Рішення від 11.12.2024 по справі 520/15829/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 520/15829/19

Провадження № 2/947/141/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2024 року

Київський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

за участі:

- представника позивача ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» - Кенюк Дениса Васильовича,

- представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі судових засідань в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовними заявами

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС»

до ОСОБА_1

про звернення стягнення на предмет іпотеки

у рахунок погашення заборгованості

за кредитними договорами,

стягнення трьох відсотків річних

за невиконання грошового зобов'язання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» 09 липня 2019 року звернулося до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому позивач просить суд:

- в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/0058/62120 від 04.08.2006 року та за кредитним договором №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, яка складає в сумі 227109 доларів 02 цента США, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , шляхом реалізації її на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, встановивши початкову ціну на рівні ринкових цін на підставі зовнішньої незалежної оцінки.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 04 серпня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №014/0058/74/62120, згідно якого останній отримав кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 80000 (вісімдесят тисяч) доларів США, строком до 04 серпня 2026 року, під 11,5% річних. 04 серпня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №014/0058/74/62120 від 04.08.2006 року, якою сторонами узгоджено, що позичальник зобов'язаний передати в заставу кредитору майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 . На виконання вказаної угоди, 10 серпня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською О.В., зареєстрований в реєстрі за № 2961, за умовами якого іпотекодавець передав в заставу іпотеко держателю в забезпечення виконання умов кредитного договору №014/0058/74/62120 від 04.08.2006 року нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 . Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 04.12.2012 року по справі №1512/2-1935/11, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль'в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/0058/74/62120 від 04 серпня 2006 року у розмірі 130005 доларів 34 центи США, що в еквіваленті складає 1031293 гривні 36 копійок.

Також, як вказує позивач, 04 квітня 2007 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком “Аваль» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №014/0058/82/72750, згідно якого останній отримав кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 28050 доларів США, строком до 04 квітня 2017 року, під 13,75% річних. 04 квітня 2007 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською О.В., зареєстрований в реєстрі за № 1111, за умовами якого іпотекодавець передав в заставу іпотекодержателю в забезпечення виконання умов кредитного договору №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 . Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 10.12.2012 року по справі 1512/2-1942/11, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_5 , на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/0058/82/72750 від 04 квітня 2007 року у розмірі 794366 гривень 23 копійки.

Представник позивача вказував, що відповідач, як позичальник, не виконав рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.12.2012 року та рішення Київського районного суду м. Одеси від 10.12.2012 року, за наслідком чого незадовольнив вимоги Банку щодо сплати кредитної заборгованості, внаслідок чого у ОСОБА_6 станом на 01.04.2019 року виникла заборгованість перед банком: за кредитним договором №014/0058/74/62120 від 04.08.2006 року у розмірі 169394 доларів США 54 центи, що в еквіваленті в національній валюті по курсу НБУ на дату розрахунку складає 4609073 грн. 49 коп., та за кредитним договором №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року у розмірі 57714 доларів США 48 центів, що в еквіваленті в національній валюті по-курсу НБУ на дату розрахунку складає 1 570 359 грн. 23 коп., що в загальній сумі складає 227109 доларів 02 цента США.

01.04.2017 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» надіслало на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу за вих. №114/5-146055 про погашення заборгованості за кредитним договором №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, з повідомленням, що у разі невиконання цієї вимоги, банк вимушений буде здійснити дії зі звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_3 , яка як вказує представник позивача відповідачем виконана не була. 04.04.2017 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» було надіслало на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу за вих. №114/5-149707 про погашення заборгованості за кредитним договором №014/0058/74/62120 від 04.08.2006 року та роз'яснено аналогічно вищезазначені наслідки у разі непогашення заборгованості.

Представник позивача вказував у первісному позові, що у зв'язку з відсутності відповіді на надіслані вимоги та невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитними договорами щодо своєчасного повернення кредиту, як і не виконання рішень суду, позивач вимушений звернутись до суду з вказаним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу цивільної справи між суддями, справу за вказаним позовом розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 29 липня 2019 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

11 листопада 2019 року судом було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

За наслідком розгляду вказаної справи, 11.06.2020 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено рішення яким позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за кредитним договором №014/0058/74/62120 від 04.08.2006 року, яка станом на 01.04.2019 року, становить у розмірі 169394 долара 54 центи США, та за кредитним договором №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, яка станом на 01.04.2019 року, становить у розмірі 57714 доларів 48 центів США, що в загальній сумі складає 227109 доларів 02 цента США, звернуто стягнення на належне ОСОБА_1 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_4 , яка є предметом іпотеки за договором іпотеки від 10 серпня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 2961, та за договором іпотеки від 04 квітня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1111, шляхом реалізації на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна на рівні не нижче за звичайних ринкових цін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» у відшкодування витрат по сплаті судового збору - 1921 гривня 00 копійок. Відстрочено виконання рішення суду в частині звернення стягнення на належне ОСОБА_1 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_4 , яка є предметом іпотеки за договором іпотеки від 10 серпня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 2961, та за договором іпотеки від 04 квітня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1111,шляхом реалізації на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна на рівні не нижче за звичайних ринкових цін, на строк дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

03.11.2021 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про перегляд вказаного заочного рішення, з посиланням на те, що заявник не був належним чином повідомленим про дату, час і місце проведення судового засідання, у зв'язку з чим, був позбавлений можливості надати до суду відзив на позовну заяву та докази, які б мали важливе значення для наслідків розгляду цієї справи.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу, заяву про перегляд заочного рішення було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Калініченко Л.В.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 16.11.2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду, задоволено. Скасовано заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 11.06.2020 року по цивільній справі №520/15829/19. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи у залі №226 Київського районного суду м. Одеси на 16 грудня 2021 року о 14 годині 00 хвилин. Визначено відповідачеві п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Роз'яснено, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, а також у відповідності до ч. 1 ст. 193 ЦПК України, має право у строк для подання відзиву пред'явити зустрічний позов.

16.12.2021 року від представника позивача надійшло до суду клопотання про відкладення судового засідання, до якого були надані копії статутних документів позивача, з яких судом встановлено, що позивач АТ «Райффайзен Банк Аваль» на підставі протоколу загальних зборів №3б-62 від 23.04.2021 рок затверджено статут в новій редакції, яким у тому числі вирішено змінити назву АТ «Райффайзен Банк Аваль», код ЄДРПОУ 14305909, на - АТ «Райффайзен Банк», код ЄДРПОУ 14305909.

18.01.2022 року відповідачем ОСОБА_1 були надані до суду письмові пояснення щодо позову, з посиланням на невизнання заявлених вимог, їх безпідставність та необґрунтованість. В обґрунтування викладених доводів відповідач посилався на те, що поданий позивачем розрахунок заборгованості складено некоректно та не відповідає дійсності, які також не узгоджуються з розмірами заборгованості які стягнути рішеннями судів за спірними кредитними договорами. Також, відповідач безпідставними посилання позивача на невиконання ним виконавчих листів, оскільки останні визнані такими, що не підлягають виконанню, а відтак не породжують будь-яких обов'язків. Додатково відповідач зазначив, що позивач вже користувався своїм правом на звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за спірними кредитними договорами, за наслідком чого було видано відповідний виконавчий напис, який в свою чергу рішенням Київського районного суду міста Одеси від 09.12.2021 року по справі №947/10174/21, визнано таким, що не підлягає виконанню.

07.02.2022 року представник відповідача Ковальова О.Л. надав до суду клопотання про об'єднання цивільних справ, за наслідком розгляду якого 14.02.2022 року Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу, з урахуванням ухвали суду від 15.02.2022 року про виправлення описки, якою вказане клопотання задоволено та об'єднано цивільну справу за №520/15829/19, з цивільною справою №947/36424/21 за позовною заявою АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних за кредитним договором, в одне провадження. Об'єднаній цивільній справі №947/36424/21, присвоєно номер №520/15829/19.

Так, у відповідності до об'єднаної цивільної справи до даної справи, позивачем АТ «Райффайзен Банк» заявлені позовні вимоги до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на свою користь три відсотки річних за невиконання грошового зобов'язання з погашення заборгованості за кредитним договором №014/0058/74/62120 від 04.08.2006 року за період з 19.08.2018 року по 19.08.2021 року у розмірі 11726,21 доларів США, на підставі положень статті 625 ЦК України.

В межах даного позову, 26.01.2022 року відповідачем ОСОБА_1 було надано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову, з посиланням на необґрунтованість та невірність заборгованості за кредитним договором №014/0058/74/62120 від 04.08.2006 року, а також відсутність підстав для посилання на виконавчий лист як виникнення у нього зобов'язань з погашення вказаної заборгованості, з підстав визнання відповідного виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

30.05.2022 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про об'єднання цивільної справи №520/15829/19, разом з цивільною справою №947/36414/21 АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/0058/82/72720 від 04.04.2007 року, для їх спільного розгляду, посилаючись на те, що позови взаємопов'язані, виникають з одних правовідносин між тими самими сторонами, та їх спільний розгляд буде сприяти розгляду справи в розумні строки.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 02.06.2022 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

12.09.2022 року представник відповідача знов надала до суду клопотання про об'єднання цієї справи, разом з цивільною справою №947/36414/21 за позовом АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, для їх спільного розгляду, посилаючись на те, що позови взаємопов'язані, виникають з одних правовідносин між тими самими сторонами, та їх спільний розгляд буде сприяти розгляду справи в розумні строки.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 07.11.2022 року вказане клопотання задоволено, об'єднано цивільну справу за №520/15829/19, з цивільною справою №947/36414/21 за позовною заявою АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних за кредитним договором, в одне провадження. Об'єднаній цивільній справі №947/36414/21, присвоєно номер №520/15829/19.

Так, у відповідності до об'єднаної цивільної справи до даної справи, позивачем АТ «Райффайзен Банк» заявлені позовні вимоги до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на свою користь три відсотки річних за невиконання грошового зобов'язання з погашення заборгованості за кредитним договором №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року за період з 19.08.2018 року по 19.08.2021 року у розмірі 5445,92 доларів США, на підставі положень статті 625 ЦК України.

02.02.2023 року та 13.02.2023 року до суду надійшли клопотання від представника ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» про залучення його до участі по справі в якості правонаступника первісного позивача по справі - АТ «Райффайзен Банк», з посиланням на те, що ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» на підставі договору про відступлення права вимоги №114/2-54-1 від 07.12.2022 року набуло право вимоги за кредитними договорами №014/0058/62120 від 04.08.2006 року та за №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, укладеними з ОСОБА_1 , та укладеними до них забезпечувальними договорами.

01.02.2023 року до суду в електронній формі також надійшла заява від представника відповідача ОСОБА_1 про заміну первісного позивача по справі - АТ «Райффайзен Банк» на ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», як його правонаступника.

Під час розгляду даних клпопотань, з поданих до суду документів судом було встановлено, що 07.12.2022 року між АТ «Райффайзен Банк» та АТ «Оксі Банк» було укладено Договір №114/2-54 про відступлення права вимоги. Відповідно до даного договору Банк відступив новому кредиторові (AT «Оксі Банк»), а новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб - підприємців та/або юридичних осіб за відповідним кредитним портфелем.

У відповідності до Реєстру боржників, укладеного АТ «Райффайзен Банк» та АТ «Оксі Банк» до вказаного договору, вбачається наявним передання відступлення Банком новому кредитору права вимоги у тому числі за кредитними договорами: №014/0058/62120 від 04.08.2006 року та за №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, укладеними з ОСОБА_1 .

15.12.2022 року між АТ «Райффайзен Банк» та АТ «Оксі Банк» було укладено договір про відступлення прав за договорами іпотеки/застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черденюх Л.В., зареєстрований в реєстрі за №580, за умовами якого за наслідком укладеного договору №114/2-54 про відступлення права вимоги від 07.12.2022 року, первісний іпотекодержатель - АТ «Райффайзен Банк» відступає та передає, а новий іпотекодержатель - АТ «Оксі Банк» приймає та набуває всіх прав, належному первісному іпотекодерджателю за іпотечними договорами, разом з усіма додатковими договорами, внесенням змін, змінами і доповненнями, які забезпечують виконання зобов'язань за кредитними договорами та перелічені у Додатку №1 до цього договору.

У відповідності до Додатку №1 до вказаного договору, укладеного АТ «Райффайзен Банк» та АТ «Оксі Банк» до вказаного договору, вбачається наявним передання відступлення Банком новому іпоекодержателю прав за іпотечними договорами, укладеними як забезпечення виконання за кредитними договорами зокрема: №014/0058/62120 від 04.08.2006 року та за №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, укладеними з ОСОБА_1 .

07.12.2022 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено Договір №114/2-54-1 про відступлення права вимоги. Відповідно до даного договору АТ «Оксі Банк» відступило новому кредиторові - ТОВ «Цикл Фінанс», а новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб - підприємців та/або юридичних осіб за відповідним кредитним портфелем.

У відповідності до Реєстру боржників, укладеного АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» до вказаного договору, вбачається наявним передання відступлення Банком новому кредитору права вимоги у тому числі за кредитними договорами: №014/0058/62120 від 04.08.2006 року та за №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, укладеними з ОСОБА_1 .

15.12.2022 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» було укладено договір про відступлення прав за договорами іпотеки/застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черденюх Л.В., зареєстрований в реєстрі за №581, за умовами якого за наслідком укладеного договору №114/2-54-1 про відступлення права вимоги від 07.12.2022 року, первісний іпотекодержатель - АТ «Оксі Банк» відступає та передає, а новий іпотекодержатель - ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» приймає та набуває всіх прав, належному первісному іпотекодерджателю за іпотечними договорами, разом з усіма додатковими договорами, внесенням змін, змінами і доповненнями, які забезпечують виконання зобов'язань за кредитними договорами та перелічені у Додатку №1 до цього договору.

У відповідності до Додатку №1 до вказаного договору, укладеного АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» до вказаного договору, вбачається наявним передання відступлення Банком новому іпоекодержателю прав за іпотечними договорами, укладеними як забезпечення виконання за кредитними договорами зокрема: №014/0058/62120 від 04.08.2006 року та за №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, укладеними з ОСОБА_1 .

Отже, ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» в порядку правонаступництва стало новим кредитором за кредитними договорами №014/0058/62120 від 04.08.2006 року та за №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, укладеними з ОСОБА_1 , та іпотечними договорами, укладеним, як забезпечення виконання вказаних кредитних договорів, які є предметом розгляду цієї справи.

Приймаючи вказані встановлені обставини, ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 23.03.2023 року, замінено позивача - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8; код ЄДРПОУ 43453613) по цивільній справі №520/15829/19 за позовною заявою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за позовною заявою АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних за кредитним договором, за позовною заявою АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних за кредитним договором.

Під час проведення підготовчого судового засідання, представник відповідача 18.07.2022 року надала до суду клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

В подальшому 07.12.2022 року на електронну скриньку суду знов надійшло від представника відповідача клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи.

У підготовчому судовому засіданні призначеному на 04.05.2023 року представник відповідача підтримала клопотання про призначення судово-економічної експертизи подане до суду 07.12.2022 року, зазначивши, що воно є уточненим клопотанням в новій редакції, після первісно поданого клопотання. За наслідком чого, представник не підтримувала клопотання від 18.07.2022 року.

Представник відповідача в обґрунтування признаечння вказаної експертизи посилався на те, що ОСОБА_1 категорично не згоден з наданими позивачем до суду розрахунками заборгованості, які також відмінні від розміру заборгованості які стягнуті з нього за рішеннями судів, за наслідком чого, оскільки для перевірки відповідних розрахунків та правильності нарахувань спірної заборгованості необхідно спеціальні знання, представник вважає наявними підстави для призначення судово-економічної експертизи, що буде сприяти повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи.

За наслідком розгляду вказаних клопотань, 04.05.2023 ркоу судом були постановлені ухвали суду, якими:

- клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 про призначення судово-економічної експертизи від 18.07.2022 року за вх. №ЕП-7191/22, подане в рамках розгляду цивільної справи №520/15829/19, залишено без розгляду;

- клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 про призначення судово-економічної експертизи від 07.12.2022 року за вх. №ЕП-13213, задоволено. Призначено по цивільній справі №520/15829/19, судово-економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, на вирішення якої поставлено наступне питання:

1. Чи відповідають наявні у матеріалах справи розрахунки заборгованості позичальника - ОСОБА_1 (по сплаті основного боргу; заборгованості по сплаті відсотків; заборгованості за несплату комісії; заборгованості за пенею за несплату основного боргу; заборгованості за пенею за несплату відсотків за користування кредитом; заборгованості за пенею за несплату комісії за користування кредитом) умовам кредитних договорів №014/0058/74/62120 від 04.08.2006 року та №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, укладених між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банком Аваль», та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цими кредитними договорами?;

- провадження по справі на час проведення судово-економічної експертизи призначеної ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 04.05.2023 року, зупинено.

27.07.2023 року до суду надійшли матеріали справи з Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, з клопотанням експерта щодо уточнення поставлених на вирішення експерта питання в частині складових заборгованості по Кредитним договорам та зазначити дату розрахунків заборгованості по кредитним договорам, які потребують документального підтвердження та клопотання про надання додаткових матеріалів та передані головуючому по справі 14.08.2023 року.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 15.08.2023 року поновлено провадження по справі та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання для розгляду вказаного клопотання експерта.

11.09.2023 року представником позивача надано до суду заяву про зменшення розміру заявлених вимог, у відповідності до якої позивачем - ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» заявлені до ОСОБА_1 наступні вимоги:

- в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором №014/0058/74/62120 від 04 серпня 2006 року у розмірі 83 972,61 доларів США та 782 303,89 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі - 76 550,39 доларів США (заборгованість згідно рішення суду, але не більше, ніж відступлено за Договором відступлення права вимоги); заборгованість за відсотками у розмірі - 7422,22 доларів США (заборгованість згідно рішення суду); заборгованість за пенею у розмірі - 782 303,89 гривень (заборгованість згідно рішення суду, але не більше, ніж відступлено за Договором відступлення права вимоги) та Кредитним договором № 014/0058/82/72750 від 04 квітня 2007 року у розмірі 721 426,84 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі - 189415,29 гривень (заборгованість згідно рішення суду); заборгованість за відсотками у розмірі - 90 328,27 гривень (заборгованість згідно рішення суду); заборгованість за пенею у розмірі - 441 683,28 гривень (заборгованість згідно рішення суду, але не більше, ніж відступлено за Договором відступлення права вимоги) звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, загальною площею 72,3 кв.м., житловою площею -41,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 - шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну встановити на рівні не нижчому за ціни на цей вид майна (па підставі зовнішньої незалежної оцінки);

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІ1ІАНС» заборгованість у вигляді трьох відсотків річних за невиконання грошового зобов'язання за кредитним договором № 014/0058/74/62120 від 04 серпня 2006 року за період з 02 квітня 2017 року по 01 березня 2020 року у розмірі 7344,00 доларів США та 68 414,00 гривень;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЦИКЛ Ф1НАНС» заборгованість у вигляді трьох відсотків річних за невиконання грошового зобов'язання за кредитним договором № 014/0058/82/72750 від 04 квітня 2007 року за період з 02 квітня 2017 року по 01 березня 2020 року у розмірі 63 090,00 гривень;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь TOB «І (ИКЛ Ф1НАНС» судові витрати.

В обґрунтування даної заяви, ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» послався на те, що приймаючи наявні судові рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спірними кредитними договорами, ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» як позивач вважає за необхідне змінити розмір заявлених вимог виходячи з розміру заборгованості за кредитними договорами, яка стягнута на підставі судових рішень, однак не більше ніж визначений розмір заборгованості станом на час набуття ним прав вимоги на ці договори за Договором відступлення права вимоги.

12.09.2023 року судом в підготовчому судовому засіданні прийнято вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Крім того, 11.09.2023 року до суду від Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло повідомлення за вих. №СЕ-19/116-23/9548-ЕК про неможливість проведення судової експертизи призначеної ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 04.05.2023 року по цивільній справі №520/15829/19.

14.11.2023 року до суду надійшло від представника відповідача в електронній формі клопотання про витребування доказів за вх. №61741/23.

У підготовчому судовому засіданні 14.02.2024 року представник відповідача не наполягала на задоволенні вказаного клопотання та просила суд залишити його без розгляду.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 14.02.2024 року клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 про витребування доказів, яке надійшло до суду 14.11.2023 року за вх. №61741/23 по цивільній справі №520/15829/19, залишено без розгляду.

Також у підготовчому судовому засіданні 14.02.2024 рок судом буо зідйснено розгляд клопотання представника відповідача про витребування доказів, яке надійшло до суду 26.01.2024 року за вх. №ЕП-1181, у відповідності до якого представник просить суд витребувати у позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС»:

1. Положення про проведення кредитних операцій ПАТ «Райффайзен банк Аваль», чинне на 04 серпня 2006 року та на 04 квітня 2007 року;

2. Первинні документи, які підтверджують оплату ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором №014/0058/74/62120 від 04.08.2006 року та кредитним договором №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, укладених між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_1 (квитанції, заяви на переказ готівки та ін.);

3. Виписки банку по рахункам ОСОБА_1 , відкритих у рамках виконання умов кредитних договорів №014/0058/74/62120 від 04.08.2006 року та №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, укладених між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_1 за дослідний період, в яких відображено нарахування та сплата: основного боргу, відсотків за користування кредитом, комісії, пені за несплату основного боргу, пені за несплату відсотків за користування кредитом, пені за несплату комісії;

4. Документальне підтвердження про вручення (повернення) поштового відправлення ОСОБА_1 - вимоги про невиконання грошових зобов'язань за кредитним договором №014/0058/74/62120 від 04.08.2006 року та №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року (вих. № 114/5-149707 від 04 квітня 2019 року);

5. Договір відступлення права вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договорами №014/0058/74/62120 від 04.08.2006 року та №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, укладений між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС».

За наслідком розгляду даного клопотання, 14.02.2024 року Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу, якою клопотання залишено без задоволення.

19.02.2024 року до суду надійшла заява від представника позивача ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» про уточнення вимоги до заяви про зменшення розміру заявлених вимог, у відповідності до якої позивач просить суд:

- у рахунок погашення заборгованості, яка виникла за Кредитним договором №014/0058/74/62120 від 04 серпня 2006 року у розмірі 93 972,61 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі - 76 550,39 доларів США; заборгованість за відсотками у розмірі - 17 422,22 доларів США; та Кредитним договором № 014/0058/82/72750 від 04 квітня 2007 року у розмірі 279 743,56 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі - 189 415,29 гривень; заборгованість за відсотками у розмірі - 90 328,27 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, загальною площею 72,3 кв.м., житловою площею - 41,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 - шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну встановити на рівні не нижчому за ціни на цей вид майна (на підставі зовнішньої незалежної оцінки);

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» заборгованість у вигляді трьох відсотків річних за невиконання грошового зобов'язання за Кредитним договором № 014/0058/74/62120 від 04 серпня 2006 року за період з 02 квітня 2017 року по 01 березня 2020 року у розмірі 8218,10 доларів США;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» заборгованість у вигляді трьох відсотків річних за невиконання грошового зобов'язання за Кредитним договором № 014/0058/82/72750 від 04 квітня 2007 року за період з 02 квітня 2017 року по 01 березня 2020 року у розмірі 24 464,15 гривень;

В обґрунтування даної заяви, позивач посилається на те, що 04 грудня 2012 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено рішення у цивільній справі № 2-1935/11 за позовом АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» заборгованість за кредитним договором № 014/0058/74/62120 від 04 серпня 2006 року у розмірі 130 005,34 доларів США, що в еквіваленті складає 1 031 293,36 гривень, з яких: заборгованість за кредитом 77 028,68 долари США, що еквівалентно 611 045,41 гривень; заборгованість за відсотками 17 422,22 долари США, що еквівалентно 138 205,24 гривень; пеня за прострочення тілу кредиту 3673,11 доларів США, що еквівалентно 29 137,68 гривень; пеня за прострочення відсотків по кредиту 31 881,33 доларів США, що еквівалентно 252 905,03 гривень, а також судові витрати в розмірі 1730,00 гривень.

10 грудня 2012 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено рішення у цивільній справі № 2-1942/П за позовом АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитом. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на користь AT «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» заборгованість за кредитним договором № 014/0058/82/72750 від 04 квітня 2007 року у розмірі 794 366,23 гривень з яких: заборгованість за кредитом 189 415,29 гривень; заборгованість за відсотками 90 328,27 гривень; пеня за прострочення тілу кредиту 237 139,72 гривень; пеня за прострочення відсотків по кредиту 277 482,95 гривень, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3249,00 гривень.

Разом з тим, як вказує позивач, згідно Реєстру боржників від 13 грудня 2022 року до Договору відступлення права вимоги №114/2-54-1 від 07 грудня 2022 року, ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуто право вимоги до ОСОБА_1 , станом на час чого заборгованість останнього була визначена у наступних розмірах:

- за кредитним договором № 014/0058/74/62120 від 04 серпня 2006 року складає 200 957,31 доларів США та 782 303,89 гривень (еквівалентно 21 392,78 доларів США), з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі - 76 550,39 доларів США; заборгованість за відсотками у розмірі - 124 406,92 доларів США; заборгованість за пенею у розмірі - 782 303,89 гривень, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 13 грудня 2022 року (дата підписання Реєстру боржників) становить 21 392,78 доларів США;

- за Кредитним договором № 014/0058/82/72750 від 04 квітня 2007 року складає 69 673,31 доларів США та 441 683,28 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі - 23 711,83 доларів США, що еквівалентно 867 108,43 гривень; заборгованість за відсотками у розмірі - 45 961,48 доларів США, що еквівалентно 1 680 746,98 гривень; заборгованість за пенею у розмірі -441 683,28 гривень.

За наслідком чого, позивач - ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» зазначив, що вважає за необхідне зменшити розмір заявлених позовних вимог за вказаними кредитними договорами виходячи з суми заборгованості в межах розмірів, які стягнуті на підставі рішення Київського районного суду міста Одеси від 04 грудня 2012 року у справі № 2-1935/11 та рішення Київського районного суду міста Одеси від 10 грудня 2012 року у справі № 2-1942/11, а також в межах розмірів заборгованості визначених під час відступлення права вимоги.

У підготовчому судовому засіданні 12.11.2024 року судом було ухвалено прийняти вказану заяву до розгляду.

Додатково, судом у підготовчому судовому засіданні 12.11.2024 року було здійснено розгляд заяв та клопотань поданих стороною відповідача, а саме:

- клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, за наслідком розгляду якого судом без видалення до нарадчої кімнати було ухвалено відмовити у задоволенні клопотання;

- клопотання представника відповідача про приєднання та об'єднання до спільного розгляду зустрічної позовної заяви, за наслідком розгляду якого судом без видалення до нарадчої кімнати було ухвалено повернуту вказану зустрічну позовну заяву заявникові з підстав пропуску процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії;

- клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про витребування доказів, яке надійшло до суду 10.07.2024 року за вх. №42679/24 по цивільній справі №520/15829/19, за наслідком розгляду якого судом було постановлено ухвалу, якою клопотання залишено без задоволення;

- Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про призначення судової економічної експертизи по справі, за наслідком розгляду якого судом було постановлено ухвалу, якою клопотання залишено без задоволення.

За наслідком розгляду вказаних клопотань та з урахуванням думки предстанвиків сторін по справі, судом було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду справи по суті у відкритому судовому засіданні на 11.12.2024 року о 10 год. 00 хв.

10.12.2024 року до суду від представника відповідача надійшла заява про застосування наслідків спливу строків позовної давності та відмову у задоволенні позову.

До судового засідання призначеного на 11.12.2024 року з'явились:

- представник позивача, який заявлені вимоги підтримав та просив суд задовольнити;

- представник відповідача, яка заперечувала проти задоволення вказаного позову, з підстав його необґрунтованості та безпідставності, а також просила суд застосувати наслідків пропуску позивачем строків позовної давності.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши докази наявні в матеріалах справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС», з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 серпня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/0058/74/62120, згідно якого останній отримав кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 80 000 (вісімдесят тисяч) доларів США, строком до 04 серпня 2026 року, під 11,5% річних.

Згідно п. п. 5.1, 5.5 умов кредитного договору до обов'язків відповідача (позичальника) було покладено щомісячне до 15-го числа кожного місяця часткове повернення кредиту та щомісячна до 15-го числа кожного місяця сплата відсотків за фактичне використання кредитних коштів. У випадку невиконання зобов'язань за договором, відповідач (позичальник) за вимогою банку повинен протягом 30 календарних днів з моменту надіслання позивачем (кредитором) відповідного листа-повідомлення здійснити повернення кредиту, процентів та інших платежів, що визначені кредитним договором.

Згідно п. 9 кредитного договору, за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. У разі невиконання позичальником будь-якої з умов кредитного договору відсоткова ставка збільшується кредитором на 5 відсотків до 16,5 відсотків річних з наступного дня, слідуючого за днем виявлення порушення.

Відповідно до договорів поруки від 04 серпня 2006 року, які були укладені між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , останні на добровільних засадах беруть на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням ОСОБА_1 , які виникають з умов кредитного договору №014/0058/74/62120 від 04 серпня 2006 року.

Як вбачається з п.3.2 договору поруки, у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 беруть на себе зобов'язання перед позивачем відповідати по зобов'язанням ОСОБА_1 на всю суму заборгованості.

Відповідно до положень ст.ст. 553, 554 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов'язання, відповідає перед кредитором за порушення зобов'язань боржником, а також при порушенні боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не передбачена додаткова (субсидіарна відповідальність) поручителя.

04 серпня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №014/0058/74/62120 від 04.08.2006 року, якою сторонами узгоджено, що позичальник зобов'язаний передати в заставу кредитору майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 .

На виконання вказаної угоди, 10 серпня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською О.В., зареєстрований в реєстрі за № 2961, за умовами якого іпотекодавець передав в заставу іпотекодержателю в забезпечення виконання умов кредитного договору №014/0058/74/62120 від 04.08.2006 року нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 , яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 04 серпня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А.В., зареєстрованого в реєстрі за №2411.

Надалі у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 та його поручителями умов кредитного договору №014/0058/74/62120 від 04.08.2006 року у останніх виникла заборгованість, яка станом на 16 листопада 2010 року становила у розмірі 130005 доларів 34 центи США, що в еквіваленті складало 1031293 гривні 36 копійок з яких: заборгованість за кредитом -77028,68 долари США, що еквівалентно 611045 гривень 41 копійка, заборгованість за відсотками -17422,22 долари США, що еквівалентно 138205 гривень 24 копійки, пеня за прострочення тілу кредиту -3673,11 доларів США, що еквівалентно 29137 гривень 68 копійок, пеня за прострочення відсотків по кредиту -31881,33 доларів США, що еквівалентно 252905 гривень 03 копійки.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості, за наслідком розгляду якого 04.12.2012 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено рішення по справі №1512/2-1935/11, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль'в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/0058/74/62120 від 04 серпня 2006 року у розмірі 130005 (сто тридцять тисяч п'ять) доларів 34 центи США, що в еквіваленті складає 1031293 (один мільйон тридцять одна тисяча двісті дев'яносто три) гривні 36 копійок, з яких: заборгованість за кредитом -77028,68 долари США, що еквівалентно 611045 (шістсот одинадцять тисяч сорок п'ять) гривень 41 копійка; заборгованість за відсотками -17422,22 долари США, що еквівалентно 138205 (сто тридцять вісім тисяч двісті п'ять) гривень 24 копійки; пеня за прострочення тілу кредиту -3673,11 доларів США, що еквівалентно 29137 (двадцять дев'ять тисяч сто тридцять сім) гривень 68 копійок; пеня за прострочення відсотків по кредиту -31881,33 доларів США, що еквівалентно 252905 (двісті п'ятдесят дві гривні дев'ятсот п'ять) гривень 03 копійки.

Вказані обставини встановлені даним рішенням суду, яке в свою чергу набрало законної сили та не оскаржено сторонами по справі.

На виконання вищезазначеного рішення, 21 січня 2013 року Київським районним судом міста Одеси було видано виконавчі листи № 2-1935/11, які були звернути до виконання.

27 червня 2014 року головним державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачу (тобто первісному стягувачу - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») у виконавчих провадженнях № 41129608, 41129662.

Строк пред'явлення виконавчих листів №2-1935/11, виданих Київським райсудом м.Одеси 21.01.2013 року закінчився 21.01.2014 року.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 19.12.2018 року, заяву Публічного Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про видачу дублікатів виконавчих листів №2-1935/11 та поновлення строку для їх пред'явлення до виконання, залишено без задоволення.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2020 року, заяву Публічного Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для їх пред'явлення до виконання, залишено без задоволення.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 06.11.2020року, відмовлено Акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» у прийнятті до розгляду заяви про видачу дублікату виконавчого листа для пред'явлення виконавчого документа до виконання №2-1935/11, боржники: (відповідачі) ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Вказані ухвали суду набрали законної сили та не оскаржені сторонами по справі.

Також судом встановлено, що 04 квітня 2007 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком “Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/0058/82/72750, згідно якого останній отримав кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 28050 доларів США, строком до 04 квітня 2017 року, під 13,75% річних.

Згідно п. 10.1 кредитного договору, за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до договорів поруки від 04 квітня 2007 року №014/0058/82/72750/1 та №014/0058/82/72750/02, які були укладені між Акціонерним поштово-пенсійним банком “Аваль» та ОСОБА_3 і ОСОБА_5 , від імені якої, на підставі довіреності діяла ОСОБА_9 , останні на добровільних засадах беруть на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням ОСОБА_1 , які виникають з умов кредитного договору №014/0058/82/72750 від 04 квітня 2007 року.

Як вбачається з п.3.1 договору поруки, у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 беруть на себе зобов'язання перед позивачем відповідати по зобов'язанням ОСОБА_1 на всю суму заборгованості.

04 квітня 2007 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською О.В., зареєстрований в реєстрі за № 1111, за умовами якого іпотекодавець передав в заставу іпотекодержателю в забезпечення виконання умов кредитного договору №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 , яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 04 серпня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А.В., зареєстрованого в реєстрі за №2411.

Надалі у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 та його поручителями умов кредитного договору №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року у останніх виникла заборгованість, яка станом на 25 квітня 2012 року становила у розмірі 99448,68 доларів США, що в еквіваленті складало 794366 гривень 23 копійки, з яких: заборгованість за кредитом - 23713,37 доларів США, що еквівалентно 189415 гривень 29 копійок; заборгованість за відсотками -11308, 42 доларів США, що еквівалентно 90328 гривень 27 копійок; пеня за прострочення тілу кредиту -29688,11 доларів США, що еквівалентно 237139 гривень 72 копійки; пеня за прострочення відсотків по кредиту -34738,78 доларів США, що еквівалентно 277482 гривні 95 копійок.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості, за наслідком розгляду якого 10.12.2012 року Київським районним судом міста Одеси було ухвалено рішення по справі №1512/2-1942/11, яким збільшені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ “Райффайзен Банк Аваль»- задоволені. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_5 , на користь Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль»в особі Одеської обласної дирекції АТ “Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/0058/82/72750 від 04 квітня 2007 року у розмірі 794366 (сімсот дев'яносто чотири тисячі триста шістдесят шість) гривень 23 копійки, з яких: заборгованість за кредитом - 189415 (сто вісімдесят дев'ять тисяч чотириста п'ятнадцять) гривень 29 копійок; заборгованість за відсотками - 90328 (дев'яносто тисяч триста двадцять вісім) гривень 27 копійок; пеня за прострочення тілу кредиту - 237139 (двісті тридцять сім тисяч сто тридцять дев'ять) гривень 72 копійки; пеня за прострочення відсотків по кредиту - 277482 (двісті сімдесят сім тисяч чотириста вісімдесят дві) гривні 95 копійок.

На виконання зазначеного рішення, 11 лютого 2013 року по справі було видано шість виконавчих листів, які були отримані представником АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 18.12.2018 року у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про видачу дублікату виконавчого листа №1512/2-1942/11 та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання - відмовлено.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 03.06.2020 року відмовлено Акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» у прийнятті заяви до розгляду та відкритті провадження по справі за заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа №1512/2-1942/11 до виконання, боржник: (відповідач) ОСОБА_1 , з підстав того, що представник Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» вже звертався до суду з аналогічною заявою та, з цього питання Київським районним судом м. Одеси вже була постановлена ухвала від 18 грудня 2018 року, якою у задоволенні заяви було відмовлено.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 06.11.2020 року відмовлено Акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» у прийнятті до розгляду заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа №1512/2-1942/11 до виконання, боржники: (відповідачі) ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , з підстав того, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 03 червня 2020р., яка також набрала законної сили, Акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» було відмовлено у прийнятті до розгляду заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, з підстав передбачених ст. 186 ч.1 п.2 ЦПК України.

Також судом встановлено, що протоколом Загальних Зборів акціонерів Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль» №3б-36 від 21 квітня 2006 року прийнято рішення про зміну найменування Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль» на Відкрите акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль», який став правонаступником за всіма правами та обов'язками Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль». Протоколом загальних зборів акціонерів №3б-45 від 14 жовтня 2009 року прийнято рішення про зміну найменування відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль» на Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль», яке є правонаступником за всіма правами та обов'язками. На підставі протоколу Загальних зборів акціонерів №3б-62 від 23.04.2021 року Акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль» змінило назву на Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», що підтверджується статутом АТ «Райффайзен Банк», ідентифікаційний код 14305909, в новій редакції , затвердженому 17.05.2022 року.

Судом також встановлено, що 01.04.2017 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» (надалі АТ «Райффайзен Банк») надіслало на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу за вих. №114/5-149055 про погашення заборгованості за кредитним договором №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, в якій повідомлено, що у разі невиконання цієї вимоги, банк вимушений буде здійснити дії зі звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_3 , яка відповідачем виконана не була. Доказів до суду в спростування зазначених обстави не надано.

Також, 04.04.2017 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» надіслало на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу за вих. №114/5-149707 про погашення заборгованості за кредитним договором №014/0058/74/62120 від 04.08.2006 року та роз'яснено аналогічно вищезазначені наслідки у разі непогашення заборгованості.

Додатково з поданих відповідачем до суду доказів судом встановлено, що 30 грудня 2020 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко О. В. із заявою про вчинення виконавчого напису зі звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/0058/74/62120 від 04.08.2006 року.

27 січня 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко О. В. вчинила виконавчий напис № 403, за яким стягнула заборгованість у безспірному порядку у сумі 1 157 000 гривень з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль», а також суму, що сплачена за вчинення виконавчого напису, у розмірі 10 000 гривень шляхом звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 . У виконавчому написі зазначено, що він набирає чинності з дня його вчинення, тобто з 27 січня 2021 року, та має бути пред'явлений до виконання до відділу (підрозділу) державної виконавчої служби або до приватних виконавців протягом 3 років з моменту його вчинення.

Отже, банком за кредитним договором № 014/0058/74/62120 від 04.08.2006 року було реалізовано своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ ««Райффайзен Банк Аваль»»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко О. В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

За наслідком розгляду вказаного позову по справі №947/10174/21, Київським районним судом міста Одеси від 09.12.2021 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольги Вікторівни, третя особа - Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Вельков Олег Віталійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,- задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 403, вчинений 27 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольгою Вікторівною, про звернення стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_5 .

Судом встановлено, що текст останнього наявний в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а також вказане рішення суду було змінено в мотивувальній частині постановою Одеського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року, а постановою Верховного Суду від 15.02.2023 року рішення Київського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольги Вікторівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольги Вікторівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відмовлено. Постанову Одеського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, скасовано та залишено в силі в цій частині рішення Київського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2021 року.

Отже, виконавчий напис № 403, вчинений 27 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольгою Вікторівною, про звернення стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , визнано таким, що не підлягає виконанню.

11.05.2021 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» також звертався до Київського районного суду міста Одеси з позовом про виселення з квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (справа №947/14098/21), за наслідком розгляду якого рішенням Київського районного суду міста Одеси від 02.12.2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Додатково судом зазначається, що відповідно до положень ч.7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» зазначено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

За наслідком чого, суд доходить до висновку про наявність підстав для самостійної перевірки судом відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими, що узгоджується з положенням ст. 12, 13, 81 ЦПК України.

Схожі за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 23 березня 2021 року у справі № 910/3191/20 та від 24.10.2024 року по справі №752/8103/13-ц.

Приймаючи вищевикладені положення, судом було здійснено перевірку наявності оприлюднення текстів вищевказаних судових рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень, роздруківки яких були надані сторонами під час розгляду справи, за наслідком чого встановлено їх відповідність оприлюдненим текстам, а також набрання останніми законної сили у вищевказаний судом строк та спосіб.

В подальшому судом встановлено, що 07.12.2022 року між АТ «Райффайзен Банк» та АТ «Оксі Банк» було укладено Договір №114/2-54 про відступлення права вимоги. Відповідно до даного договору Банк відступив новому кредиторові (AT «Оксі Банк»), а новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб - підприємців та/або юридичних осіб за відповідним кредитним портфелем.

Загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов'язанні визначені ст. 512 ЦК України, в силу якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відступлення права вимоги (цесія) за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до статті 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.

Згідно з положенням ст. 55 ЦПК України допускається залучення до участі у справі правонаступника на будь-якій стадії процесу.

Також у відповідності до Договору №114/2-54-1 про відступлення права вимоги від 07.12.2022 року та Реєстру боржників, укладених між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс», вбачається, що останнім набуто право вимоги за кредитними договорами №014/0058/62120 від 04.08.2006 року та за №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, укладеними з ОСОБА_1 , з визначеними наступними сумами заборгованості, а саме:

- за кредитним договором №014/0058/62120 від 04.08.2006 року в загальній сумі 200 957,31 доларів США, що еквівалентно 7348727,49 грн. та 782 303,89 гривень, що еквівалентно 21392,78 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі - 76 550,39 доларів США, що еквівалентно 2799340,59 грн.; заборгованість за відсотками у розмірі - 124 406,92 доларів США, що еквівалентно 4549386,89 грн.; заборгованість за пенею у розмірі - 782 303,89 гривень, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 13 грудня 2022 року (дата підписання Реєстру боржників) становить 21 392,78 доларів США;

- за Кредитним договором № 014/0058/82/72750 від 04 квітня 2007 року в загальній сумі 69673,31 доларів США, що еквівалентно 2 547 855,40грн. та 441 683,28 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі - 23 711,83 доларів США, що еквівалентно 867 108,43 гривень; заборгованість за відсотками у розмірі - 45 961,48 доларів США, що еквівалентно 1 680 746,98 гривень; заборгованість за пенею у розмірі -441 683,28 гривень.

Разом з тим, у відповідності до заявлених позовних вимог, позивачем - ТОВ «ИЦКЛ ФІНАНС» підтримано заявлені вимоги виходячи з розміру заборгованості ОСОБА_6 за вказаними кредитними договорами у наступних розмірах:

- за кредитним договором № 014/0058/74/62120 від 04 серпня 2006 року у загальному розмірі заборгованості в сумі 93972,61 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі - 76550,39 доларів США та заборгованість за відсотками у розмірі - 17422,22 доларів США;

- за кредитним договором № 014/0058/82/72750 від 04 квітня 2007 року у загальному розмірі заборгованості в сумі 279 743,56 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі - 189 415,29 гривень; заборгованість за відсотками у розмірі - 90328,27 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 05 вересня 2019 року по справі №638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначене положення кореспондується частиною 3 статтею 12 ЦПК України.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Отже, у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами першою та другою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов'язання та початок перебігу позовної давності.

Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до статті 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом частини першої статті 575 ЦК України, Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Дане також регламентовано у частині першій статті 33 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Частиною 4 статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 39 вказаного Закону передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки. У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи вищевикладені положення, в межах заявлених позовних вимог ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», з урахуванням зменшення розміру вимог, суд зазначає наступне.

Як вже судом встановлено, між АППБ «Аваль» (в подальшому за наслідком зміни форми та назви - АТ «Райффайзен Банк») та ОСОБА_1 були укладені кредитні договори №014/0058/74/62120 від 04.08.2006 року та №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, за якими ОСОБА_1 отримав у кредит на погоджених банком умовах грошові кошти в сумах 80000,00 доларів США та 28050,00 доларів США.

Банком - АТ «Райффайзен Банк» належним чином були виконані умови вказаних кредитних договорів №014/0058/74/62120 від 04.08.2006 року та №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, з надання ОСОБА_1 кредитних кошів за умовами вказаних договорів.

Крім того, як встановлено судом з метою забезпечення виконання умов вказаних двох кредитних договорів між АППБ «Аваль» (в подальшому за наслідком зміни форми та назви - АТ «Райффайзен Банк») та ОСОБА_1 були укладені договори іпотеки: від 10 серпня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською О.В., зареєстрований в реєстрі за № 2961; від 04 квітня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською О.В., зареєстрований в реєстрі за № 1111; за умовами яких ОСОБА_1 передано банку в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 , яка належить йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 04 серпня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А.В., зареєстрованого в реєстрі за №2411.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за вказаними кредитними договорами, в останнього виникла заборгованість, за наслідком чого АТ «Райффайзен Банк Аваль» (в подальшому - АТ «Райффайзен Банк») реалізував своє право на звернувся до суду з позовами про дострокове стягнення відповідної заборгованості за вказаними двома кредитними договорами.

За наслідком розгляду вказаних позовів, рішенням Київського районного суду міста Одеси від 04.12.2012 рок по справі №1512/2-1935/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль'в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/0058/74/62120 від 04 серпня 2006 року у розмірі 130005 (сто тридцять тисяч п'ять) доларів 34 центи США, що в еквіваленті складає 1031293 (один мільйон тридцять одна тисяча двісті дев'яносто три) гривні 36 копійок, з яких: заборгованість за кредитом -77028,68 долари США, що еквівалентно 611045 (шістсот одинадцять тисяч сорок п'ять) гривень 41 копійка; заборгованість за відсотками -17422,22 долари США, що еквівалентно 138205 (сто тридцять вісім тисяч двісті п'ять) гривень 24 копійки; пеня за прострочення тілу кредиту -3673,11 доларів США, що еквівалентно 29137 (двадцять дев'ять тисяч сто тридцять сім) гривень 68 копійок; пеня за прострочення відсотків по кредиту -31881,33 доларів США, що еквівалентно 252905 (двісті п'ятдесят дві гривні дев'ятсот п'ять) гривень 03 копійки.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 10.12.2012 року по справі №1512/2-1942/11, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_5 , на користь Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль»в особі Одеської обласної дирекції АТ “Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/0058/82/72750 від 04 квітня 2007 року у розмірі 794366 (сімсот дев'яносто чотири тисячі триста шістдесят шість) гривень 23 копійки, з яких: заборгованість за кредитом - 189415 (сто вісімдесят дев'ять тисяч чотириста п'ятнадцять) гривень 29 копійок; заборгованість за відсотками - 90328 (дев'яносто тисяч триста двадцять вісім) гривень 27 копійок; пеня за прострочення тілу кредиту - 237139 (двісті тридцять сім тисяч сто тридцять дев'ять) гривень 72 копійки; пеня за прострочення відсотків по кредиту - 277482 (двісті сімдесят сім тисяч чотириста вісімдесят дві) гривні 95 копійок.

Вище встановлені судом обставини також підтверджуються висновками судів встановленими у вказаних рішеннях судів. Рішення судів набрали законної сили та не оскаржувались сторонами по справі.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

З огляду на викладене та відповідно до положення частини четвертої ст. 82 ЦПК України, суд не піддає сумніву та доказуванню вищезазначені обставини, встановлені рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04.12.2012 року по справі №1512/2-1935/11 та рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10.12.2012 року по справі №1512/2-1942/11, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві.

На підставі вищевикладеного вбачається, що банком - АТ «Райффайзен Банк» належним чином були виконані умови вказаних кредитних договорів №014/0058/74/62120 від 04.08.2006 року та №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, з надання ОСОБА_1 кредитних кошів за умовами вказаних договорів, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість, яка стягнута на підставі рішень Київського районного суду м. Одеси від 04.12.2012 року по справі №1512/2-1935/11 та від 10.12.2012 року по справі №1512/2-1942/11.

Також судом встановлено, що на підставі укладених: договору відступлення права вимоги №114/2-54 від 07.12.2022 року та укладеного до нього договору про відступлення прав за договорами іпотеки/застави від 15.12.2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черденюх Л.В., зареєстрованого в реєстрі за №580; договору №114/2-54-1 про відступлення права вимоги від 07.12.2022 року та укладеного до нього договору про відступлення прав за договорами іпотеки/застави від 15.12.2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черденюх Л.В., зареєстрованого в реєстрі за №581, ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» належним чином набув право вимоги за кредитними договорами №014/0058/62120 від 04.08.2006 року та за №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, а також права іпотекодержателя, за забезпечувальними - іпотечними договорами укладеними в забезпечення виконання вказаних кредитних договорів, укладеними з ОСОБА_1 .

Одночасно судом враховується, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

Будь-яких доказів на підтвердження оспорювання, визнання недійсними, у тому числі частково, фіктивними, нікчемними чи розірвання, до суду не надано, за наслідком чого вищевказані договори в силу презумпції правомірності правочину, є правомірними та чинними.

Судом враховується, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) вказано, що «звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України».

Отже, починаючи з дня звернення первісного кредитора - АТ «Райффайзен банк» до суду з позовами про дострокове стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами №014/0058/62120 від 04.08.2006 року та за №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, яка стягнута рішеннями Київського районного суду м. Одеси від 04.12.2012 року по справі №1512/2-1935/11 та від 10.12.2012 року по справі №1512/2-1942/11, банком були змінені порядок, умови і строк дії вказаних кредитних договорів, а також припинилось право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом.

У постанові Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 2-68/2011 (провадження № 61-8589св22) вказано, що судовим рішенням на користь банку стягнуто суму боргу хоча і у національній валюті України, однак із зазначенням еквівалента у доларах США, тобто відбулась прив'язка суми боргу до курсу долару США, що є додатковою гарантією для кредитора у випадку знецінення національної валюти на момент погашення боргу.

Отже визначений у рішенні Київського районного суду міста Одеси від 04.12.2012 рок по справі №1512/2-1935/11 одночасний еквівалент в національній валюті - гривні України розмір заборгованості за кредитним договором №014/0058/74/62120 від 04 серпня 2006 року стягнутий в сумі 130005 (сто тридцять тисяч п'ять) доларів 34 центи США, не змінює визначений розмір заборгованості в іноземній валюті, саме в якому підлягає виконанню рішення суду.

Як вбачається, рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.12.2012 року по справі №1512/2-1935/11 та від 10.12.2012 року по справі №1512/2-1942/11, боржником - ОСОБА_1 не виконані, доказів в спростування доводів чого останнім в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України не надано.

Як вже судом встановлено, в забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитними договорами №014/0058/62120 від 04.08.2006 року та за №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 10 серпня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською О.В., зареєстрований в реєстрі за № 2961, та договір іпотеки від 04 квітня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською О.В., зареєстрований в реєстрі за № 1111, за умовами яких відповідач передав в іпотеку належне йому нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_4 , іпотекодержателем якого є ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС».

Відповідно до розділу 4 іпотечних договорів від 10.08.2006 року та 04.04.2007 року, сторонами узгоджено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя. Право вибору способу задоволення вимог іпотеко держателя, встановлено пунктом 4.5 цього договору, та вибір способу задоволення таких вимог належить іпотекодержателю.

Отже на підставі викладеного вбачається, що умовами іпотечних договорів сторони узгодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Судом враховується, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.03.2018 року по справі №760/14438/15ц здійснено висновок, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Відповідно до положень статті 36 Закону України «Про іпотеку», після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

У постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (провадження № 14-121цс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що частина четверта статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачає недійсність вимог іпотекодержателя, які можуть виникнути до боржника після будь-якого позасудового врегулювання, зокрема після звернення стягнення на предмет іпотеки, а отже, має обмежувальний характер регулювання, тому не може тлумачитися розширено. Із цього випливає неможливість для кредитора вимагати виконання боржником основного зобов'язання в розмірі, який перевищує визначену суб'єктом оціночної діяльності вартість такого предмета іпотеки, якщо кредитор (іпотекодержатель) звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання за цією ціною (оберненням його у свою власність).

Приймаючи викладені висновки, суд зазначає що як вже судом встановлювалось, первісний кредитор за кредитними договорами №014/0058/62120 від 04.08.2006 року та за №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року - АТ «Райффайзен Банк» реалізовував своє право на звернення стягнення на вказаний предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0058/74/62120 від 04.08.2006 року, за наслідком чого було отримано виконавчий напис № 403, вчинений 27 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольгою Вікторівною, про звернення стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_5 .

Однак, вказаний виконавчий напис на підставі рішення Київського районного суду міста Одеси від 09.12.2021 року по справі №947/10174/21, яке змінено в мотивувальній частині постановою Одеського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року, а також частково скасоване постановою Верховного Суду від 15.02.2023 року, визнано таким, що не підлягає виконанню.

Поряд з цим, судом приймається, що обрання кредитором спосіб захисту своїх прав шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами №014/0058/62120 від 04.08.2006 року та за №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року відбулось шляхом подання позову в межах даної справи - 09.07.2019 року, отже до звернення до приватного нотаріуса за виконавчим написом, який в подальшому визнано таким, що не підлягає виконанню.

Відтак, право кредитора за кредитними договорами №014/0058/62120 від 04.08.2006 року та за №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року на звернення до суду з даним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку є належним і не припинено.

Крім того, судом враховується, що у відповідності до висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 18.09.2018 року за №921/107/15-г/16 вказано, що наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. Згідно із частиною першою статті 7 Закону про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Відповідно до статті 33 Закону про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року по справі № 361/7543/17 також сформульовано, що наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

У постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі №635/5796/14-ц зроблено висновок, що «за змістом припису частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку» визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41, 42, 47 Закону) незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону) якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону, не передбачили».

Приймаючи вказані висновки, суд доходить до висновку, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.12.2012 року по справі №1512/2-1935/11 та від 10.12.2012 року по справі №1512/2-1942/11, якими з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитними договорами №014/0058/62120 від 04.08.2006 року та за №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, не припиняє дію іпотечних договорів від 10.08.2006 року та 04.04.2007 року укладених в забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами, а також не позбавляє позивача права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в обраний судовий спосіб шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах в межах виконавчого провадження.

У відповідності до положень статті 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Як вже судом встановлено первісним кредитором за кредитними договорами №014/0058/62120 від 04.08.2006 року та за №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, правонаступником за якими є позивач - ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», на виконання вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» були скеровані на ім'я ОСОБА_1 письмові вимоги від 01.04.2019 року та 04.04.2019 року про виконання зобов'язань з погашення заборгованості за вказаними кредитними договорами на протязі 60 календарних днів, з попередженням в разі невиконання цього зобов'язання, про порушення кредитором процедури звернення стягнення на іпотечне майно.

Додатково судом враховується, що для застосування такого способу захисту своїх прав, як звернення стягнення на предмет іпотеки, необхідно не тільки встановити факт невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання, а й розмір заборгованості, в рахунок погашення якої буде звернено стягнення.

Щодо розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитними договорами №014/0058/62120 від 04.08.2006 року та за №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, суд зазначає наступне.

Позивачем по справі - ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» підтримано вимогу про звернення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитними договорами №014/0058/62120 від 04.08.2006 року та за №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, яка визначена у наступних розмірах:

Досліджуючи заявлений позивачем до погашення розміри заборгованості ОСОБА_1 за вказаними кредитними договорами, судом встановлено, що останні узгоджуються з наявними в матеріалах справами доказами.

Заявлений розмір заборгованості ОСОБА_1 не перевищує розмір заборгованості за вказаними кредитними договорами, визначений станом на час набуття ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» прав вимоги за цими договорами на підставі Договору №114/2-54-1 про відступлення права вимоги від 07.12.2022 року, який складав: за кредитним договором №014/0058/62120 від 04.08.2006 року в загальній сумі 200 957,31 доларів США, що складало еквівалент 7348727,49 грн. та 782 303,89 гривень, що складало еквівалентно 21392,78 доларів США; за Кредитним договором № 014/0058/82/72750 від 04 квітня 2007 року в загальній сумі 69673,31 доларів США, що складало еквівалент 2 547 855,40грн. та 441 683,28 гривень.

Заявлений розмір заборгованості ОСОБА_1 за вказаними кредитними договорами є підтверджений та не перевищує розмір заборгованості за цими договорами, який стягнутий рішеннями Київського районного суду м. Одеси від 04.12.2012 року по справі №1512/2-1935/11 та від 10.12.2012 року по справі №1512/2-1942/11.

Як вже судом зазначалось, рішенням Київського районного суду міста Одеси від 04.12.2012 рок по справі №1512/2-1935/11, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль'в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/0058/74/62120 від 04 серпня 2006 року у розмірі 130005 доларів 34 центи США, що в еквіваленті складає 1031293 гривні 36 копійок, з яких: заборгованість за кредитом -77028,68 долари США, що еквівалентно 611045 гривень 41 копійка; заборгованість за відсотками - 17422,22 долари США, що еквівалентно 138205 гривень 24 копійки; пеня за прострочення тілу кредиту -3673,11 доларів США, що еквівалентно 29137 гривень 68 копійок; пеня за прострочення відсотків по кредиту -31881,33 доларів США, що еквівалентно 252905 гривень 03 копійки.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 10.12.2012 року по справі №1512/2-1942/11, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_5 , на користь Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ “Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/0058/82/72750 від 04 квітня 2007 року у розмірі 794366 гривень 23 копійки, з яких: заборгованість за кредитом - 189415 гривень 29 копійок; заборгованість за відсотками - 90328 гривень 27 копійок; пеня за прострочення тілу кредиту - 237139 гривень 72 копійки; пеня за прострочення відсотків по кредиту - 277482 гривні 95 копійок.

Судом враховується, що у відповідності до висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 12 травня 2020 року по справі №921/730/13-г/3, при розгляді справи про звернення кредитором стягнення на майно заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) останній може заперечувати проти суми заборгованості за основним зобов'язанням, навіть якщо вона встановлена судовим рішенням у справі за позовом кредитора до боржника та/або поручителя, зокрема доводити, що сума боргу є меншою або відсутня взагалі. Рішення суду, яким вирішено спір між кредитором та боржником та/або поручителем щодо стягнення заборгованості, яким визначено розмір такої заборгованості, не має преюдиційного характеру для заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) за основним кредитним зобов'язанням і за загальним правилом не може бути оскаржено в апеляційному порядку такою особою у разі її не залучення до участі у справі.

Поряд з цим, як вже судом встановлено відповідачем ОСОБА_1 рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.12.2012 року по справі №1512/2-1935/11 та від 10.12.2012 року по справі №1512/2-1942/11, якими встановлено вказані суми заборгованості, не оспорювались, не оскаржені, а також не виконані.

Крім того, під час розгляду даної справи заявлений позивачем розмір заборгованості за кредитними договорами №014/0058/62120 від 04.08.2006 року та за №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, який визначений позивачем в межах його процесуальних прав у нижчих розмірах ніж стягнуті вказаними рішеннями судів, відповідачем не спростований, а також не доведено належними доказами помилковість або неточність цього розрахунку, не врахування будь-яких проведених відповідачем оплат, як і не доведено жодним доказом відсутність даної суми заборгованості.

Приймаючи викладене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про наявність у ОСОБА_1 , внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань за кредитними договорами №014/0058/62120 від 04.08.2006 року та за №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, а також приймаючи невиконання рішень Київського районного суду м. Одеси від 04.12.2012 року по справі №1512/2-1935/11 та від 10.12.2012 року по справі №1512/2-1942/11, заборгованості за даними договорами у наступних розмірах: за кредитним договором № 014/0058/74/62120 від 04 серпня 2006 року у загальному розмірі в сумі 93972,61 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі - 76550,39 доларів США та заборгованість за відсотками у розмірі - 17422,22 доларів США; за кредитним договором № 014/0058/82/72750 від 04 квітня 2007 року у загальному розмірі в сумі 279 743,56 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі - 189 415,29 гривень; заборгованість за відсотками у розмірі - 90328,27 гривень.

За наслідком вище встановленого, оскільки виконання зобов'язань відповідача за кредитними договорами №014/0058/62120 від 04.08.2006 року та за №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року забезпечено іпотекою на підставі відповідних іпотечних договорів від 10.08.2006 року та 04.04.2007 року, оскільки наявними у матеріалах справи належними, допустимими та достовірними доказами, не спростованими відповідачем підтверджується факт неналежного останнім виконання своїх зобов'язань за кредитними договорами з погашення наявної заборгованості, як і не виконання рішень судів, тому суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_4 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, в рахунок погашення вищевказаної заборгованості ОСОБА_1 за кредитними договорами: №014/0058/62120 від 04.08.2006 року в загальній сумі 93972,61 доларів США та за №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року в загальній сумі 279 743,56 гривень.

Суд зазначає, що відповідачем - ОСОБА_1 під час розгляду справи в межах розгляду даної вимоги також заявлено заяву про застосування строків позовної давності, за наслідком чого суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (стаття 266 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (стаття 264 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові 14.06.2023 року за наслідком розгляду касаційної скарги по справі №755/13805/16-ц, за аналогічними правовідносинами, зазначила що слід розмежовувати вимоги про стягнення боргу за основним зобов'язанням (actio in personam) та про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Переривання загальної позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов'язанням не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки (близький за змістом висновок див. у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 442/7773/17, від 28 вересня 2022 року у справі № 754/16764/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року у справі № 201/15310/16, від 30 червня 2022 року у справі № 947/25785/19, від 19 жовтня 2022 року у справі № 712/19272/12, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року у справі № 205/2480/19, від 2 листопада 2022 року у справі № 344/19567/19, від 1 лютого 2023 року у справі № 522/9497/14-ц).

Велика Палата Верховного Суду у даній постанові зазначила, що відповідачка заявила про сплив позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки. Пред'явлення позивачем у 2013 році позову до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором не перервало позовну давність за вимогою до відповідачки про звернення стягнення на предмет іпотеки, перебіг якої розпочався 20 травня 2010 року (тридцять перший день після отримання позичальником вимоги банку від 19 квітня 2010 року № 22-2/354469 про дострокове виконання упродовж 30 днів зобов'язання за кредитним договором).

Однак, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (див., зокрема, постанови від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51), від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц (пункт 28), від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 129).

Приймаючи вищевказані висновки, за наслідком заявлення відповідачем заяви про застосування строків позовної давності, судом встановлено, що за кредитним договором №014/0058/74/62120 від 04.06.2006 року сторонами правочину було визначено строк дії кредитного договору по 04.08.2026 року, а за кредитним договором №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року строк по 04.04.2017 року.

Судом під час розгляду справи встановлено, що у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 та його поручителями умов кредитного договору №014/0058/74/62120 від 04.08.2006 року та виникнення у останніх заборгованості, яка станом на 16 листопада 2010 року становила у загальному розмірі 130005 доларів 34 центи США, банк - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», як первісний кредитор, звернувся до суду з відповідним позовом, за наслідком розгляду якого 04.12.2012 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено рішення по справі №1512/2-1935/11 позовні вимоги банку задоволені та стягнуто вказану суму заборгованості в повному обсязі .

Також, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 та його поручителями умов кредитного договору №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року у останніх виникла заборгованість, яка станом на 25 квітня 2012 року, становила у загальному розмірі 99448,68 доларів США, банк - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», як первісний кредитор, звернувся до суду з відповідним позовом, за наслідком розгляду якого 10.12.2012 року Київським районним судом міста Одеси було ухвалено рішення по справі №1512/2-1942/11, позовні вимоги банку задоволені та стягнуто вказану суму заборгованості в повному обсязі.

Отже - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», як первісний кредитор за вказаними кредитними договорами, правонаступником якого є ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», реалізував своє право на дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором.

Відповідачем до суду, як і вказані рішення судів не містять інформації про скерування банком досудових вимог відповідачу, які передували зверненню банку до суду з вказаними вимогами про дострокове стягнення заборгованості за вказаними кредитними договорами, за наслідком чого суд вважає що з моменту звернення банку до суду за кожним з позовів по справі №1512/2-1935/11 та справі №1512/2-1942/11, банк змінив строк виконання зобов'язання за кожним з вказаних кредитних договорів: №014/0058/74/62120 від 04.06.2006 року та №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року.

Відповідачем у заяві про застосування строків позовної давності зазначено, що позови про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором №014/0058/74/62120 від 04.06.2006 року по справі №1512/2-1935/11 та дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року по справі №1512/2-1942/11, були пред'явлені первісним кредитором (позивачем - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») - 31.07.2009 року.

Позивачем по справі вказані обставини та доводи не спростовувались.

У відповідності до ч.7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вже судом зазначалось, з метою перевірки наданих сторонами по справі копій вказаних рішень судів по справам №1512/2-1935/11 та №1512/2-1942/11, судом було здійснено перевірку опублікування останніх в Єдиному державному реєстрі судових рішень, за наслідком чого встановлено їх відповідність наявним роздруківкам рішень в матеріалах справи, а також набрання ними законної сили.

Додатково, з метою перевірки вказаних обставин, враховуючи що дані рішення судів не відображають даних про дату звернення первісного кредитора за спірними кредитними договорами (позивачем - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») до суду з позовами по вказаним справам, з метою повного всебічного та об'єктивного розгляду справи, судом у відповідності до відкритих даних на порталі судова влада були перевірені вказані дати та встановлено їх належність.

Одночасно судом враховується, що заміна сторін у зобов'язанні, відповідно до статті 262 ЦК України, не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, тобто після укладення первісним і новим кредиторами договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, для нового кредитора строки звернення до суду підлягають обчисленню так само, як і для первісного кредитора. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц).

Крім того, у відповідності до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 13 березня 2023 року у справі № 554/9126/20, суб'єкт цивільного права має можливість вибору форми захисту, тобто вдатися до юрисдикційного (судового, іншого) або неюрисдикційного захисту суб'єктивного цивільного права чи законного інтересу, зокрема має можливість поєднання цих форм; звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису є певним ризиком, пов'язаним, зокрема, з пропуском позовної давності; вчинення нотаріусом виконавчого напису не впливає на перебіг позовної давності для звернення до суду, а саме не перериває та не зупиняє її перебіг; визнання судом виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не впливає на перебіг позовної давності для звернення до суду.

У постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року по справі №357/5125/16-ц, також викладено висновок, що звернення стягнення на предмет іпотеки не вказане у статті 264 ЦК України в якості окремої підстави переривання перебігу позовної давності, а також не може вважатися діями, що свідчать про визнання боржником свого боргу, чи прирівнюватись до пред'явлення позову. Звернення стягнення є реалізацією іпотекодержателем свого права, передбаченого договором іпотеки, та підставою припинення цього права. Повернення стягувачу виконавчого напису (виконавчого документу) також не може переривати перебіг позовної давності за позовними вимогами про звернення стягнення з аналогічних причин.

Додатково суд зазначає, що подальші скеровані первісним кредитором за кредитними договорами №014/0058/62120 від 04.08.2006 року та за №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, правонаступником за якими є позивач - ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», на виконання вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» письмові вимоги на ім'я ОСОБА_1 від 01.04.2019 року та 04.04.2019 року про виконання зобов'язань з погашення заборгованості за вказаними кредитними договорами на протязі 60 календарних днів, з попередженням в разі невиконання цього зобов'язання, про порушення кредитором процедури звернення стягнення на іпотечне майно, не є також перериванням строків позовної давності.

Отже, строк позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за вказаними кредитними договорами №014/0058/74/62120 від 04.06.2006 року та №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, розпочався на тридцять перший день після звернення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з позовами про дострокове стягнення заборгованості за цими договорами що мало місце 31.07.2009 року, тобто після зміни строки виконання зобов'язань за кредитними договорами, а саме 31.08.2009 року.

З даними вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за вказаними кредитними договорами №014/0058/74/62120 від 04.06.2006 року та №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року первісний позивач - АТ «Райффайзен банк», правонаступником якого є ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», звернувся до суду - 09.07.2019 року, отже поза межами трирічного строку позовної давності.

Таким чином, незважаючи на визнання позовних вимог обґрунтованими, за відсутності поважних причин пропуску строку позовної давності, суд вважає наявними підстави для відмови у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» в частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в порядку передбаченому статтею 625 ЦК України у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання за кредитними договорами №014/0058/74/62120 від 04.06.2006 року та №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року та невиконанням рішень судів, суд зазначає наступне.

Як вже судом встановлено, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 та його поручителями умов кредитного договору №014/0058/74/62120 від 04.08.2006 року та виникнення у останніх заборгованості, яка станом на 16 листопада 2010 року становила у загальному розмірі 130005 доларів 34 центи США, банк - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», як первісний кредитор, звернувся до суду з відповідним позовом, за наслідком розгляду якого 04.12.2012 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено рішення по справі №1512/2-1935/11 позовні вимоги банку задоволені та стягнуто вказану суму заборгованості в повному обсязі .

Дані рішення суду набрали законної сили та підлягають обов'язковому виконанню.

Судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 рішення Київського районного суду міста Одеси від 04.12.2012 по справі №1512/2-1935/11 та від 10.12.2012 року по справі №1512/2-1942/11, не виконані.

Позивачем в даній справі - ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», як правонаступником первісного кредитора - АТ «Райффайзен банк» на користь якого ухвалені вказані рішення судів, заявлені вимоги про нарахування трьох відсотків річних на суму заборгованості за вказаними рішеннями судів, однак з їх зменшенням розміру, а саме:

Будь-яких належних доказів на підтвердження погашення вказаної заборгованості, у розмірах підтриманих позивачем, відповідачем в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України не надано.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

Положення статті 11 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Тобто відповідно до положень статті 11 ЦК України, рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі.

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

Приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 цього Кодексу), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 цього Кодексу).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

У постанові Верховного Суду від 18 лютого 2019 року у справі №910/21449/17 зазначено, що «4.11. У пункті 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 зауважено, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання визначена законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

Отже, зміст правової позиції Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у кредитному договорі може бути передбачено сплату процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Такі проценти може бути стягнуто кредитодавцем і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 5017/1987/2012). Аналогічну правову позицію викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Пункт 4.12 постанови Великої Палати Верховного Суду. Як убачається зі змісту пункту 1.3 договору кредиту плата за користування одержаним кредитом встановлюється у розмірі 9 % річних. Пунктом 7.5 договору передбачено, що за несвоєчасне погашення кредиту позичальник сплачує банку подвійну процентну ставку від встановленої у пункті 1.3 цього договору. Крім того, за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом позичальник сплачує на вимогу банку пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,2 % від суми простроченої заборгованості за процентами на рахунок банку за курсом Національного банку України на день сплати. Пеня нараховується на суму несплачених своєчасно процентів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи із дати виникнення простроченої заборгованості і до дати повного її погашення (пункт 8.1 договору) Уповноважена особа Фонду звернулася до суду з вимогою про стягнення заборгованості з прострочених процентів та пені посилаючись на положення статей 526, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України і пунктів 1.3, 7.1, 7.5, 8.1 договору кредиту внаслідок порушення відповідачем зобов'язань за цим договором.

Пункт 4.13. Суди попередніх інстанцій, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, дійшли висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, а права та інтереси кредитодавця у вказаних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно зі статтями 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статей 525, 526 зазначеного Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

4.14. Проте суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за простроченими процентами і пені та посилаючись лише на постанову Великої палати від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, не врахували законодавчо встановлену можливість нарахування процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, не з'ясували питання, виходячи з положень чинного законодавства та умов договору (пункти 7.5, 8.1 і 9.1) щодо наявності/відсутності у позивача права на нарахування процентів і пені процентів у зв'язку із неправомірним, незаконним користуванням боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов'язання, не встановили період нарахування таких процентів в межах позовної давності».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зазначено, що «статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) зазначено, що «відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. […] Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18). […] Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц зазначено, що «згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм».

Приймаючи викладене, судом встановлено що заявлені позивачем до стягнення три відсотків річних згідно з положеннями ст. 625 ЦК України нараховані на суму заборгованості невиконаних зобов'язань за спірними кредитними договорами, які стягнуті за рішеннями судів, однак в межах підтриманих позивачем розмірів заборгованості, стосуються не стягнення відсотків як плати за користування кредиту, а стягнення відсотків за частиною другою статті 625 ЦК України у зв'язку з невиконанням зобов'язання за кредитним договором.

З урахуванням наведеного, суд доходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача в цій частині та наявність підстав для стягнення трьох відсотків річних за частиною другою статті 625 ЦК України.

Водночас суд враховує, що під час розгляду справи відповідачем було заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин. Аналогічна правова позиція викладена, наприклад, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункти 61, 62), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19, пункти 5.43, 5.44) та у справі № 911/3677/17 (провадження № 12-119гс19, пункти 6.43, 6.44).

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункт 23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18)).

За змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому, так і в позасудовому порядку.

З урахуванням наведеного три відсотки річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, підлягають стягненню в межах трирічної позовної давності.

Як вбачається, позивачем заявлено до стягнення три відсотки річних за період з 02.04.2017 року по 01.03.2020 року, а звернення до суду з даним позовом передувало 09.07.2019 року, тобто в межах передбаченого трирічного строку позовної давності. За наслідком чого в цій частині вимог, суд вважає відсутніми підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

У такому випадку порядок обчислення трьох відсотків річних здійснюється за формулою: сума боргу за рішенням суду, однак в межах підтриманого позивачем розміру, Х на кількість днів прострочення виконання грошового зобов'язання в межах заявленого періоду Х на розмір відсотків - 3%, встановлених частиною другою статті 625 ЦК України) / 100 / 365 (днів у році).

Виходячи з вказаної формули суми здійснюється розрахунок трьох відсотків річних наступним чином:

- за кредитним договором №014/0058/74/62120 від 04.08.2006 року: три відсотки річних нараховані на суму заборгованості невиконаного грошового зобов'язання за цим договором, яка стягнута рішенням Київського районного суду міста Одеси від 04.12.2012 року по справі №1512/2-1935/11, однак з урахуванням підтримання позивачем розміру заборгованості в меншому розмірі, а саме в сумі - 93972,61 доларів США, за період з 02.04.2017 року по 01.03.2020 року, що становить - 8218,10 доларів США (93972,61*1064*3/100/365 = 8218,10);

- за кредитним договором №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року: три відсотки річних нараховані на суму заборгованості невиконаного грошового зобов'язання за цим договором, яка стягнута рішенням Київського районного суду міста Одеси від 10.12.2012 року по справі №1512/2-1942/11,а саме в сумі - 279743,56гривень, за період з 02.04.2017 року по 01.03.2020 року, що становить в сумі 24464,15 гривень (279743,56*1064*3/100/365 = 24464,15).

За наслідком чого суд доходить до висновку про вірність наданих позивачем до позову розрахунків вказаних нарахувань.

Приймаючи вищевикладене в цілому, суд доходить до висновку про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення трьох відсотків річних за частиною другою статті 625 ЦК України нарахованих на суму невиконаних відповідачем грошових зобов'язань що виниклі зі спірних кредитних договорів, однак в межах розміру заявлених позивачем вимог.

Ухвалюючи рішення суду в даній справі, судом також враховується, що у відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Приймаючи вищевикладене, здійснюючи розгляд справи в межах заявлених позовних вимог та підстав, суд вважає позови Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» підлягаючими задоволенню лише в межах вимог про стягнення трьох відсотків річних за невиконання грошового зобов'язання на підставі положень ч.2 ст. 625 ЦК України, в іншій частині вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами, у задоволенні позову позивача слід відмовити у зв'язку зі спливом строків позовної давності.

Відповідно до статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи викладені положення, оскільки у задоволенні позову позивача за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами, суд дійшов до висновку про відмову, судові витрати понесені позивачем за позовом в цій частині вимоги відшкодуванню не підлягають.

За позовом про стягнення трьох відсотків річних за невиконання грошового зобов'язання за кредитним договором №014/0058/74/62120 від 04 серпня 2006 року, приймаючи задоволення позовних вимог однак в межах зміненого позивачем розміру вимог, у відповідності до положень статті 141 ЦПК України, стягнення з відповідача на користь позивача у відшкодування сплаченого судового збору в сумі 3284 гривні 63 копійки.

За позовом про стягнення трьох відсотків річних за невиконання грошового зобов'язання за кредитним договором №014/0058/82/72750 від 04 квітня 2007 року, приймаючи задоволення позовних вимог однак в межах зміненого позивачем розміру вимог, у відповідності до положень статті 141 ЦПК України, стягнення з відповідача на користь позивача у відшкодування сплаченого судового збору в сумі 2270 гривні 00 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1-19, 76-89, 141, 258-260, 263-265, 352-354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_6 ) про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами - відмовити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_6 ) про стягнення трьох відсотків річних за невиконання грошового зобов'язання за кредитним договором №014/0058/74/62120 від 04 серпня 2006 року - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8; код ЄДРПОУ 43453613) три відсотків річних за невиконання грошового зобов'язання за кредитним договором №014/0058/74/62120 від 04 серпня 2006 року, за період з 02 квітня 2017 року по 01 березня 2020 року в сумі 8218 (вісім тисяч двісті вісімнадцять) доларів 10 центів США.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8; код ЄДРПОУ 43453613) у відшкодування витрат зі сплати судового збору - 3284 (три тисячі двісті вісімдесят чотири) гривні 63 (шістдесят три) копійки.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_6 ) про стягнення трьох відсотків річних за невиконання грошового зобов'язання за кредитним договором №014/0058/82/72750 від 04 квітня 2007 року - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8; код ЄДРПОУ 43453613) три відсотків річних за невиконання грошового зобов'язання за кредитним договором №014/0058/82/72750 від 04 квітня 2007 року, за період з 02 квітня 2017 року по 01 березня 2020 року в сумі 24464 (двадцять чотири тисячі чотириста шістдесят чотири) гривні 15 (п'ятнадцять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8; код ЄДРПОУ 43453613) у відшкодування витрат зі сплати судового збору - 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено в межах десятиденного терміну.

Повний текст рішення суду підписано та відправлено до Єдиного державного реєстру судових рішень по виходу головуючого судді з частини щорічної відпустки - 27.12.2024 року.

Головуючий Л. В. Калініченко

Попередній документ

124098951

Наступний документ

124098953

Інформація про рішення:

№ рішення:	124098952
№ справи:	520/15829/19
Дата рішення:	11.12.2024
Дата публікації:	30.12.2024
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Київський районний суд м. Одеси
Категорія справи:	Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; іпотечного кредиту

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (12.11.2024)
Результат розгляду:	у задоволенні заяви відмовлено
Дата надходження:	10.07.2024

Розклад засідань:

Минулі засідання (44)

28.12.2025 04:56	Київський районний суд м. Одеси
28.12.2025 04:56	Київський районний суд м. Одеси
28.12.2025 04:56	Київський районний суд м. Одеси
28.12.2025 04:56	Київський районний суд м. Одеси
28.12.2025 04:56	Київський районний суд м. Одеси
28.12.2025 04:56	Київський районний суд м. Одеси
28.12.2025 04:56	Київський районний суд м. Одеси
28.12.2025 04:56	Київський районний суд м. Одеси
28.12.2025 04:56	Київський районний суд м. Одеси
28.12.2025 04:56	Київський районний суд м. Одеси
28.12.2025 04:56	Київський районний суд м. Одеси
29.01.2020 09:00	Київський районний суд м. Одеси
02.03.2020 09:00	Київський районний суд м. Одеси
30.03.2020 09:30	Київський районний суд м. Одеси
14.05.2020 14:00	Київський районний суд м. Одеси
11.06.2020 10:30	Київський районний суд м. Одеси
16.11.2021 08:45	Київський районний суд м. Одеси
16.12.2021 14:00	Київський районний суд м. Одеси
19.01.2022 14:00	Київський районний суд м. Одеси
14.02.2022 10:30	Київський районний суд м. Одеси
01.03.2022 12:00	Київський районний суд м. Одеси
10.03.2022 14:30	Київський районний суд м. Одеси
05.09.2022 11:00	Київський районний суд м. Одеси
13.10.2022 12:00	Київський районний суд м. Одеси
07.11.2022 14:00	Київський районний суд м. Одеси
07.12.2022 11:00	Київський районний суд м. Одеси
08.02.2023 10:00	Київський районний суд м. Одеси
23.03.2023 13:30	Київський районний суд м. Одеси
04.05.2023 12:00	Київський районний суд м. Одеси
12.09.2023 11:30	Київський районний суд м. Одеси
17.10.2023 12:00	Київський районний суд м. Одеси
21.11.2023 14:00	Київський районний суд м. Одеси
04.12.2023 14:30	Київський районний суд м. Одеси
30.01.2024 12:00	Київський районний суд м. Одеси
14.02.2024 12:00	Київський районний суд м. Одеси
26.03.2024 10:00	Київський районний суд м. Одеси
16.04.2024 14:00	Київський районний суд м. Одеси
23.05.2024 12:00	Київський районний суд м. Одеси
09.07.2024 14:30	Київський районний суд м. Одеси
28.08.2024 14:30	Київський районний суд м. Одеси
07.10.2024 14:30	Київський районний суд м. Одеси
12.11.2024 14:30	Київський районний суд м. Одеси
11.12.2024 10:00	Київський районний суд м. Одеси
24.06.2025 15:00	Одеський апеляційний суд