26 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 308/4263/24
провадження № 61-16843ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року в справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбута зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляєсамостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклуваннявиконавчого комітету Ужгородської міської ради, про визначення місця проживання дитини,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
У квітні 2024 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини. Також разом із зустрічним позовом було подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 травня 2024 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.
Вжито заходи забезпечення позову наступним чином: заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на вчинення ОСОБА_2 перешкод у побаченнях, спілкуванні та проведені часу разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до закінчення розгляду справи № 308/4263/24; встановлено графік перебування малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із сторонами, забезпечивши рівноцінний час перебування дитини з кожним із них до закінчення розгляду справи № 308/4263/24; заборонено ОСОБА_1 особисто або через третіх осіб вивозити за межі України малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до закінчення розгляду справи № 308/4263/24.
В іншій частині вимог заяви відмовлено.
04 червня 2024 року ОСОБА_2 повторно звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, у якій просила забезпечити позов шляхом: зобов'язати ОСОБА_1 надати ОСОБА_2 можливість спілкування та виховання з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом його повернення матері до закінчення розгляду справи № 308/4263/24; встановити графік перебування малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позивачем та відповідачем: із 14 год 00 хв четверга до 10 год 00 хв понеділка - зі ОСОБА_2 ; з 10 год 00 хв понеділка до 14 год 00 хв четверга - зі ОСОБА_1 , таким чином, щоб забезпечити рівноцінний час перебування дитини з кожним із них до закінчення розгляду справи № 308/4263/24.
Вказану заяву ОСОБА_2 мотивувала тим, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання ухвали суду від 22 травня 2024 року, у зв'язку з чим відкрито кримінальне провадження №12024071030001148 від 28травня 2024 року, та останнійпродовжує перешкоджати їй бачитись із сином.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2024 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.
Вжито заходи забезпечення позову та встановлено графік перебування малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зі сторонами: із 14 год 00 хв четверга до 10 год 00 хв понеділка - зі ОСОБА_2 ; з 10 год 00 хв понеділка до 14 год 00 хв четверга - зі ОСОБА_1 , таким чином, щоб забезпечити рівноцінний час перебування дитини з кожним із них до закінчення розгляду справи № 308/4263/24.
В іншій частині вимог заяви відмовлено.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2024 року залишено без змін.
Стягнутозі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу всуді апеляційної інстанції. В решті - відмовлено.
Частково задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що обраний вид забезпечення позову у виді встановлення графіку перебування малолітньої дитини ОСОБА_3 з кожним зі сторін із зазначенням конкретного періоду часу направлений на забезпечення збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з матір'ю і не вирішує спір по суті, адже тривалий розгляд справи без можливості спілкування дитини з матір'ю може ускладнити або зробити неможливим виконання судового рішення в разі задоволення позову через зменшення емоційної прив'язки дитини до матері через відсутність спілкування.
Суд також вказав, що встановлення саме графіку із зазначенням певного періоду часу у цьому випадку є необхідним, оскільки позивачем (відповідачем за зустрічною позовною заявою) ОСОБА_1 виконання попередньої ухвали суду від 22 травня 2024 року про встановлення графіку перебування малолітньої дитини зі сторонами, без вказівки на конкретний період часу, трактується ним на власний розсуд.
Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що норми процесуального права не містять заборони щодо неодноразового звернення з заявами про забезпечення позову, а суд відповідно до частини другої статті 150 ЦПК України може застосувати кілька видів забезпечення позову.
17 грудня 2024року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Петрик В. В. через підсистему «Електронний суд»надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалуУжгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року, а заяву про забезпечення позову, подану ОСОБА_2 , залишити без розгляду.
Касаційна скарга обґрунтована порушенням судами норм процесуального права.
Заявник вважає, що ОСОБА_2 слід було звертатись з клопотанням про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, а не з повторною заявою про забезпечення позову, оскільки наявність двох, на думку заявника, ідентичних та взаємовиключних заходів забезпечення позову, вжитих різними ухвалами суду, ставить під сумнів правову визначеність та створює конфлікт у виконанні судових рішень.
За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності доводів заявника щодо забезпечення позову; збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення в разі невжиття таких заходів.
Частиноюпершою статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, які можуть бути застосовані судом.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Розглядаючи заявупро забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконаннячи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, заявленим позовним вимогам.
Велика Палата Верховного Судуу своїй постанові від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказала таке: «Співмірність передбачає співвідношення судомнегативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позовуз тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливогорішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу..[...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існуванняочевидної загрозипорушення законних правта інтересівпозивача у справі у разі невжиття заходівзабезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Встановивши, що обставини, викладені в заяві ОСОБА_2 про забезпечення позову, та докази, надані на їх підтвердження, з огляду на можливий тривалий розгляд справи без можливості спілкування дитини з матір'ю, що може призвести до втрати емоційного зв'язку між матір'ю та дитиною і в подальшому ускладнити або зробити неможливим виконання судового рішення у цій справі, свідчать про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а також, врахувавши, що порядок виконання попередньої ухвали суду першої інстанції від 22 травня 2024 року трактується ОСОБА_1 на власний розсуд, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у виді встановлення графіку перебування малолітнього ОСОБА_3 з кожним зі сторін із зазначенням конкретного періоду часу.
При цьому судом першої інстанції правильно зазначено, що вжиття заходівзабезпечення позову за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 має короткостроковий характер та певну періодичність, метою таких заходів є забезпечення поновлення та підтримки контакту матері з дитиною на час розгляду спору по суті.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають. Крім того, аналогічним аргументам заявника вже була надана належна оцінка судом апеляційної інстанції.
Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосовування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтями 394, 406 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року в справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбута зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклуваннявиконавчого комітету Ужгородської міської ради, про визначення місця проживання дитини.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко