Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/9735/24
Номер провадження 1-кп/711/638/24
24 грудня 2024 року м.Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
законного представника ОСОБА_5 ,
особи, стосовно якої
розглядається питання
про застосування примусових
заходів медичного характеру ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси клопотання прокурора Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування примусових заходів медичного характеру в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024255330001182 від 01.10.2024, стосовно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Черкаси, громадянки України, українки, з середньою освітою, тимчасово не працюючої, не заміжньої, на утриманні неповнолітніх дітей не має, з середньою освітою, яка являєтьсяінвалідом III - групи, учасником бойових дій, депутатом не являється, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,раніше не судимої,
за підозрою у вчиненні суспільно - небезпечного діяння, за ознаками ч.1 ст.309 КК України,
До Придніпровського районного суду м.Черкаси надійшло клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_6 за підозрою у вчиненні суспільно - небезпечного діяння, за ознаками ч.1 ст.309 КК України.
Згідно клопотання та наданих матеріалів, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , яка відповідно до висновку судово-психіатричного експерта від 27.11.2024 № 659 на період часу, до якого відноситься інкриміноване їй діяння та на теперішній час виявила та виявляє ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді розладів психіки і поведінки внаслідок вживання психостимуляторів з психотичним, шизофреноподібним, розладом та аутоагресивною поведінкою, що позбавляло на вказаний період часу її здатності усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними, 01.10.2024, в невстановлений в ході досудового розслідування час, перебуваючи за адресою: місто Черкаси, вул. Ватутіна, придбала шляхом знахідки один поліетиленовий пакет з кристалічною речовиною, яку залишила зберігати при собі, без мети збуту.
Так, 01.10.2024 близько 12 год. 33 хв., перебуваючи за адресою: місто Черкаси, вулиця Чехова, ОСОБА_6 була зупинена працівниками поліції, яким під час перевірки документів повідомила, що має в правій передній кишені штанів один поліетиленовий пакет з кристалічною речовиною.
Цього ж дня, у період часу з 15 год. 20 хв. по 15 год 47 хв., перебуваючи за адресою: місто Черкаси, вулиця Чехова, 110, в ході затримання ОСОБА_6 , в порядку статті 298-2 КПК України остання добровільно видала один поліетиленовий пакет з кристалічною речовиною, яка відповідно до висновку експерта №СЕ-19/124-24/14005-НЗПРАП від 07.10.2024 містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, а саме РVР. Загальна маса психотропної речовини, яку ОСОБА_6 зберігала для власного вживання без мети збуту, становить 1.287 г.
Вказаними діями ОСОБА_6 , вчинила суспільно-небезпечне діяння, за ознаками ч.1 ст.309 КК України, - незаконне придбання, зберігання психотропної речовини без мети збуту.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про застосування до ОСОБА_6 примусових заходів медичного характеру, передбачених п.2 ч.1 ст.94 КК України у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з звичайним типом нагляду та просив задовольнити, зазначаючи, що є всі законні підстави застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_6 , оскільки на час вчинення суспільно - небезпечного діяння хвороба не дозволяла їй усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
В судовому засіданні ОСОБА_6 визнала свою винуватість у вчиненні суспільно-небезпечного діяння та пояснила, що всі обставини вчинення нею суспільно-небезпечного діяння у клопотанні прокурора викладено вірно і вона їх у повному обсязі підтверджує. По суті пояснила, що дійсно вона знайшла один поліетиленовий пакет з кристалічною речовиною, яку зберігала при собі. Мети збуту не мала. В подальшому, 01.10.2024 близько 12 год. 33 хв., по вул. Чехова в м.Черкаси її було зупинено працівниками поліції, яким вона під час перевірки документів повідомила, що має один поліетиленовий пакет з кристалічною речовиною після чого її було затримано. Під час затримання вона видала працівникам поліції вказаний пакетик з кристалічною речовиною. У скоєному щиро кається. Проти задоволення клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним типом нагляду не заперечував.
Захисник та законний представник проти застосування до ОСОБА_6 примусових заходів медичного характеру не заперечували.
Разом з тим, вчинення ОСОБА_6 суспільно-небезпечного діяння, викладеного у клопотанні, підтверджується також наступними дослідженими в судовому засіданні доказами, як окремо так і у своїй сукупності, а саме:
-витягом з єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12024255330001182 від 01.10.2024, згідно якого, 01.10.2024 близько 12.35 год. в м.Черкаси по вул. Чехова, буд. 110, працівниками поліції було зупинено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка повідомила, що має при собі пакетик із кристалічною речовиною білого кольору. (ЄО № 57629 від 01.10.2024);
-поставою заступника сектору дізнавачів ЧРУП ГУНП в Черкаській області майора поліції ОСОБА_7 про призначення групи дізнавачів від 01.10.2024;
-поставою першого заступника Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_8 про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12024255330001182 від 01.10.2024;
-електронним рапортом від 01.010.2024, згідно якого 01.10.2024 отримано заяву та зареєстровано за № 57629 від 01.10.2024, як ІНП наркозлочини та інші злочини проти здоров'я.
-рапортом ДОП СДОП ВП ЧРУП ГУНП в Черкаській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_9 від 01.102024, згідно якого 01.10.2024 близько 12.33 год. під час несення служби за адресою: м.Черкаси, вул. Чехова, 110, спільно з ДОП ОСОБА_10 було помічено підозрілу особу жіночої статі, якою в подальшому виявилася ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає в АДРЕСА_1 , яка в ході спілкування повідомила, що має при собі заборонену речовину синтетичного походження, ймовірно наркотичні;
-дорученням для надання безоплатної вторинної правничої допомоги, яка відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважається затриманою та/або стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою від 01.10.2024 № 004-230002574, згідно якого ОСОБА_6 призначено адвоката ОСОБА_4
-протоколом затримання особи, яка вчинила кримінальний проступок від 01.10.2024, згідно якої затримано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з додатком та фототаблицею;
-випискою з КЗ « ЧОНД» № 593 від 01.10.2024 згідно якої ОСОБА_6 відмовилася від огляду на стан наркотичного сп'яніння;
-постановою від 01.10.2024 про звільнення затриманої ОСОБА_6 ;
-постановою дізнавача сектору дізнання ЧРУП ГУНП В Черкаській області ОСОБА_11 від 02.10.2024 про призначення судової експертизи психотропних речовин;
-висновком експерта № СЕ-19/124-14005-НЗПРАП від 07.10.2024, згідно якого кристалічна речовина білого кольору яку надано на експертизу містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP;
-поставою заступника сектору дізнавачів ЧРУП ГУНП в Черкаській області майора поліції ОСОБА_7 про зміну групи дізнавачів від 08.10.2024;
-постановою дізнавача СД ЧРУП ГУНП в Черкаській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_12 від 08.10.2024 про визнання речовим доказом по кримінальному провадженню № 12024553300001182 від 01.10.2024 та долучення до матеріалів кримінального провадження один поліетиленовий пакет з кристалічною речовиною, який поміщено до сейф - пакету СRI 0202022, масою 1,287 г;
-квитанцією про здачу речового доказу на зберігання в кімнату для збереження речових доказів при Черкаському районного управління поліції ГУНП в Черкаській області, в кримінальному провадженні №12024255330001182 від 01.10.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України № 7160, порошкоподібна речовина масою 1.577 г - після проведення дослідження - поміщено до попереднього пакування, та передано на відповідальне зберігання в кімнату для збереження речових доказів при Черкаському районному управлінні поліції;
-ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 18.11.2024 №712/12354/24 про надання, в межах кримінального провадження № 12024255330001182 від 01 жовтня 2024 року, дозвіл на тимчасовий доступ до речей та документів, які знаходяться у володінні КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер» Черкаської обласної ради за адресою: м. Черкаси, просп. Хіміків, 2, з можливістю їх вилучення, а саме: до медичної картки та іншої медичної документації стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 26.11.2024 , згідно якого дізнавач Сектору дізнання Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_13 , отримала тимчасовий доступ до речей та документів, які перебувають у володінні КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер» Черкаської обласної ради за адресою: м. Черкаси, просп. Хіміків, 2, а саме: до медичної картки та іншої медичної документації стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
-описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 26.11.2024, згідно в КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер» Черкаської обласної ради вилучено медичну картку амбулаторного хворого на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
-ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 18.11.2024 №712/12355/24 про надання, в межах кримінального провадження № 12024255330001182 від 01 жовтня 2024 року, дозвіл на тимчасовий доступ до речей та документів, які знаходяться у володінні КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер» Черкаської обласної ради за адресою: м. Черкаси, вул. Кавказька, 229, з можливістю їх вилучення, а саме: до медичної картки та іншої медичної документації стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 27.11.2024, згідно якого дізнавач Сектору дізнання Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_13 , отримала тимчасовий доступ до речей та документів, які перебувають у володінні КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер» Черкаської обласної ради за адресою: м. Черкаси, вул. Кавказька, 229, а саме: до медичної картки та іншої медичної документації стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
-описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 27.11.2024, згідно в КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер» Черкаської обласної ради вилучено медичну картку на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- повідомленням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про підозру у вчиненні кримінального проступку, а саме в тому, що вона підозрюється у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України;
- пам'яткою про процесуальні права та обов'язки підозрюваної ОСОБА_6 ;
- протоколом роз'яснення ОСОБА_6 її право на захист від 27.11.2024;
- постановою дізнавача Сектору дізнання Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_13 від 27.11.2024 про залучення експерта для проведення судової експертизи;
- заявою ОСОБА_6 про надання дозволу на використання її медичної документації під час проведення експертизи;
- заявою ОСОБА_6 про долучення до матеріалів кримінального провадження копії виписки № 19909 із медичної картки стаціонарного хворого;
- копією виписки № 19909 із медичної картки стаціонарного хворого на ім'я ОСОБА_6 , згідно якої останній встановлено основний діагноз Т43,4 нейролептиками похідними фенотіазинового ряду бутерофенону і тіоксантену;
- висновком судово-психіатричної експертизи № 659 від 27.11.2024, згідно якого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих їй дій, виявляла ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді розладів психіки і поведінки внаслідок вживання психостимуляторів з психотичним, шизофреноподібним, розладом та аутоагресивною поведінкою - що позбавляло на вказаний період часу її здатності усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними. За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 також страждає на хронічне психічне захворювання у вигляді розладів психіки і поведінки внаслідок вживання психостимуляторів з психотичним, шизофреноподібним, розладом та аутоагресивною поведінкою - що на теперішній час позбавляє її здатності усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними. З огляду на виявлену психопатологічну симптоматику, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , потребує надання їй амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку з метою її обов'язкового лікування та запобігання вчинення нею суспільно-небезпечних діянь;
-дорученням для надання безоплатної вторинної правничої допомоги, яка відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважається затриманою та/або стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою від 12.12.2024 № 004-230003411, згідно якого ОСОБА_6 призначено адвоката ОСОБА_4 ;
-постановою дізнавача Сектору дізнання Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_13 від 12.12.2024 про залучення захисника;
-дізнавача Сектору дізнання Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_13 від 13.11.2024 про зміну порядку досудового розслідування;
-заявою ОСОБА_6 від 13.12.2024 про залучення в якості законного представника її матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
-дізнавача Сектору дізнання Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_13 від 13.12.2024 про залучення законного представника;
-повідомленням ОСОБА_6 про зміну раніше повідомленої підозри від 13.12.2024, згідно якої остання підозрюється у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
Також судом досліджено характеризуючі дані ОСОБА_6 , зокрема: копію паспорту громадянки України НОМЕР_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; посвідчення серії НОМЕР_3 згідно якого ОСОБА_6 є особою з ІІІ групи інвалідності; вимогами УІАП ГУ НП в Черкаській області та ДІАП м.Київ згідно яких ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності не притягувалася; довідку КНП «ЧОНД» від 03.10.2024 № 37789-2024, згідно якої ОСОБА_6 в період з 16.04.2021 по 21.04.2021 проходила лікування з діагнозом: гострий поліморфний психічний розлад з симптомами шизофренії; довідку КНП «ЧОПНД» від 08.10.2024 № 2599/01-05/1 згідно якої ОСОБА_6 під наглядом лікаря психіатра не перебуває, у 2021, 2022 роках оглядалась лікарем психіатром, діагноз: розлад пристосовних реакцій; довідку-характеристику ДОП СДОП ЧРУП ГУНП в Черкаській області капітана поліції ОСОБА_14 згідно якої ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності не притягувалася.
Оцінюючи зібрані у даному кримінальному провадженні докази в їх сукупності, шляхом повного, і всебічного дослідження в судовому засіданні, суд вважає, що зазначене суспільно-небезпечне діяння підпадає під ознаки кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Наведені положення ст. 94 КПК України вказують, що для того, аби прийняти рішення у справі, говорячи про показання, слід їх оцінити з точки зору належності, достовірності та допустимості.
Дослідивши у судовому засіданні вищезазначені докази, суд дійшов висновку про те, що надані докази є належними, оскільки прямо та непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність та неможливість використання інших доказів.
Крім того, суд також вважає, що ці докази є допустимими, оскільки зібрані у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, та отримані без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, чи завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Проведеним у судовому засіданні дослідженням доказів судом також встановлено, що надані докази які були досліджені в судовому засіданні є достовірними та достатніми, оскільки не протирічать один одному, та у своїй сукупності надають можливість суду зробити висновок про доведеність вчинення інкримінованого діяння ОСОБА_6 поза розумним сумнівом у передбаченому законом порядку.
Судом в межах повноважень, визначених ч. 3 ст. 26 КПК України, були створені всі необхідні умови та вжиті всі можливі заходи для реалізації стороною захисту її процесуальних прав, в тому числі права обстоювати свою правову позицію та надавати докази на її обґрунтування, а також для повного та об'єктивного з'ясування обставин на підставі наданих сторонами доказів.
Згідно ст. 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Будь-яких істотних порушень КПК України під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій ОСОБА_6 та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не встановлено.
Згідно ч.2 ст.19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» передбачено, що зазначені примусові заходи мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про психіатричну допомогу» примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку встановлених Кримінальним та Кримінально процесуальним кодексами України, цим законом та іншими законами. За рішенням суду застосовуються вищевказані примусові заходи медичного характеру.
Згідно ст.92 КК України, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
Відповідно до ч. 4 ст. 503 КПК України примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними.
Згідно зі ст.93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.
Статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлена презумпція психічного здоров'я, а тому кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Частиною 3 статті 94 КК України визначено, що госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку.
Відповідно до ст.512 КПК України, судовий розгляд кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосування, а в силу ст.513 КПК України визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 513 КПК України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує такі питання:
1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;
2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;
3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;
4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;
5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Відповідно до ст.49 Закону України «Про психіатричну допомогу» примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку встановлених Кримінальним та Кримінально процесуальним кодексами України, цим законом та іншими законами.
Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Згідно зі ст.ст. 18, 19 КК України осудність є обов'язковою ознакою суб'єкта злочину, що характеризується таким психічним станом особи, при якому вона під час вчинення злочину здатна усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) означає правильне розуміння фактичних об'єктивних ознак злочину - об'єкта посягання, суті діяння, обстановки, часу і місця, способу його вчинення, його суспільно небезпечних наслідків тощо. Така здатність повинна бути пов'язана з можливістю контролювати, керувати своїми вчинками. Тут свідомість і воля взаємозалежні й лише в сукупності виступають передумовою визнання особи винною.
Натомість неосудною визнається така особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого КК України, не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.
Поняття неосудності включає в себе співвідношення медичного (біологічного) і юридичного (психологічного) критеріїв. Медичний критерій полягає у наявності у особи психічного захворювання, що істотно впливає на свідомість і волю людини (хронічне психічне захворювання, тимчасовий розлад психічної діяльності, недоумство, інший хворобливий стан психіки). Юридичний - у нездатності особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. При цьому юридичний критерій виражається двома ознаками:
1) інтелектуальною - особа не може усвідомлювати фактичну сторону своїх дій (бездіяльності) та/або не здатна усвідомлювати їх суспільно небезпечний характер;
2) вольовою - особа не може керувати своїми діями (бездіяльністю) внаслідок руйнування психічною хворобою її вольової сфери.
Особу може бути визнано неосудною тільки тоді, коли встановлена одна з ознак критерію юридичного на підставі хоча б однієї з ознак критерію медичного.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, згідно яких на період часу, до якого відноситься скоєна інкримінована їй дія та на теперішній час, ОСОБА_6 виявляла і виявляє ознаки хронічного психічного захворювання, що позбавляло на вказаний період часу та позбавляє на теперішній час її здатності усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними, не може самостійно приймати участь при проведенні слідчих дій і при розгляді справи в суді.
Таким чином, в судовому засіданні встановлена неосудність ОСОБА_6 , як на час вчинення нею відповідного суспільно небезпечного діяння, так і на час судового розгляду кримінального провадження. За висновком експерта, ОСОБА_6 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Оскільки у стані неосудності особа не здатна розуміти своїх дій та керувати ними, а мета і мотив, які особа має чітко усвідомлювати, як ознаки суб'єктивної сторони складу злочину за наявності такого стану відсутні, то встановлення будь-якої форми вини (умислу чи необережності) у діях неосудної особи об'єктивно є неможливим. У такому випадку юридична оцінка суспільно небезпечного діяння повинна надаватися, виходячи з фактичних обставин скоєного діяння та наслідків, що настали (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 6 лютого 2020 року у справі №234/18511/18 (провадження №51-4960км19).
При цьому, суд звертає увагу на те, що суспільна небезпека діяння, вчиненого в стані неосудності, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, має оцінюватись за загальними критеріями - характером і ступенем з урахуваннях всіх вищезазначених елементів, які їх визначають (характером суспільних відносин, на які діяння посягає, об'єктивними ознаками діяння, а саме місцем, часом, обстановкою, способами й засобами його вчинення, знаряддям, кількістю осіб, характером суспільно-небезпечних наслідків, інтенсивністю посягання, видом і розміром шкоди, яка заподіюється діянням охоронюваним кримінальним законом суспільним відносинам чи ставить їх під загрозу реального заподіяння такої шкоди).
При кримінально-правовій оцінці суспільно небезпечного діяння, вчиненого особою в стані неосудності, суд має виходити із об'єкту посягання та об'єктивної сторони вчиненого діяння з урахуванням всіх фактичних обставин і зовнішнього прояву дій особи, з огляду на те, що встановлення будь-якої форми вини (умислу чи необережності) у діях неосудної особи об'єктивно є неможливим. Юридична оцінка такого діяння за наявності до того підстав може здійснюватися із застосуванням ст. 15 КК України (правова позиція, викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 січня 2023 року у справі №761/37225/20 (провадження №51-321кмо22).
Таким чином, кримінальний та кримінально-процесуальний закони пов'язують необхідність застосування примусових заходів медичного характеру саме із суспільною небезпечністю діяння, вчиненого неосудною особою, а не з його наслідками.
При юридичній оцінці дій такої особи суду необхідно брати до уваги об'єктивну сторону вчиненого діяння з урахуванням спрямованості її дій.
Від правильності юридичної оцінки дій неосудної особи напряму залежить встановлення рівня небезпеки її поведінки для суспільства та застосування до неї виду примусових заходів медичного характеру, визначених ст.94 КК України.
Таким чином, ОСОБА_6 , перебуваючи в стані неосудності, вчинила суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст.309 КК України по факту незаконного придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_6 примусових заходів медичного характеру.
Визначаючи тип психіатричного закладу, до якого слід госпіталізувати неосудного, суд виходить, з урахуванням характеру та тяжкості наявного психічного захворювання, ступеня небезпечності психічно хворого для себе та інших осіб, а також тяжкості вчинення суспільно-небезпечного діяння та врахувавши думку експерта-психіатра стосовно виду примусового заходу медичного характеру, який може бути призначений психічнохворій особі, та з урахуванням висновку експерта і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, суд, погоджуючись з позицією прокурора, вважає, що клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_6 задовольнити та застосувати до ОСОБА_6 примусові заходи медичного характеру передбачені п.2 ч.1 ст.94 КК України у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку із звичайним типом нагляду за вчинене суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст.309 КК України, зважаючи на дані відображені в висновку судово-психіатричної експертизи.
Підстав для застосування інших видів примусових заходів медичного характеру, передбачених ст.94 КК України, стосовно ОСОБА_6 суд не вбачає.
У рішенні ЄСПЛ від 03 вересня 2015 року в справі «Берланд проти Франції» щодо природи та мети примусової госпіталізації суд зауважив, що такий захід медичного характеру може бути призначений лише у випадку, коли психіатричним заключенням встановлено наявність у особи психічного розладу, що свідчить про її неосудність та становить ризик для безпеки людей чи дотримання громадського порядку. Проголошення особи неосудною з підстав наявності психічного розладу та вжиття пов'язаних з цим заходів процесуального примусу не є «покаранням» в розумінні п.1 ст.7 Конвенції, проте розглядається як запобіжний (превентивний) захід.
Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» суд не визначає лікувальну установу, в якій до особи будуть застосовані примусові заходи медичного характеру, та не визначає строку, на який ці заходи призначені.
У даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 запобіжний не обирався.
Враховуючи те, що під час судового розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав передбачених ст.ст.177, 178 КПК України для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу до набрання ухвалою законної сили суд не вбачає.
Питання речових доказів у кримінальному провадженні підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.
Враховуючи положення ч.2 ст.124 КПК України процесуальні витрати за проведення судових експертиз, слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 19, 93, 94 КК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», ст.19 Закону України «Про психіатричну допомогу», ст.ст. 100, 124, 369-372, 376, 395, 503, 508, 512, 513, 516 КПК України, суд,
Клопотання прокурора Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування примусових заходів медичного характеру в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024255330001182 від 01.10.2024, стосовно ОСОБА_6 , за підозрою у вчиненні суспільно - небезпечного діяння, за ознаками ч.1 ст.309 КК України - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру, передбачені п.2 ч.1 ст.94 КК України у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_6 до набрання ухвалою законної сили - не обирати.
Речові докази по кримінальному провадженню:
один полімерний пакетик з кристалічною речовиною білого кольору, що згідно висновку експерта № СЕ-19/124-24/14005-НЗПРАП від 07.10.2024 містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Загальна маса особливо небезпечної психотропної речовини PVP становить 1.287 г. Після проведення експертизи поміщено до попереднього упакування CRI 0202022, горловину якого обмотано ниткою, поверх якої наклеєно паперову бірку із пояснюючим написом. Речовий доказ переданий на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області - знищити.
Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні, а саме: на проведення експертизи № СЕ-19/124-24/14005-НЗПРАП від 07.10.2024 в сумі 1591 (тисяча п'ятсот дев'яносто одна) гривня - віднести на рахунок держави.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подання через Придніпровський районний суд міста Черкаси апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення ухвали, а для осіб, які не викликались в судове засідання - з дня отримання ними копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, законному представнику, ОСОБА_6 для відома та виконання.
Суддя: ОСОБА_1