Справа № 932/5591/24
Провадження № 1-кс/202/8691/2024
24 грудня 2024 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , представника володільця майна ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Індустріального районного суду м. Дніпропетровська клопотання представника володільця майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 28.06.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041030002238 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло зазначене клопотання.
В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що у провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження відомості про яке внесені 28.06.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041030002238 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
В ході здійснення досудового розслідування ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.07.2024 року було накладено арешт на автомобіль марки BMW, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 , шляхом заборони відчуження та розпорядження вказаним майном. Вказане рішення обґрунтовано тим, що вилучений та належний ОСОБА_4 транспортний засіб може бути використаний як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, а тому метою арешту є збереження цього речового доказу та досягнення дієвості кримінального правопорушення. На даний час відпала потреба у застосуванні арешту оскільки з моменту ДТП минуло п'ять місяців і за весь час підозру жодній особі не повідомлено. При цьому, за час досудового розслідування транспортний засіб був оглянутий експертом та було проведено транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизу, в зв'язу з чим просив скасувати арешт на автомобіль марки BMW, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 .
Представник володільця майна ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав вимоги клопотання та пояснив, що на даний час у даному кримінальному провадженні проведено всі необхідні експертні дослідження та хоча досудове розслідування триває, проте, на його думку, необхідність у накладенні арешту майна відпала.
Слідчий у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся своєчасно та належним чином, до суду надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності.
Враховуючи положення ч.1 ст.172 КПК України, слідчий суддя вважає доцільним здійснити розгляд клопотання за відсутності учасників.
Вислухавши представника власника майна, дослідивши клопотання та надані матеріали, слідчий суддя приходить наступного висновку.
Згідно зі статтею 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України.
У відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу. Таким чином, правомірність володіння органами досудового розслідування майном, яке наділене ознаками речових доказів, має підтверджуватись в порядку, визначеному зазначеними статтями.
У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім того, згідно із п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт слідчий суддя повинен врахувати, зокрема, розумність та співрозмірність обмеження права є завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для підозри обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування. Аналогічна позиція викладена, також, у рішеннях по справах «Спорронг та Льонрот проти Швеції», «Прессос компанія ОСОБА_2 та інші проти Бельгії, «Звольський та Звольська проти Республіки Чехія», «Василеску проти Румунії» та інші.
Судом встановлено, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені 28.06.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041030002238 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.07.2024 року було накладено арешт на автомобіль марки BMW, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 , шляхом заборони відчуження та розпорядження вказаним майном.
При цьому слідчий суддя зауважує, що арешт на вказане майно накладено з метою збереження його як речового доказу.
Тобто арешт майна з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів та являється самостійною правовою підставою для арешту майна.
Посилання представника власника майна на те, що на даний час всі слідчі дії за участі автомобіля у зв'язку з чим відпала потреба в подальшому арешті вказаного транспортного засобу та скасування арешту не вплине на подальше досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні слідчий суддя не може прийняти до уваги виходячи наступного.
Автомобіль марки BMW, реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, має доказове значення у даному кримінальному провадженні, а отже, з урахуванням того, що досудове розслідування на даний час не завершено, підстав вважати, що у подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба немає.
Враховуючи викладене слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання, оскільки заявником не доведено, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041030002238 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України триває.
Враховуючи наведене у сукупності, клопотання про скасування арешту майна на даному етапі досудового розслідування задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 7, 170, 174, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання відмовити з необґрунтованістю.
Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1