Справа № 761/46046/24
Провадження № 3/761/10014/2024
27 грудня 2024 року м. Київ
Суддя Шевченківського районного суду м. Києва Глянь О.С., розглянувши матеріал, якій надійшов з Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 185 КУпАП, -
23.11.2024 о 02 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , перебуваючи в розшуку ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виконав законної вимоги поліцейського під час доставлення до РТЦК, а саме почав тікати. На щаконну вимогу поліцейського залишитися на місці та пройти до ІНФОРМАЦІЯ_3 не реагував і продовжив тікати з місця.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово повідомлявся про розгляд відносно нього адміністративного матеріалу, проте до суду не з'явився, про причини неявки не повідомив.
З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, була повідомлена про судові засідання, була обізнана про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, свідомо не вживав заходів для явки до суду, його поведінка свідчить про свідоме затягування розгляду справи з метою уникнення адміністративної відповідальності.
За таких обставин суд вважає, що вжив усіх можливих заходів для розгляду справи за участю ОСОБА_1 .
Враховуючи дані обставини суд вважає, що відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за жодних обставин не може виступати як засіб уникнення адміністративної відповідальності, а тому визнав можливим розглянути справу за відсутності в судовому засіданні ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 185 КУпАП відповідальність настає за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського перешкоджає нормальній діяльності поліції, виконанню представниками влади своїх службових обов'язків по охороні суспільного порядку та забезпеченню суспільної безпеки.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 26 червня 1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів», злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Згідно ч. 2 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» у період дії воєнного стану та/або під час мобілізації (крім цільової) поліцейський має право вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред'явлення нею військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ГП № 282237 від 23.11.2024, протокол про адміністративне затримання № 005466 від 23.11.2024, рапорти, відеозапис з нагрудної камери поліцейського, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, в повному обсязі зібраними по справі доказами у їх сукупності.
При накладенні адміністративного стягнення з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність, суд вважає, що стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідатиме вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП та є необхідним і достатнім для попередження вчинення ним нових правопорушень.
Обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність за вчинене правопорушення судом не встановлено.
У порядку, визначеному ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягненню підлягає на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 33, 40-1, 185, 280, 283, 284, 291 КУпАП, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 136 (сто тридцять шість) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Роз'яснити, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу в вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя О.С. Глянь