вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про повернення заяви без розгляду в
провадженні у справі про неплатоспроможність
27.12.2024м. ДніпроСправа № 904/5677/24
за заявою ОСОБА_1 , м. Дніпро
про визнання неплатоспроможним
Суддя Мартинюк С.В.
Без участі (виклику) учасників провадження по справі
26.12.2024 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Дослідивши заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд дійшов висновку про повернення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 без розгляду з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 26.12.2024 подала до Господарського суду Дніпропетровської області 3 заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2024 подані заяви було розподілено між суддями Суховаров А.В. (904/5665/24), ОСОБА_2 (904/5681/24) та ОСОБА_3 (904/5677/24).
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Господарський процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Суду у справі Шульга проти України від 02.12.2010 № 16652/04) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (рішення Суду у справі Мусієнко проти України від 10.01.2011 № 26976/06).
Неприпустимість зловживання процесуальними правами належить до основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом частини 5 статті 13 ГПК України, саме на суд покладається обов'язок щодо керування ходом судового процесу, сприяння учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав, запобігання зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вжиття заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Водночас, системно-логічне тлумачення цієї норми дозволяє дійти висновку про те, що зазначений перелік не є вичерпним, а прийняття рішення щодо наявності у діях учасників процесу ознак зловживання правами належить до повноважень суду та здійснюється ним з урахуванням конкретних обставин справи, оцінки дій учасників процесу та інших осіб тощо.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 ГПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч.4 ст.43 ГПК України).
За змістом ч.1 ст. 132 ГПК України, заходами процесуального примусу є зокрема штраф.
Виходячи з вищенаведеного, суд попереджає ОСОБА_1 про неприпустимість зловживання процесуальними правами та можливість застосування судом засобу реагування на таке зловживання.
Керуючись ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 43, 174, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву фізичної особи ОСОБА_1 від 19.12.2024 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність разом з доданими до неї документами повернути заявнику без розгляду.
2. Попередити ОСОБА_1 про неприпустимість зловживання процесуальними правами та про можливість застосування заходів процесуального примусу відповідно до статті 132 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили 27.12.2024 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України до Центрального апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Суддя С.В. Мартинюк