Справа № 751/1004/24
Провадження № 2/740/1059/24
13 грудня 2024 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Шевченко І. М.,
за участю секретаря судового засідання Ісаєнко А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим представником - адвокатом Святною Ольгою Володимирівною, до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства,
установив:
У січні 2024 року позивач звернувся до Новозаводського районного суду міста Чернігова з указаною позовною заявою, в якій просив виключити відомості про нього як батька із актового запису № 2319 від 24 вересня 2014 року про народження дитини ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Чернігові Чернігівської області, місце державної реєстрації - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачка народила дочку ОСОБА_4 . До народження дитини позивач проживав разом з відповідачкою, вони мали статеві стосунки, однак в зареєстрованому шлюбі не перебували. Коли ОСОБА_2 народила дитину, то повідомила, що її батьком є позивач, який повірив у цю інформацію та подав до органу реєстрації актів цивільного стану заяву про визнання батьківства. 05 листопада 2014 року сторони зареєстрували шлюб, який заочним рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 25 травня 2017 року у справі № 751/1158/18 розірвано.
Ситуація, що вагітність відповідачки настала в період, коли вони разом, як чоловік та дружина не проживали, весь час викликала у відповідача сумніви щодо його батьківства стосовно ОСОБА_3 . Сумніви та невизначеність ситуації стосовно кровного споріднення з ОСОБА_3 постійно створювали позивачу психологічний дискомфорт, який з початком війни загострився.
Посилаючись на вказані обставини, позивач за захистом своїх прав звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 23 квітня 2024 року вказану цивільну справу передано за підсудністю до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області.
22.05.2024 засобами поштового зв'язку вказана цивільна справа надійшла до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2024 справу передано головуючому судді Шевченко І. М.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 травня 2024 року цивільну справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18 червня 2024 року 08-30 год., яке відкладено на 25 липня 2024 року 15-00 год.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 липня 2024 року задоволено клопотання позивача, призначено у справі судово-медичну (молекулярно-генетичну) експертизу; відібрання зразків генетичного матеріалу доручено експертам «Чернігівського обласного бюро судово-медичної експертизи»; проведення експертизи доручено Комунальному закладу «Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської області; провадження в справі зупинено.
27.08.2024 до суду надійшло повідомлення експерта Державної спеціалізованої установи «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи» - Алли Флюгерт про повернення ухвали суду від 25 липня 2024 року без виконання у зв'язку з неявкою ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_3 до установи у призначений час.
04.09.2024 до суду надійшов лист голови комісії з реорганізації КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» про повернення без виконання ухвали суду від 25 липня 2024 року про призначення судово-генетичної експертизи у зв'язку з ненадходженням біологічних зразків.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 вересня 2024 року поновлено провадження в справі, підготовче засідання в справі призначено на 11 жовтня 2024 року 10-00 год.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 жовтня 2024 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду на 14 листопада 2024 року 12-00 год., яке відкладено на 13 грудня 2024 року 11-00 год.
У судове засідання учасники справи не з'явилися.
Представник позивача - адвокат Святная О. В. подала до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи в її та позивача відсутність, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідачка у судові засідання жодного разу не з'явилася, повідомлялася судом про час та місце розгляду справи засобами поштового зв'язку, судових викликів не отримувала, поштові конверти повернулися до суду без вручення адресатові із зазначенням причин невручення - відсутність адресата за вказаною адресою. Крім того, на офіційному вебсайті суду розміщено оголошення про виклик відповідачки до суду. Відзиву на позов, жодних заяв/клопотань - не подавала.
З урахуванням положень ст. 128, 223, 280 ЦПК України суд визнав за можливе проводити розгляд справи за відсутності відповідачки та ухвалити у справі заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, кожен окремо та в сукупності, керуючись законом і своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов таких висновків.
Судом установлено, що згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а. с. 8).
ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 05 листопада 2014 року, після чого ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а. с. 9).
Відповідно до актового запису № 2319 від 24 вересня 2014 року про народження ОСОБА_3 у графі «відомості про батька» зазначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Підставою запису відомостей про батька була спільна заява батьків про визнання батьківства від 24 вересня 2014 року (а. с. 40).
Відповідно до ст. 125 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
За змістом ч. 1, 2 ст. 136 СК України, особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства материнства та стягнення аліментів» особа, яка записана батьком дитини, має право оспорювати батьківство, пред'являти позов про виключення запису про нього, як батька з актового запису про народження дитини.
У п. 11 зазначеної постанови Пленуму ВСУ роз'яснено, що судам слід ураховувати, що відповідно до ст. 136 СК оспорювання батьківства можливе тільки після реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття, а в разі її смерті не допускається. Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.
Відповідно до п. 9 указаної вище постанови Пленуму ВСУ рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням ст. 89 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ч. 2 ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Європейський суд з прав людини в рішенні в справі «Калачова проти Російської Федерації» від 07 травня 2009 року зробив правовий висновок, що на сьогоднішній день ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту оспорювання батьківства.
У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).
Статтею 109 ЦПК України встановлено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України к ожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як зазначено у ч. 1 ст. 5 ЦПК України, з дійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що ц ивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України к ожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 липня 2024 року призначено у справі судово-медичну (молекулярно-генетичну) експертизу щодо підтвердження наявності/відсутності кровного споріднення між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Однак відповідачка ОСОБА_2 не з'явилася для відбору біологічних зразків разом з дитиною, що свідчить про її ухилення від проведення вищевказаної експертизи з метою встановлення істини у справі.
Нез'явлення відповідачки разом з дитиною до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про її небажання отримати відомості щодо походження дитини на спростування доводів позивача про відсутність кровного споріднення з дитиною.
Судом також ураховується, що відповідачка не надала суду жодного доказу в розумінні ст. 76-80 ЦПК України на спростування доводів та вимог позивача щодо оспорювання батьківства.
Пунктами 2.13, 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, установлено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.
На підставі ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 76 - 81, 89, 128, 141, 223, 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 280, 283 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 , поданим представником - адвокатом Святною Ольгою Володимирівною, до ОСОБА_2 , про оспорювання батьківства - задовольнити.
Виключити з актового запису № 2319 від 24 вересня 2014 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції, відомості про батька громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І. М. Шевченко