Справа № 761/20548/18
Провадження № 4-с/761/134/2024
про залишення скарги без руху
03 травня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Юзькова О.Л. ознайомившись із матеріалами скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, -
Представник ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання, в якій просить суд визнати протиправними дії (бездіяльність), Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не направлення договору про утримання та виховання дитини від 27.06.2019 року на затвердження як мирову угоду, зобов'язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження направити договір про утримання та виховання дитини від 27.06.2019 року на затвердження як мирову угоду до Шевченківського районного суду м. Києва.
Вивченням матеріалів скарги встановлено недодержання скаржнико мвимог, передбачених законом для звернення до суду з такими скаргами і, які перешкоджають її розгляду та дають підстави для залишення зазначеної скарги без руху.
Як визначено у ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч. 2 ст. 12 ЦПК України). Крім того, згідно з п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦПК України). Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 448 ЦПК України).
Частиною 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26 грудня 2003 року N 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що учасник виконавчого провадження (особа, залучена до проведення виконавчих дій), який звернувся до суду зі скаргою бере участь у їх розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується зазначене звернення, - як заінтересовані особи.
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07 лютого 2014 року (в частині, що не суперечить нормам ЦПК України, що діє з 15 грудня 2017 року, в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції), скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України. У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК України, якими врегульовано аналогічні питання.
Крім того, справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 ЦПК України, за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Так, судом встановлено, що скарга подана в порядку ст. ст. 447-450 ЦПК України, тому до форми та змісту якої застосовуються вимоги ст. 175, 177 ЦПК України, які скаржником не дотримано.
Зокрема, в скарзі не зазначено заінтересовані особи, а саме стягувача та Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Не зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Згідно зі ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Проте, скарга не містить даних про те, коли саме скаржник дізнався про порушення своїх прав, що унеможливлює з'ясування судом дотримання скаржником строків звернення до суду.
Також, в скарзі відсутнє підтвердження про те, що заявником не подано іншої скарги з тим самим предметом та з тих самих підстав, як це передбачено п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Крім цього судом встановлено, що скарга подана з порушенням вимог ст. ст. 175, 177, 447 ЦПК України та ч. 4 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме: заявником не зазначено які норми закону порушені державним виконавцем; яким чином бездіяльність та які саме дії державного виконавця відповідно до норм закону порушили його права чи свободи; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги, тощо.
Cлід зазначити, що відповідно до ч. 2ст. 183 ЦПК України, до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Проте до суду не надано доказів, що підтверджують надіслання заяви (або скарги) іншим учасникам у справі.
За нормами ст. 185 ЦПК України, ураховуючи вимоги ч. 9 ст. 10 ЦПК України, скарга подана без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 ЦПК України підлягає залишенню без руху, з наданням строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху де зазначаються недоліки скарги, спосіб і строк їх усунення.
Якщо скаржник відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, скарга вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо скаржник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається скаржнику.
За вказаних обставин, скаргу необхідно залишити без руху із наданням скаржнику строку для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 175, 177, 187, ст. 353 ЦПК України, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання - залишити без руху та надати йому строк для виправлення зазначених в ухвалі недоліків, який не може перевищувати десять днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: