Справа № 626/4399/24
Провадження № 1-кс/626/1941/2024
про застосування запобіжного заходу
26 грудня 2024 року м.Берестин (Красноград)
Слідчий суддя Красноградського районного суду Харківської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ст.слідчого СВ Красноградського РВП ГУ НП України в Харківській області ОСОБА_5 , погодженого з прокурором Берестинської окружної прокуратури в рамках кримінального провадження №12024221090000986 від 11.10.2024р. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Красноград Харківської області, українець, громадянин України, зареєстрований та фактчино проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України раніше не судимому,
- який підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.307 КК України,-
Відповідно до поданого клопотання досудовим розслідуванням встановлено, що 21.11.2024 близько 12:07 год., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись у під'їзді № 3 між першим та другим поверхами будинку № 14-А мікрорайону № 3 м. Берестин Харківської області, діючи з прямим умислом, направленим на незаконний збут наркотичного засобу, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення в порушенні «Порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, та контролю за їх обігом», затвердженого Постановою КМУ № 589 від 03.06.2009 року, із рук в руки незаконно збув ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був залучений для оперативної закупівлі наркотичних засобів в якості покупця, дві пігулки, що містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, масою 0,0498 г., які ОСОБА_4 попередньо з метою подальшого збуту незаконно зберігав при собі. Від ОСОБА_6 за збутий наркотичний засіб - метадон, ОСОБА_4 із рук в руки отримав грошові кошти в сумі 300 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопрушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, а саме у незаконному зберіганні з метою збуту та в незаконному збуті наркотичного засобу.
26.12.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , винність якого повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , який в своїх показах вказав, що ОСОБА_8 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , здійснює незаконний збут наркотичних засобів на території м. Берестин Харківської області;
- протоколом огляду покупця, відповідно до якого ОСОБА_6 було оглянуто та вручено грошові кошти в розмірі 300 грн., для здійснення оперативної закупки наркотичного засобу метадон у ОСОБА_4 ;
- протоколом добровільної видачі, відповідно до якого ОСОБА_6 добровільно видав 2 таблетки, які придбав за 300 грн. у ОСОБА_4 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_6 , який надав покази про те, що 21.11.2024 у під'їзді між 1 та 2 поверхами будинку АДРЕСА_2 , із рук в руки придбав у ОСОБА_4 2 таблетки метадону за 300 грн.;
- висновком експерта № СЕ-19/121-24/35413-НЗПРАП від 05.12.2024, відповідно до якого надані на дослідження 2 таблетки являються метадоном, масою 0,0498 г.;
- протоколом результату контролю за вчиненням злочину, відповідно до якого у період часу із 11:51 год. по 12:13 год. 21.11.2024 ОСОБА_6 , із рук в руки придбав у ОСОБА_4 дві таблетки метадону за 300 грн.;
- протоколом результату НСРД - аудіо-, відео контроль особи - ОСОБА_4 , відповідно до якого 21.11.2024 близько 12:07 год. ОСОБА_4 перебуваючи у під'їзді № 3 між 1 та 2 поверхами будинку АДРЕСА_2 , із рук в руки збув 2 таблетки метадону та отримав за це 300 грн.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України:
Вивченням особи ОСОБА_4 встановлено, що останній схильний до вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або перекурсорів, не має постійного місця роботи, а отже стабільного доходу, тому перебуваючи на свободі може продовжити свою злочинну діяльність, що вказує на наявність ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім цього, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 307 КК України за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі терміном від 4 до 8 років. Тому, усвідомлюючи даний факт, ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування, а в подальшому і суду, з метою уникнути покарання, пов'язаного з позбавленням волі, що вказує на наявність ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
На даний час по кримінальному провадженню проводиться досудове розслідування, не встановлено повне коло свідків, не проведено відповідні судові експертизи та у разі якщо відносно ОСОБА_4 не буде обрано запобіжний захід, пов'язаний з його ізоляцією, він зможе здійснити вплив на свідків, що вказує на наявність ризику передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України - незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, відсутність міцних соціальних зв'язків, відсутність постійного місця роботи, що також впливає на його майновий стан, запобігти вищевказаним ризикам можливо лише шляхом обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вищезазначеним ризикам.
Перевіривши надані суду матеріали кримінального провадження, дослідивши докази та додатки по даних матеріалах, оцінивши в сукупності всі обставини, заслухавши думку прокурора, який підтримав вказане клопотання, пославшись на доводи та факти викладені в ньому, думку самої підозрюваного, яка просила обрати їй міру запобіжного заходу, не пов'язану з триманням під вартою, а саме у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя приходить до наступного.
Під час розгляду клопотання було встановлено вагомість наявних доказів, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчинені інкримінованого йому злочину за ч.1 ст.307 КК України, а саме наявними доказами, переліченими в клопотанні.
При обранні міри запобіжного суд вважає обґрунтованими посилання сторони обвинувачення, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може:
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України:
Вивченням особи ОСОБА_4 встановлено, що останній схильний до вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або перекурсорів, не має постійного місця роботи, а отже стабільного доходу, тому перебуваючи на свободі може продовжити свою злочинну діяльність, що вказує на наявність ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім цього, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 307 КК України за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі терміном від 4 до 8 років. Тому, усвідомлюючи даний факт, ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування, а в подальшому і суду, з метою уникнути покарання, пов'язаного з позбавленням волі, що вказує на наявність ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
На даний час по кримінальному провадженню проводиться досудове розслідування, не встановлено повне коло свідків, не проведено відповідні судові експертизи та у разі якщо відносно ОСОБА_4 не буде обрано запобіжний захід, пов'язаний з його ізоляцією, він зможе здійснити вплив на свідків, що вказує на наявність ризику передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України - незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Таким чином при вирішенні клопотання слідчий суддя приймає до уваги, що ОСОБА_4 хоча офіційно не працює, однак підробляє по найму, раніше не судимий, повністю визнає свою провину, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, у зв'язку з чим, знаходячись на свободі, є певні ризики, що останній зможе переховуватися від органів досудового розслідування, або суду, вплинути на свідків, або вчинити інший злочин, в зв'язку з чим з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, йому необхідно обрати міру запобіжного заходу.
Поряд з цим, в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину визнав повністю.
При цьому відповідно до положень ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
2. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
3. Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
4. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
5. Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження дають підстави вважати підозру ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При цьому відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно зі змістом ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Згідно ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
При цьому, відповідно до положень ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
В ході дослідження даних про особу підозрюваної встановлено, що вона раніше не судима, на даний час не працює, однак підробляє по найму, має постійне місце реєстрації та проживання, будь-яких негативних характеристик на підозрювану, в матеріалах клопотання не мається, підозрюється лише в одному епізоді злочинної діяльності.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Мамедова проти Росії» вказав, що, хоча, суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу подальшого позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину. Продовження строку тримання під вартою також не можна застосовувати як передбачення вироку у формі позбавлення волі.
У рішенні ЄСПЛ «В. проти Швейцарії» зазначено, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання» її треба визначати з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою. При цьому треба враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, зв'язки з державою, у якій його переслідували за законом, і його міжнародні контакти («В. проти Швейцарії» (W v Switzerland), 14379/88, 26.01.1993). В своєму рішенні у справі «Адамяк проти Польщі» (Adamiak v Poland), 20758/03, 19.12.2006) Суд нагадує, що в світлі вже встановленої практики Європейського суду наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть служити виправданням тривалого попереднього ув'язнення.
Окрім того, згідно сталої судової практики, слідчий суддя, суд при розгляді клопотання та вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше (п.9 ч.1 ст.178 КПК). Відповідні дані підлягають обов'язковому врахуванню при вирішенні поданого клопотання, оскільки впливають на достовірність підстав (ризиків) для застосування того чи іншого виду запобіжного заходу.
Також слідчий суддя(суд), суд повинен ураховувати, що тримання під вартою має застосовуватися тільки у виняткових випадках, як винятковий захід, з визначенням якомога коротших термінів такого тримання та із забезпеченням періодичного перегляду через короткі проміжки часу підстав для його застосування чи продовження (рішення ЄСПЛ від 28.1098 у справі «Ассенов та інші проти Болгарії»). Реалізуючи положення ч.5 ст.199 КПК, слідчий судця, а також суд відповідно до ч.3 ст.331 КПК мають враховувати, що після спливу певного часу (строку дії попередньої ухвали) саме лише існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення волі, а тому в судовому рішенні судові органи зобов'язані, розглянувши можливість обрання альтернативних запобіжних заходів, навести інші підстави для подальшого тримання особи під вартою (рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Прокопенко проти України», від 5.11.2008 у справі «Єлоєв проти України»). Тому суд у разі задоволення клопотання про продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має чітко зазначити в судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч.1 ст.177 КПК. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише наведенням переліку законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п.4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України»), а тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав визнається несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленим в п.1 ст.5 цієї конвенції (рішення ЄСПЛ від 27.11.2008 у справі «Соловей і Зозуля проти України»).
Крім того, тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходом та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст.177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").
Так, в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину визнав в повному обсязі. Відповідно до матеріалів справи та пояснень самого підозрюваного, він розкаюється у скоєному; на початку обшуку добровільно показав та видав наявні у нього наркотичні засоби; раніше не судимий, має постійне місце мешкання, де мешкає тривалий час. В провину останній інкримінується лише один епізод його діяльності і лише 2-х пігулок. Крім того, останній підробляє по найму, раніше не судимий.
Таким чином, слідчий суддя з урахуванням положень ч.4 ст.194 КПК України, даних про особу підозрюваного, стану здоров'я його батьків, які потребують від нього стороннього догляду, приходить до висновку про можливість застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, що може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Таким чином слідчий суддя вважає за можливо обрати міру запобіжного заходу не пов'язану з триманням під вартою, а саме у вигляді домашнього арешту.
Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених не неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Враховуючи вказані обставини суд вважає, що такий запобіжний захід як домашній арешт забезпечить дотримання підозрюваним процесуальних обов'язків під час досудового слідства та в суді.
Строк дії ухвали про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту не може перевищувати двох місяців.
При цьому в судовому засіданні було встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим слідчий суддя обирає підозрюваному домашній арешт, за місцем мешкання.
Крім того, щоб не обмежувати вільне пересування підозрюваного цілодобово для можливості підтримувати свою життєдіяльність та забезпечувати членів своєї сім'ї, а також з урахуванням дії воєнного стану на території України, слідчий суддя вважає на можливе обрати домашній арешт у певний період доби.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193-197, 205, 485-488, 492 КПК України, -
Клопотання ст.слідчого СВ Красноградського РВП ГУ НП України в Харківській області ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження №12024221090000986 від 11.10.2024 року за ч.1 ст.307 КК України - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, строком на два місяці.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- негайно повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- в період з 22:00 год. по 06:00 год. знаходитись на території домоволодіння в якому він фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , протягом строку дії даної ухвали.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтись в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього зобов'язань.
Контроль за виконанням підозрюваним ОСОБА_4 ухвали суду покласти на Красноградський РВП ГУНП в Харківській області.
Строк дії ухвали не може перевищувати двох місяців, тобто діє до 26 лютого 2025 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню органом внутрішніх справ.
Після проголошення даної ухвали, підозрюваний ОСОБА_4 зобов'язаний невідкладно (в межах робочого часу) з'явитися до відповідальної особи Красноградський РВП ГУНП в Харківській області для постановлення на облік.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду протягом 5 діб з дня її оголошення.
Слідчий суддя
Красноградського районного суду ОСОБА_1