Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 707/2718/24
Провадження № 2/711/3406/24
про залишення позовної заяви без руху
23.12.2024 м. Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Позарецька С.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася у Черкаський районний суд Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати між нею та відповідачем шлюб, який зареєстрований 26.11.2008, актовий запис № 1011.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області (суддя Волкова Н.С.) від 26.11.2024 направила справу за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суддею встановлено, що заяву подано з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства.
Як визначено у ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч. 2 ст. 12 ЦПК України).
Крім того, згідно з п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Так, позовна заява повинна відповідати вимогам ст. 175 ЦПК України. Крім того, як зазначено у частині 5 статті 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Також, відповідно до постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у частині, що не суперечить нормам чинного законодавства, у заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання, чи є від шлюбу неповнолітні діти, при кому з батьків вони перебувають, пропозиції щодо участі подружжя в утриманні та вихованні дітей після розірвання шлюбу, чи заявляються інші вимоги, які може бути вирішено одночасно з позовом про розірвання шлюбу. До заяви додаються: свідоцтво про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей, довідки щодо розміру заробітку та інших доходів, а також усі необхідні документи відповідно до заявлених вимог.
Крім того, процесуальним законодавством визначено наступні види підсудності: загальна (стаття 27 ЦПК України), альтернативна (стаття 28 ЦПК України), підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами (стаття 29 ЦПК України) та виключна (стаття 30 ЦПК України).
Відповідно до правил загальної підсудності, які встановлені у статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.
Позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них (ч. 2 ст. 28 ЦПК України). Частинами 9 та 10 статті 28 ЦПК України визначено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
Таким чином, якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Вивчивши подану позивачем позовну заяву та додані до неї документи, вбачається, що зазначені положення закону не виконані.
Так, позивач звернулася із цим позовом до Черкаського районного суду Черкаської області.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області (суддя Волкова Н.С.) від 26.11.2024 справа за підсудністю направлена до Придніпровського районного суду м. Черкаси, з підстав, що у ст. 27 ЦПК України, як зазначено, останнім відомим місцем проживання відповідача є адреса: АДРЕСА_1 .
За інформацією Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради у департаменті відсутня інформація щодо реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , 1975р. народження.
Між тим, у матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження того, що дійсно останнім відомим місцем проживання/реєстрації відповідача, є/була саме така адреса. Крім того, відсутні підтверджуючі документи, за яких можна вважати, що за цією адресою знаходиться майно відповідача, враховуючи норми ст. 28 ЦПК України.
Також, суддя звертає увагу на те, що у вступній частині позовної заяви ОСОБА_1 вказала свою адресу: АДРЕСА_1 . Між тим, до позовної заяви не долучені документи, які підтверджують обставини про те, що зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача є ця адреса, що на її утриманні є малолітні або неповнолітні діти або, що вона не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача, з огляду на норми ст. 28 ч.2 ЦПК України.
Крім того, жодного обгрунтування стосовно звернення позивача ОСОБА_1 , щодо визначення підсудності, саме за Черкаським районним судом Черкаської області, у позовній заяві не наведено і цим судом відповідні обставини також з'ясовані не були.
Крім того, позивачем у позовній заяві не зазначено, при кому з батьків перебуває неповнолітня дитина - ОСОБА_3 , 2008 року народження, пропозиції щодо участі подружжя в утриманні та вихованні дитини після розірвання шлюбу.
Разом з тим, враховуючи відсутність наданих позивачем доказів та не зазначення у позовній заяві обставин про місце проживання чи перебування позивача, відповідача, наявності у останнього нерухомого майна, постійного місця роботи, а також не надання підтверджуючих відомостей про те, що на її утриманні знаходиться неповнолітня дитина тощо, ці обставини унеможливлюють визначення підсудності цієї справи саме за Придніпровським районним судом м. Черкаси, враховуючи положення ч. 1 ст. 27 та ч.ч. 2, 9, 10 ст. 28 ЦПК України.
Суд звертає увагу на те, що позивачу слід керуватися положеннями Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», оскільки сам по собі факт перебування особи - позивача/відповідача/неповнолітньої дитини за певною адресою без реєстрації у встановленому законом порядку свого місця проживання чи місця перебування не дає підстав для звернення до Придніпровського районного суду м. Черкаси із цим позовом.
Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Положення статті 27 та статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
Отже у нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
За таких підстав, позивачу слід усунути зазначені недоліки та подати до суду позовну заяву з дотриманням всіх вказаних вимог закону, зокрема і щодо визначення підсудності справи. Без підтвердження вказаних обставин, суддя не може вирішити питання про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача та надає йому строк на усунення недоліків.
Таким чином, позовну заяву слід залишити без руху та надати можливість позивачу належним чином оформити та подати до суду позов.
Також, позивачу слід роз'яснити її право звернутись до адвоката, чи особи, яка за законом має право на надання правничої допомоги, щодо оформлення та подання позовної заяви до суду.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 2, 4, 27, 28, 174, 175-177, 185, 258-261 ЦПК України суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - залишити без руху.
Позивачу необхідно усунути, вказані у даній ухвалі недоліки, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали.
У випадку неусунення вказаних недоліків позовна заява буде визнана не поданою та повернута позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 23.12.2024.
Суддя: С. М. Позарецька