26 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 523/12189/21
провадження № 61-16317ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сендик Олег Олександрович, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , про визнання права власності за набувальною давністю,
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про визнання права власності за набувальною давністю на 13/50 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2023 року, у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 27 грудня 2023 року залишено без змін.
06 грудня 2024 року засобами поштового зв'язку представник ОСОБА_1 - адвокат Сендик О. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року у справі № 523/12189/21.
Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, у такій скарзі зазначається, щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
В касаційній скарзі заявник підставою касаційного оскарження зазначає зокрема пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду) та пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах), однак при цьому не конкретизує норму (норми) права, щодо застосування якої (яких) у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Водночас належне виконання вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачає, щозаявник має не лише процитувати положення частини другої статті 389 ЦПК України, а й самостійно визначити, яка із передбачених цією нормою підстав, є підставою касаційного оскарження ним судового рішення у справі № 523/12189/21.
Крім того, оскільки підстави передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України (неврахування висновку Верховного Суду та відсутність висновку Верховного Суду) можуть бути взаємовиключними, особа, яка подає касаційну скаргу, у разі одночасного посилання на вказані підстави, має також конкретизувати у касаційній скарзі яку саме норму (норми) права застосовано без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у подібних правовідносинах, а щодо застосування якої норми (норм) права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Підстави касаційного оскарження передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України можуть бути зазначені у касаційній скарзі одночасно лише у випадку, якщо норми права застосовані у подібних правовідносинах без урахування висновку Верховного Суду та норми права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду - є різними.
Отже, наразі, заявником належним чином не виконані вимоги пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).
Недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом надання уточненої касаційної скарги, яка має містити підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав). У разі посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник має чітко зазначити норму/норми права щодо застосування якої/яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги засобами поштового зв'язку копії уточненої скарги мають бути надані відповідно до кількості учасників справи.
У разі подання касаційної скарги в електронній формі, до неї мають бути додані докази надсилання копії касаційної скарги листом з описом вкладення іншим учасникам справи, які не мають зареєстрованого кабінету в системі Електронний Суд.
Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розміру.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір»..
В касаційній скарзі заявник просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 270 грн.
Судовий збір за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом) становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 176 ЦПК України, ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України
«Про судовий збір» судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в межах оспорюваної суми.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення про визнання права власності за набувальною давністю на 13/50 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1
Аналіз скарги та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити ціну позову, оскільки неможливо встановити вартість спірної 13/50 частини житлового будинку.
Однак, за подану ОСОБА_1 касаційну скаргу судовий збір має бути сплачено, як за вимоги майнового характеру виходячи із вартості спірного майна. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду в ухвалах
від 25 листопада 2019 року в справі № 592/6348/13-ц, від 29 жовтня 2021 року в справі № 215/4928/20.
З урахуванням статей 4, 6 Закону України «Про судовий збір» та положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», судовий збір має бути розраховано за формулою: (1% вартості спірної 13/50 частини житлового будинку х 200%, але не менше 1 816 грн та не більше 22 700 грн).
До касаційної скарги додано документ про сплату судового збору в розмірі 6 293,60 грн, однак не наведено обґрунтування такого розміру.
Таким чином заявник має обґрунтувати розмір сплаченого судового збору виходячи із ціни позову обчисленої згідно частини першої статті 176 ЦПК України та роз'яснень, викладених в цій ухвалі, а у разі, якщо розмір сплаченого судового збору не відповідає вказаним вимогам закону, доплатити судовий збір (не більше ніж до суми 22 700 грн) та надати суду документ, що підтверджує доплату судового збору у визначеному законом розмірі і порядку.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України
«Про судовий збір».
Недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом обґрунтування розміру сплаченого судового збору виходячи із ціни позову обчисленої згідно частини першоїстатті 176 ЦПК України виходячи із вартості спірного майна, а у разі, якщо розмір сплаченого судового збору не відповідає вказаним вимогам закону, доплатити судовий збір та надати суду документ, що підтверджує доплату судового збору у визначеному законом розмірі і порядку.
Крім того Верховний Суд звертає увагу заявника, що за змістом частини другої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Отже у разі, якщо у справі ціна позову (вартість спірної 13/50 частини будинку) не перевищує 757 000 грн (250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року) касаційне провадження може бути відкрито лише за наявності випадків передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.
Згідно частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Питання про відкриття касаційного провадження або про відмову у відкритті касаційного провадження буде вирішено колегією суддів після усунення недоліків касаційної скарги та її оформлення відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сендик Олег Олександрович, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року у справі № 523/12189/21 залишити без руху.
Визначити для усунення недоліків касаційної скарги строк - десять днів з дня вручення ОСОБА_1 та/або його представнику копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Осіян