Справа № 404/1472/23
Номер провадження 2/404/919/24
04 грудня 2024 року Кіровський районний суд м. Кіровограда
в складі: головуючого судді - Мохонько В.В.,
за участі секретаря - Галушко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У березні 2023 року позивач звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , по якому просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 628 100,00 грн. та у відшкодування витрат на проведення судової психологічної експертизи в розмірі 4 530,48 грн.
В обґрунтування заяви зазначає, що вона була потерпілою у кримінальному провадженні про внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018120020006375 від 23.07.2018 р., за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
В результаті ДТП вказує, що вона отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого внутрішньо суглобового імпресійного перелому зовнішнього виростку правої великогомілкової кістки зі зміщенням, закритого перелому верхньої третини правої малогомілкової кістки зі зміщенням, які згідно висновку СМЕ № 520 від 22.08.2018 відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, по критерію тривалості розладу здоров'я строком понад 21 добу.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.11.2021 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ч. 2 ст. 49 КК України.
Цивільний позов в кримінальному провадженні залишено без розгляду.
Позивач зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди їй спричинені страждання у вигляді моральної шкоди, яку обґрунтовує душевними стражданнями пережитими позивачем у зв'язку із самим фактом отриманої травми та надзвичайно сильним фізичним болем. Душевними стражданнями, пов'язаними з тим, що позивач зазнає великі труднощі із задоволенням своїх фізіологічних потреб, неможливість самостійно пересуватися, вести активний спосіб життя, наявність систематичних болів, які є причиною травми. Була вимушена просити допомоги від близьких родичів.
Розмір моральної шкоди завданої позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з відповідними наслідками, вона визначає в грошовому еквіваленті в 243 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом.
На момент звернення до суду розмір мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» становить 6700 грн., тому розмір грошової компенсації завданої ОСОБА_1 моральної шкоди становить 1 628 100,00 грн. (243 х 6700 = 1 628 100).
Вважає, що між винними діями відповідача та негативними наслідками, які настали для позивача існує причинний зв'язок, а тому потерпіла перенесла і продовжує мати моральні страждання, тому має право на звернення до суду з позовом про стягнення моральної шкоди.
Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20.02.2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 628 100,00 грн., відшкодування витрат на проведення судової психологічної експертизи в розмірі 4 530,48 грн. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 13 420,00 грн.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10.04.2024 року заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20.02.2024 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди скасовано і призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
24.04.2024 року представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05.06.2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
В судове засідання представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у їх відсутності.
За таких обставин, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
У відповідності з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 була потерпілою у кримінальному провадженні за №12018120020006375 від 23.07.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням було встановлено, що 23.07.2018 близько 09 год. 30 хв. ОСОБА_2 , керуючи належним йому автомобілем марки Opel Astra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вулиці Гоголя, зі сторони вулиці Чорновола, в напрямку вулиці Декабристів в м. Кропивницькому, ігноруючи вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б) ПДР України (п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним., стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі) проявив особисту неуважність і безпечність до забезпечення елементарних вимог безпеки, чим позбавив себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати автомобілем.
В подальшому, при початку руху на нерегульований пішохідний перехід по вулиці Гоголя, перед перехрестям з вул. Декабристів, який був визначений шириною тротуару (Згідно п. І. 10 ПДР України пішохідний перехід - ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки - шириною тротуарів чи узбіч), порушив п. 18.1 ПДР України (п. 18.1 Водій транспортного засобу, що до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам , для яких може бути створена перешкода чи небезпека (п. 1.10 небезпека для руху - зміна дорожньої обстановки (у тому числі, поява рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її), далі, своєчасно не вживши заходів для зменшення швидкості, або зупинки керованого транспортного засобу, тим самим порушив п. 12.3 ПДР України (п. 12.3 У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди) та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка рухалась по ньому з ліва на право відносно руху автомобіля.
В результаті ДТП пішохід ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого внутрішньо суглобового імпресійного перелому зовнішнього виростку правої великогомілкової кістки зі зміщенням, закритого перелому верхньої третини правої малогомілкової кістки зі зміщенням, які згідно висновку СМЕ № 520 від 22.08.2018 відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, по критерію тривалості розладу здоров'я строком понад 21 добу.
Таким чином, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.286 КК України, кваліфіковане, як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.11.2021 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ч. 2 ст. 49 КК України.
Цивільний позов в інтересах ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України - вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Верховний Суд України у постанові від 19 серпня 2014 року у справі №3-51гс14 вказав, що аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Наведений висновок було підтверджено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року в справі №648/2035/17.
Відповідно до ч. 1 , 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).
У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Положеннями ч. 1 ст. 1177 ЦК України визначено, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
За частиною 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Так, відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У п. п. 3, 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за № 4 (з наступними змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
На підтвердження моральної шкоди, завданої неправомірними діями відповідача, позивачем надано висновок експерта.
За результатами проведення судової психологічної експертизи за №2763/21-27 від 18.08.2022 року рекомендований експертом розмір грошової компенсації завданої ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з відповідними наслідками, може дорівнювати грошовому еквіваленту у 243 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом.
На момент звернення до суду розмір мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» становить 6 700 грн.
Під час проведення експертизи експерт використовував метод 1.1. загальні формально-логічні методи пізнання, аналіз, синтез, узагальнення, індукція, дедукція, гіпотеза, аналогія, 1.2 загальнонаукові контент-, дискус-, інтерн-аналіз суб'єктивної інформації та методику 14.1.75 - методика психологічного дослідження у справах щодо заподіяння моральних страждань осіб та відшкодування моральної шкоди.
Основою методики 14.1.75 є «модифікована» методика встановлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинених страждань ОСОБА_4 з його формулою.
Однак, 29 січня 2016 року рішенням Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України методика О.М. Ерделевського про визначення розміру відшкодування моральної шкоди була виключена з Реєстру методик проведення судових експертиз та внесена до Переліку рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури.
Крім того, призначення експертиз для визначення розміру моральної шкоди не є обов'язковим, оскільки таке визначення, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, належить до компетенції суду.
Судом встановлено, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 , було завдано тілесні ушкодження у вигляді: закритого внутрішньо суглобового імпресійного перелому зовнішнього виростку правої великогомілкової кістки зі зміщенням, закритого перелому верхньої третини правої малогомілкової кістки зі зміщенням, які згідно висновку СМЕ № 520 від 22.08.2018 відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, по критерію тривалості розладу здоров'я строком понад 21 добу, що свідчить про перенесення нею фізичного болю та страждань, що безумовно негативно позначилося на її психологічному та фізичному стані та призвело до моральних страждань.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).
До загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21.
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).
Таким чином розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
Практика ЄСПЛ з питань відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. Водночас судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.
Суд зазначає, що потерпіла, є людиною похилого віку, як пішохід отримала тілесні ушкодження та пережила сильний фізичний біль та стрес. Наведені обставини призвели до зміни звичайного укладу та способу життя позивача.
Однак, врахувавши глибину і тривалість моральних страждань потерпілої, пов'язаних із тілесними ушкодженнями, на переконання суду, відшкодування моральної шкоди у розмірі 60 000,00 грн. відповідатиме вимогам розумності та справедливості за обставин цього провадження.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.
У відповідності до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Представник позивача просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
Відповідно до ч. 2, 3 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із п.п. 1, 2, 6 ч.1 та ч.2 ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
До правничої допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.
Так, договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України у їх системному зв'язку сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності і справедливості і можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносин на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це («заборонено законом»), або якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту чи суті відносин між сторонами.
Формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту є гонорар (плата за договором), порядок обчислення якого (фіксований розмір чи погодинна оплата), підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру» визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відсутність в договорі про надання правничої допомоги розміру таабо порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру таабо порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Суд зазначає, що у матеріалах справи наявні ордер, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, попередній розрахунок суми судових витрат, проте відсутні договір про надання правничої допомоги б/н від 16.06.2022 року, відомості про порядок обчислення адвокатського гонорару, що в свою чергу не дає суду можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Вказане узгоджується із правовим висновком, зробленим Верховним Судом у справі № 922/1163/18.
Суд зазначає, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Будь-яких інших доказів понесення таких витрат, зокрема акта приймання-передачі, квитанції (платіжного доручення), тощо матеріали справи не містять, а тому правові підстави для покладення на відповідача обов'язку відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката відсутні.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі - 1 073,60 грн.
Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 60 000,00 грн.
У задоволенні решти вимог -відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;
відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повний текст судового рішення складено 26.12.2024 року.
Суддя
Кіровського районного суду
м. Кіровограда Віталіна МОХОНЬКО