16.12.2024 року м. Дніпро Справа № 904/5232/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Іванова О.Г.,
при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Бєлік В.Г.) від 06.02.2024 р. у справі № 904/5232/23
за позовом Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль", Дніпропетровська область, м. Кам'янське
до Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі", Дніпропетровська область, м. Кам'янське
про стягнення заборгованості за договором поставки теплової енергії № 210НАС/2021/00.08.200143 від 16.10.2020 у загальному розмірі 428 239 101,78 грн, -
У вересні 2023 р. Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" заборгованість за договором поставки теплової енергії № 210НАС/2021/00.08.0143 від 16.10.2020 для компенсації втрат при транспортуванні теплової енергії для потреб населення у загальному розмірі 428 239 101,78 грн, що складається з: основний борг у розмірі 182 731 313,50 грн, пеня у розмірі 155 968 752,91 грн, 3% річних у розмірі 13 883 534,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 75 655 501,37 грн, а також судові витрати, які складаються з 939 400,00 грн судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем обліковувалась заборгованість в розмірі 182 731 313,50 грн перед позивачем, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором поставки теплової енергії № 210НАС/2021/00.08.0143 від 16.10.2020 щодо повної та своєчасної оплати прийнятої від останнього теплової енергії.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 р. у справі № 904/5232/23:
- позов задоволено у повному обсязі;
- стягнуто з Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" (51914, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Тритузна, буд. 168, код ЄДРПОУ 43158553) на користь Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" (51925, м. Кам'янське, вул. Заводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 00130820) основний борг у розмірі 182 731 313,50 грн, пеню у розмірі 155 968 752,91 грн, 3 % річних у розмірі 13 883 534,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 75 655 501,37 грн,, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 939 400,00 грн.
Не погодившись з цим рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 р. у справі № 904/5232/23 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсягу.
Позиція відповідача викладена в апеляційній скарзі і поясненнях по справі від 12.12.2024, в обґрунтування якої відповідач, зокрема зазначає, що договір поставки теплової енергії № 210НАС/2021/00.08.0143 від 16.10.2020 року укладений без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі, отже є нікчемним в силу положень статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі", та відповідно не створює жодних юридичних наслідків для сторін.
На думку апелянта судом першої інстанції не враховано норми Бюджетного кодексу України, які мають бути застосовані до сторін спору, з огляду на їх належність до учасників бюджетного процесу.
Отже, з огляду на відсутність взятого на себе бюджетного зобов'язання та нікчемність договору, відповідач вважає, що ним правомірно не визнаються заявлені позивачем вимоги.
Також апелянт наголошує на невідповідності та відмінності підпису директора відповідача на акті приймання-передачі теплової енергії № 1 від 31.10.2020.
Представником Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 р. у справі № 904/5232/23.
Позиція позивача викладена у відзиві на апеляційну скаргу, додаткових поясненнях від 11.10.2024 і від 13.12.2024, в обґрунтування якої позивач, зокрема зазначає, що спірний договір поставки теплової енергії № 210НАС/2021/00.08.0143 від 16.10.2020 укладений сторонами на виконання вимог пункту 40 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, відповідно до якого у разі коли виробництво і транспортування теплової енергії здійснюється окремими ліцензіатами, виробнику теплової енергії компенсуються витрати, пов'язані з виробництвом теплової енергії, що втрачається в теплових мережах (з урахуванням понаднормативних втрат).
При цьому, позивач зазначає, що факт поставки теплової енергії позивачем та її отримання відповідачем підтверджується підписаними сторонами актами.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 06.03.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач), суддів - Коваль Л.А., Мороза В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 р. у справі № 904/5232/23, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 17.06.2024 р.
В судовому засіданні 17.06.2024 р. по справі оголошено перерву до 26.08.2024 р.
У зв'язку з перебуванням судді-члена колегії Коваль Л.А. на лікарняному та неможливістю проведення судового засідання 26.08.2024 р., розгляд апеляційної скарги у справі № 904/5232/23 не відбувся.
На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Коваль Л.А. - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2024 року, та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 р., для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Мороза В.Ф., Іванова О.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2024 р. зазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 р. у справі № 904/5232/23, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 14.10.2024 р.
В судовому засіданні 14.10.2024 р. по справі оголошено перерву до 16.12.2024 р.
17.06.2024 р. представником Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" подано до Центрального апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі № 904/5232/23 до набрання законної сили рішенням у справі № 904/5481/23.
В обґрунтування необхідності зупинення провадження у справі відповідач зазначає, що одним з письмових доказів на підтвердження заборгованості КП КМР "Центральні тепломережі" є підписані сторонами акти звірки взаєморозрахунків, які серед іншого містять дані й про договір № 210НАС/2021/00.08.0143 від 16.10.2020.
Водночас рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2024 р. у справі № 904/5481/23 задоволено позовні вимоги КП КМР "Центральні тепломережі" до АТ "ДТЕЦ", визнано недійсним залік однорідних вимог. На момент звернення з клопотанням про зупинення провадження справа № 904/5481/23 знаходиться на розгляді у суді апеляційної інстанції.
Отже, відповідач вважає, що моменту набрання законної сили рішення у справі № 904/5481/23 щодо недійсності заліку взаємних однорідних вимог, неможливо з'ясувати обґрунтованість суми позовних вимог, заявлених АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" у справі № 904/5232/23.
З приводу зазначеного клопотання про зупинення провадження у справі № 904/5232/23 судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Сам факт пов'язаності двох справ не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
Водночас, наведеною процесуальною нормою прямо передбачено, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 5 ч. 1 ст. 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Статтею 234 ГПК України передбачено, що в ухвалі зазначаються мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закон, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, не може посилатися на обставини, які виникли після фактичних обставин, що слугували підставою позову, та після ухвалення судового рішення, яке є предметом апеляційного перегляду.
Ухвала про зупинення провадження у справі, яка не містить аргументованих і переконливих мотивів доцільності зупинення провадження як щодо об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої господарської справи, так і стосовно того, що зібрані у справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом зазначеного судового розгляду, суперечить вимогам п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.
За таких обставин у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 904/5232/23 до набрання законної сили рішенням у справі № 904/5481/23 судовою колегією відмовлено, про що постановлено усну ухвалу у судовому засіданні 16.12.2024 р. у справі № 904/5232/23.
У судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, Рішенням Кам'янської міської ради № 2009-44/УП від 09.07.2020 року Акціонерному товариству "Дніпровська теплоелектроцентраль" передані функції з реалізації виробленої теплової енергії для потреб опалення споживачів правобережної частини м. Кам'янського.
Відповідно до п. 8 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (далі - Правила № 830) постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.
Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.
Рішення Кам'янської міської ради є в загальному доступі на офіційному сайті Кам'янської міської ради за посиланням в мережі інтернет http://sо.kam.gov.uа.
Таким чином, постачальником послуг централізованого теплопостачання в правобережній частині м. Кам'янське є АТ "Дніпровська ТЕЦ".
16.10.2020 року між Акціонерним товариством “Дніпровська теплоелектроцентраль», як Виробником, та Комунальним підприємством Кам'янської міської ради “Центральні тепломережі», як Транспортуючим підприємством, укладений договір № 210НАС/2021/00.08.0143 на поставку теплової енергії для компенсації втрат при транспортуванні теплової енергії для потреб населення (далі по тексту - Договір), відповідно до умов якого Транспортуюче підприємство бере на себе зобов'язання відшкодувати Виробнику нормативні та понаднормативні втрати теплової енергії при її транспортуванні для потреб населення. В період з 01 жовтня 2020 року по 30 квітня 2021 року, Виробник передає Транспортуючому підприємству теплову енергію для компенсації втрат, що виникають при транспортуванні теплової енергії для потреб населення.
Технічні умови передачі теплової енергії для її транспортування для потреб населення передбачені Сторонами Договору в Технічній угоді № 209ТУ/2021/00.08.0141 від 16.10.2020, предметом якої є здійснення обліку переданої теплової енергії (надалі - Технічна угода), яка є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до пункту 2.8. Договору, втрати теплової енергії у мережах Транспортуючого підприємства визначаються як різниця між обсягом переданої теплової енергії, зафіксованої вузлом обліку на межі балансового розмежування Виробника та Транспортуючого підприємства, та обсягом транспортованої теплової енергії, що був реалізований споживачам та відображених в “Акті визначення втрат теплової енергії при її транспортуванні для потреб Споживачів» (додаток 6 до Технічної угоди). Втрати теплової енергії у мережах Транспортуючого підприємства сплачуються Транспортуючим підприємством Виробнику згідно до встановленого тарифу.
Згідно пункту 3.2. Договору, тариф на виробництво теплової енергії, який використовується для виробництва та надання населенню послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, встановлено Постановою № 651 від 17.03.20 р. НКРЕКП, становить 950,65 грн., крім того ПДВ 20% - 190,13 грн., разом з ПДВ -1140,78 грн. за 1 Гкал теплової енергії. За цим тарифом Виробнику сплачується теплова енергія, придбана Транспортуючим підприємством для компенсації втрат, що виникають при транспортуванні теплової енергії для потреб населення.
Пунктом 3.4. Договору передбачено, що розрахунок за втрати теплової енергії у мережах Транспортуючого підприємства здійснюється на підставі підписаного сторонами “Акту визначення втрат теплової енергії при її транспортуванні для потреб Споживачів» (додаток 6 до Технічної угоди), не пізніше 4-го числа включно місяця, наступного за розрахунковим, передбаченому Технічною угодою.
Пунктами 2.17.-2.19. вищезазначеної Технічної угоди, передбачено, що розрахунок вартості нормативних та понаднормативних втрат Транспортуючого підприємства здійснюється на підставі даних Акту визначення втрат теплової енергії при її транспортуванні для потреб Споживачів, Акту переданої теплової енергії Споживачу, Акту визначення загальної кількості теплової енергії, підписання Сторонами яких свідчить про відсутність претензій Сторін одна одній.
Так, згідно двостороннього затвердженого Сторонами Акту визначення загальної кількості теплової енергії, яка була передана КП КМР “Центральні тепломережі» для її транспортування, від 02.11.2020 р., у жовтні 2020 року АТ “Дніпровська ТЕЦ» виробило та передало на межі балансового розмежування, а КП КМР “Центральні тепломережі» прийняло теплову енергію для її транспортування в загальній кількості 16939 Гкал.
Актом переданої теплової енергії Споживачу, затверджений КП КМР “Центральні тепломережі» 05.11.2020, у жовтні 2020 р. останній передав теплову енергію для Споживачів у загальній кількості 4576,0441 Гкал, в т.ч. для населення - 4083,6331 Гкал.
Двостороннім Актом визначення втрат теплової енергії при її транспортуванні для потреб Споживачів, затверджений Сторонами 05.11.2020 р., зафіксовано втрати теплової енергії в теплових мережах при її транспортуванні до мереж Споживача, які склали 12362,9559 Гкал., в т.ч. втрати при транспортуванні теплової енергії для потреб населення - 11032,6269 Гкал,, що також підтверджується двостороннім актом приймання-передачі теплової енергії №1 від 31 жовтня 2020 р. на суму 12 585 800,11 грн, підписаному сторонами на виконання умов укладеного Договору.
На підставі зазначених актів за жовтень 2020 року Відповідачу був виписаний рахунок на оплату № 196 від 11.11.2020 р. на суму 12 585 800,11 грн.
У листопаді 2020 р. між сторонами Договору був проведений залік зарахувань взаємних однорідних вимог на загальну суму 32 718,88 грн (лист АТ “Дніпровська ТЕЦ» вих.1660/23 від 27.11.2020).
Таким чином, залишок заборгованості Відповідача за жовтень 2020 року складає 12 553 866,49 грн.
Згідно двостороннього затвердженого Сторонами Акту визначення загальної кількості теплової енергії, яка була передана КП КМР “Центральні тепломережі» для її транспортування, від 01.12.2020 р., у листопаді 2020 року АТ “Дніпровська ТЕЦ» виробило та передало на межі балансового розмежування, а КП КМР “Центральні тепломережі» прийняло теплову енергію для її транспортування в загальній кількості 50600 Гкал.
Актом переданої теплової енергії Споживачу, затверджений КП КМР “Центральні тепломережі» 04.12.2020, у листопаді 2020 р. останній передав теплову енергію для Споживачів у загальній кількості 25702,9699 Гкал., в т.ч. для населення - 21137,0975 Гкал.
Двостороннім Актом визначення втрат теплової енергії при її транспортуванні для потреб Споживачів, затверджений Сторонами 04.12.2020 р., зафіксовано втрати теплової енергії в теплових мережах при її транспортуванні до мереж Споживача, які склали 24897,0301 Гкал., в т.ч. втрати при транспортуванні теплової енергії для потреб населення - 21137,0975 Гкал,, про що складений акт приймання-передачі теплової енергії № 5 від 30 листопада 2020 р. на суму 24 112 778,09 грн, який Відповідач отримав для підписання 14.12.2020.
Супровідним листом вих.№1747/05 від 11.12.2020 Відповідачу був направлений також рахунок на оплату №348 від 09.12.2020 р. на суму 24 112 778,09 грн, який отриманий останнім 14.12.2020. Сума заборгованості Відповідачем до теперішнього часу не сплачена.
Згідно двостороннього затвердженого Сторонами Акту визначення загальної кількості теплової енергії, яка була передана КП КМР “Центральні тепломережі» для її транспортування, від 01.01.2021 р., у грудні 2020 року АТ “Дніпровська ТЕЦ» виробило та передало на межі балансового розмежування, а КП КМР “Центральні тепломережі» прийняло теплову енергію для її транспортування в загальній кількості 69755,82 Гкал.
Актом переданої теплової енергії Споживачу, затверджений КП КМР “Центральні тепломережі» 05.01.2021, у грудні 2020 р. останній передав теплову енергію для Споживачів у загальній кількості 37920,5643 Гкал,, в т.ч. для населення - 32784,2798 Гкал.
Двостороннім Актом визначення втрат теплової енергії при її транспортуванні для потреб Споживачів, затверджений Сторонами 05.01.2021 р., зафіксовано втрати теплової енергії в теплових мережах при її транспортуванні до мереж Споживача, які склали 31835,2557 Гкал., в т.ч. втрати при транспортуванні теплової енергії для потреб населення - 27523,2173 Гкал,, про що складений акт приймання-передачі теплової енергії №10 від 31 грудня 2020 р. на суму 37 703 615,00 грн.
На підставі зазначених актів за грудень 2020 року Відповідачу супровідним листом вих.№42/06 від 12.01.2021 р. Позивачем був направлений акт приймання-передачі теплової енергії №10 від 31 грудня 2020 р. на суму 37 703 615,00 грн та рахунок на оплату №4 від 11.01.2021 р. на суму 37 703 615,00 грн, який отриманий Відповідачем 12.01.2021. Сума заборгованості за грудень 2020 року Відповідачем залишається не сплаченою.
Згідно двостороннього затвердженого Сторонами Акту визначення загальної кількості теплової енергії, яка була передана КП КМР “Центральні тепломережі» для її транспортування, від 01.02.2021 р., у січні 2021 року АТ “Дніпровська ТЕЦ» виробило та передало на межі балансового розмежування, а КП КМР “Центральні тепломережі» прийняло теплову енергію для її транспортування в загальній кількості 68557,93 Гкал.
Актом переданої теплової енергії Споживачу, затверджений КП КМР “Центральні тепломережі» 03.02.2021, у січні 2021 р. останній передав теплову енергію для Споживачів у загальній кількості 40326,3746 Гкал,, в т.ч. для населення - 33091,5636 Гкал.
Двостороннім Актом визначення втрат теплової енергії при її транспортуванні для потреб Споживачів, затверджений Сторонами 03.02.2021 р., зафіксовано втрати теплової енергії в теплових мережах при її транспортуванні до мереж Споживача, які склали 28248,9244 Гкал., в т.ч. втрати при транспортуванні теплової енергії для потреб населення - 23180,8857 Гкал,
На підставі підписаних Сторонами актів за січень 2021 року Відповідачу супровідним листом вих.№198/06 від 05.02.2021 (отриманий Відповідачем 05.02.2021 р.) Позивачем був направлений акт приймання-передачі теплової енергії №1 від 31 січня 2021 р. та рахунок на оплату №33 від 05.02.2021 р. на суму 33 502 314,14 грн. Сума заборгованості за січень 2021 р. Відповідачем до теперішнього часу не сплачена.
Згідно двостороннього затвердженого Сторонами Акту визначення загальної кількості теплової енергії, яка була передана КП КМР “Центральні тепломережі» для її транспортування, від 01.03.2021 р., у лютому 2021 року АТ “Дніпровська ТЕЦ» виробило та передало на межі балансового розмежування, а КП КМР “Центральні тепломережі» прийняло теплову енергію для її транспортування в загальній кількості 71603,010 Гкал.
Актом переданої теплової енергії Споживачу, затверджений КП КМР “Центральні тепломережі» 05.03.2021, у лютому 2021 р. останній передав теплову енергію для Споживачів у загальній кількості 38108,0238 Гкал,, в т.ч. для населення - 31843,0680 Гкал.
Двостороннім Актом визначення втрат теплової енергії при її транспортуванні для потреб Споживачів, затверджений Сторонами 05.03.2021 р., зафіксовано втрати теплової енергії в теплових мережах при її транспортуванні до мереж Споживача, які склали 33494,9862 Гкал., в т.ч. втрати при транспортуванні теплової енергії для потреб населення - 27988,4134 Гкал,
На підставі підписаних Сторонами актів за лютий 2021 року Відповідачу супровідним листом вих.№375/06 від 10.03.2021р. (отриманий Відповідачем 16.03.2021 р.) Позивачем був направлений акт приймання-передачі теплової енергії №5 від 28 лютого 2021 р. та рахунок на оплату №230 від 09.03.2021 р. на суму 40 450 422,40 грн. Сума заборгованості за лютий 2021 р. Відповідачем до теперішнього часу не сплачена.
Згідно двостороннього затвердженого Сторонами Акту визначення загальної кількості теплової енергії, яка була передана КП КМР “Центральні тепломережі» для її транспортування, від 01.04.2021 р., у березні 2021 року АТ “Дніпровська ТЕЦ» виробило та передало на межі балансового розмежування, а КП КМР “Центральні тепломережі» прийняло теплову енергію для її транспортування в загальній кількості 58300,031 Гкал.
Актом переданої теплової енергії Споживачу, затверджений КП КМР “Центральні тепломережі» 05.04.2021, у березні 2021 р. останній передав теплову енергію для Споживачів у загальній кількості 30428,9848 Гкал,, в т.ч. для населення - 25994,6811 Гкал.
Двостороннім Актом визначення втрат теплової енергії при її транспортуванні для потреб Споживачів, затверджений Сторонами 05.04.2021 р., зафіксовано втрати теплової енергії в теплових мережах при її транспортуванні до мереж Споживача, які склали 27871,0462 Гкал., в т.ч. втрати при транспортуванні теплової енергії для потреб населення - 23807,7665 Гкал, про що складений акт приймання-передачі теплової енергії №9 від 31 березня 2021 р. на суму 34 408 317,38 грн.
На підставі зазначених актів за березень 2021 року Відповідачу супровідним листом вих.№551/06 від 07.04.2021 Позивачем був направлений акт приймання-передачі теплової енергії №9 від 31 березня 2021 р. та рахунок на оплату №583 від 05.04.2021 р. на суму 34 408 317,38 грн, які отримані останнім 08.04.2021.
Сума заборгованості за березень 2021 року Відповідачем до теперішнього часу залишається не сплаченою.
Загальна сума основної заборгованості КП КМР “Центральні тепломережі» перед АТ “Дніпровська ТЕЦ» за Договором №210НАС/2021/00.08.0143 від 16.10.2020 р. на поставку теплової енергії для компенсації втрат при транспортуванні теплової енергії для потреб населення, складає 182 731 313,50 грн.
Грошові зобов'язання за існуючими договірними відносинами, в т.ч. з Договором № 210НАС/2021/00.08.0143 від 16.10.2020 р., зафіксовані представниками Сторін у акті звіряння розрахунків за період з 01.03.2022 по 30.06.2022 роки.
Згідно п. 6.1. укладеного Договору, у випадку порушення зобов'язання, що виникає з Договору, Сторона несе відповідальність, визначену Договором та (або) чинним в Україні законодавством.
В порушення умов договору КП КМР “Центральні тепломережі» свої зобов'язання своєчасно та в повному обсязі в порядку, передбаченому Договором, не виконало.
АТ “Дніпровська ТЕЦ» направило до КП КМР “Центральні тепломережі» досудову вимогу (вих.№ 2254/07 від 04.08.2021 р.), але вимоги останнім не були виконані.
З огляду на зазначене, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту надання позивачем послуг з виробництва та передачі теплової енергії на спірну суму та їх несплату відповідачем у визначені договором строки.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Статтею 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.
Відповідно до положень ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно з ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Пункт 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України визначає серед загальних засад цивільного законодавства свободу договору. Поряд з цим, ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 (в редакції постанови, чинної на час виникнення спірних правовідносин) визначено механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.
Пунктом 40 вказаного Порядку встановлено, що до інших витрат повної собівартості, що включаються до тарифів на транспортування теплової енергії, належить решта прямих витрат (крім зазначених у пунктах 35 і 39 цього Порядку), загальновиробничі витрати, що включаються до виробничої собівартості, адміністративні витрати, інші операційні витрати, витрати на відшкодування втрат та фінансові витрати, що плануються для включення до тарифів на транспортування теплової енергії відповідно до цього Порядку. Витрати на збут не плануються.
У разі коли виробництво і транспортування теплової енергії здійснюється окремими ліцензіатами, виробнику теплової енергії компенсуються витрати, пов'язані з виробництвом теплової енергії, що втрачається в теплових мережах (з урахуванням понаднормативних втрат).
Відповідна компенсація здійснюється згідно з договором між виробником теплової енергії та суб'єктом господарювання, що здійснює транспортування теплової енергії, за рахунок тарифу на транспортування теплової енергії.
Укладенням договору на відшкодування витрат теплової енергії, що втрачається в мережах відповідача під час транспортування, сторони дійшли згоди, зокрема щодо порядку розрахунку обсягів витрат теплової енергії, порядку підтвердження вказаних витрат, тарифів, за якими проводиться розрахунок відшкодування втрат, порядок оплати вказаних витрат та інші.
Враховуючи положення п. 40 Порядку № 869, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, наявні підстави вважати, що в силу вимог закону є обов'язковою компенсація витрат, пов'язаних з виробництвом теплової енергії, що втрачається в теплових мережах на підставі договору між виробником теплової енергії та суб'єктом господарювання, що здійснює транспортування теплової енергії, а отже укладання вказаного договору теж є обов'язковим.
Разом з тим, чинними нормативно-правовими актами не затверджено ні типової, ні примірної форми такого договору, а отже законодавець покладаючи на сторони обов'язок укладення вказаного договору, залишив визначення умов договору на розсуд сторін, на підставі їх вільного волевиявлення.
Відповідач, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, стверджує, що укладений договір є нікчемним в силу статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону.
Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано не погодився з таким твердженням, оскільки відповідно до пункту 5 частини шостої статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" цей Закон не застосовується у випадку, якщо замовники, визначені у п. 4 частини першої статті 2 цього Закону, здійснюють закупівлі таких предметів закупівлі як товари, роботи і послуги, якщо ціни (тарифи) на них затверджуються державними колегіальними органами, іншими органами влади відповідно до їх повноважень або визначаються в порядку, встановленому зазначеними органами, у тому числі якщо визначення таких цін здійснюється на аукціонах.
Так, пунктами 3.1-3.2 Договору № 210НАС/2021/00.08.0143 від 16.10.2020 передбачено, що вартість 1 Гкал теплової енергії встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України (далі НКРЕКП).
Таким чином, за результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено порушення в даному випадку вимог чинного законодавства, яке регулює процедуру укладеного між сторонами договору, тому судова колегія не вбачає підстав для визнання укладеного між сторонами договору нікчемним на підставі статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі".
З матеріалів справи вбачається, що на виконання Договору Сторони щомісячно складали та передавали один одному належним чином оформлені та підписані Акти, передбачені умовами Договору та Технічної угоди № 209ТУ/2021/00.08.0141 від 16.10.2020 року, яка є невід'ємною частиною укладених Сторонами договорів на транспортування теплової енергії для всіх груп споживачів теплової енергії та договорів на поставку теплової енергії для компенсації втрат при транспортуванні теплової енергії для потреб всіх груп споживачів теплової енергії (п. 1.2. Технічної угоди), яка передбачає технічні умови передачі і здійснення обліку переданої теплової енергії Теплогенеруючою організацією Транспортуючому підприємству при її транспортуванні для потреб населення, та була невід'ємною частиною Договору № 210НАС/2021/00.08.0143, а також Договору №199НАС.
Підписані Сторонами Акти визначення втрат теплової енергії при її транспортуванні для потреб Споживачів, Акти переданої теплової енергії Споживачу, Акти визначення загальної кількості теплової енергії, є підставою для здійснення розрахунків по укладеним Договорам на транспортування теплової енергії для всіх груп споживачів теплової енергії та Договорів на поставку теплової енергії для компенсації втрат при транспортуванні теплової енергії для потреб всіх груп споживачів теплової енергії, та свідчить про відсутність претензій з боку Сторін одна одній (п.п.2.19, 2.20. Технічної угоди).
Свої зобов'язання по Договору № 199НАС АТ “Дніпровська ТЕЦ» виконала у повному обсязі та у встановлені строки, сплативши Відповідачеві 81 059 080,96 грн за транспортування теплової енергії для населення у кількості 149618,5504 Гкал.
За умовами Договору № 210НАС/2021/00.08.0143 (п.п.2.7. - 2.9., 3.4.) обсяг транспортованої теплової енергії сумарно визначається за показами приладів обліку абонентської групи або (у разі їх відсутності, поломки, тощо) розрахунковим способом.
Втрати теплової енергії у мережах Транспортуючого підприємства визначаються як різниця між обсягом переданої теплової енергії, зафіксованої вузлом обліку на межі балансового розмежування Виробника та Транспортуючого підприємства, та обсягом транспортованої теплової енергії, що був реалізований споживачам та відображений в “Акті визначення втрат теплової енергії при її транспортуванні для потреб Споживачів» (Додаток 6 до вищезазначеної Технічної угоди). Втрати теплової енергії у мережах Транспортуючого підприємства сплачуються Транспортуючим підприємством Виробнику згідно з встановленим тарифом.
Розподіл понаднормативних теплових втрат по групі споживачів “населення» визначається пропорційно реалізації теплової енергії даної групи Споживачів, що відображено в “Акті визначення втрат теплової енергії при її транспортуванні для потреб Споживачів» (Додаток 6 до Технічної угоди), на підставі якого і здійснюється розрахунок за втрати теплової енергії у мережах Транспортуючого підприємства.
Як зазначено вище, позивачем надані до матеріалів справи акти визначення втрат теплової енергії при її транспортуванні для потреб Споживачів, а також акт звіряння розрахунків за спірні періоди. Зазначені документи складені відповідальними особами Сторін, затверджені підписом керівників з проставленням печатки підприємства, як юридичної особи. Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, має нести відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, актах, розрахункових документах.
Дана правова позиція відповідає висновкам, викладеним в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 918/208/21.
У зв'язку з викладеним судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що акт приймання-передачі теплової енергії № 1 від 31.10.2020 містить підпис особи, що відрізняється від підписів цієї особи на інших документах.
Крім того, у жовтні 2020 року між Сторонами був проведений залік взаємних однорідних вимог на загальну суму 32 718,88 грн (двосторонній оформлений лист від 27.11.2020 р. вих. № 1660/23), що підтверджує вчинення відповідачем дій, спрямованих на виконання Договору № 210НАС/2021/00.08.0143 та його схвалення, тобто прояв волевиявлення підприємства, що є особливо прикметним.
Так, всі спірні Акти підписувались, зокрема, спершу представниками відповідача, а в подальшому затверджувалися директором КП КМР "Центральні мережі" Бунічем О.Ф., підпис якого на кожному акті скріплений відтиском печатки підприємства. Отже, кожен акт містить два підписи з боку відповідача та скріплений печаткою підприємства.
Також матеріали справи не містять переконливих відомостей чи доказів, що Акти з боку директора КП КМР "Центральні мережі" Буніча О.Ф. підписані невстановленою особою, або про те, що печатка підприємства була вкраденою чи до печатки відбувся несанкціонований доступ та використання, про що були відповідні заяви в правоохоронні органи. При цьому, окремо суд наголошує на тому, що всі спірні Акти містять підписи та печатки, отже аргументи відповідача є непереконливими.
Таким чином, нарахування за Договором №199 НАС здійснювалось Відповідачем саме на підставі тих самих Актів, які були підставою для нарахування й за Договором № 210НАС/2021/00.08.0143 від 16.10.2020, тому твердження Відповідача про те, що Сторони не підписували вказані вище акти, у зв'язку з чим відсутні підстави для здійснення розрахунків, не відповідають дійсності.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідна компенсація здійснюється згідно з договором між виробником теплової енергії та суб'єктом господарювання, що здійснює транспортування теплової енергії, за рахунок тарифу на транспортування теплової енергії.
Свої зобов'язання за укладеним Договором № 210НАС/2021/00.08.0143 від 16.10.2020 Відповідач не виконав.
Таким чином, Відповідачу, який отримав кошти за транспортування теплової енергії від споживачів, були компенсовані нормативні втрати теплової енергії, але через невиконання умов Договору № 210НАС/2021/00.08.0143 від 16.10.2020, Позивачу, як виробнику теплової енергії, ці втрати компенсовані не були.
Враховуючи наведені обставини, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов вмотивованого висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами у розумінні статей 76-79 ГПК України, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 155 968 752,91 грн за загальний період з 05.12.2020 по 14.09.2023.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року).
Так, пунктом 4.1.3. Договору передбачено право Виробника у разі прострочення оплати по цьому Договору, вимагати сплати неустойки пені (штрафу, пені), 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення.
Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у разі прострочення оплати, Транспортуюче підприємство сплачує Виробнику, окрім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. При цьому, нарахування пені не припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано, та здійснюється Виробником за весь час прострочення Транспортуючим підприємством виконання грошового зобов'язання і до повного погашення ним заборгованості.
Місцевим господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем були правильно визначені суми заборгованості та періоди прострочення, арифметично розрахунок в межах визначеного позивачем періоду здійснено правильно, з чим погоджується і судова колегія.
Враховуючи викладене, судова колегія констатує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 155 968 752,91 грн заявлені правомірно та підлягають задоволенню.
Окрім цього позивачем заявлені до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Так, позивач нарахував та заявив вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних за період з 05.12.2020 по 14.09.2023 у загальному розмірі 13 883 534,00 грн, а також інфляційні втрати за період з грудня 2020 по серпень 2023 року у загальному розмірі 75 655 501,37 грн.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції встановив, що вони є арифметично правильними, а тому підлягають задоволенню, з чим також погоджується судова колегія.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частина третя статті 2 ГПК України визначає основні засади (принципи) господарського судочинства, зокрема змагальність сторін та диспозитивність, які конкретизовані у статтях 13, 14 ГПК України відповідно.
За таких обставин, враховуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, судова колегія констатує, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту надання Позивачем послуг з виробництва та передачі теплової енергії на спірну суму та їх несплату Відповідачем у строки, визначені Договором, і, як наслідок правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.
З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 р. у цій справі відсутні.
Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 409 100,00 грн слід покласти на останнього.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 р. у справі № 904/5232/23 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 р. у справі № 904/5232/23 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 26.12.2024 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.Г. Іванов