Справа № 521/13872/24
Провадження № 2/510/1565/24
21.11.24 року Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;
- за участю секретаря Лабановой С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації, -
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не явився, відзиву на позов не надав.
Представник позивача в судове засідання не явився, просив про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, на задоволенні позову наполягав.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотань про виклик сторін у судове засідання не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В ході розгляду справи були досліджені наступні докази: копія платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 20.03.2024р. на суму 7260,00 грн.; копія витягу з ЄДРЮОФОПГФ про реєстрацію позивача; копія договору №558/23 від 19.12.2023р. про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Беляєвим Ю.Л. та ТДВ «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ»; копія тарифів на здійснення правових послуг; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копія полісу №218271053 від 06.12.2023р. обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; копія роздруківки дії при настанні страхового випадку; копія відповіді від НПУ щодо вчинення адмінправопорушення та учасників ДТП; копії супровідних листів судді Київського районного суду м.Одеси від 19.04.2024р.; копія постанови судді Київського районного суду м. Одеси від 07.02.2024р. (про вчинення адмінправопорушення, передбаченого ст. 122-4 КпАП України); копія постанови судді Київського районного суду м. Одеси від 07.02.2024р. (про вчинення адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України); копія акту (протоколу) огляду транспортного засобу від 18.01.2024р.; фотознімки транспортного засобу; копія ремонтної калькуляції №4.24.00084 від 31.01.2024р.; копія повідомлення про подію (ДТП ) від потерпілого від 18.01.2024р.; копія заяви про страхове відшкодування від 18.01.2024р.; копія свідоцтва серії НОМЕР_1 від 04.01.2022р. про реєстрацію ТЗ; копія посвідчення водія - ОСОБА_2 .
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач - ТДВ «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ», діючий через свого представника - адвоката Беляєва Ю.Л., звернувся до суду із відповідним позовом, яким просить стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 7260,00 грн., завдану внаслідок вчинення ДТП та винуватим у якій було визнано ОСОБА_1 . У позовних вимогах представник позивача вказує, що 15.08.2023р. між ТДВ «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» та ОСОБА_1 було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №218271053 з лімітом відповідальності 160000 грн. 00 коп. за шкоду, заподіяну майну, із франшизою 00,00 грн., на транспортний засіб марки Volkswagen Passat із реєстраційним номером НОМЕР_2 , шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 , із строком дії з 06.12.2023р. по 05.12.2024р.
27.12.2023р., близько 18.46 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Volkswagen Passat із реєстраційним номером НОМЕР_2 , рухаючись заднім ходом за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Вільямса, навпроти буд. 73/4, в порушення п. 10.9 ПДР був неуважним, не впевнився в безпеці свого руху, не звернувся до сторонньої допомоги та допустив зіткнення із припаркованим автомобілем Kia Optima із реєстраційним номером НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засобі отримали механічні пошкодження.
У відповідності із постановою Київського районного суду м.Одеси від 07.02.2024 р., справа № 947/3439/24, ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В результаті ДТП, транспортному засобу - автомобілю Kia Optima із реєстраційним номером НОМЕР_4 нанесені певні механічні пошкодження.
Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, відповідно до поліса №218271053 становить 160000, 00 грн. на одного потерпілого.
18.01.2024р. до ТДВ «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» із заявою про виплату страхового відшкодування звернулась потерпіла сторона - ОСОБА_3 . Відповідно до ремонтної калькуляції від 31.01.2024р. №4.24.00084 Аудатекс вартість відновлювального ремонту автомобіля Kia Optima із реєстраційним номером НОМЕР_4 становить 7260,00 грн. Відповідно до заяви ОСОБА_3 ТДВ «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» було погоджено розмір страхового відшкодування та виплачено страхове відшкодування у розмірі 7260,00 грн., що підтверджується страховим актом №4.24.00084-1 та платіжною інструкцією від 20.03.2024р. №68816645.
В даний час, в порядку регресу, відповідно до ст. 1191 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 7260,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 4542,00 грн., а також витрати по оплаті судового збору в розмірі 2422, 40 грн.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України), особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоду було завдано не з її вини.
Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Відповідно до норм ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Підставами відшкодування шкоди за цим деліктом є: а) наявність шкоди; б) протиправна дія заподіювача шкоди; в) наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (незалежно від вини).
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено правило, згідно з яким, при настанні страхового випадку, страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, відповідно до поліса №218271053 становить 160000, 00 грн. на одного потерпілого, згідно із розрахунком ремонтної калькуляції вартість відновлювального ремонту автомобіля потерпілого становить 7260,00 грн., отже страхових ліміт за полісом страхування порушений не був, да і франшиза за полісом не була встановлена.
Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.
При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).
Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Так, особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).
Стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування…» та стаття 1191 ЦК України регулюють регресні зобов'язання (зобов'язання, які виникають у страховика цивільно-правової відповідальності та його страхувальника (винуватця)), а стаття 27 Закону України «Про страхування» та 993 ЦК України регулюють суброганційні зобов'язання, які виникають у страховика за договором добровільного страхування майна (КАСКО) та винною особою у настанні дорожньо-транспортної пригоди (п. 31-35 Постанови).
Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування…» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (п. 36 Постанови), а тому покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (п. 37 Постанови).
Страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування (п. 62 Постанови).
Страхова компанія відповідає за завдану шкоду у межах визначених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми матеріальнолї шкоди - 7260 грн. 00 коп. є законними, знайшли своє підтвердження, у зв'язку із чим підлягають задоволенню.
З огляду на вищевикладене, вимоги позивача являються обґрунтованими і доведеними, правомірними і законними, такими, що виходять з договірних зобов'язань, у зв'язку із чим підлягають задоволенню.
У відповідності до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп.
Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 4542,00 гривень, суд зазначає таке:
Згідно ч.3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Зі змісту ч.ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України вбачається, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Судом встановлено, що 19.12.2023р. між ТДВ «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» та адвокатом Беляєвим Ю.Л. укладено договір про надання правничої допомоги №558/23 (із додатком №1). Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Згідно із правовою позицією ВС, викладеної у постанові від 03.10.2019р. по справі №922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
На підтвердження суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4542,00 грн. позивачем надані тарифи на правові послуги адвоката.
Тобто загальна сума визначених витрат за надані послуги адвоката становить 4542,00 грн.
Зважаючи на те, що суд задовольнив позовні вимоги позивача повністю, приймаючи до уваги відсутність заяв відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4542,00 грн.
Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76 - 81, 133, 134, 137, 141, 247, 258, 259, 264 - 265, 268, 280, 354, 355, ЦПК України, ст.ст. 1166, 1187, 1191 ЦК України, -
Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (код ЄДРПОУ: 36086124) матеріальну шкоду (страхове відшкодування) в розмірі 7260 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (код ЄДРПОУ: 36086124) 2422 грн. 40 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (код ЄДРПОУ: 36086124) витрати на правничу допомогу у розмірі 4542 грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя Вячеслав ДУДНИК