне підприємство «Маневицьке лісове господарство» звернулося до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що наказом директора підприємства за № 171 від 28 грудня 2011 року «Про введення в експлуатацію», у зв'язку із завершенням будівництва і реєстрацією декларацій про готовність об'єкта, було введено в експлуатацію 10-квартирний житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1 .
Розпорядженням директора підприємства за № 6 від 03 липня 2012 року було задоволено прохання ОСОБА_2 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_2 у цьому будинку.
Рішенням Маневицької селищної ради № 3/5 від 18 грудня 2015 року вул. Карла ОСОБА_5 було перейменовано на АДРЕСА_1 .
04 липня 2012 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2 у цьому будинку та здійснено державну реєстрацію права власності, про що свідчить витяг про державну реєстрацію прав від 01 серпня 2012 року № 35027467.
Вказаний багатоквартирний житловий будинок знаходиться на балансі ДП «Маневицьке лісове господарство», що підтверджується довідкою № 07-05/1078 від 06 серпня 2020 року та інвентарною карточкою № НОМЕР_1 обліку основних засобів.
02 серпня 2012 року між ДП «Маневицьке лісове господарство» та ОСОБА_2 було укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, відповідно до пункту 1 якого предметом договору є забезпечення власником будинку ДП «Маневицьке лісове господарство» обслуговування та ремонту житлового будинку по АДРЕСА_3 , загальною площею 34.1 кв. м. та утримання прибудинкової території, а співвласником ОСОБА_2 прийняття участі у витратах на виконання даних робіт.
Пунктом 2.2.3 вказаного договору передбачено обов'язок співвласника не пізніше 25 числа поточного місяця вносити плату на рахунок «Власника будинку» або підприємства, що обслуговує будинок, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будинку, технічне обслуговування будинку відповідно до загальної площі квартири, на ремонт відповідно відновної вартості квартири, а також за комунальні та інші послуги. Додатком до договору визначено розрахунок щомісячних платежів за обслуговування та ремонт будинку, комунальних та інших послуг, в тому числі платежів за електроенергію згідно показників лічильника.
Тобто, між позивачем та відповідачами виникли зобов'язальні відносини з приводу надання комунальних послуг і відповідачі користувалися у повному обсязі електроенергією, яка постачалася до будинку через силовий трансформатор, що належав ДП «Маневицьке лісове господарство» та через який постачалася електроенергія на підставі договору, укладеного між ДП «Маневицьке лісове господарство» і ВАТ «Волиньобленерго» в особі Маневицької філії від 29 листопада 2006 року № 533-0003000 з відповідними 12 додатками.
Розділом 9 цього договору було передбачено забезпечення основним споживачем (позивачем - ДП «Маневицьке лісове господарство») передачі електроенергії субспоживачам, перелік яких визначений у додатку № 3 до цього договору.
Додатком 3.1 від 01 вересня 2011 року доповнено «Перелік об'єктів і точок обліку Споживача» об'єктом під назвою «Будівельний майданчик 10-квартирного житлового будинку», що по АДРЕСА_1 .
Додатком 7 до Договору постачання електричної енергії № 533-0003000 затверджено «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» від 01 вересня 2011 року, де споживачем енергії виступає будівельний майданчик 10-квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , що належить ДП «Маневицьке лісове господарство».
Постачання електричної енергії до будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 проводилося від силового трансформатора ТМ-250/10/0.4 кВА (заводський № 172368, 2011 року введено в експлуатацію), який знаходився на балансі ДП «Маневицьке лісове господарство».
15 серпня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу майна з аукціону силовий трансформатор ТМ-250/10/0.4 кВА (заводський № 172368, 2011 року введено в експлуатацію) в комплекті з лінією ПЛ-0.4 кВ, довжиною 165 метрів передано ОСББ «Берегиня 32 Б».
З Додаткової угоди від 01 червня 2020 року до договору про постачання електричної енергії споживачу № 733-0003000 від 01 січня 2019 року, укладеної між ДП «Маневицьке лісове господарство» і ВАТ «Волиньобленерго» в особі Маневицької філії встановлено, що даний трансформатор лише 01 червня 2020 року був виключений як точка комерційного обліку електричної енергії, що подається до об'єктів, належних позивачу - ДП «Маневицьке лісове господарство».
Трансформатор з інвентарним № 1116581 (заводський № 172368) для виробничих та побутових потреб ДП «Маневицьке лісове господарство» не використовувався, а лише надавав послуги із забезпечення електроенергією громадян, які проживають у будинку по АДРЕСА_1 , а тому відповідачі повинні були сплачувати кошти за спожиту електроенергію за тарифами для юридичних осіб згідно показників лічильника, встановленого в квартирі, про які повідомляли позивача щомісяця по телефону.
Відповідно до повідомлених відповідачами показників лічильника вираховувалася позивачем сума, що підлягала оплаті за використання електричної енергії.
При цьому, електроенергія, яка витрачалася на освітлення прибудинкової території та під'їздів даного будинку, оплачувалася лише за рахунок позивача - ДП «Маневицьке лісове господарство», а власники квартир мали обов'язок сплачувати лише ту кількість електроенергії, яку самі споживали згідно з показниками встановлених в їх квартирах лічильників.
Розрахунок за спожиту електроенергію з постачальником Маневицькою філією ПАТ «Волиньобленерго» проводився позивачем за показниками загального лічильника № 98069, який знаходиться на сходовому майданчику, а відшкодування вартості спожитої електроенергії власники квартир проводили на підставі показників їх приладів індивідуального обліку.
Тобто, нарахування за використану електроенергію відповідачам здійснювалося, виходячи з кількості електроенергії, обрахованої лічильником електроенергії № 3393172, який здійснював індивідуальний облік споживання в квартирі відповідачів, що по АДРЕСА_3 .
До повноважень ДП «Маневицьке лісове господарство» встановлення цін/тарифів на електроенергію не відноситься, оскільки такі ціни/тарифи встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Свої зобов'язання ДП «Маневицьке лісове господарство» виконало в повному обсязі і належним чином, однак всупереч встановленому законом обов'язку, відповідачі плату за спожиту електроенергію протягом тривалого часу вносили лише частково, на свій розсуд, у результаті чого утворилася заборгованість за спожиту електроенергію на загальну суму 41 009,81 грн.
В добровільному порядку відповідачі оплачувати заборгованість за використану електричну енергію відмовляються, та на надіслані підприємством претензії не реагують.
Ураховуючи зазначене, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно 41 009,81 грн заборгованості за використану електричну енергію станом на 31 травня 2020 року та відшкодувати судові витрати.
Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 30 серпня 2023 року замінено позивача Державне підприємство «Маневицьке лісове господарство» на його правонаступника Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».
Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 26 вересня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» по 13 669,94 грн з кожного заборгованості за використану електроенергію та по 700,67 грн з кожного судового збору.
В апеляційній скарзі відповідачі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просять скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову в позові.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу заперечив і просить залишити її без задоволення.
Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, відповідачі та їх представник у судове засідання не з'явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що свої зобов'язання ДП «Маневицьке лісове господарство» виконало в повному обсязі і належним чином, однак відповідачі, усупереч встановленому обов'язку, плату за спожиту електроенергію протягом тривалого часу вносили лише частково на свій розсуд, у результаті чого утворилася заборгованість за електроенергію на загальну суму 41 900,81 грн, яка підлягає стягненню.
Проте, до таких висновків суд дійшов помилково, з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).
Судом встановлено, що відповідачі являються співвласниками квартири АДРЕСА_4 (а.с.14-15, 21-22) та споживачами послуг, у тому числі і з постачання електроенергії згідно показників лічильника на підставі укладеного 02.08.2012 між ДП «Маневицьке лісове господарство» і ОСОБА_2 договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території і додатку до цього договору (а.с.16-17).
При зверненні до суду із цим позовом позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог щодо розміру заборгованості за електроенергію відповідачів перед ним надано лист БЕЗ «Волиньелектрозбут» та довідку про факт споживання підприємством електроенергії, де зазначено загальні цифрові таблиці обсягу та вартості електроенергії, спожитої будівельним майданчиком АДРЕСА_1 за період з 01.01.2019 по 01.06.2020, без конкретного розрахунку (відповідних математичних дій) виникнення суми боргу кожного місяця саме у відповідачів (а. с. 60, 62).
Також позивачем надано Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2017 по 16.06.2020 між ДП «Маневицьке лісове господарство» і ОСОБА_2 , який ним не підписано та який не є належним, допустимим і достовірним доказом, оскільки у ньому не зазначено, на підставі яких даних було обраховано суму заборгованості, заявлену до відповідачів (а.с.64).
Крім того, в суді апеляційної інстанції представник позивача не зміг пояснити значення понять «реалізація», «переведення коштів», «дебет», «кредит», зазначених у цьому акті.
Пояснення представника позивача про те, що такі дані є результатом певного програмного забезпечення - відхиляються апеляційним судом, оскільки споживачу необхідно надати повну інформацію та конкретні розрахунки будь-яких нарахувань, а не їх загальний розмір, який неможливо перевірити.
Наявні у справі копії листа-вимоги та претензій, адресовані позивачем відповідачам (а.с.23-25) також не містять жодного розрахунку заявленої у них до сплати суми заборгованості за електроенергію.
Крім того, в суді апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що відповідачі протягом спірного періоду вносили плату за використану електроенергію, але за тарифами для населення.
Разом із тим, будь-яких договорів, укладених між позивачем і відповідачами про те, що плата за використану електроенергію ними має вноситися не за тарифами, як для населення, а за тарифами, як для юридичних осіб - позивач суду не надав.
Наведені обставини свідчать про те, що позивач не надав жодних належних, допустимих і достовірних доказів про існування у відповідачів перед ним будь-якої заборгованості за використану електроенергію станом на 31 травня 2020 року.
Крім того, згідно з наявними у справі копіями протоколу аукціону № 1 від 16.07.2019 та договору № 177/М19 купівлі-продажу майна з аукціону від 15.08.2019 встановлено, що власником силового трансформатора ТМ-250/10/0.4 кВА, заводський № 172368, 2011 року випуску, в комплекті з лінією ПЛ-0.4 кВ, довжиною 165 метрів, розташованого за адресою: Волинська обл., смт. Маневичі стало ОСББ «Берегиня 32 Б» (а.с.49-53).
Представник позивача не зміг пояснити причини нарахування заборгованості відповідачам саме позивачем після 15.08.2019.
Ураховуючи наведені обставини, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову ДСП «Ліси України» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за використану електричну енергію.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції про задоволення позову зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
З урахуванням наведеного та за результатами апеляційного розгляду справи, із позивача на користь відповідача ОСОБА_4 необхідно стягнути сплачений ним судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 102 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Маневицького районного суду Волинської області від 26 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В позові Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за використану електричну енергію - відмовити.
Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_4 2 102 (дві тисячі сто дві) грн судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя
Судді