Справа № 643/16358/24
Провадження № 2-з/643/100/24
25.12.2024 м. Харків
Суддя Московського районного суду м. Харкова Семенова Я.Ю., розглянувши заяву керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Скуратовича Руслана Франаковича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Скуратовича Руслана Франаковича, поданим в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання знести об'єкт самочинного будівництва, скасування державної реєстрації права власності, -
Керівник Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Скуратович Р.Ф., який діє в інтересах держави в особі Харківської міської ради, через підсистему «Електронний суд» звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , в якому просить усунути перешкоди у здійсненні права Харківської міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності шляхом:
1) зобов'язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з одночасним приведенням її у придатний для подальшого використання стан шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва - нежитлової будівлі літ. «Е-1», загальною площею 17,5 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1993719963101;
2) скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна, а саме: частки нежитлової будівлі літ. «Е-1», загальною площею 17.5 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1993719963101, номер відомостей про речове право 35592295, внесене державним реєстратором приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І., індексний номер: 51247171 від 20.02.2020, та закриттям розділу 1993719963101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
3) скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна, а саме: частки нежитлової будівлі літ. «Е-1», загальною площею 17.5 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1993719963101, номер відомостей про речове право 35661936, внесене державним реєстратором приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І., індексний номер: 51321111 від 25.02.2020, та закриттям розділу 1993719963101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
23 грудня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла заява керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Скуратовича Р.Ф., в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборони на відчуження нежитлової будівлі літ. «Е-1», загальною площею 17,5 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1993719963101.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23 грудня 2024 року заяву про забезпечення позову, справа №643/16358/24, розподілено у провадження судді Семенової Я.Ю. Заяву передано судді 24 грудня 2024 року.
В обґрунтування вимог заяви заявник посилався, що предметом спору у вказаній вище цивільній справі є знесення самочинно збудованого об'єкту нерухомого майна, скасування державної реєстрації права приватної власності на спірне нежитлове приміщення із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи. Зауважував, що у разі задоволення позовних вимог відповідачі у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 втратять право власності на спірне майно та будуть зобов'язані його знести. Разом з тим, як про це зазначає заявник, без установлення обмежень на час розгляду справи, фактичні власники спірного нерухомого майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 матимуть можливість розпорядитися своєю власністю на власний розсуд у будь-який час, подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення, поділ, виділ чи об'єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Зауважував, що наявність у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 правомочностей власників майна вказує на можливість у будь-який момент, у тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитися спірним майном на користь третіх осіб. Посилався, що відповідачі у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи обізнаними про наявність судового спору з приводу належного їм на праві власності майна, з метою утруднення у майбутньому виконання судового рішення, можуть свідомо ініціювати питання щодо зміни призначення та виду його функціонального використання, що у подальшому призведе до необхідності скасування відповідних рішень шляхом пред'явлення до суду інших позовів. Як на це посилався заявник, наведене ним може призвести до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову, у зв'язку з наявністю майнового інтересу цих осіб, а також може зумовити необхідність звернення прокурора з іншим позовом для захисту порушених інтересів держави. Безконтрольне розширення кола осіб, прав та інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на майно іншім особам, які не беруть участь у даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову прокурора. Обґрунтовуючи обрані заходи забезпечення позову, зауважував, що вони є співмірними із заявленими позовними вимогами та з правом, за захистом якого звернувся прокурор. Правові наслідки їх застосування не призведуть до невиправданих і надмірних обмежень прав відповідача, однак їх незастосування може унеможливити виконання в майбутньому рішення суду. Невжиття заходів забезпечення позову нівелює мету звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави, адже повторне ініціювання нових судових спорів з метою їх поновлення потребуватиме значних як правових, так і фінансових витрат, покладення яких на державу буде неправомірним, а можливо й надмірним тягарем.
Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову, встановив таке.
За правилами ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України унормовано, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, як це закріплено вимогами п. 3 ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
Застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об'єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, як це унормовано правилами ч.3 ст. 150 ЦПК України.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Наведене свідчить про те, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, у випадку задоволення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має також брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Як виснувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року, прийнятій у справі №381/4019/18, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Як дійшов висновку Верховний Суд в постанові від 25 вересня 2019 року, прийнятій у справі № 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Як убачається з матеріалів справи, державним реєстратором Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області Зеленим В.В. 18.12.2019 прийнято рішення про державну реєстрацію, індексний номер: №50357502, об'єкту нерухомого майна №1993719963101 (номер запису про право власності №34769430), а саме: нежитлової будівлі, літ. «Е-1», загальною площею 17,5 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а також внесені відомості про право приватної власності на вказаний об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_3 (код 336110155).
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: інформаційної довідки №407242570 від 09.12.2024 підставою виникнення права власності був технічний паспорт б/н та довідка №3156, видані 17.12.2019 ТОВ «Міжрегіональне бюро з технічної інвентаризації». Відповідно до зазначеної довідки нежитлова будівля літ. «Е-1», загальною площею 17,5 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , побудована у 1991 році.
Разом з тим, як на це посилається заявник, право власності на вказаний об'єкт нерухомості зареєстровано із порушенням вимог законодавства та в подальшому відчужене на користь третіх осіб.
Як на це звертав увагу заявник, ОСОБА_3 відчужив на користь ОСОБА_1 частку нежитлової будівлі літ. «Е-1», розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу частки нежитлової будівлі №530 від 20.02.2020, вказаний договір зареєстровано приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. 20.02.2020 за №51247171.
Крім того, частку нежитлової будівлі літ. «Е-1», розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , було відчужено ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу частки нежитлової будівлі №615 від 25.02.2020, договір зареєстровано приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. 25.02.2020 за №51321111.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, беручи до уваги предмет спору, співмірність виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, ураховуючи, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, суд доходить висновку, що доводи заяви є обґрунтованими, у випадку незастосування заходів забезпечення позову існує вірогідність відчуження спірного майна відповідачами, невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а відтак наявні підстави для забезпечення позову в обраний позивачем спосіб. Обраний заявником спосіб суд вважає достатнім для забезпечення ефективного захисту оспорюваних прав та інтересів позивача.
На час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець пов'язує обов'язок суду щодо застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України, також суд зауважує, що обраний заявником вид забезпечення позову - заборона відчуження спірного об'єкту нерухомого майна не впливає на майновий стан відповідачів, не позбавляє їх можливості реалізовувати право володіння та користування спірним нерухомим майном.
Керуючись ст. 149 153, 258 261, 353 355 ЦПК України, суд
Заяву керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Скуратовича Руслана Франаковича про забезпечення позову - задовольнити.
Заборонити відчуження нежитлової будівлі літ. «Е-1», загальною площею 17,5 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №1993719963101), що належать на праві власності ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 ). Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Строк пред'явлення до виконання ухвали про забезпечення позову три роки.
Суддя: Я.Ю. Семенова