Березівський районний суд Одеської області
26.12.2024
Справа № 494/1125/24
Провадження № 1-кп/494/105/24
26.12.2024 року Березівський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Березівка Одеської області кримінальне провадження за №12024162260000213 від 4 квітня 2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоселівка Березівського району Одеської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Збройних Силах України на посаді гранатометника 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1ст. 263, ч. 1 ст. 289 КК України,-
05,08.2022 солдат ОСОБА_4 , відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Згідно положень п. 4 ч.1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, є день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України.
Відтак, з дня відправлення у військову частину НОМЕР_1 з ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання свого військового обов'язку - проходження військової служби.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №437 від 05.08.2022 року ОСОБА_4 зараховано до списків військової частини НОМЕР_1 та поставлено на усі види забезпечення.
Відповідно до 65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов'язком громадян України та ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов'язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.
Будучи військовослужбовцем ОСОБА_4 , у відповідності до вимог ст. ст 9, 11, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Проте, солдат ОСОБА_4 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, що регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової службиста маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо, допустив їх порушення, вирішивши стати на злочинний шлях за наступних обставин.
Так, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на посаді гранатометника 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу З стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні солдат, 04.04.2024 близько 17:00 год. у ОСОБА_4 , який знаходився навпроти приміщення будинку за адресою: АДРЕСА_3 , виник умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_5 , а саме автомобілем марки «ВАЗ» моделі «21051» д.н.з. НОМЕР_2 з приєднаним до нього причепом марки «КАМА» д.н.з. НОМЕР_3 .
У подальшому ОСОБА_4 на виконання свого злочинного умислу, направленого на незаконне заволодіння транспортним засобом, не маючи ні дійсного, ні уявного права на користування даним транспортним засобом, поза волевиявленням власника, діючи умисно, протиправно, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, шляхом вільного доступу, сівши за кермо вищевказаного автомобіля та використовуючи ключі, які були в замку запалювання, привів у рух транспортний засіб, поїхавши з місця події, тобто встановивши фактичний контроль над ним, таким чином незаконно заволодів автомобілем марки «ВАЗ» моделі «21051» д.н.з. НОМЕР_2 вартістю 20193 гривень 42 копійок, разом з приєднаним до нього причепом марки «КАМА» д.н.з. НОМЕР_4 , вартістю 12863 гривень 36копійок, які належать на праві користування ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Такі дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом.
Крім того встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді гранатометника 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат» у порушення вимог постанови Верховної Ради України № 2471-ХП від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», Положення про дозвільну систему, затвердженою постановою Кабінету Міністерств України №576 від 12.10.1992, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України № 662 від 21.08.1998, діючи умисно та протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, маючи намір на придбання та зберігання бойових припасів, при невстановлених у ході судового розгляду обставинах, у невстановлений в ході судового розгляду час та місці, однак не пізніше 08.04.2024, шляхом знахідки незаконно придбав, 182 військових патрони калібру 5,45-мм, та перевіз їх до свого місця мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , після чого почав їх зберігати на території домоволодіння, до моменту вилучення працівниками поліції в ході проведення огляду місця події 08 квітня 2024 року з 12 год. 30 хв. по 12 год. 54 хв., за адресою: АДРЕСА_2 .
Такі дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України - незаконне зберігання, придбання, бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчинених кримінальних правопорушеннях визнав у повному обсязі, при цьому не оспорюючи фактів викладених у обвинувальних актах та надав наступні покази.
Так, дійсно 04 квітня 2024 року ОСОБА_4 перебуваючи в смт. Раухівка Березівського району побачив припаркований автомобіль ВАЗ 21051 з причепом, скориставшись тим, що ключі були в замку запалення, вирішив викрасти такий. Включив запалення, завів автомобіль та покинув місце події, поїхавши в с. Шевченкове Березівського району Одеської області, однак його наздогнали та вилучили автомобіль. Крім того, пояснив, що 7-8 квітня 2024 року (точної дати не пам'ятає) знайшов 182 патрони каліблу 5х45 в барсетці довіреного йому автомобіля, які вирішив принести до майстерні та зберігати за своїм мешканням за адресою: АДРЕСА_2 . Однак в подальшому прийшли працівники поліції та вилучили набої.
У скоєному щиро розкаявся, запевнив, що більше не буде вчиняти кримінальних правопорушень. Зазначив, що викрадений транспортний засіб був повернутий володільцю.
Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про судовий розгляд. Подав заяву до суду, в якій просив розглянути кримінальне провадження без його участі у зв'язку зайнятістю.
Оскільки обвинувачений повністю визнав вину у вчиненому, і після роз'яснення учасникам судового розгляду положень ч.3 ст.349 КПК України, суд з'ясував, що вони правильно розуміють зміст обставин, встановлених у даному кримінальному провадженні та не оспорюють їх, і така позиція є добровільною, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку та отримавши згоду учасників судового провадження на проведення судового розгляду в такому порядку, прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо обставин скоєння обвинуваченим зазначених кримінальних правопорушень, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих матеріалів. Провівши допит обвинуваченого з дотриманням положень ст.351 КПК України, суд приходить до переконливого висновку про те, що винуватість обвинуваченого у скоєному є доведена повністю.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні винність обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 289 - незаконному заволодінні транспортним засобом та ч.1 ст. 263 КК України незаконному зберіганні, придбанні бойових припасів без передбаченого законом дозволу - доведена у повному обсязі.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із встановлених положеннями ст.50 КК України його мети, за якими покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи покарання обвинуваченому, судом враховується ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст.66 КК України до обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів.
Обставини, передбачені ст.67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого - відсутні.
Обираючи покарання обвинуваченому, суд враховує, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, у вчиненому розкаюється, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується з посередньої сторони, не одружений, на даний час являється військовослужбовцем Збройних Сил України, пом'якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих обставин, відсутність претензій матеріального чи морального характеру з боку потерпілого, тому суд вважає недоцільним відбування покарання у вигляді позбавлення волі та приходить до переконання про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням у відповідності до ст.ст.75 КК України.
При призначенні остаточного покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд застосовує вимоги та приписи ч.1 ст.70 КК України, щодо призначення покарання за сукупністю злочинів.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні стягнути з обвинуваченого на користь держави.
На підставі ст.100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 12, 50, 65-67, 70, 71, 72, ч.1 ст. 289, ч.1 ст. 263 КК України, ст. 100, 118, 368, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.289, ч.1 ст.263 КК України та призначити йому покарання:
- за ч.1 ст.289 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі,
- за ч.1 ст. 263 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк в 2 (два) роки.
Відповідно до п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Згідно з ч.4 ст.76 КК України нагляд за засудженим військовослужбовцем ОСОБА_4 покласти на командира військової частини за місцем служби. У разі звільнення засудженого з військової служби на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.
Початок іспитового строку рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 26.12.2024 року.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави витрати, пов'язані із залученням експертів в справі в розмірі 5300 (п'ять тисяч триста) гривень 98 копійок.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Березівського районного суду Одеської області від 10.04.2024 року на 182 предмети зовні схожі на бойові припаси, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Березівського РВП ГУНП в Одеській області - скасувати.
Речові докази по справі: 182 військових патрони калібру 5,45 мм поміщені до камери схову Березівського РВП ГУНП в Одеській області - передати на потреби держави.
Речові докази: автомобіль марки «ВАЗ» моделі «21051» д.н.з. НОМЕР_2 з приєднаним до нього причепом марки «КАМА» д.н.з. НОМЕР_3 , вважати поверненими за належність власнику ОСОБА_5 .
Вирок може бути оскаржений з підстав передбачених ст.394 КПК України до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Якщо апеляційну скаргу не подано, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Копію вироку негайно вручити засудженому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1