Справа № 953/11709/24
н/п 2-н/953/3104/24
"24" грудня 2024 р. Суддя Київського районного суд м. Харкова Бородіна Н.М. розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської міської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за послуги з розподілу природного газу,-
встановив:
До Київського районного суду м. Харкова надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської міської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за послуги з розподілу природного газу у сумі 530,14 грн. за період з 01.08.2023 по 31.10.2024, яка утворилась за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що боржник є власником квартири за вказаною адресою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м. Харкова від 18.12.2024 вказану заяву про видачу судового наказу передано для розгляду судді Бородіній Н.М.
Дослідивши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд прийшов до висновку про відмову у видачі судового наказу з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Так, наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Відповідно до положень ст. 162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Статтею 163 ЦК України, передбачено вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу.
Згідно з ч. 5 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи боржника.
Положеннями ч.9 ст. 165 ЦПК України встановлено, що у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Зазначена норма законодавства дає підстави суду дійти висновку про те, що однією із обов'язкових умов для задоволення заяви про видачу судового наказу є наявність інформації у суду про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи боржника.
Аналіз зазначених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що приписи ч. 9 ст. 165 ЦПК України є спеціальною нормою, якою встановлена окрема імперативна підстава для відмови у видачі судового наказу, що не суперечить положенням ст.162 ЦПК України, оскільки йдеться не про порушення правил підсудності (п.9 ч.1 ст.165 ЦПК України), а про неможливість отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) боржника (фізичної особи).
Наказне провадження - це особливий спрощений вид цивільного процесу, спрямований на швидкий та ефективний захист безспірних прав осіб шляхом видачі судового наказу, що одночасно є судовим рішенням та виконавчим документом.
Отже, зважаючи на визначений процесуальним законом порядок розгляду та звернення до виконання судового наказу, обов'язковою умовою для його видачі є встановлення зареєстрованого місця проживання фізичної особи боржника.
Заявником у поданій до суду заяві вказано адресу виникнення заборгованості - АДРЕСА_1 .
Разом з тим, згідно відомостей отриманий судом з Реєстру територіальної громади міста Харкова та Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 зареєстрованою за адресою, зазначеною заявником у заяві не значиться. Даних про будь-яку іншу адресу місця реєстрації боржника вказані реєстри не містять.
Отже, враховуючи, що зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання боржника ОСОБА_1 не встановлено, суд приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу за даною заявою на підставі ч.9 ст.165 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Тобто, в даному випадку стягувач, встановивши інформацію про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи-боржника, не позбавлений можливості повторно звернутись до суду із заявою про видачу судового наказу або з позовною заявою в порядку спрощеного позовного провадження.
Керуючись ч. 9 ст.165 ЦПК України, суд, -
постановив:
У видачі судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської міської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» суми заборгованості за послуги з розподілу природного газу, - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н.М. Бородіна