Дата документу 26.12.2024 Справа № 335/1167/23
Єдиний унікальний № 335/1167/23 Головуючий у 1-й інстанції: Калюжна В.В.
Провадження №22-ц/807/2140/24 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
26 грудня 2024 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кухаря С.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2024 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, -
У лютому 2023 року Концерн «Міські теплові мережі» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення, №41а, №42а в підвалі літ.А-5, загальною площею 125,3м? за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Договору купівлі-продажу, серія та номер: 7901, виданий 14.07.2015, видавник: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вову І.І., право власності зареєстроване 14 липня 2015 року.
Станом на 01 листопада 2021 року Типовий індивідуальний договір №72220411 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 між Концерном «МТМ» та ОСОБА_1 з 01 листопада 2021 року є укладеним (вказаний договір приєднання розміщений на офіційному сайті Концерну «МТМ».
Нежитлове приміщення, яке належить ОСОБА_1 , є невід'ємною частиною житлового будинку АДРЕСА_1 , оснащено приладом обліку теплової енергії та має єдину систему опалення, в приміщеннях будинку встановлено розподільчий прилад обліку.
Відповідно до п.11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року №315 (далі - Методика).
Позивачем було надано послуги з постачання теплової енергії відповідачу за період з 01 листопада 2021 року по 30 листопада 2022 року на загальну суму 42 257,45 грн, що підтверджується розрахунком суми грошової заборгованості.
В силу виконання Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року, №830 Позивачем формуються рахунки на оплату спожитої послуги та надаються споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до ст.8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Позивачем були сформовані та надані відповідачу рахунки на оплату спожитої послуги.
Відповідач за період з 01 листопада 2021 року по 30 листопада 2022 року не виконав свої обов'язки по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії згідно умов Договору, у зв'язку з чим у відповідача виникла грошова заборгованість у розмірі 42 257,45 грн.
На підставі вищевикладеного, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «МТМ» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії в розмірі 42 257,45 грн., а також судові витрати у розмірі судового збору 2 684,00 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надану послугу з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року по 30 листопада 2022 року у сумі 2 209 гривень 85 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 684 гривні 00 копійок.
В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Концерн «Міські теплові мережі», представник, Шикун Валерія Олександрівна подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи, вважає, що рішення суду прийнято з порушенням матеріального та процесуального права, а також судом не враховані норми чинного законодавства України та обставини, які є важливими для правильного вирішення справи по суті. Просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 06 вересня 2024 року та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі», стягнувши з ОСОБА_1 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по листопад 2022 року у розмірі 42 257,45 грн.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції, посилаючись на відсутність доказів направлення рахунків відповідачу, не врахував, що ні законодавцем, ні умовами договору не визначено способу надання споживачам рахунків на оплату спожитої послуги. Крім того, суд навів та розмежував поняття неопалювального приміщення у якому не нормується температура внутрішнього повітря, відсутні опалювальні прилади будь-якого типу та трубопроводи внутрішньобудинкової системи теплопостачання та постачання гарячої води, а також опалювального приміщення, у котрому теплова енергія забезпечується за допомогою внутрішньо будинкової системи теплопостачання та у якому забезпечується нормативна температура повітря, відтак, допустив невірного визначення приміщення відповідача як неопалювальне приміщення. Погодившись із розрахунками обсягів теплових витрат, наданих представником відповідача, суд зазначає, що даний розрахунок може бути застосовано для приміщень, визначених другою редакцією Методики як окремі приміщення з транзитними мережами опалення, втім, на думку апелянта, на момент дії першої редакції Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг поняття «приміщення з транзитними мережами опалення» було відсутнє, а питання щодо віднесення приміщення до категорії «неопалювальне» не ставилось, відтак, є всі підстави вважати приміщення споживача - опалювальним. Опалювальна система в приміщенні відповідача не зазнавала жодних реконструкцій та цільових змін, відповідачем не надано акт про відокремлення (відключення) нежитлового приміщення від меж централізованого опалення та постачання гарячої води. Нежитлове приміщення, яке знаходяться у житловому будинку та через які проходять транзитні трубопроводи системи опалення будинку не можливо віднести до неопалювальних приміщень. Тому апелянт зауважує, що формула 19 методики ( п.4 розділу V), може застосовуватись тільки до приміщень з індивідуальним опаленням. Натомість, здійснюючи розподіл теплової енергії на приміщення відповідача ( за період листопада 2021 року до січня 2022 року), позивач керувався п. 4 розділу 11 методики - обсяг спожитої теплової енергії на опалення опалюваного приміщення, не оснащеного вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами розподілювачами теплової енергії/вузлами розподільного обліку витрати теплоносія ( у разі обліку теплової енергії у гарячій воді) розраховуються за формулою № 9. Судом не враховано, що застосування формули 23 можливо тільки для розрахунку загально-будинкових потреб (ЗБП) будинку ( у разі надання інформації стосовно довжини трубопроводу, площ місць загального користування та допоміжних приміщень будинку) а не для розрахунку обсягу спожитої теплової енергії приміщення споживача. Приймаючи контррозрахунок відповідача, судом не враховано, що здійснюючи розподіл теплової енергії, Методикою вимагається окрім розподілу теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях, додатково для окремого приміщення з транзитними мережами опалення розподіляється доля ЗБП ( загально-будинкових потреб) розподіл 11, 111 Методики, ст. 10 Закону України « Про комерційний облік». Апелянт зазначає, що періодом визнання підвального приміщення окремим приміщенням з транзитними мережами опалення є 08 серпня 2024 року, тобто згідно акту обстеження від 25 червня 2024 року та прийнятого на підставі цього акту рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради, тому позивач має юридичні підстави здійснювати нарахування за спожиту теплову енергію на підставі формули для окремого приміщення з транзитними мережами опалення саме з цього моменту.
В порядку ст. 360 ЦПК України, до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому відповідач ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 зазначає, що приміщення, яке належить відповідачці, не обладнано приладами опалення, зокрема трубопровід опалення в приміщенні 41а обшитий гіпсокартоном, а в приміщенні 42а обшитий гіпоскартоном та ізольований. Приміщення відноситься до неопалювальних підвалів, позивачем, для визначення кількості теплової енергії було безпідставно застосовано розрахунок обсягів теплових витрат, як для опалювального приміщення, та наголошує, що в новій редакції Методики №315 з'явився інший термін, який відповідає характеристиці приміщень Відповідача, а відтак, саме формула 23 Методики №315 у другій редакції, має бути застосована для визначення теплових витрат від ізольованих трубопроводів у спірних підвалах. Представник відповідача звертає увагу суду, що представник позивача контррозрахунку не надав, а рахунки за надані послуги з постачання теплової енергії не підписані сторонами, не направлялися відповідачці, та відомості зазначені в них - неможливо перевірити.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2024 року це 90 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн (3028,00 грн Х 30 = 90 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п.п.1,2 ч. 1, ч.2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 42 257,45 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п.1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України.
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до частини першої статті ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свої зобов'язання з оплати послуг з централізованого опалення належним чином не виконував, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за період з 01 листопада 2021 року по 30 листопада 2022 року у сумі 2209, 85 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача. При цьому, суд першої інстанції вважав завищеними нарахування позивачем заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у сумі 42257, 45 грн, а взяв до уваги контррозрахунок здійснений представником відповідача, із застосуванням одноставкового тарифу, який було затверджено рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради № 374 від 11 жовтня 2021 року, № 3 від 13 січня 2022 року, № 39 від 10 лютого 2022 року.
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується, оскільки вони не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.
ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення, №41а, №42а в підвалі літ.А-5, загальною площею 125,3м? за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Договору купівлі-продажу, серія та номер: 7901, виданий 14 липня 2015 року , видавник: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І., право власності зареєстроване 14 липня 2015 року, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, 40622681 сформованої 14 липня 2015 року (т.1 а.с.8) та 40622171 сформованої 14 липня 2015 року.
Станом на 01 листопада 2021 року Типовий індивідуальний договір №72220411 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 між Концерном «МТМ» та ОСОБА_1 з 01 листопада 2021 року є укладеним (вказаний договір приєднання розміщений на офіційному сайті Концерну «МТМ».
На виконання умов вищевказаного договору позивач Концерн «МТМ» протягом періоду з 01 листопада 2021 по 30 листопад 2022 надав послуги постачання теплової енергії у приміщення відповідача на загальну суму 42 257,45 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості. Відповідачем за вказаний період послуги не оплачувались (т.1. а.с.5, а.с. 10-22).
Концерн «Міські теплові мережі» є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо. (п. 2.2 Статуту)
Згідно з ч. 7 ст. 14 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Частиною 5 статті 13 даного Закону встановлено, що в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг 02 жовтня 2021 року Концерн «Міські теплові мережі» оприлюднив на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради (можна знайти у вільному доступів мережі Інтернет за посиланням http://zp.gov.ua/uk/articeles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-) та на власному офіційному веб-сайті (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http//teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/) індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.
Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається так як вказане призведе до порушення прав інших суб'єктів імперативно визначених відносин.
Крім того ч. 6 ст. 633 ЦКУ передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.
Таким чином, в силу вимог вище наведених норм Закону з 01 листопада 2021 року Концерном «Міські теплові мережі» з відповідачем укладено типовий індивідуальний договір №72220411 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 .
Пунктом 4 Типового індивідуального договору № 72220411 встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Згідно з п. 5 Типового договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Відповідно до п. 11 Типового договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 № 315
Вказана Методика встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
Житловий будинок АДРЕСА_1 оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії типу Ultraheat 2WR5, заводський номер 65132878 (а.с. 10).
Нежитлове приміщення відповідача є невід'ємною частиною житлового будинку. Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказане приміщення не підпадає під термін неопалювальне приміщення.
Внутрішньобудинкова система опалення проектується таким чином, щоб забезпечити нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку. Згідно з пунктом 6.3.4 ДБН В.2.5-6762013 Опалення, вентиляція та кондиціонування опалення слід проектувати з урахуванням теплового балансу між тепловтратами та теплонадходженнями, у тому числі теплоти, що регулярно надходить у приміщення від трубопроводів. Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах.
При цьому, відсутність радіаторів не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення, оскільки наявність стояків в приміщенні свідчить про надходження тепла в приміщення.
Законодавство,яке регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов'язує обов'язок споживача сплатити вартість теплової енергії за фактом її споживання. Отже, при підрахунку теплоспоживання необхідно враховувати, в тому числі, тепловиділення в приміщенні від поверхонь прокладних трубопроводів (стояків, підводок до приладів тощо), що знаходиться у приміщенні з приладами обліку або без них. Таким чином, якщо навіть у приміщенні відсутні опалювальні прилади, але є стояки, підводки до приладів, споживач повинен сплачувати за фактичне тепло, яке відділяється від зазначених трубопроводів.
Відповідно до визначення, передбаченого Методикою, опалюване приміщення це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Наразі чинним є Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26 липня 2019 року..
Враховуючи знаходження належного відповідачу нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку, відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення, суд апеляційної інстанції вважає, що вказане приміщення є опалювальними.
Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2021-2022 років, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Запорізької міської ради та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м.Запоріжжі.
Згідно пункту 32 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21 серпня 2019 року (далі - Правила), розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Пунктом 34 цих Правил визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п., п 5, 11, 32, 34, 38 Типового індивідуального договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
У п. 32 Типового договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
За умовами п. 34 Типового договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Згідно з пп. 3 п. 41 Типового договору споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
В період з листопада 2021 року по листопад 2022 року позивач надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 42257,45 грн.
Для здійснення перевірки нарахувань позивачем надано всі необхідні дані, що містяться в рахунку, а саме покази приладу обліку, площу опалювальних приміщень у будинку, площу приміщення відповідача, тарифи що діяли в розрахунковому періоді.
Наведеним вище спростовуються доводи відповідача щодо того, що позивачем не доведено факту надання послуг за спірний період, їх обсягу, вартості, а також настання у відповідача строку виконання грошових зобов'язань зі сплати таких послуг.
З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з постачання теплової енергії станом на час прийняття оскаржуваного рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо формул застосованих при розрахунку вартості теплової енергії, суд першої інстанції не вірно зазначив, що приміщення відповідача є неопалювальним, а за оновленою редакцією Методики - приміщенням з транзитними мережами опалення, відтак застосування формули 23 Методики №315 є безпідставним. Формула 23 методики стосується розділу 1V методики «Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення».
Загально-будинкові потреби опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення..
Тобто, застосування формули 23 можливо тільки для розрахунку загально-будинкових потреб будинку ( у разі надання інформації стосовно довжини трубопроводів, площ місць загального користуання та допоміжних приміщень будинку), а не для розрахунку обсягу спожитої теплової енергії приміщення споживача.
Натомість, приймаючи конррозрахунок відповідача, судом не враховано, що здійснюючи розподіл теплової енергії, Методикою вимагається, окрім розподілу теплової енергії, що надходить до приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення ГВП, що прокладені у цих приміщеннях, додатково для окремого приміщення з транзитними мережами опалення розподіляється доля ЗБП ( загально-будинкових потреб) ( розділ 11, 111 Методики, ст. 10 Закону України « Про комерційний облік»).
На підтвердження належності приміщення відповідача за спірний період до категорії окремого приміщення з транзитними мережами опалення, останнім відповідних документів не надано, тому заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що через відсутність настання юридичних наслідків у вигляді визнання приміщення з транзитними мережами опалення до серпня 2024 року, застосування формули для окремих приміщень з транзитними мережами опалення є безпідставним до періоду з 01 листопада 2021 року по 31 січня 2022 року, тобто спірного періоду, який є предметом спору у цій справі.
Таким чином, застосовуючи при розрахунку формули 8 Методики №315, позивач вірно виходив з того, що розподіл теплової енергії для будівлі/будинку, у якій/якому є приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг розподіленої теплової енергії на опалення опалювального приміщення, не оснащеного приладами розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики №315 за формулою N 8. Нежитлове приміщення відповідача площею 125,3 м2 вбудоване в житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 має сумісну із будівлею систему опалення та не оснащено розподільчим приладом обліку теплової енергії. Житловий будинок АДРЕСА_1 обладнано комерційним приладом обліку теплової енергії. Оскільки, в період з листопада 2021 по листопад 2022, в будинку відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку, то можливо виконати розрахунок за п. 5 розділу III Методики: "Для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень", а саме за формулою N 8.
Відповідно до пункту 32 Правил надання послуги за постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 року № 830 зазначено, що плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу ( протягом опалювального періоду) та умовно- постійної частини тарифу ( протягом року).
Згідно Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 494 від 08 вересня 2023 року затверддені питомі погодинні норми витрат теплоти на опалення та теплове навантаження на потреби опалення для кожної окремо розташованої будівлі м. Запоріжжя для застосування Концерну « Міські теплові мережі».
Суд першої інстанції в обгрунтування судового рішення також послався на відсутність доказів, які б підтверджували факт надсилання відповідачеві рахунків на оплату наданих послуг. Проте, суд першої інстанції зробив такий висновок без посилання на норми закону або умови договору, які б зобов'язували позивача надсилати їх відповідачу.
При цьому, колегія суддів зауважує, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку.
За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар.
До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 920/1343/21.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд не вірно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, не повно дослідив наявні у справі докази, та не надав їм належної оцінки згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України і прийшов до помилкового висновку задовольняючи частково позов Концерну « Міські теплові мережі» .
З огляду на зазначене рішення суду першої інстанції не можна вважати законним та обгрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Аргументи апеляційної скарги є виправданими.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року N 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права, а тому є підстави для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Відповідно до підпунктів "б" "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції в резолютивній частині судового рішення повинен зазначити новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 1) ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, позов задоволенню судові витрати позивача у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2684, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 170123167 від 17 січня 2023 року ( а.с. 1 т. 1), за подання апеляційної скарги у розмірі 3220, 80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 5724 від 07 травня 2024 року (а.с. 84 т. 2), що разом становить 5904, 80 грн слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» задовольнити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2024 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надану послугу з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року по 30 листопада 2022 року у сумі 42 257( сорок дві тисячі двісті п'ятдесят сім) гривень 45 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 684 гривень 00 копійок, за подання апеляційної скарги у розмірі 3 220 гривень 84 копійок, що разом становить 5904 (п'ять тисяч дев'ятсот чотири) гривень 80 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 26 грудня 2024 року.
Головуючий, суддя Суддя Суддя
Подліянова Г.С. Гончар М.С. Кухар С.В.