Дата документу 26.12.2024Справа № 554/14483/24
Провадження № 1-кс/554/13275/2024
26 грудня 2024 року м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , володільця майна - ОСОБА_4 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП №2 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024170440001161 від 23.12.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, -
Слідчий звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з клопотанням про арешт майна у кримінальному №12024170440001161 від 23.12.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначає, що 22.12.2024 року до ВП № 2 ПРУП ГУНП в Полтавській області надійшло повідомлення про те, що в с. Витівка, Полтавського району, Полтавської області здійснюється незаконна вирубка деревини на великогабаритному транспорті.
23.12.2024 року відомості про дану подію були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024170440001161 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 246 КК України.
22.12.2024 року в ході проведення огляду було виявлено та вилучено транспортний засіб та причіп до нього із д.н.з. НОМЕР_1 , а саме спеціалізований вантажний- спеціалізований сідловий тягач-Е ( vin-код НОМЕР_2 ) марки «MAN», моделі «TGX 18.400», білого кольору із д.н.з. НОМЕР_3 , котрий відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ( ТСЦ № 7141, НОМЕР_4 ), котре також в ході огляду було вилучено та поміщено до спец. пакету НПУ за номером PSP 2233032, на правах власності належить ОСОБА_5 .
В подальшому вищевказані речові докази, а саме транспортний засіб та причіп, було поміщено до штрафмайданчику ВП № 2 ПРУП ГУНП в Полтавській області, опечатано біркою, яка була затверджена підписами понятих та слідчого, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ( ТСЦ № 7141, НОМЕР_4 ) поміщено до полімерного пакету за номером PSP 2233032, який скріплено підписами понятих та слідчого.
На даний час у кримінальному провадженні існує обґрунтована необхідність запобіганню можливості пошкодження, перетворення та відчуження майна, яке може бути реалізовано тільки шляхом накладення арешту на це майно.
Таким чином, з метою належного забезпечення збереження речових доказів виникає необхідність у накладенні арешту на майно.
На підставі викладеного, слідчий просить задовольнити клопотання.
В судовому засіданні слідчий підтримав клопотання, просив задовольнити. Зазначив, що дозволи на порубку деревини у ФОП відсутні.
Володілець майна ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання. Зазначив, що він, як ФОП, найняв транспортний засіб для перевозки деревини. Дозволи на порубку у нього наявні.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Встановлено, що 22.12.2024 року до ВП № 2 ПРУП ГУНП в Полтавській області надійшло повідомлення, про те, що в с. Витівка, Полтавського району, Полтавської області здійснюється незаконна вирубка деревини на великогабаритному транспорті.
23.12.2024 року відомості про дану подію були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024170440001161 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 246 КК України.
22.12.2024 року в ході проведення огляду було виявлено та вилучено транспортний засіб та причіп до нього із д.н.з. НОМЕР_1 , а саме спеціалізований вантажний- спеціалізований сідловий тягач-Е ( vin-код НОМЕР_2 ) марки «MAN», моделі «TGX 18.400», білого кольору із д.н.з. НОМЕР_3 , котрий відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ( ТСЦ № 7141, НОМЕР_4 ), котре також в ході огляду було вилучено та поміщено до спец. пакету НПУ за номером PSP 2233032, на правах власності належить ОСОБА_5 .
В судовому засіданні слідчим доведено, що транспортний засіб та причіп до нього, який вилучено під час проведення огляду місця події від 22.12.2024 року, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Вилучений, відповідно до протоколу огляду місця події від 22.12.2024 року транспортний засіб та причіп до нього, підлягає арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України слідчий довів необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
На даному етапі досудового розслідування його потреби виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Крім того, слідчий суддя роз'яснює, що у відповідності до ст. 174 КПК України, за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника чи володільця майна, якщо вони доведуть, що потреба у застосуванні такого заходу відпала, арешт майна може бути скасовано повністю або частково.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ ВП №2 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024170440001161 від 23.12.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України- задовольнити.
Накласти арешт на транспортний засіб та причіп до нього із д.н.з. НОМЕР_1 , а саме вантажний- спеціалізований сідловий тягач-Е (vin-код НОМЕР_2 ) марки «MAN», моделі «TGX 18.400», білого кольору д.н.з. НОМЕР_3 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (ТСЦ № 7141, НОМЕР_4 ), належить ОСОБА_5 , з позбавленням права відчуження, розпорядження та користування, до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.
Виконання зазначеної ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду на протязі 5 днів з моменту проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1