Справа № 175/1563/23
Провадження № 2/175/369/23
Іменем України
"09" грудня 2024 р. смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Білоусової О.М.,
секретаря судового засідання - Перепелиці В.С.,
за участю представника позивача - адвоката Бардаченка В.В.,
представника відповідача АТ «ПриватБанк» - адвоката Провоторова Ю.В.,
представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Данильченка М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Сисоєнко Ірина Вікторівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко Світлана Олександрівна, ОСОБА_3 про захист спадкових прав малолітньої особи, -
У березні 2023 року до суду звернувся ОСОБА_2 законний представник свого малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позовною заявою про захист спадкових прав малолітньої особи у якій просив: визнати недійсними договір дарування від 23.05.2018 року житлового будинку АДРЕСА_1 зареєстрований в реєстрі за № 626, та договір дарування від 23.05.2018 року земельної ділянки загальною площею 0,1500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1221486200:05:010:0053 зареєстрований в реєстрі за №629, які посвідчені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко Світланою Олександрівною; визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності в порядку спадкування за законом після його рідного дідуся, ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ), померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на домоволодіння АДРЕСА_1 та на земельну ділянку загальною площею 0,15 га, розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий №1221486200:05:010:0053; витребувати від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , домоволодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,15 га, розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий №1221486200:05:010:0053.
У позовній заяві зазначав, що діду його сина, ОСОБА_5 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 05.09.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловою Тетяною Євгенівною за реєстровим №1970, належало домоволодіння АДРЕСА_1 та на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.09.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловою Тетяною Євгенівною за реєстровим №1971, належала земельна ділянка площею 0,15 га з кадастровим номером №1221486200:05:010:0053, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначав, що ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем за законом ОСОБА_5 , який прийняв спадщину в порядку ч.4 ст.1268, ст.1265 ЦК України. Але, у зв'язку з тим, що на час відкриття спадщини право власності на вищезазначене спірне домоволодіння було зареєстровано за іншою особою, нотаріус своєю постановою відмовила ОСОБА_2 у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину. Представник позивача адвокат Бардаченко В.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Додатково зазначив, що факт смерті спадкодавця ОСОБА_5 у Німеччині жодним чином не впливає на задоволення судом позову з підстав, визначених нормами ЦК України, адже відповідно до положень ст. 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні , - правом України. Зазначена позиція підтверджується правовою позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2023 року по цивільній справі №398/1796/20. При цьому заперечення АТ КБ «ПриватБанк» проти задоволення позову вважає безпідставними, адже 09.10.2024 року Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі №638/1046/14-ц підтвердила правову позицію, що сплив строків, визначених статтею 1281 ЦК України, має своїм наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже й неможливість вимагати в суді захисту відповідного права. Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Данильченко М.С. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_4 з підстав, зазначених ним у відзиві на позовну заяву. Посилався на неможливість витребування майна від добросовісного набувача, якою він вважає ОСОБА_1 . Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» Провоторов Ю.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_4 з підстав, зазначених ним у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначив, що порука за кредитним договором ОСОБА_5 не припинила свою дію у зв'язку з його смертю. Тому його дружина (третя особа по справі) ОСОБА_3 є належним поручителем та саме з цих підстав він заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки достеменно невідомо про її смерть.
Треті особи приватні нотаріуси Дніпровського нотаріального округу Сисоєнко І.В. та Вакуленко С.О., повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Інші учасники справи належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового засідання. Заяв не подавали.
Вислухавши пояснення учасників судового провадження, оцінивши докази у їх сукупності, судом встановлені наступні обставини. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України). Малолітня фізична особа не володіє процесуальною дієздатністю. Процесуальним засобом реалізації батьками права на судовий захист своєї дитини, гарантованим статтею 55 Конституції України, є процесуальне представництво. Воно забезпечує участь у цивільному процесі батьків, надає їм можливість використовувати всі передбачені законодавством юридичні можливості для ведення цивільних справ у суді та захисту суб'єктивних прав й інтересів дитини. Батьки мають право виступати представниками дитини, зокрема, у цивільному процесі. Аналогічна за змістом позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2023 року по цивільній справі № 761/19046/22 (провадження № 61-2959 сво 23). Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дід ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть. Мати ОСОБА_4 - ОСОБА_6 є донькою ОСОБА_5 . Зазначені обставини підтверджуютьсякопіями свідоцтва про народження ОСОБА_6 ; свідоцтва про шлюб ОСОБА_6 ; свідоцтва про народження ОСОБА_4 . За життя ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 05.09.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловою Тетяною Євгенівною за реєстровим №1970, належало домоволодіння АДРЕСА_1 та на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.09.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловою Тетяною Євгенівною за реєстровим №1971, належала земельна ділянка площею 0,15 га з кадастровим номером №1221486200:05:010:0053, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене домоволодіння та земельна ділянка були предметом судових спорів, рішення по яким на даний час набрали законної сили . Зазначені обставини підтверджуються: копією договору купівлі-продажу домоволодіння від 05.09.2007 року; копією договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.09.2007 року; копією Інформаційної довідки з ДРРПНМ від 12.03.2023 року з яких вбачаються переходи права власності на належний ОСОБА_5 житловий будинок; копія Інформаційної довідки з ДРРПНМ від 12.03.2023 р. про усі переходи права власності на належну ОСОБА_5 земельну ділянку; копією рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23.01.2018 року по цивільній справі 175/3857/17; копією постанови Верховного Суду від 28.11.2018 р. по цивільній справі №175/3343/15ц; копією постанови Дніпровського апеляційного суду від 24.03.2020 року по цивільній справі №175/891/19, яка скасована Верховним Судом 26.05.2021 року. На підставі постанови Дніпровського апеляційного суду від 24.03.2020 року по цивільній справі №175/891/19, яка скасована Верховним Судом 26.05.2021 року, за донькою ОСОБА_5 - ОСОБА_6 було зареєстровано право власності у порядку спадкування на вищезазначений будинок та земельну ділянку. ОСОБА_6 , після скасування Верховним Судом 26.05.2021 року постанови Дніпровського апеляційного суду від 24.03.2020 року подала заяву до органу державної реєстрації про припинення її права власності на вищезазначене нерухоме майно. Тому право власності на спірне домоволодіння та земельну ділянку знову повернулося до ОСОБА_1 у володінні якої вони на даний час перебувають. Зазначені обставини підтверджуються інформацією з державного реєстру прав на нерухоме майно. Постановою приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Сисоєнко І.В. було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю у позивача правовстановлюючих документів на спадкове майно. Судом було витребувано за клопотанням представника позивача від приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Сисоєнко І.В. матеріали спадкової справи з якої вбачається, що заповіту ОСОБА_5 не залишав, матеріали спадкової справи містять також заяву дочки померлого ОСОБА_6 , якій відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину. Ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача та у якості третьої особи було залучено ОСОБА_3 , яка є дружиною померлого ОСОБА_5 . Разом з цим, представником позивача надано копію довідки про кремацію у Німеччині ОСОБА_3 (на німецькій мові), яку з його слів йому надала донька ОСОБА_3 . Свідоцтва про смерть в Україні донька ОСОБА_3 не отримувала. Разом з цим перекладу на державну мову зазначеної довідки представник позивача не зробив та через відсутність Апостилю на зазначеному документі, суд позбавлений можливості прийняти як належний доказ зазначений документ та дати йому оцінку. Для перевірки факту смерті ОСОБА_3 судом було витребувано серед іншого, за клопотанням представника позивача від Дніпровської державної нотаріальної контори копію актового запису про смерть та копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 . Зазначені документи не надходили, повторного клопотання представником позивача заявлено не було. Разом з цим, представником позивача адвокатом Бардаченко В.В. надано відповідь начальника Дніпровського відділу ДРАЦС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) від 07.05.2024 № 1142/31-30-26, з якої вбачається, що інформація щодо державної реєстрації смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - відсутня. При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься копія паспорта ОСОБА_3 , яку було залучено в якості третьої особи за клопотанням представника відповідача АТ КБ «ПриватБанк», яка є дружиною померлого ОСОБА_5 , де дата народження ОСОБА_3 зазначена ІНФОРМАЦІЯ_4 , а не як зазначено у відповіді начальника і відділу ДРАЦС - ІНФОРМАЦІЯ_3 (яка є тотожною даті народження померлого ОСОБА_5 ). Таким чином зазначений доказ суд також не може вважати належним. Відповідно до положень ст. 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України. Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Відповідно до положень ч.4 ст.1268 ЦК України - малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Відповідно до положень ч.1 ст. 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Відповідно до положень ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України). Тому відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Судом встановлено, що відповідно до копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 , з заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину звернулися спочатку ОСОБА_6 - дочка померлого, а потім ОСОБА_2 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 - онука померлого, обом постановами нотаріуса було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Після чого ОСОБА_6 зверталася до суду з відповідною позовною заявою. Разом з цим, підтвердження смерті дружини померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_3 матеріали справи не містять, при наявності якого може мати значення також дата вірогідної смерті, в частині спадкування наступної черги спадкоємців. Відсутність в матеріалах спадкової справи заяви ОСОБА_3 про отримання спадщини також не може бути беззаперечним фактом неприйняття нею спадщини, враховуючи ухвалені рішення судів щодо спірного майна, факту перебування (проживання невстановлений час) за кордоном її та померлого ОСОБА_5 , що сторонами не оспорюється, а також наявні в матеріалах спадкової справи довідки про інформацію щодо реєстрації померлого ОСОБА_5 та склад зареєстрованих осіб на момент смерті, з якої вбачається, що така інформація відсутня. Крім того, матеріали справи не містять відомостей чи придбано спірне май но під час перебування померлого у шлюбі з ОСОБА_3 , що може вплинути на частки майна, що підлягає спадкуванню, та сторонами відповідних клопотань заявлено не було Так, суд зазначає, що всі ці обставини, розбіжності та неточності не дають підстав для задоволення позовних вимог. Щодо вимог про визнання недійсними договорів дарування та витребування майна, суд зазначає, що такі вимоги не можуть бути задоволені в зв'язку з недоведеністю вимоги позивача щодо визнання права власності в порядку спадкування. Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин. Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. ні. Керуючись ст. ст. 259, 265, 268 ЦПК України, ст. 1225, 1261, 1268, ЦК України суд,
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Сисоєнко Ірина Вікторівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко Світлана Олександрівна, ОСОБА_3 про захист спадкових прав малолітньої особи - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення складено 19.12.2024 р.
Суддя О. М. Білоусова