Справа № 761/47723/24
Провадження № 1-кс/761/31528/2024
26.12.2024 рік м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві капітан поліції ОСОБА_3 про тимчасовий доступ до речей та документів,
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло погоджене з прокурором клопотання слідчого про тимчасовий доступ до речей та документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому вказано, що Слідчим відділенням ВП №1 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100100004399 від 02.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на адресу Шевченківського УП ГУ НП у м. Києі надійшла заява адвоката ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_5 , з приводу того, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, бізнес-партнери ОСОБА_5 , за попередньою змовою з іншими особами, протиправно, зловживаючи довірою, заволоділи частками і акціями ОСОБА_5 у групі компаній « ІНФОРМАЦІЯ_2 », зокрема у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », співзасновником яких був ОСОБА_5 , позбавивши останнього прибутку від діяльності вказаних компаній.
Крім того відповідно до інформації зазначеній у заяві ОСОБА_5 та інформації отриманій під час його допиту у процесуальному статусі потерпілого, останній повідомив, що в 1991 році він та його партнери по бізнесу створювали підприємства, комерційні та фінансові структури, які в подальшому працювали та взаємодіяли між собою як група компаній з метою отримання прибутку від господарської діяльності та розподілу такого прибутку відповідно до домовленостей - в рівних частинах між учасниками. З самого початку партнери домовилися бути саме рівноправними засновниками в спільному бізнесі та ділити отриманий прибуток порівну.
Так 06.06.1991 року ОСОБА_5 разом з його бізнес-партнерами зареєстрували ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), в якому станом на 01.01.2024 ОСОБА_5 та його бізнес-партнери володіють рівними частками по 19,6%, а на момент створення кожен з них володів частками по 16,7% статутного капіталу.
Таким чином, від моменту створення і до сьогодні ОСОБА_5 та його бізнес-партнери залишаються рівноправними учасниками у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».
У 1996 році після смерті одного з партнерів та засновників ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », ОСОБА_5 був призначений директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та декілька років здійснював керівництво всім феросплавним бізнесом групи компаній « ІНФОРМАЦІЯ_2 », до якого входили, зокрема, Нікопольський завод феросплавів, Орджонікідзевський та Марганецький гірничо-збагачувальні комбінати, Стаханівський та Запорізький феросплавні заводи а також інші активи в Україні та за кордоном.
18.07.1991 року ОСОБА_5 разом з його бізнес-партнерами зареєстрували ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), в якому станом на 01.01.2024 Мартинов та його бізнес-партнери володіють рівними частками по 19,6%, а на момент створення кожен з них володів рівними частками по 16,7% статутного капіталу. Таким чином, від моменту створення і до сьогодні ОСОБА_5 та його партнери залишаються рівноправними учасниками у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
13.03.1992 року ОСОБА_5 разом з його бізнес-партнерами зареєстрували ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому станом на 01.01.2024 Мартинов та його бізнес-партнери володіють рівними частками по 20%, а на момент створення кожен володів рівними частками по 16,7% статутного капіталу. Таким чином, від моменту створення і до сьогодні ОСОБА_5 та його бізнес-партнери залишаються рівноправними учасниками у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 ».
28.02.1995 року ОСОБА_5 та його бізнес-партнери зареєстрували ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), в якому станом на 01.01.2024 Мартинов та його бізнес-партнери володіють частками по 33% кожен, а на момент створення було на два засновники більше, і кожен володів рівними частками по 20% статутного капіталу. Таким чином, від моменту створення і до сьогодні ОСОБА_5 та його бізнес-партнери залишаються рівноправними учасниками у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Аналогічним чином ОСОБА_5 та два його бізнес-партнери за період з 1991 року по 2005 рік на рівноправних умовах щодо володіння та управління спільними бізнес активами створили ще десятки інших товариств з обмеженою відповідальністю та акціонерних товариств.
Найбільш відомим бізнес активом, який було створено ОСОБА_5 та його бізнес-партнерами було АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ЄДРПОУ НОМЕР_5 , яке було засноване 19.03.1992 року.
Засновниками вказаного банку були вище згадані компанії ОСОБА_5 та його бізнес-партнерів, а саме:
- ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (ЄДРПОУ НОМЕР_3 );
- ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (ЄДРПОУ НОМЕР_2 );
- ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (ЄДРПОУ НОМЕР_1 );
- ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
Через володіння частками у вищевказаних компаніях ОСОБА_5 належало близько 20% акцій АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Решта акцій була розподілена між його бізнес-партнерами.
У 2001 році у бізнес-партнерів ОСОБА_5 виник злочинний умисел шляхом обману та зловживання довірою заволодіти корпоративними правами та активами, що належали ОСОБА_5 у їхньому спільному бізнесі, зокрема, у АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », статутний капітал якого на той час уже складав більше ста мільйонів гривень і збільшувався з кожним роком.
Так бізнес-партнери ОСОБА_5 користуючись довірительними стосунками з ним поступово вирішили вивести із акціонерів Банку ті компанії, співзасновником яких був ОСОБА_5 , а також щоб поступово «розмити» (суттєво зменшити) частку потерпілого в акціонерному капіталі АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », при цьому ввівши останнього в оману, що подібні дії здійснюються виключно щоб захистити його інтереси перед можливими «атаками» на мажоритарних акціонерів банку з боку керівництва держави, а також щоб захистити його від начебто запланованих спроб безпідставного кримінального переслідування та від арештів мажоритарних акціонерів банку, а також від можливих спроб фізичного усунення акціонерів банку.
При цьому, бізнес-партнери потерпілого неодноразово запевняли та надавали йому гарантії, що через декілька років, як тільки вони відіб?ють «атаку» на акціонерів банку, йому буде повернута у володіння (зареєстрована знову на нього) належна йому частка акцій АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка буде аналогічною по розміру з частками його бізнес-партнерів.
Станом на 2007 рік відповідно до відомостей, що містяться в ЄДРПОУ, а також згідно даних Національного банку України, потерпілий продовжував володіти своєю часткою опосередковано через інші юридичні особи, які були акціонерами АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а саме:
- ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) - розмір частки статутного капіталу - 14 000 000 000.00 грн.
ПрАт « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
- ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) - розмір частки статутного капіталу - 11 092 000.00 грн.
- ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) - розмір частки статутного капіталу - 117 749 800.00 грн.
В подальшому з 2007 по 2014 рік бізнес-партнери ОСОБА_5 вивели зі складу засновників АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » наступні юридичні особи:
- ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 »;
- ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 »;
- ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 »;
- ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », учасником яких був ОСОБА_5 і через які він володів своєю часткою акцій Банку, натомість, цю частину акцій банку переоформили на себе особисто як на фізичних осіб - акціонерів та на іноземну юридичну особу - ІНФОРМАЦІЯ_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ) (КІПР), засновниками і кінцевими бенефеціарами якої були теж особисто бізнес-партнери потерпілого на 99%.
Станом на 2011 рік бізнес-партнери потерпілого заволоділи і сконцентрували на собі як на фізичних особах 90% акцій АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », по 45% акцій у кожного з них.
В подальшому частину своїх акцій вони переоформлювали на вищевказану іноземну юридичну особу, а також на фізичних осіб, які допомагали їм у заволодінні акціями потерпілого.
Так, в кінці 2023 року ОСОБА_5 зв?язався з одним із його бізнес-Партнерів, а в січні 2024 року вони зустрілися в м. Києві підчас якої потерпілий висловив своє занепокоєння ситуацією, що склалася з діяльністю та управлінням їхніх спільних бізнес-активів. Останній погодився, що ситуація дійсно складна, але все ще контрольована. Такими чином, вони домовилися про спільну зустріч в лютому2024 року в місті Дніпро в одному з офісів їхньої групи компаній з метою обговорення та перегляду стратегій управління справами.
Проте, в лютому 2024 року за кілька днів до назначеної зустрічі бізнес-партнер потерпілого її скасував не вказавши точно про причини та не призначивши нову зустріч.
Після всіх вищевказаних подій, потерпілий прийняв рішення про остаточний фактичний та юридичний вихід з партнерства з його бізнес-партнерами.
Про таке рішення 22 травня 2024 року він повідомив його бізнес-партнерів. Після чого, на месенджер «Вотсап» потерпілий отримав від одного з його Бізнес-Партнерів повідомлення з текстом «Я бы тоже с радостью вышел. Но уже и выходить неоткуда».
20 червня 2024 року від одного з бізнес-партнерів через месенджер «Вотсап» Потерпілий отримав повідомлення, зміст якого зводився до того, що останній не розуміє про яке спільне з ним партнерство в бізнесі йде мова, адже за його словами потерпілий нібито не є та ніколи не був його партнером у компаніях групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
З метою встановлення всіх обставин, що відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та мають значення при досудовому розслідуванні, а також з метою встановлення істини у вказаному кримінальному провадженні у слідства виникла необхідність у отриманні наступної інформації, а саме копії реєстраційної справи АТ ПАТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ЄДРПОУ НОМЕР_5 , юридична адреса АДРЕСА_1 , яка знаходиться у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 та безпосередньо зберігається у ІНФОРМАЦІЯ_10 за адресою: АДРЕСА_2 .
Слідчий ОСОБА_3 у судове засідання не прибув, але до суду надійшло клопотання стосовно розгляду клопотання за його відсутності, вказавши що клопотання підтримує та просить задовольнити.
Представник особи, у володінні якої знаходяться документи, тимчасовий доступ до яких просить надати слідчий, в судове засідання не з'явився.
Вивчивши клопотання та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ч. 1 ст. 159 КПК України, тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку).
Відповідно до п. 4 ст. 162 Кримінального процесуального кодексу України до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах та документах належать відомості, які можуть становити комерційну таємницю.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 163 КПК України, слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.
У відповідності з вимогами ч. 6 ст. 163 КПК України, слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п'ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст.ст. 91, 92 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Обов'язок доказування покладається на слідчого, прокурора.
Відповідно до ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Обґрунтованість ухвали означає відповідність висновків слідчого судді у рішенні фактичним обставинам, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, що визначені ст. 91 КПК України.
Таким чином, для винесення обґрунтованого рішення по справі, обставини справи мають бути підтверджені допустимими, належними, достовірними та достатніми доказами.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Разом з тим, у розумінні статті 94 КПК України слідчий суддя для прийняття вмотивованого та обґрунтованого рішення повинен оцінити сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а вказане аналітичне дослідження є єдиним доказом, на якому ґрунтується подане клопотання.
Слідчим не доведено наявність достатніх підстав вважати, що без такого вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів.
Окрім наведеного вище, у п. 5 ч. 2 ст. 160 КПК України зазначено, що клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів має серед іншого містити значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Проте, всупереч п. 5 ч. 2 ст. 160 КПК України слідчий не наводить жодного обґрунтування на підтвердження значення інформації, наявної в документах до яких просить доступ.
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
За п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
За п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З огляду на зазначене, слідчий суддя прийшов до висновку про необґрунтованість клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 91-93, 131, 132, 159-164, 309 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві капітан поліції ОСОБА_3 про тимчасовий доступ до речей та документів - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1
26 грудня 2024 року