Іменем України
16 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 199/8290/20
провадження № 61-15711ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька,
У грудні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька.
У лютому 2021 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із заявою про затвердження мирової угоди, в якій просили затвердити мирову угоду, укладену між сторонами у справі на таких умовах: з ОСОБА_4 стягувати на користь ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 04 грудня 2020 року, та довічно. В окремо поданій суду спільній письмовій заяві сторони також повідомили, що умови мирової угоди не суперечать закону, стосуються лише прав та обов'язків сторін, за межі предмета спору не виходять, прав та інтересів інших осіб не порушують.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 09 лютого 2021 року затверджено мирову угоду.
Постановлено стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання непрацездатного батька у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи стягнення з 04 грудня 2020 року, до припинення права на утримання від повнолітнього сина.
Провадження у справі закрито.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник
ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , звернулася з апеляційною скаргою на вказане судове рішення.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2021 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька.
26 листопада 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя,
є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною першою статті 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 18 ЦПК України обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або наступні обставини: судове рішення безпосередньо стосується її прав, інтересів та обов'язків, тобто судом вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або у рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їхні процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.
Тобто, особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов'язки, або породжують для особи правові наслідки.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного суду від 13 січня
2021 року у справі № 466/5766/13-ц (провадження № 61-13912св20) та
від 29 червня 2021 року у справі № 201/751/14-ц (провадження
№ 61-1490св21)у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 404/7235/22 (провадження № 61-1972сво24).
Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Встановивши в межах відкритого апеляційного провадження, що суд першої інстанції не вирішував в оскаржуваному рішенні питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов правильного висновку про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Посилання ОСОБА_1 на те, що визнання мирової угоди між сторонами та стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька порушують його права, не заслуговують на увагу. Предметом спору в цій справі є стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька.Одним із способів врегулювання спору між сторонами судової справи є укладення мирової угоди. При цьому ні мотивувальна, ні резолютивна частини ухвали суду першої інстанції не містять будь-яких вказівок про права, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 .
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись частинами четвертою і п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська