Справа № 297/1114/24
Закарпатський апеляційний суд
27.12.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув заяву захисника-адвоката Кашпура В. М. про відвід судді Закарпатського апеляційного суду Бисаги Т. Ю. у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Кашпура В. М. на постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 04.04.2024.
У провадженні Закарпатського апеляційного суду (головуючий - суддя Бисага Т. Ю.) знаходиться справа № 297/1114/24 (провадження № 33/4806/319/24) щодо ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
25.12.2024 від захисника-адвоката Кашпура В. М. надійшла заява про відвід судді Бисаги Т. Ю. у даній справі. В обґрунтування заявленого відводу захисник посилається на те, що суддя Бисага Т. Ю. не дозволяє йому прийняти участь у розгляді даної справи в режимі відеоконференції, безпідставно відмовляючи у задоволенні відповідних його заяв. З наведених підстав захисник просить задовольнити заяву про відвід судді Бисаги Т. Ю., оскільки існують сумніви щодо його неупередженості при розгляді апеляційної скарги захисника-адвоката Кашпура В. М. на постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 04.04.2024.
Перевіривши доводи заяви захисника, апеляційний суд приходить до висновку про те, що заява про відвід судді Бисаги Т. Ю. задоволенню не підлягає з таких підстав.
Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено процесуальних норм, які регламентують порядок розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення, а також спеціальних норм, що передбачають можливість заявити відвід судді і, відповідно не передбачають порядку розгляду заяви про відвід.
Водночас ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18.12.2008 у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні КСУ поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
-2-
Згідно положень ч. 1 ст. 2 КУпАП, ч. 2 ст. 7 КУпАП, ст. 9, 129 Конституції України, при вирішенні питання про відвід судді під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, що не регламентовано нормами КУпАП, є підстави для застосування аналогії закону у вигляді норм КПК України, а питання про відвід вирішувати в порядку ст. 75, 76, 80, 81 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 КПК України, у разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений в порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 КПК України.
Статтею 75 КПК України передбачено вичерпний перелік обставин, що виключають участь судді в розгляді справи, а статтею 76 КПК України визначено випадки недопустимості повторної участі судді в кримінальному провадженні.
Пунктом 4 статті 75 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумніви у його неупередженості.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а тому вважаю, що заява про відвід має бути розглянута по суті.
В рішенні Європейського суду у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (рішення від 10.12.2009) зазначено, що наявність безсторонності має визначатися (з огляду на п. 1 ст. 6 Конвенції) за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається серед інших аспектів, чи забезпечував суд загалом та його склад зокрема відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», від 24.02.93, та «Ветштайн проти Швейцарії»; заява № 33958/96). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають відносини, які розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» від 10.06.96). Безсторонність суду визнається, поки не надано доказів протилежного (рішення «Ветштайн проти Швейцарії).
У даному випадку оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
У цьому світлі апеляційний суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Одночасно апеляційний суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід апеляційний суд також бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу apriori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
-3-
Зокрема, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Схожа позиція висловлена й Радою суддів України у рішенні від 07.09.2017 № 46, в пункті 2 якого зазначено, що наявність судового рішення, яке ухвалене судом в іншій справі у подібних правовідносинах, або за участю тих самих сторін, або з процесуальних, чи інших питань у тій самій справі не породжує у діяльності судді конфлікту інтересів.
У заяві про відвід не доведені будь-які факти прояву поведінки, яка б свідчила про упередженість чи небезсторонність у цій справі.
Доводи, на які посилається захисник-адвокат Кашпур В. М., як на підстави для відводу судді Бисаги Т. Ю., апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані, безпідставні і такі, що ґрунтуються виключно на суб'єктивних припущеннях заявника. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
Крім того, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання вимог законності. При цьому чинним Кодексом про адміністративні правопорушення не передбачено можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Більше того, відповідно до статті 336 КПК України, яку просить застосувати адвокат Кашпур В. П. до даних правовідносин, така не зобов'язує суд проводити судове засідання у режимі відеоконференції, а лише надає таке право, за наявності певних умов та відповідної технічної можливості. Апеляційний суд також констатує, що головна мета адміністративного судочинства є виховання особи в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що не можливо зробити дистанційно.
Інших обставин, які б свідчили про особисту упередженість судді Бисаги Т. Ю. або його необ'єктивність під час розгляду справи № 297/1114/24 у своїй заяві захисник-адвокат Кашпур В. П не наводить, а апеляційний суд таких обставин не встановив.
З огляду на наведене, подана заява про відвід є необґрунтована, в її задоволенні слід відмовити.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні заяви про відвід апеляційний суд також враховує, що: відповідно до ст. 30 КПК України відмова у здійсненні правосуддя не допускається; необґрунтовані задоволення відводів чи самовідводів у будь-якій справі є неприпустимими, оскільки може свідчити про ухилення від розгляду справи, що є порушенням правил суддівської етики та порочить звання судді, а також підриває авторитет суду та судової влади в цілому; необґрунтовані заяви про відвід судді можуть розцінюватися як тиск на суд та зловживання правом на заявлення відводів.
Керуючись ст. 75, 76, 80 КПК України, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
У задоволенні заяви захисника-адвоката Кашпура В. М. про відвід судді Закарпатського апеляційного суду БИСАГИ Тараса Юрійовича у справі №297/1114/24 (провадження № 33/4806/319/24) щодо ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, відмовити.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя