Справа № 495/7327/24
Номер провадження 1-кс/495/1667/2024
25 грудня 2024 рокум. Білгород-Дністровський
Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білгород-Дністровському клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Завітінськ, Амурської області, рф, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 Кримінального кодексу України,
05.08.2024 року слідчий СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області капітан поліції ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з погодженим прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В клопотанні зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що 21 лютого 2024 року приблизно о 14 годині 00 хвилин, більш точний час встановити не надалося можливим, між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , в телефонній розмові відбувся словесний конфлікт. Після чого, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, 22 лютого 2024 року, приблизно о 13:00 годині ОСОБА_4 прийшов до будинку потерпілого ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_2 , з метою спричинення тілесних ушкоджень не визначеного ступеню тяжкості останньому.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , прийшовши до будинку потерпілого ОСОБА_7 , побачив останнього лежачи на ліжку, підійшов до ліжка де спав потерпілий ОСОБА_7 , та сівши на нього зверху почав наносити не визначену кількість ударів кулаками лівої та правої руки в область голови та обличчя потерпілого. В результаті чого спричинив потерпілому ОСОБА_7 , тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі: синців очноямкових, щічної, підщелепної ділянок; множинні садна обличчя; відкритий двосторонній перелом нижньої щелепи в ділянці тіла та кута справа; закритий перелом кісток носа; закритий перелом зовнішньої стінки лівої верхньощелепної пазухи; струс головного мозку.
Згідно п.п. 2.2.1., 2.2.2 «Правил визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 17.01.1995 р., виявлена у ОСОБА_7 закрита черепно-мозкова травма з переломами кісток обличчя призвела до розладу здоров'я понад 21 день, та за цим критерієм відноситься до категорії тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості.
Після чого, ОСОБА_4 залишив потерпілого на ліжку в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , і пішов у невідомому напрямку.
26 липня 2024 року ОСОБА_4 , на підставі п.3 ч.1 ст.276, ч.1 ст.278 КПК України, вручено (відправлено поштою) повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Завітінськ, Амурської області, рф, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України підозрюється у нанесенні умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Таким чином, ОСОБА_4 , відповідно до ст. 12 КК України підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину.
Під час досудового розслідування ОСОБА_4 за місцем його реєстрації та проживання, а саме: АДРЕСА_1 , надсилалось повідомлення про необхідність з'явитись, також аналогічні повідомлення вручалися близькому родичу ОСОБА_4 , а саме його рідному брату ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 мешк. АДРЕСА_3 -дністровський, одеської області.
Також, здійснювались неодноразові виклики на мобільний телефон вказаний ОСОБА_4 як контактний, а саме НОМЕР_1 , останній на дзвінки не відповідав та його номер телефону знаходився поза зоною досягнення. Також, здійснюючи дії, спрямовані на встановлення місцезнаходження ОСОБА_4 органом досудового розслідування проведено оперативну роботу по встановленню місцезнаходження останнього, однак за результатами проведеної роботи встановлено, що за місцем реєстрації ОСОБА_4 не мешкає та місце проживання останнього не відомо, та також встановлено що ОСОБА_4 працює в Білгород-Дністровській філії ДП «Адміністрація морських портів України» Білгород-Дністровського морського порту, та згідно відповіді на лист наразі ОСОБА_4 знаходиться у відпустці без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану з 03.06.2024 року.
Вина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , у скоєння кримінального правопорушення, повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами.
Постановою слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_6 від 05.08.2024 року, досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024166240000071, від 23.02.2024 року зупинено та оголошено підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розшук.
Постановою слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_6 від 25.12.2024 року, досудове розслідування за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченного ч.1 ст.122 КК України поновлено.
За твердженням слідчого, відповідно до вимог ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого у ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_4 , є ризик того, що він може вчинити наступне: уникнути кримінальної відповідальності та подальшого відбуття покарання; знищити, сховати або спотворити будь яку із речей які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.
У відповідності до ст.ст. 177-178 КПК України слідчий вважає, що обрання більш м'якої міри запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов'язання та особистої поруки не є доцільним, оскільки враховуючи тяжкість вчиненого злочину, може призвести до вчинення підозрюваним інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
Застосування міри запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий вважає також не є доцільним, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 на теперішній час не працює, так як перебуває у відпустці без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану, та не зможе внести заставу, яка буде визначена судом.
Міра запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий вважає також не доцільною, оскільки враховуючи тяжкість вчиненого злочину, може призвести до вчинення підозрюваним інших більш тяжких кримінальних правопорушень, а також те, що підозрюваний ОСОБА_4 в разі обрання вказаного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту може скоїти нове кримінальне правопорушення, а також може незаконно впливати на свідків, потерпілого у кримінальному провадженні що, та може призвести до не повного, не об'єктивного, та не всебічного досудового розслідування.
Слідчий зазначив, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєнні нетяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі до трьох років, а також той факт, що жоден з більш м'яких заходів не зможе запобігти вище вказаним ризикам, у зв'язку з чим слідчий просить клопотання задовольнити.
В судовому засіданні, прокурор ОСОБА_9 підтримав клопотання слідчого в повному обсязі та просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що він визнає обставини, викладені в клопотанні слідчого та жалкує про скоєне, але не вважає необхідним обирати йому міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання слідчого, з підстав, викладених в її письмовому клопотанні. Зазначила, що тримання під вартою є неспівмірною мірою запобіжного заходу, оскільки відсутні докази переховування її підзахисного, ані повісток, ані підозри він не отримував та докази протилежного відсутні. Підозрюваний не знав про існування відносно нього даного кримінального провадження та ніяк не ухилявся, а як тільки дізнався одразу ж з'явився до слідчого і надав усі пояснення. Підозру отримав тільки 25.12.2024 року. Вказала, що її підзахисний має постійне місце проживання, офіційно працевлаштований, на утриманні малолітня дитина, наявні позитивні характеристики, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягався. Розглядається питання про примирення з потерпілим. Просила застосувати до підозрюваного міру запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання або особистої поруки його безпосереднього керівника - начальника портфлоту ДП «БДМТП» ОСОБА_10 .
Вивчивши матеріли клопотання, заслухавши думку всіх учасників судового процесу, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів клопотання, що у СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження досудового розслідування злочину, відомості про який внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024166240000071, від 23.02.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
26 липня 2024 року ОСОБА_4 , на підставі п.3 ч.1 ст.276, ч.1 ст.278 КПК України, вручено (відправлено поштою) повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України, а саме у нанесенні умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_4 , відповідно до ст. 12 КК України підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину.
В діях підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України, що підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами.
Постановою слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_6 від 05.08.2024 року, досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024166240000071, від 23.02.2024 року зупинено та оголошено підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розшук.
Постановою слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_6 від 25.12.2024 року, досудове розслідування за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченного ч.1 ст.122 КК України поновлено.
Відповідно до ч.1 ст.176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч.3 ст.176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного.
Згідно зі ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини
Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Крім того, слідчий суддя враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Слідчий суддя виходить з того, що діючий Кримінальний процесуальний кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (Нечипорук і Йонкало проти України, no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме:
- тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;
- у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 § 1(с) Конвенції.
Таким чином, аналізуючи викладене, слідчим суддею встановлено, що зазначена низка ризиків досудовим слідством є мінімальною, так як не надано достатніх доказів того, що є наявність вважати, що підозрюваний намагався вчинити які-небудь дії, передбачені ст.177 КПК України, як на це вказує досудове слідство.
Стосовно вказаних в клопотанні ризиків, які на думку слідчого можуть перешкодити дієвості кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Контроль за виконанням особистого зобов'язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.
Ризики того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, суду; незаконно впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином спростовується тим, що при обранні міри запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання на підозрюваного покладається ряд таких обов'язків, при виконанні яких повністю забезпечується дієвість кримінального провадження.
З урахуванням викладених обставин, а також досліджених в судовому засіданні доказів (наявність обґрунтованої підозри), вивчених матеріалів, які характеризують підозрюваного (має постійне місце проживання, офіційно працевлаштований та на його утриманні перебуває малолітня дитина, ні до якої відповідальності взагалі ніколи не притягався), слідчий суддя приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та доцільність застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, в межах строку досудового розслідування, з покладанням на нього певних додаткових обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
При виконанні вказаних обов'язків підозрюваним буде досягнуто дієвість кримінального провадження та його оперативність, проведення досудового розслідування у розумні строки, виключено ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 193, 194, 196, 206, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, в межах строку досудового розслідування на 45 (сорок п'ять) діб, тобто до 07.02.2025 року включно, наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає без дозволу слідчого (слідчих групи слідчих), прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи, контактних номерів мобільного телефону;
- уникати спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Попередити підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про наслідки ухилення від покладених на нього обов'язків, а саме у разі їх недотримання або порушення може бути обраний більш жорсткий запобіжний захід.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її винесення.
Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 27.12.2024 року об 11:00 год.
Слідчий суддя ОСОБА_11