Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/8739/24
Номер провадження2/711/3021/24
23 грудня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:головуючого - судді: Демчика Р.В.. при секретарі Бутовській Д.О., за участю: представника позивача - адвоката: Глущенко О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення індексу інфляції та 3%-річних на суму невиконаного грошового зобов'язання,-
Адвокат Глущенко О.С., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення індексу інфляції та 3%-річних на суму невиконаного грошового зобов'язання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 11.08.2020 року о 09 год. 24 хв. в м. Черкаси по бульвару Шевченка, керуючи автомобілем Форд Фьюжн д.н.. НОМЕР_1 , виїхав на регульоване перехрестя з вул. Митницька на заборонений (червоний) сигнал світлофору та скоїв зіткнення з автомобілем Мітсубіші Оутлендер д.н.з. НОМЕР_2 (власник ОСОБА_1 ) під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався по вул. Митницька на зелений сигнал світлофора, чим порушив п. 2.3б, 8.7. ПДР України. 05.06.2023 року Придніпровським районним судом м. Черкаси по цивільній справі № 711/2619/21 було ухвалено рішення за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо -транспотрної пригоди.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.06.2023 року ухвалено позовні вимоги представника ОСОБА_1 -адвоката Глущенка Олександра Сергійовича до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовилити частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі різниці між вартістю ремонту автомобіля Мітсубіші Оутлендер, д.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнту фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, що має бути виплачене страховико у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, у розмірі 65322,48 грн. та 15543,58 грн. судових витрат, а всього 80866,06 грн.
Вказує, що рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.06.2023 року має преюдиційне значення для розгляду справи, оскільки, даним рішенням визначено суму матеріальної шкоди, яка є невиконаним борговим зобов'язанням.
Виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на загальну суму 80866.06 грн. перебуває на виконанні у Другому ДВС у м.Черкаси ЦМУМЮ (м.Київ), виконавче провадження відкрио 29.08.2023.
Другим відділом Державної Виконавчої служби у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) стягнуто та перераховано на рахунок позивача: 11.10.2023 - 637.88 грн.; 11.11.2023 - 968.33 грн.; 11.01.2024 - 90.73 грн.; 29.05.2024 - 66.57 грн.; 13.07.2024 - 700.27 грн.; 11.08.2024 - 1191.04 грн.; 11.09.2024 - 189.27 грн.; 13.09.2024 - 1017.14 грн. Крім того, рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 28.11.2023 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, суму інфляційного збільшення боргу за періодз 06.07.2023 по 28.08.2023. Сулове рішення нарало законної сли 31.01.2024.
Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, суму інфляційного збільшення боргу та три проценти річних від простроченої суми в період з 29.08.202 року по 30.09.2024 року, що складає 9244.02 грн., з яких: інфляційні збитки від простроченої суми боргу становлять 6719.60 грн. та 3% річних становлять 2524.42 грн. та стягнути судові витрати по справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 08 листопада 2024 року відкрит провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін..
В судовому засіданні адвокат Глущенко О.С., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , позов підтримав в повному обсязі та просив його задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Причину неявки суду не паовідрмив. Про день, час та місце розгляду справи був повідмленйи вчасно та належним чином.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно вимог ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу відповідно до вимог ст. 281 ЦПК України.
Враховуючи вище викладене, та той факт що відповідач належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового засідання, але не з'явилися в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідачі не подали відзив; а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Враховуючи думку представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини:
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст. 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або негрошовим.
Предметом позову у цій справі є стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, у зв'язку з неналежним виконанням судового рішення про стягнення майнової шкоди по справі № 711/2619/21, яке набрало законної сили 06.07.2023 року.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом ст.ст.524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а тому її приписи поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18 (686/21962/15-ц) щодо необхідності відступити від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
Згідно п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна» (з наступними змінами) та абз.1 п. 2 постанови Пленуму ВС України № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вбачається, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
05 червня 2023 року рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі різниці між вартістю ремонту автомобіля Мітсубіші Оутлендер д.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, що має бути виплачене страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, у розмірі 65322,48 грн. та 15543,58 грн. судових витрат, а всього 80866,06 грн.
28 листопада 2023 року рішенням Придніпровського районного суду позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволенні частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, суму інфляційного збільшення боргув розмірі 1300.95 коп., 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 28461 грн. за період з 06.07.2023 року по 28.08.2023 року та судовий збір в сумі 44.02 грн.
Частинами 4,6 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до відмітки, дане рішення суду набрало законної сили 31.01.2024 року.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України, від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.
Таким чином, відповідач має грошове зобов'язання перед позивачем, що підтверджується рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.06.2023 року по справі №711/2619/21 з моменту набрання ним законної сили - 06.07.2023 року та рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 28.11.2023 року по справі №711/5911/23 з моменту набрання ним законної сили - 31.01.2024 року
Грошове зобов'язання по відшкодуванню матеріальної шкоди за рішенням суду на даний час не виконано.
З огляду на те, що відповідач порушив вказане грошове зобов'язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
При цьому іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв'язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено.
Зволікання відповідачів з виконанням судового рішення, що набрало законної сили, призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, стягнутих з них судовим рішенням, та інших втрат, а отже, позивач вправі вимагати від відповідачів сплати не тільки суми боргового зобов'язання, що набуло грошового виразу, а й з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.
Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (п.2 Методологічних положень щодо організації статистичних спостережень за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, що затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519). Показником, який характеризує рівень інфляції, є індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді у порівнянні з базовим.
Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-1946цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 459/3560/15-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 753/23612/15-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 461/479/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 761/43507/16-ц.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом якого грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання шкоди особі.
Як встановлено матеріалами справи Другим ВДВС у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відкрито виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди на загальну суму 80866.06 грн. Також встановлено, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто та перераховано на рахунок позивача: 11.10.2023 - 637.88 грн.; 11.11.2023 - 968.33 грн.; 11.01.2024 - 90.73 грн.; 29.05.2024 - 66.57 грн.; 13.07.2024 - 700.27 грн.; 11.08.2024 - 1191.04 грн.; 11.09.2024 - 189.27 грн.; 13.09.2024 - 1017.14 грн.
Таким чином, на думку суду, відповідач ОСОБА_2 був обізнаний про грошове зобов'язання, що підтверджується рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.06.2023 року по справі № 711/2619/21. Дане рішення ОСОБА_2 не оскаржувалося.
На думку суду, саме на підставі судового рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.06.2023 року по справі № 711/2619/21 та з дня набрання ним законної сили (06.07.2023) між сторонами виникло грошове зобов'язання, то його невиконання зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.
Також, матеріалами справи встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 28.11.2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 у рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суму інфляційного збільшення боргу в розмірі 1300.95 грн., 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 284.61 грн. за період з 06.07.2023 року по 28.08.2023 року.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 31 січня 2024 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Таким чином, суд не погоджується з доводами представника позивача - адвоката Глущенко О.С., що датою виникнення зобов'язань за ст. 625 ЦК України є дата 28.08.2023, як зазначено в рішенні Придніпровського районного суду м.Черкаси від 26.11.2023.
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Отже, відповідач ОСОБА_2 дійсно має невиконане грошове зобов'язання перед ОСОБА_1 , що підтверджується рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси по справі №2619/21 від 05 червня 2023 року та рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси №711/5911/23 від 28 листопада 2023 року, яке набрало законної сили 31.01.2024 року.
Суд приходить до висновку щодо наявності підстав для стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат на грошові кошти за неналежне виконання судового рішення.
Проте, розрахунок інфляційного збільшення боргу та 3% річних від простроченої суми необхідно рахувати за період з 31.01.2024 року (дня набрання рішення суду законної сили) по 30.09.2024 року, а не як зазначає позивач з 29.08.2023 року по 30.09.2024 року.
Саме такий висновок викладений в Постанові Черкаського апеляційного суду від 31.01.2024 року у справі №711/5911/23.
А тому, суд приходить до висновку про стягнення інфляційного збільшення боргу в розмірі 4879 грн. 95 коп. (за період з 31.01.2024 року по 30.09.2024 року) та 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 1617 грн. 32 коп. (за період з 31.01.2024 року по 30.09.2024 року).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 індексу інфляції та 3%-річних на суму невиконаного грошового зобов'язання підлягають до часткового задоволення та стягненню підлягає інфляційне збільшення боргу в розмірі 4879 грн. 95 коп. та 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 1617 грн. 32 коп.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України, згідно із якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково на загальну суму 6497 грн. 27 коп., що становить 70.28 % від заявлених вимог, то із відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 851 грн. 23 коп.
На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 3, 6, 15, 16, 207,253, 254, 258, 509, 524-526, 625-627, 640, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 353 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення індексу інфляції та 3%-річних на суму невиконаного грошового зобов'язання - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суму інфляційного збільшення боргу в розмірі 4879 грн. 95 коп., 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 1617 грн. 32 коп. за період з 31.01.2024 року по 30.09.2024 року та судовий збір в розмірі 851 грн. 23 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: Р. В. Демчик