Справа № 577/5820/24
Провадження № 3/577/1912/24
"20" грудня 2024 р. м. Конотоп
Суддя Конотопського міськрайонного суду Сумської області Буток Т.А. при секретарі Кузнєцовій О.Л., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Розуменка О.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли від Конотопського РВП ГУ НП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України,
за ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ААД № 656354 ОСОБА_1 16.10.2024 року о 13 год. 06 хв. в м. Конотоп Сумської області, вул. Клубна керував автомобілем «Сеат Леон», д.н. НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп'яніння (млява мова, почервоніння очей, зіниці очей не реагують на світло), що підтверджується висновком від 17.10.2024 року, чим порушив вимоги п. 2.9 “а» Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні порушник ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, 16.10.2024 рку рухаючись на своему автомобілі в м. Конотоп по вул. Клубна о 13 год. 06 хв. був безпідставно зупинений нарядом поліції. Не перевіривши наявність ознак наркотичного сп'яніння, поліцейські запропонували пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння. В свою чергу, він повідомив, що наркотичні засоби не вживає, але погодився пройти зазначений огляд в медичній установі, здав сечу. 18.10.2024 року знаходився в лікарні, зателефонували працівникі поліції, під'їхали та склали протокол про адміністративне правопорушення.
Захисник Розуменко О.Ю. в судовому засіданні, посилаючись на допущені численні порушення працівниками поліції під час проведення процедури огляду на стан наркотичного сп'яніння, просить визнати ОСОБА_1 невинуватим та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника, дослідивши представлені докази, вважає, що провадження підлягає закриттю виходячи із наступного.
Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно ст. 1 завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, а згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
П. 2.9 а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а згідно п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП підставою для притягнення до відповідальності є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура та порядок огляду на стан сп'яніння регламентуються ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року за №1452/735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103.
Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За приписами ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, огляд водія на стан алкогольного сп яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів, огляд проводиться у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським за допомогою спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатом огляд проводиться в закладі охорони здоров'я.
В силу вимог вищезазначеної статті, а також пункту 4 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться на місці зупинки транспортного засобу. Пунктом 6 вказаного вище Порядку, передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення такого огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатом, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Таким чином, аналіз норм, які регулюють порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, проведення огляду на стан сп'яніння, дає підстави стверджувати, що для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідна сукупність наступних фактів:
1) особа повинна керувати транспортним засобом;
2) у водія виявленні ознаки алкогольного сп'яніння, визначенні у пункті 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року за №1452/735;
3) поліцейський повинен запропонувати водієві на місці зупинки транспортного засобу пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, зафіксувавши це відеозаписом чи у присутності 2 свідків;
4) отримати відмову водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, знову ж таки зафіксувавши це відеозаписом, або отримати таку відмову у присутності 2 свідків;
5) поліцейський повинен запропонувати водієві пройти такий огляд в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право проведення огляду на стан сп'яніння водіїв, зафіксувавши це відеозаписом чи висунувши вимогу у присутності 2 свідків;
6) отримати відмову водія від проходження огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, знову ж таки зафіксувавши це відеозаписом, або отримати таку відмову у присутності 2 свідків.
Відповідно до частини 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року за № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно ч. 4 Розділу І Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що поліцейським не визначено ні однієї з ознак наркотичного сп'яніння, яка відповідає Інструкції.
Також суд критично оцінює наявне в матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.10.2024 року, оскільки в ньому відсутній підпис особи, яка направляється на огляд.
Згідно до пунктів 8, 12 Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
При цьому, матеріали справи взагалі не містять доказів які б підтверджували, що працівники поліції вручали зазначене направлення ОСОБА_1 , крім того, в направленні не зазначено жодної ознаки наркотичного сп'яніння.
До матеріалів справи додано відеозапис, здійснений поліцейськими під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .
Разом з тим, вказаний відеозапис не містить безперервності ведення відеозйомки і «нарізаний» на три окремі файли, один з яких не є записом з бодікамери, а являється записом з невідомої камери відео нагляду.
Суд звертає увагу на те, що обов'язок поліцейських здійснювати безперервний відеозапис виявлення, фіксації адміністративного правопорушення та проведення процесуальних дій є запорукою дотримання законності при вчиненні поліцейськими указаних дій, об'єктивності цих дій, усунення конфліктних та спірних питань, забезпечення судової справи належними та допустимими доказами, необхідних для розгляду справи.
Про те, із дослідженого відеозапису з нагрудної камери поліцейського слідує, що відеозапис розпочинається із того, що працівник поліції підходить і спілкується з ОСОБА_1 , зазначає, що в нього мається підозра, при цьому не називає жодної ознаки наркотичного сп'яніння, та пропонує пройти обстеження на стан наркотичного сп'яніння в лікувальному закладі.
Разом з тим, доданий до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис не містить доказів того, що поліцейський здійснював будь-який огляд водія, під час якого він міг виявити у нього зазначені ознаки наркотичного сп'яніння.
В цілому зовнішній вигляд та поведінка водія, який відображений на відео, на переконання суду ніяким чином не свідчить про наявність в останнього ознак наркотичного сп'яніння.
Відсутність на відеозаписі повідомлення водію ознак наркотичного сп'яніння, позбавляє суд можливості встановити наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, а отже суд вважає, що обставини, визначені законом, які давали поліцейському право вимагати від водія пройти огляд на стан сп'яніння, були відсутні.
Враховуючи вищевикладене, вбачається, що поліцейськими не дотримано зазначених положень закону, що на підставі ч. 5 ст. 266 КУпАП робить недійсними результат огляду, який зазначений у протоколі.
Суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України від 26.02.2019 № 1-р/2019.
Надаючи оцінку протоколу про адміністративне правопорушення, суд констатує, що останній містить лише інформацію про нібито вчинене ОСОБА_1 правопорушення, а відомості викладені в ньому не підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, а отже він не може бути єдиним беззаперечним доказом винуватості останнього.
Таким чином, ретельно дослідивши та перевіривши в ході судового розгляду усі наявні в справі докази, суд приходить переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні даного правопорушення в судовому засіданні встановлено не було. При цьому всі можливості для усунення сумнівів були вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху.
Відтак, доводи адвоката щодо суперечності змісту протоколу про адміністративне правопорушення та встановлених обставин, є такими, що заслуговують на увагу.
Відповідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
У відповідності до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року, судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.
При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. 247, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В силу вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 Постанови Пленуму ВС України № 9 від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Крім того, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У справі "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою".
У справі "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї" від 06 грудня 1998 року Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Одночасно сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства", який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є "обвинуваченням" держави щодо особи, що потребує належного до цього ставлення, а тому варто звертати увагу уповноважених осіб на необхідності дотримання правил та процедур під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, прав та гарантій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, належному фіксуванні доказів вчинення правопорушення та їх зберіганні тощо.
З огляду на вищевикладене, матеріали справи не містять достовірних та беззаперечних відомостей щодо вчинення інкримінованого ОСОБА_1 . Правопорушення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 с. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).
Тому, оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази в їх сукупності з урахуванням того, що всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку, що факти, викладені в протоколі, зокрема, щодо вчинення правопорушення не підтверджуються жодними достовірними доказами, а відтак, протокол не може являтись доказом наявності у ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 247, 251, 252, 255, 266, 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 130 ч. 1 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Т. А. Буток